День стійкості ВПО замість реальної допомоги: навіщо в Раді пропонують встановити нову пам'ятну дату

На цьому тлі 3 листопада 2026 року у Верховній Раді зареєстрували проєкт постанови № 16212 «Про встановлення Дня стійкості внутрішньо переміщених осіб», який передбачає щорічне відзначення нової пам’ятної дати 20 жовтня.

Серед ініціаторів документа — народні депутати Сергій Козир, Руслан Горбенко, Олег Арсенюк та інші парламентарі. Автори пропонують у такий спосіб визнати внесок переселенців у розвиток українських громад.

Однак постанова не передбачає збільшення державної допомоги, розширення житлових програм або інших конкретних заходів, які могли б покращити матеріальне становище ВПО.

«Політарена» проаналізувала проєкт постанови та з’ясувала, що саме пропонують народні депутати і як планують відзначати нову пам’ятну дату.

Як будуть відзначати День стійкості переселенців

Парламентська ініціатива спрямована на запровадження Дня стійкості внутрішньо переміщених осіб, який пропонують щорічно відзначати 20 жовтня. Цю дату обрали невипадково: у 2014 році Верховна Рада ухвалила Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», який визначив правовий статус переселенців.

У пояснювальній записці автори наголошують на необхідності суспільного визнання нелегкої долі ВПО:

«В умовах триваючої збройної агресії особливого значення набувають не лише заходи соціального захисту, а й суспільне визнання досвіду, гідності, сили та внеску людей, які були вимушені залишити свої домівки».

Для цього Кабінету Міністрів рекомендують після ухвалення документа розробити та затвердити комплексний план заходів із відзначення Дня стійкості ВПО на державному та місцевому рівнях із залученням переселенців і громадських організацій.

Також згідно з проєктом постанови:

• місцевим державним адміністраціям та органам самоврядування рекомендують щороку проводити зустрічі, круглі столи, громадські обговорення, культурні та інформаційні заходи за участю переселенців, волонтерів і представників приймаючих громад;
• Державному комітету телебачення і радіомовлення України пропонують висвітлювати ці заходи, готувати тематичні теле- і радіопрограми, поширювати інформаційні матеріали та історії переселенців;
• Комітет Верховної Ради України з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій України, національних меншин і міжнаціональних відносин має здійснювати контроль за виконанням постанови.

У фінансово-економічному обґрунтуванні зазначено, що реалізація проєкту не потребуватиме додаткових видатків із бюджету — усі заходи планують проводити в межах уже передбаченого фінансування органів влади або за добровільної підтримки громадських і міжнародних партнерів.

При цьому документ не встановлює жодних нових соціальних гарантій. Його ухвалення не змінить розміру допомоги на проживання, умов отримання компенсацій чи порядку забезпечення переселенців житлом.

Масштаб проблеми стає зрозумілішим, якщо порівняти загальну кількість ВПО з числом тих, хто фактично отримує державну підтримку, а також оцінити її розмір.

Скільки ВПО отримали допомогу

За даними мінсоцполітики, станом на 23 вересня 2026 року в Україні офіційно обліковано 4 699 045 внутрішньо переміщених осіб.

З них 822 712 — діти віком до 18 років. Найбільше переселенців зареєстровано в Харківській, Донецькій та Дніпропетровській областях, а також у Києві.

Однак наявність статусу ВПО не означає автоматичного права на щомісячну державну допомогу.

За чинним порядком виплат, визначеним постановою Кабінету Міністрів № 332, у 2026 році передбачено:

• 2 000 гривень на місяць — для дорослих переселенців.
• 3 000 гривень — для дітей та осіб з інвалідністю.

Виплати призначають за встановленими критеріями, зокрема з урахуванням доходів і майнового стану сім'ї.  Таким чином, навіть передбачені державою 2-3 тисячі гривень доступні не кожному переселенцю.

Десять тисяч гривень від держави: що з’ясувала «Політарена»

Судячи із заяв урядовців складається стійке враження, що вони не розуміють, в якому матеріальному стані знаходяться ВПО.

Міністр соціальної політики Денис Улютін в інтерв’ю LB.ua 3 листопада 2025 року заявив, що середній обсяг державної та міжнародної підтримки переселенців становить близько 10 тисяч гривень на людину щомісяця.

«Хтось отримує більше, хтось менше, але в середньому ВПО отримує десь 10 тис. гривень на людину», — казав Улютін.

«Політарена» звернулася до мінсоцполітики з інформаційним запитом щодо розрахунку цієї суми. Однак у відповіді міністерство не надало методики, яка підтверджувала б озвучену Улютіним цифру в 10 тис. грн.

Натомість мінсоцполітики назвало конкретні дані щодо основної допомоги:

• Станом на 23 грудня 2025 року виплати на проживання отримували 1 091 738 ВПО.
• За 2025 рік на відповідну програму спрямували 30,5 млрд гривень.
• У бюджеті на 2026 рік передбачили 39,6 млрд гривень.

Для порівняння, наприкінці 2025 року в Україні було зареєстровано близько 4,6 мільйона переселенців. Отже, основну допомогу отримувала лише приблизно чверть з них.

Окремо «Політарена» дослідила державну програму субсидування оренди житла для ВПО. За інформацією мінсоцполітики, протягом 11 місяців 2025 року на всю країну зареєстрували лише 249 заяв, з яких виплати призначили за 114.

Середній розмір такої субсидії становив 5 048,2 гривні. Проте ці кошти не були універсальною щомісячною виплатою для всіх переселенців, а призначалися лише тим, хто відповідав умовам програми.

Таким чином, у відповіді мінсоцполітики не було наведено розрахунків, які дозволили б підтвердити заяву Улютіна про середні 10 тисяч гривень щомісячної державної та міжнародної підтримки на одного переселенця.

Житло залишається однією з найбільших проблем

За даними ООН, оприлюдненими в листопаді 2025 року, 54% внутрішньо переміщених осіб проживали в орендованому житлі. Приблизно 2,5 мільйона переселенців мали житло, яке залишалося переважно недоступним. За повідомленнями опитаних, близько 60% таких помешкань були пошкоджені.

Ще один показник демонструє фінансові труднощі: понад 1,3 мільйона ВПО, які орендували житло, змушені були використовувати власні заощадження для покриття відповідних витрат.

За аналізом VoxUkraine із посиланням на дослідження МОМ, серед переселенців, які шукали інше помешкання, 82% повідомляли про брак доступного та належного житла.

Проблема полягає не лише у вартості оренди. ВПО часто не мають достатніх заощаджень для першого внеску за квартиру, стикаються з труднощами працевлаштування та змушені повторно переїжджати через погіршення фінансового становища.

Чи не підміняють реальну допомогу символічними заходами

У пояснювальній записці до проєкту постанови про встановлення Дня стійкості ВПО самі автори визнають системні труднощі переселенців із житлом, працевлаштуванням та доступом до соціальних послуг.

Проте запропонований механізм державної реакції зводиться переважно до проведення тематичних зустрічей, громадських обговорень та інформаційних кампаній.

Документ не передбачає перегляду розмірів соціальної допомоги, додаткового фінансування житлових програм або спрощення процедур отримання компенсацій.

Не встановлюється й обов’язку для органів влади ухвалювати конкретні рішення за результатами проведених заходів. З юридичного погляду це пояснюється формою документа. Ідеться про проєкт постанови Верховної Ради, а не про закон, який змінює механізми соціального захисту.

Однак виникає питання до пріоритетів державної політики. Коли мільйони громадян не мають можливості повернутися до власних домівок, а передбачена допомога на проживання становить 2-3 тисячі гривень і виплачується лише за певних умов, запровадження ще однієї пам’ятної дати навряд чи можна вважати достатньою відповіддю на їхні потреби.

Звісно, сама по собі така ініціатива не позбавляє переселенців чинних гарантій і не перешкоджає ухваленню інших рішень. Проте її суспільна користь залишатиметься обмеженою, якщо вшанування стійкості не супроводжуватиметься практичними змінами.

Зрештою, держава має відповісти на просте запитання: чи не стають урочисті заходи, круглі столи та інформаційні кампанії зручною заміною реальної підтримки людей, які через війну втратили житло, роботу й можливість повернутися додому?

Адже переселенцям потрібне не лише визнання їхньої витримки, але й умови, за яких їм не доведеться роками доводити власну стійкість, намагаючись вижити на кілька тисяч гривень державної допомоги.