Мобілізація жінок в Україні: нардепи, політичні та військові експерти відповіли, наскільки це ймовірно

Колишній міністр оборони України Олексій Резніков в інтерв’ю «Радіо Свобода» заявив, що військовий обов’язок має поширюватися на всіх громадян, у тому числі й на жінок.

«Верховна Рада має визначитися та внести зміну до законодавства — що військовий обов’язок захищати країну належить усім громадянам України. Гендерна рівність означає, що жінки теж мають служити в армії. І тоді ми одразу збільшимо мобілізаційний ресурс вдвічі», — сказав Резніков, який керував міністерством оборони з листопада 2021 року до вересня 2023.

Також щодо мобілізації жінок висловився колишній спецпосланець президента США Кіт Келлог. В інтерв’ю YouTube-каналу «Насправді Max» Келлог, генерал-лейтенант у відставці, навів як приклад свою дружину і доньку, які були десантницями. Він розповів, що його дружина воювала в Гренаді, а донька, яка закінчила військову академію США, воювала в Афганістані.

«Тож чи вважаю я, що жінки мають бути мобілізовані до армії? Моя відповідь: так. Тому що вони воюють нічим не гірше за чоловіків. Дуже важливо, щоб жінки, як частина суспільства, йшли на службу. Тож я і на особистому, і на професійному рівні взагалі не бачу в цьому проблеми», — сказав Келлог.

Але Келлог не згадав, що в армію США жінки потрапляють виключно на добровільній основі, в українській армії зараз так само. Це по-перше. По-друге, в армії США працюють безліч спеціальних програм і правових інструментів, як захищають жінок-військовослужбовиць від сексуального і фізичного насильства з боку чоловіків-військових і у випадках, якщо таке насильство все ж сталося.

А от пан Резніков не може не знати, що в українській армії навіть близько нічого такого немає. І що система мобілізації не витримує ніякої критики, м’яко кажучи. Про необхідність реформування цієї системи неодноразово казав уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець.

Серед найпоширеніших правопорушень під час мобілізації, про які говорить Лубінець:

• фізичне насильство без законних підстав;
• утримання людей без можливості зв’язатися з родичами;
• вилучення особистих речей і документів;
• формальне проходження військово-лікарських комісій (ВЛК).
  

В Україні чоловіки вчиняють фізичне насильство під час мобілізації стосовно чоловіків, тож уявімо, що в цю систему мобілізації потрапляють жінки, які фізично набагато слабші, що буде тоді?

Дійсно, у багатьох країнах служити в армії нарівні з чоловіками зобов’язані і жінки, наприклад в Данії, Норвегії, Швеції, Ізраїлі. Українки-захисниці служать в Силах оборони за власним бажанням на контрактній основі, а не за мобілізацією, і, звісно ж, воюють не гірше чоловіків. Ексголовнокомандувач Олександр Сирський повідомляв, що станом на 2026 рік в армії служать понад 75 тисяч жінок і їхня кількість щороку зростає.

Але між залученням окремих спеціалісток і масовою мобілізацією жінок є велика різниця. «Політарена» поспілкувалася з депутатами, політологами та юристами про те, чи є ймовірність мобілізації жінок в Україні.

Членкиня парламентського Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Ірина Фріз (фракція «ЄС»):

«Теза про те, що мобілізація жінок автоматично „подвоїть ресурс“, надто спрощує проблему. Армії потрібні не просто люди, а підготовлені військові та командири. Необхідне озброєння, навчання, логістика та зрозумілі правила служби.

Гендерна рівність не означає механічно однакову мобілізацію. Критерієм має бути військова доцільність, конкретні спеціальності, демографія та здатність держави ефективно використати людський ресурс.

Жінки в Україні вже давно служать та воюють. Тому питання не в їхній здатності служити, а в тому, яка модель комплектування армії найефективніша і найстійкіша для нашої країни».

Член Комітету ВР з питань національної безпеки, оборони та розвідки Федір Вениславський (фракція «Слуга народу»):

«Я думаю, ця ідея є безперспективною з точки зору її реалізації, тобто проходження через парламент. З погляду ґендерної рівності в плані однакових умов залучення до військової служби нам говорити зарано».

Комітет ВРУ з питань національної безпеки, оборони та розвідки

Пізніше Комітет оприлюднив офіційний коментар:

«Мобілізація жінок в Україні не проводиться, не готується і не розглядається. Комітет Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки офіційно повідомляє: жодних законодавчих ініціатив, законопроєктів чи навіть внутрішніх обговорень щодо мобілізації жінок немає. Жінки в Україні долучаються до Сил оборони виключно добровільно. Заяви окремих спікерів, які публічно розмірковують на цю тему, не відображають реальної законодавчої роботи та позиції Комітету. Закликаємо не піддаватися маніпуляціям та користуватися лише офіційними джерелами інформації».

Юрист та політолог Олексій Буряченко:

«Як на мене, Резніков не зовсім коректно пропрацював досвід Ізраїлю, на який він сам посилається. Якщо ми говоримо про залучення жінок до військ, то це може бути лише добровільно, відповідно до Конституції України. Тобто це потребує конституційного рішення. А це питання глибинне, і воно потребує глибокої інтеграції в нову архітектуру безпеки країни.

Спочатку має бути не просто референдум з питання мобілізації чи не мобілізації жінок, а референдум з питання нової Конституції, де буде інтегровано питання можливостей тотального спротиву. Це новий діалог між державою та суспільством.

На жаль, РФ з наших кордонів нікуди не подінеться, і Україні в майбутньому набагато більше потрібно буде думати про власну безпеку. І тут питання не лише в мобілізації жінок, а набагато ширше. І люди похилого віку, і жінки. В Україні серйозний кадровий голод: багато хто воює, багато хто виїхав за межі країни.

Питання стоїть не тільки, і не так у необхідності мобілізації жінок, а в переході взагалі на інші принципи. Щоб були, наприклад, податкові пільги для роботодавців тощо. У нас багато говорять про необхідність переведення економіки на військові рейки, але щоправда, не так багато робиться».

Історик-сходознавець Микола Поліщук:

«У Північній Кореї до початку 90-х був обов’язковий призив. Потім скасували, а 2015 року знову запровадили, служать чотири-п’ять років. Взагалі для провінціалок це гарна робота із зарплатою, пайком та перспективами. Тому проблем із комплектуванням там немає.

Спільної служби в одній казармі із чоловіками я не спостерігав. Там є повністю жіночі підрозділи (зокрема батареї ППО), де чоловіки — лише старші офіцери. Жодних проблем налагодити в Україні нормальну службу для жінок я не бачу. Не знаю як в Африці, але в Ізраїлі, країнах Скандинавії їх немає».

Експерт Українського інституту майбутнього, колишній співробітник СБУ Іван Ступак:

«Я вважаю, що треба все залишити так, як є. Жінок не повинні мобілізувати, вони мають служити лише добровільно. Тут треба дивитися на десять кроків уперед. Немає жінок — немає продовження людського роду взагалі. Немає жінок в Україні — немає продовження українського генофонду.

Так, в нас є такі бойові жінки — будь-якому мужику можуть дати фору. І все в армії робити. Так, амазонки є амазонками, але я вважаю, що жінкам потрібно залишити добровільність. Хочеш — будь ласка, не хочеш — змусити ніхто не може. Тому що вона народжує та виховує наших українських дітей».