Чому в Україні досі існує російська церква, і як працює закон, що мав убезпечити українське православʼя

24 серпня 2024 року Президент України Володимир Зеленський підписав закон «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій». Мету цього закону зазначив сам президент. «Це закон, який убезпечує українське православʼя від московської залежності та гарантовано захищає гідність святинь нашого, українського народу», – сказав тоді Володимир Зеленський у вечірньому зверненні.

З моменту підписання цього закону минуло рівно два роки, але російська церква продовжує в Україні свою діяльність, проводить у своїх храмах богослужіння, організовує хресні ходи, прославляє «страстотерпців» – родину останнього російського імператора Миколи II, не засуджує війну Росії проти України, транслює тези про «єдиний народ».

Як ухвалювали закон про заборону російської церкви

Для початку варто нагадати, що ухвалення законопроєкту № 8371 «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій» відбувалося зі скандалом. У січні 2023 року уряд зареєстрував законопроєкт, який передбачав заборону діяльності в Україні релігійних організацій, пов’язаних із Росією. Законопроєкт підготували за рішенням Ради національної безпеки і оборони, яке було прийняте після того, як СБУ відкрила щодо священників Московського патріархату понад 100 кримінальних справ за виправдання російської агресії, розпалювання міжрелігійної ворожнечі, колабораціонізм та інші злочини.

19 жовтня 2023 року Верховна Рада ухвалила цей законопроєкт у першому читанні.

Предстоятель УПЦ Московського патріархату митрополит Онуфрій заперечував зв’язки з РПЦ та заявляв, що депутати начебто порушили конституційне право на свободу віросповідання. До подальшого гальмування розгляду законопроєкту долучився один із головних спонсорів УПЦ, бізнесмен і екснардеп Вадим Новинський. Він найняв британського адвоката, організував інформаційну підтримку УПЦ на Заході та навіть погрожував українським депутатам західними санкціями за «кричуще втручання у справи канонічних релігійних організацій».

Після цього розгляд законопроєкту дійсно загальмувався, оскільки на погоджувальній раді фракція «Слуга народу» разом із залишками ОПЗЖ проголосували проти його внесення в сесійну залу. Але наприкінці липня 2024 року депутати від «Європейської солідарності» заблокували трибуну з вимогою пришвидшити ухвалення законопроєкту.

Під тиском опозиції 6 серпня 2024 року президент Зеленський закликав нардепів проголосувати за проєкт, «який може реально гарантувати, що не буде жодних маніпуляцій Москви українською церквою». 20 серпня Рада ухвалила законопроєкт № 8371 у другому читанні та в цілому. «За» проголосували 265 депутатів. «Проти» були четверо «слуг народу», 17 членів колишньої ОПЗЖ і 7 нардепів від групи «Відновлення України». 24 серпня 2024 року Володимир Зеленський законопроєкт підписав. Здавалося б, після цього справа з ліквідації російських осередків впливу мала б піти швидше. Але ні.

Тільки через 9 місяців, 9 травня 2025 року Кабінет Міністрів України прийняв дві постанови в контексті реалізації положень Закону України «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій», а саме, постанову № 543 «Про затвердження Порядку проведення дослідження щодо питання наявності ознак афілійованості релігійної організації з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена» та постанову № 541 «Про затвердження Порядку розгляду питання щодо підтвердження фактів використання релігійної організації для пропаганди ідеології «русского міра». Та навіть і після цього справа не пришвидшилася. Причина в тому, що сам закон виписаний таким чином, що осередки російської церкви можуть працювати стільки, скільки самі захочуть.

Ліквідація осередків РПЦ буде тягнутися роками

Головне те, що закон «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій» не передбачає, що УПЦ МП одразу припинить діяльність в Україні.

В законі прописано досить складний механізм. Чи є організація «афілійованою» з РПЦ, вирішує Державна служба України з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС). Якщо ДЕСС знайшла ознаки афілійованості з РПЦ, вона надсилає цій організації припис про усунення порушень.

Після цього в організації є від 30 до 90 днів на те, щоб усунути порушення або надіслати заперечення. Якщо порушення не усунуті, то ДЕСС визнає організацію афілійованою з РПЦ і подає до адміністративного суду позов про її припинення.

Щоб судові слухання не затягнулися, в законопроєкті вказані максимальні строки для ухвалення рішення: місяць у суді першої інстанції і місяць в апеляції. Апеляційні скарги розглядає Верховний Суд, і його рішення є остаточними та подальшому оскарженню не підлягають.

Крім того, через 60 днів після того, як ДЕСС визнала організацію афілійованою з РПЦ, ця організація позбавляється права орендувати будівлі та інше майно, яке перебуває в державній або в комунальній власності.

Але, враховуючи роботу української судової системи, можна констатувати, що розгляд судових справ щодо ліквідації осередків РПЦ буде тягнутися роками, що вже, до речі, і відбувається. Про це розповідь трохи нижче.

Патріарх Кирило відкопав останки московського князя для перемоги над Україною

Щоб краще розуміти, для чого треба пришвидшити ліквідацію російської церкви в Україні, достатньо нагадати про останні ініціативи патріарха РПЦ Кирила (Гундяєва).

Те, що Гундяєв підтримує війну проти України і «благословляє» російських військових на вбивство українців — відомо. Але цього керівнику РПЦ, як виявилося, замало. У липні 2026 року він видав книгу під назвою «Війна. За межами видимих причин і наслідків», у якій фактично пропонує духовно-філософське виправдання для війни з Україною, перемога в якій описана як «особлива місія» Росії.

Для «перемоги над Україною» Гундяєв нещодавно навіть розпорядився відкопати останки московського князя Дмитра Донського. Комічність цієї дії у тому, що князь був похований 19 травня 1389 року в Архангельському соборі Кремля. Про це було давно відомо. Останки князя багато разів досліджували археологи. Але російські пропагандисти подали цей факт так, начебто поховання Донського знайшли випадково під час реконструкції собору. Помічник Путіна з питань культури Володимир Мединський одразу заявив, що знахідка мощей Донського сьогодні — це «майже казкова», несподівана і «дуже символічна подія».

«Знахідка мощей великого захисника російського народу та вождя російського війська Дмитра Донського у розпал війни — надзвичайно потужний знак для всієї Росії. Для нас це очевидно: перемога буде!», — пишуть Z-пропагандисти.

Не менш важлива для російської пропаганди і дата «казкової знахідки».

«І ще один дивовижний збіг. Мощі святого князя були знайдені в період вирішальної битви за Донбас. 6 вересня їх буде представлено на Загальномосковському Хресному ході. Саме 6 вересня 1943 року були звільнені Слов'янськ і Краматорськ. 8 вересня – День визволення Донбасу, а 8 вересня за старим стилем – день Куликовської битви», — продовжують пропагандисти.

Дійсно, князь Дмитро Донський увійшов в історію насамперед завдяки битві на Куликовому полі (1380 рік), де у союзі з кількома руськими та литовськими князями він розгромив військо золотоординського воєначальника Мамая, на боці якого також билися деякі руські та литовські князі.

Проте, у 1382 році, після захоплення Москви ханом Золотої Орди Тохтамишем, Донський визнав васальну залежність від нього та відновив сплату данини Орді. Але цей факт російські пропагандисти замовчують, а Мединський не описує його у своєму «правдивому» підручнику історії.

До «новонабутих» мощей князя прийшов «помолитися» і Путін, який заявив, що це «дивовижна, унікальна знахідка».

Патріарх Кирило вже розпорядився вилучити з саркофага фрагменти мощей князя, які пролежали там 637 років, та помістити їх у заздалегідь підготовлені ковчеги. Один із них перебуватиме в храмі Христа Спасителя, а інші відвезуть у зону «СВО», для підняття «морального та духовного духу» російських окупантів. Кирило сподівається, що мощі покійного московського князя допоможуть їхнім «мальчікам» захопити Україну.

Як рухаються справи з ліквідації релігійних організацій, що афілійовані з РПЦ

Оскільки у церкви Московського патріархату в Україні існує досить розгалужена мережа окремих організацій: єпархіальних управлінь, релігійних громад, монастирів і навчальних закладів, Державна служба з етнополітики та свободи совісті вирішила «вдарити» в саме «серце»: визнала Київську митрополію УПЦ (МП) афілійованою з Російською православною церквою та звернулася з позовом до суду. Це сталося ще у серпні 2025 року. Не будемо описувати усі перипетії судового процесу, зазначимо лише, що розгляд справи неодноразово переносився через подання представниками церкви зустрічних позовів та розгляд процесуальних клопотань. Чергове засідання у справі призначено на 10 вересня 2026 року. Крім того, представники відповідача вимагають долучити близько 10 тисяч заяв від віруючих про вступ до справи як третьої особи.

Також ДЕСС 17 лютого 2026 року звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила припинити релігійну організацію «Корецький Свято-Троїцький жіночий ставропігійний монастир Московського патріархату» на Рівненщині. Про те, що монастир афілійований з РПЦ свідчить його назва. Слово «ставропігійний» означає пряме підпорядкування патріарху Кирилу. Система YouControl також свідчить про статус монастиря.

Однак суд зупинив розгляд позову ДЕСС до Корецького монастиря оскільки монастир подав зустрічний позов до державної структури. Розгляд позову монастиря призначено на 23 вересня 2026 року.

У липні 2026 року ДЕСС повідомила, що ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2026 відкрито провадження у справі № 855/8/26 за адміністративним позовом ДЕСС до Монастиря «Свято-Покровська Голосіївська Пустинь» про припинення діяльності релігійної організації афілійованої з Росією. Судове засідання у цій справі ще не призначене.

22 липня ДЕСС повідомила, що виявила ознаки афілійованості з РПЦ Почаївської Свято-Успенської лаври на Тернопільщині. До суду тут ще далеко, оскільки, згідно з вищезгаданим законом, релігійна організація зобов’язана усунути виявлені порушення упродовж 30 днів із дня отримання припису від ДЕСС.

24 серпня ДЕСС виявила три ознаки афілійованості Запорізької єпархії УПЦ.

Станом на грудень 2025 року (новіших даних поки немає, - авт), за даними Опендатабот, в Україні працювало 7 826 церков пов'язаних з країною-агресором. Найбільша кількість церков із російським слідом зосереджено на Дніпропетровщині, Вінниччині та Закарпатті.

Отже, у Державної служби з етнополітики та свободи совісті роботи не на одне десятиліття. Однак справа полягає в тому, що поки в Україні існуватимуть адепти «русского міра», зокрема й серед представників влади, боротьба з російською церквою буде марною.