Вибори в Держдуму Росії: які уроки може винести Україна

«Перемогу» здобула прокремлівська «Єдина Росія», яка матиме в нижній палаті парламенту конституційну більшість. До Держдуми, крім «Єдиної Росії», пройшли ще чотири партії-спойлери, назви яких не мають значення. Усі вони були представлені і в минулому скликанні російського парламенту.

Так звані вибори пройшли, як завжди, з масовими порушеннями:

• відсутністю реальної політичної конкуренції;
• недопуском реальної опозиції  і відсутністю громадського контролю;
• «голосуванням на пеньках», удома, на дитячих майданчиках і навіть у рейсових автобусах;
• примусом до онлайн-голосування;
• і, звичайно, з традиційним залученням до голосування бюджетників та вкидами бюлетенів.

Ніяких протестів, за прикладом 2011 року, після оголошення результатів «виборів» теж, як і очікувалося, не відбулося.

Особливістю цих «виборів» до Держдуми стала участь у них жителів окупованих під час повномасштабної війни українських регіонів. До речі, ці регіони «показали» досить високу явку і високий результат «Єдиної Росії». В одномандатних округах від тимчасово окупованих українських регіонів також «пройшли» висуванці Кремля від «Єдиної Росії».

Про особливості виборів до Держдуми та висновки для України — у матеріалі «Політарени».

Ніяких несподіванок бути і не могло. «Вибори» на окупованих територіях поза правовим полем

Почнемо з того, що вибори до Держдуми Росії не можна вважати вільними і демократичними. Вибори визнаються демократичними та вільними, якщо вони відповідають міжнародним стандартам виборчого права, закріпленим у ключових документах ООН, ОБСЄ, Ради Європи та інших міжнародних організацій. Основу цих стандартів становлять п’ять класичних принципів виборчого права: загальне, рівне, пряме право при таємному голосуванні та свобода виборів.

Також для визнання виборів демократичними й справедливими важлива відкритість підрахунку голосів, який має проводитися у присутності спостерігачів, зі складанням протоколів, копії яких видаються представникам кандидатів, із допуском незалежних національних та міжнародних спостерігачів (наприклад, від БДІПЛ ОБСЄ) на всі етапи виборів. У Росії цього не було й близько. Про окуповані українські території мова взагалі не йде.

Як писала «Політарена», особливість виборчої системи Росії у тому, що усі вибори, як загальнодержавні, так і регіональні регулює адміністрація президента РФ. До участі у виборах допускаються лише партії, лояльні до кремлівської адміністрації, що входять до так званої «системної опозиції»: КПРФ, ЛДПР, «Нові люди», «Справедлива Росія». Ці ж партії, як правило і «проходять» в Держдуму.  

Усі списки парламентських партій, включаючи так звану «системну опозицію», обов’язково узгоджуються в Управлінні внутрішньої політики Адміністрації Президента. Кожного кандидата перевіряють на лояльність, відсутність компромату та готовність дотримуватися кремлівського порядку денного.

На нинішні «вибори» Кремль вирішив спочатку допустити умовно опозиційну партію «Яблоко». Але через декілька днів цю політсилу із списку виключили, оскільки її лідери використали у передвиборчій кампанії гасла: «За мир і свободу!», «За угоду про припинення вогню».

Проведення виборів до Державної думи РФ на окупованих територіях України також суперечить, як українському законодавству, так і нормам міжнародного права. Україна та більшість держав світу не визнають російську юрисдикцію над окупованими регіонами України. Результати таких виборчих кампаній вважаються незаконними та такими, що не мають правових наслідків.

Як проходили «вибори» в Росії

Вибори до Держдуми тривали три дні: 18,19 і 20 вересня. Крім того, низці «прикордонних» областей було дозволено провести голосування достроково. Більша частина голосів (29,19%) припала на п’ятницю, 18 вересня. Саме в цей день активно використовувалося дистанційне електронне голосування (ДЕГ). За даними ЦВК РФ, вже до 12-00 за московським часом 18 вересня за допомогою дистанційного голосування свій вибір зробили понад половина виборців, які планували скористатися дистанційним електронним голосуванням.

До речі, у Підмосков’ї перший виборець проголосував у ДЕГ через 38 секунд після запуску системи. У Новосибірській області перший голос зафіксували через 41 секунду, у Чувашії — через 45 секунд.

Не виходячи з бункеру в той же день онлайн проголосував і очільник РФ Володимир Путін. Російські пропагандисти розповсюдили відео на якому Путін, примружившись, вдивляється в монітор, а потім каже комп’ютеру «Дякую». У соцмережах помітили, що операційна система Windows на його комп’ютері не активована, тобто не має ліцензії Microsoft.

Як з’ясувалося, електронним голосуванням скористалися переважно працівники державних і бюджетних установ. Бюджетників у регіонах Росії примушували брати участь у голосуванні, видаючи їм лотерейні квитки з індивідуальними номерами. У підсумку явка під час електронного голосування склала загалом 90,87%. До вечора 20 вересня за допомогою ДЕГ, за повідомленням ЦВК, проголосували 3,6 мільйона виборців. Перевірити достовірність такого голосування неможливо. Голова ЦВК Росії Памфілова заявила, що з 18 по 20 вересня було зафіксовано понад три тисячі хвиль кібератак на виборчу систему РФ.

Також три дні проходило голосування в традиційному паперовому форматі. Зазначимо, що спостерігачів від міжнародних організацій Росія не запрошувала. Спостереження за так званими виборами здійснювали представники партій та прокремлівських громадських організацій. Та навіть і у таких спостерігачів виникали проблеми. Їх не пускали на дільниці, усували від виборів, провокували, пропонуючи випити горілки, намагалися підкупити, затримували.

Найчастіше на дільницях були присутні спостерігачі від прокремлівської «Общєственной палати».

Не обійшлося і без голосування на пеньках, причепах і в автобусах. Так у Ямало-Ненецькому автономному окрузі, як повідомили місцеві ЗМІ, чоловік проголосував, сидячи на поліні, поклавши документи на металеву конструкцію, встановлену на пні.

В Архангельську росіяни робили свій вибір просто у пасажирському автобусі.

Платформа моніторингу «Вибори 2026 — спостерігаємо разом!» підрахувала, що виборчі комісії отримали понад 900 скарг, у кожній третій із них йшлося про те, що права спостерігачів були порушені. Найбільше скарг на порушення надійшло з Москви, Московської області, Петербурга, Пермського та Краснодарського краю.

Проте в Генпрокуратурі РФ заявили, що не зафіксували серйозних порушень закону під час проведення виборів.

Голова ЦВК РФ Памфілова також зазначила, що раніше було «багато ексклюзивних матеріалів» про порушення на виборах, однак тепер цього немає. За її словами, зафіксовано лише два випадки вкидання бюлетенів, винні будуть покарані. У підсумку в «Єдіної Росії» у Держдумі буде конституційна більшість.

Російські вибори на окупованих територіях України

Призначені Кремлем керівники окупованих територій України заради того, щоб вислужитися перед окупаційною владою, змагалися в «креативі» для досягнення високих результатів явки. Тут «голосування» тривало аж дев’ять днів. Місцеві жителі обирали Держдуму на капотах автомобілів, на дитячих майданчиках та просто посеред вулиці. Причому голосувати можна було навіть з українським паспортом. При «волевиявленні» були присутні автоматники.

Особливим «креативом» відзначився «керівник» окупованої частини Херсонщини Володимир Сальдо. Він влаштував справжній радянсько-імперський балаган. Кожну виборчу дільницю окупанти прикрасили якимось антуражем.

Одна з них була стилізована під початок ХХ століття і символізувала вибори до першої Держдуми 1906 року. Інша оформлена у стилі сталінських післявоєнних виборів у СРСР. В окупованому Каланчаку на виборців чекали імператриця Катерина ІІ та російський адмірал Федір Ушаков. Під час «голосування» лунали пісні радянських співаків Магомаєва та Кристалінської.

Сальдо і сам брав участь у цьому балагані, сидів у ретроавтомобілі, грав у доміно та куштував хлібобулочні вироби.

Цікаво, що «вибори» на окупованих українських територіях завершилися достроково. План було виконано з випередженням. Дільниці були зачинені 20 вересня вже о 14-00.

За даними окупаційної влади, явка на виборах у «ДНР» становила 81%, в «ЛНР» — 79,3%, в Запорізькій області  —  79,39%, в Херсонській — 74,6%. Вищою є тільки явка в Чечні — 95,19%. Як і очікувалося, перемогу на окупованих територіях України одержали представники «Єдиної Росії», висуванці Кремля.

До речі, на окупованих територіях найпростіше було фальсифікувати результати голосування. Така система передбачена окупаційною владою. Як зазначало видання «Новини Донбасу», тут немає чітко визначених дільниць, невідома інформація про членів виборчих комісій, невідома точна кількість виборців.

Тут передбачено виїзне голосування, яке порушує таємницю голосування. Крім того, виборця тут можна внести до списку навіть на підставі усного звернення. Також бюлетені можна друкувати на місці, а підрахунок проводити за межами виборчої дільниці.

Уроки для України

Після свого спілкування з комп’ютером на онлайн-голосуванні Путін зробив заяву, спрямовану на українське суспільство. Російський диктатор звинуватив українську владу у відсутності демократії, оскільки вона вже тривалий час не проводить виборів. Варто зазначити, що такі ж самі тези просувають і колишні соратники Володимира Зеленського — ексміністр оборони Михайло Федоров та експрессекретарка Юлія Мендель. Також періодично про відсутність виборів в Україні згадує і президент США Дональд Трамп.

З цього приводу в соцмережах триває дискусія. Деякі дописувачі схиляються до того, що Україні все ж таки варто провести вибори, хоча б для того, щоб позбавити Кремль пропагандистського аргументу.

Однак, як показали «вибори» до Держдуми Росії, сам факт проведення голосування в означені законом терміни не означає, що вони були вільними й демократичними.

Чи потрібне нам голосування на пеньках, на причепах, в автобусах? Чи потрібен нам на виборчих дільницях шоу-балаган?

Українські політологи та юристи неодноразово підкреслювали, що для проведення виборів необхідна, перш за все, безпека, яку повністю не можна гарантувати під час воєнних дій.

Нам не потрібні вибори заради самого факту голосування. Нам потрібні вільні, чесні, конкурентні та демократичні вибори, легітимність яких не викликатиме сумнівів ні в українському суспільстві, ні у наших міжнародних партнерів.

Але готуватися до виборів потрібно вже сьогодні. Треба підготувати законодавство, забезпечити легітимний склад ЦВК, оновити Реєстр виборців, створити механізми для військових, ВПО та українців за кордоном, відновити політичну конкуренцію та захистити вибори від російського втручання. І, головне, дочекатися закінчення війни.