Як цивільних українців звільняють з полону РФ: чому цим займається не влада, а родичі і правозахисники

Минулого тижня в російських, а потім і в українських ЗМІ «розлетілася» інформація про те, що російські суди винесли суворі вироки двом українським пенсіонеркам з окупованих територій Запорізької області.

Одній із засуджених жінок, ім’я якої поки невідоме, 74 роки. Російський суд «намалював» їй 14 років ув’язнення за фінансування ЗСУ. Вона ніби-то переказала українським військовим 1500 гривень. Друга жінка — Світлана Лой із міста Токмак. Їй 70 років. Апеляційний суд у Москві засудив її до 15 років, так само за донати ЗСУ. Під час оголошення вироку Світлана співала пісню «Рідна мати моя».

Звісно, такі терміни для цих літніх жінок дорівнюють довічному ув’язненню, і свободи вони можуть більше не побачити ніколи. Проте такі випадки не виняток, а скоріше норма. В російських в’язницях утримується чимало літніх українців, які отримали тривалі терміни ув’язнення. У діях російських судів, які виносять фактично смертні вироки антиросійськи налаштованим українцям, нічого дивного немає. Так працює репресивна машина в авторитарній країні.

Проблема тут в іншому. Україна регулярно проводить обміни військовополоненими, а от від визволення з російських катівень цивільних українців, зокрема й поважного віку, фактично самоусунулася. Цією проблемою займаються самі родичі цивільних в’язнів або громадські правозахисні організації — як українські, так і російські.

Для російських окупантів українські пенсіонери — шпигуни, зрадники і терористи  

Українські пенсіонери в російських тюрмах — явище досить розповсюджене. Про перебування літніх громадян України в СІЗО і колоніях часто пишуть російські опозиційні ЗМІ і звертають увагу правозахисники. Окрім двох вищезгаданих випадків є й інші.

Нещодавно телеграм-канал SOTAvision повідомив про 68-річну жительку окупованої частини Запорізької області Галину Бехтер. Апеляційний суд РФ збільшив їй термін: з 11 років позбавлення волі до 12 з половиною. За версією обвинувачення, у 2023 році Бехтер переказала пожертву на суму 1240 рублів на користь ЗСУ. За даними захисту, за час перебування в СІЗО стан її здоров’я різко погіршився. У Бехтер прогресує деменція: жінка перестала писати, відмовляється від їжі та не може самостійно доглядати за собою. Крім того, у неї діагностовано кахексію — крайній ступінь виснаження організму.

Правозахисному проєкту «Підтримка політичних в’язнів. Меморіал» відомо ще про декількох українських пенсіонерів-в’язнів:

• Наталія Козлова з окупованого Росією міста Токмак Запорізької області. Їй 68 років. Вирок: 9 років позбавлення волі в колонії загального режиму. У травні 2025 року окупанти звинуватили її у «фінансуванні тероризму». За їхньою версією, у 2024 році вона неодноразово переказувала кошти зі свого особистого рахунку українському формуванню «Азов», визнаному в РФ терористичною організацією.
• Лариса Бєляєва, мешканка села Любимівка в окупованій частині Запорізької області, працювала лікарем загальної практики. Їй 66 років. Вирок: 14 років позбавлення волі в колонії загального режиму. Окупанти звинувачують її у «державній зраді у вигляді надання фінансової допомоги іноземній державі в діяльності, спрямованій проти безпеки РФ».
• Ірина Суховій, мешканка окупованого Мелітополя. Їй 66 років. Вирок: 12 років 6 місяців позбавлення волі в колонії загального режиму, 1 рік обмеження волі. Звинувачується за ст. 275 КК РФ («Державна зрада»). Згідно з пресрелізом «суду», засуджена «не підтримувала проведення спеціальної військової операції на території Запорізької області, у цьому конфлікті підтримувала ЗСУ, надавала регулярну грошову допомогу українським військовим з жовтня 2023 року по листопад 2024 року».
• Тетяна Фютак, мешканка Херсонської області. Їй 68 років. Вирок: 3 роки 1 місяць позбавлення волі в колонії загального режиму. Звинувачується у закликах до діяльності, спрямованої проти безпеки РФ.
• Іван Чорний проживав у місті Токмак Запорізької області. Чоловіку 72 роки. Вирок: 13 років позбавлення волі в колонії суворого режиму. За версією обвинувачення, у 2023–2025 роках він здійснив 27 грошових переказів на загальну суму 4100 гривень на рахунки, пов’язані зі ЗСУ. Також, як написано у вироку, Чорний «залишався прихильником проукраїнської ідеології та відчував неприязнь до чинної російської влади, зокрема до проведення спеціальної військової операції».

Список можна продовжувати. Але в російських в’язницях утримуються не тільки пенсіонери. 

«За нашими даними, наразі в Росії та на окупованих українських територіях у межах політично вмотивованих кримінальних справ позбавлені волі щонайменше 1071 цивільний українець. Насправді їх, звісно, набагато більше, але ми кажемо про тих, чиї прізвища та звинувачення нам відомі»

Про це сказали в коментарі «Політарені» правозахисники проєкту «Підтримка політичних в’язнів. Меморіал».

Як українська влада (не) повертає цивільних полонених

Україна звертатиметься до російської сторони щодо повернення засудженої в РФ 70-річної Світлани Лой із Токмака Запорізької області. Про це заявив уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець. Він зазначив, що його офіс стежив за судовим процесом і зафіксував вирок, який жінці винесли за донати Збройним силам України. За словами Лубінця, Україна передасть російській стороні запити щодо повернення Світлани Лой, термінового відвідування жінки та надання інформації про умови її тримання і стан здоров’я.

А от за судовим процесом і подальшою долею Галини Бехтер офіс омбудсмена, ймовірно, не стежив. Ця жінка перебуває у вкрай важкому стані. Як зазначають правозахисники, сокамерниці подрібнюють Галині не тільки їжу, а й ліки. І те, й інше заливають їй у рот силоміць, оскільки у пенсіонерки розвинулася м’язова дистрофія, і вона важить 50 кілограмів при зрості 176 сантиметрів. Галина Григорівна, за словами правозахисників, увесь час лежить, не переодягається, не розуміє, що треба робити в душі, не контролює фізіологічні функції організму.

«Для цих жінок такі вироки — квиток в один кінець. І те, що омбудсмен Дмитро Лубінець сказав, що готує звернення до російської сторони щодо повернення Світлани Лой, її відвідування, стану здоров’я та умов тримання, думаю, нічого не дасть. Я слабо вірю в те, що це допоможе», — каже в розмові з «Політареною» правозахисниця, голова громадської організації «Нумо, сестри!» Людмила Гусейнова.

Гусейнова, уродженка Донецької області, сама пройшла сумнозвісну донецьку катівню «Ізоляція» і Донецький СІЗО.

«Розумієте, питання цивільних українських полонених гостро стоїть з 2014 року, і держава Україна цим майже не займається. Дійсно, за допомогою влади було звільнено декілька людей з російських катівень, повернули в Україну, сфотографували з прапорами та й забули. Звільненням цивільних українських полонених займаються переважно громадські правозахисні організації, зокрема й наша. Ми самі шукаємо шляхи, розшукуємо людей, допомагаємо родичам цих полонених», — зазначила вона.

Громадська організація, яку очолює Гусейнова, переймається долею ув’язнених жінок.

«За нашими даними, наразі в російських в’язницях і на ТОТ утримуються понад 50 жінок. Це ті, про яких нам відомо. А в цілому в катівнях Росії перебуває приблизно 2 тисячі жінок», — констатує правозахисниця.

«Наших цивільних полонених потрібно і можна визволяти. Але, звичайно, цим треба займатися. У нас є можливість цим займатися, а от в української влади, судячи з усього, немає. Необхідно шукати можливості. Однак влада цього чомусь не робить», — зазначає пані Гусейнова.

Як заявив Лубінець, з 2022 року Україна змогла повернути лише 457 цивільних полоненних. Але щодня з’являються нові.

За словами правозахисниці, питанням про визволення цивільних із російського полону зацікавився Євросоюз, а саме голова європейської дипломатії Кая Каллас.

«Мені дуже приємно, що Кая Каллас поставила питання про створення міжнародної платформи для визволення цивільних полонених. До речі, ми написали їй листа зі своїми пропозиціями», — зазначила Гусейнова.

За даними правозахисників, на сьогоднішній день Росія незаконно утримує понад 16 000 цивільних осіб.

Де в РФ утримують цивільних українців і в яких умовах

Згідно з аналітичним звітом правозахисників, цивільних заручників утримують як в офіційних місцях несвободи (СІЗО, виправні колонії), так і в неофіційних (ями, гаражі, підвали).

«Якщо цивільного полоненого утримують на території РФ і про нього відомо, то допомогти йому простіше. Людині можна найняти адвоката, перераховувати гроші, писати листи підтримки», — пояснює Гусейнова.

«Щодо умов утримання, то тут все залежить від керівництва СІЗО або колонії. Однак, на окупованих українських територіях, як правило, умови більш жорсткі і катування також частіші. Пояснення цьому дуже просте. По-перше, на окупованих територіях російська влада здійснює менший контроль. По-друге, в цих пенітенціарних закладах працюють колаборанти, які по суті є зрадниками. Вони ненавидять громадян України, бо усвідомлюють свою зрадницьку роль і прагнуть вислужитися перед новими господарями», — констатує вона.

Громадські організації вимагають створити Національне агентство з питань цивільних осіб

18 серпня у Києві шість громадських організацій оголосили про створення Коаліції за заснування Національного агентства з питань цивільних осіб, позбавлених особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України. До Коаліції увійшли такі громадські організації: «Нумо, сестри!», Об'єднання родичів політв’язнів Кремля, «Шлях Вільних», «Цивільні в полоні», «Цивільні Полонені», «Вільно жити».

«Ми об’єдналися, щоб домогтися створення єдиного профільного державного органу, який супроводжуватиме цивільну людину та її родину на всьому шляху — від моменту зникнення чи незаконного затримання до встановлення статусу, повернення, відновлення прав, отримання допомоги, реабілітації та повноцінної реінтеграції», — зазначила Гусейнова.

За її словами, закони, які мають захищати цивільних полонених та їхні родини, в Україні вже є. Немає лише інституції, яка відповідала б за те, щоб ці закони працювали для конкретної людини.

Але в те що Національне агентство з питань цивільних осіб буде створено правозахисники не вірять.

«Ми написали звернення до президента України Володимира Зеленського. Але я впевнена, що отримаємо відписку від заступниці керівника Офісу Президента пані Ірини Верещук, як це вже було не раз», — резюмувала Гусейнова.