Незалежна експертиза для справ НАБУ і САП: як законопроєкт № 15569 має посилити боротьбу з топкорупцією

Адже проблема існує давно: навіть якщо детективи НАБУ зібрали докази злочину, без належного експертного висновку може бути неможливо визначити розмір завданих державі збитків, підтвердити достовірність записів, обґрунтувати підозру або довести обвинувачення в суді.

Тому затягування експертизи, тиск на експерта чи маніпуляції зі змістом висновку здатні зупинити справу на місяці або роки, призвести до спливу процесуальних строків, необхідності повторних досліджень і подальшого затягування судового розгляду. Унаслідок цього топкорупціонери уникають покарання.

Ініціаторами проєкту Закону України № 15569 «Про внесення змін до Закону України „Про Національне антикорупційне бюро України“ та інших законодавчих актів щодо забезпечення діяльності Науково-дослідного центру незалежних судових експертиз» (№ 15569) стали народні депутати Ярослав Железняк, Анастасія Радіна, Максим Хлапук і Наталія Піпа. Вони пропонують не створювати нову установу з нуля, а реорганізувати діючий Науково-дослідний центр незалежних судових експертиз Міністерства юстиції України, надавши йому спеціальні гарантії інституційної незалежності. Центр має забезпечувати своєчасні та неупереджені експертизи у справах НАБУ і САП, а його керівництво та експерти повинні бути захищені від політичного, адміністративного й іншого стороннього впливу.

Законопроєкт має також важливе міжнародне та фінансове значення. Як пояснив Железняк, незалежна експертиза для антикорупційних органів є індикатором 4.15 програми Ukraine Facility: закон має набути чинності до кінця 2026 року, а від виконання цієї умови, за словами депутата, залежать 124 мільйони євро для українського бюджету.

У своєму відео Железняк пов’язує цю реформу з так званим планом Качки-Кос — переліком антикорупційних кроків, сформованим за участю тодішнього віцепрем’єр-міністра з питань європейської інтеграції Тараса Качки та єврокомісарки з питань розширення Марти Кос. Те, що спочатку могло сприйматися як політична декларація, поступово закріплюється у вигляді конкретних євроінтеграційних індикаторів і зобов’язань, без виконання яких Україна ризикує втратити частину міжнародного фінансування.

Крім того, ініціатори працюють над тим, щоб ухвалення закону стало структурним маяком у програмі співпраці з Міжнародним валютним фондом:

«Краще від нашої влади вимагати боротьби з корупцією, ніж різні дивні ідеї щодо підвищення податків», — наголошує Железняк.

Таким чином, законопроєкт № 15569 стосується не лише організації роботи окремої експертної установи. Він має перекрити можливість непублічного втручання у справи про багатомільйонну корупцію, посилити спроможність НАБУ і САП та водночас забезпечити виконання міжнародних зобов’язань, від яких залежить фінансова підтримка України.

Чому одна експертиза може вирішити долю всієї справи

Для пересічного громадянина судова експертиза часто видається другорядною технічною процедурою. Слідчі зібрали документи, провели обшуки, записали розмови, встановили причетних осіб. Отже, залишається передати матеріали до суду. Насправді у корупційних справах усе працює значно складніше.

Саме судовий експерт у багатьох випадках повинен визначити, скільки грошей втратила держава, чи відповідають будівельні роботи проєктній документації, чи була закупівельна ціна завищеною, кому належить голос на аудіозаписі, чи зазнав документ підроблення, та чи підтверджуються фінансові операції бухгалтерськими даними.

Без належного висновку експерта слідству може бути складно обґрунтувати підозру, довести розмір збитків, правильно кваліфікувати злочин, домогтися арешту активів, передати справу до суду, а потім переконати суд у винуватості обвинувачених.

Особливого значення експертиза набуває у провадженнях щодо масштабних державних закупівель, будівництва, енергетики, управління державним майном, банківських операцій та легалізації незаконних доходів. Матеріали таких справ можуть складатися з сотень томів, фінансових документів, договорів, кошторисів, електронного листування та записів розмов. Слідчий, прокурор і суддя не мають спеціальних знань, необхідних для самостійного дослідження всіх цих питань, тому змушені звертатися до експертів.

Це означає, що залежність або бездіяльність експертної установи може стати способом непомітного блокування розслідування. Для цього не обов’язково закривати кримінальне провадження чи віддавати незаконну письмову вказівку слідчому. Іноді достатньо місяцями не розпочинати дослідження, роками готувати висновок, повертати матеріали, вимагати додаткові документи або скласти висновок так, щоб його неможливо було належним чином використати в суді.

Унаслідок спливають процесуальні строки, слабшає доказова база, змінюються свідки та посадові особи, втрачається частина документів, а розгляд справи розтягується на роки. Затримка експертизи на стадії слідства надалі позначається і на судовому розгляді: захист ставить під сумнів висновок, виникає потреба в додатковій або повторній експертизі, а засідання знову відкладаються.

Як проблему пояснюють ініціатори законопроєкту №15569

Железняк називає залежну судову експертизу однією з найнебезпечніших прогалин у розслідуванні великої корупції. За його словами, для руйнування справи іноді не потрібно впливати безпосередньо на суддю, прокурора або детектива. Достатньо, щоб експерт не поставив необхідний підпис або зробив це через кілька років.

У пояснювальній записці до законопроєкту № 15569 зазначається, що чинна модель судово-експертної діяльності не створює достатніх інституційних гарантій незалежності установи, яка проводить експертизи у відповідній категорії справ. Автори також прямо вказують на факти затягування експертиз і стороннього впливу на експертів.

При цьому конкретна статистика таких випадків, назви експертних установ, номери кримінальних проваджень та задокументовані приклади тиску в пояснювальній записці не наводяться. Отже, аргументація ініціаторів значною мірою спирається на загальну оцінку роботи чинної системи та матеріали окремих антикорупційних розслідувань.

Що пропонує змінити законопроєкт № 15569:

1. Реорганізація чинного Центру судових експертиз

Кабінет Міністрів має не пізніше трьох місяців із дня набрання законом чинностіз абезпечити ухвалення рішення про реорганізацію вже діючого Науково-дослідного центру незалежних судових експертиз Міністерства юстиції України. Після перетворення установа залишатиметься у сфері управління Мін’юсту, але отримає спеціальний законодавчо визначений статус, власні процедури атестації експертів і додаткові гарантії незалежності.

Право звертатися до Центру матимуть сторони кримінального провадження та суд. Отже, залучати його зможе не лише сторона обвинувачення, але й сторона захисту — у порядку, передбаченому процесуальним законодавством.

Які завдання виконуватиме реорганізований Центр

Установа проводитиме судові експертизи та експертні дослідження у кримінальних провадженнях щодо злочинів, пов’язаних із корупцією. До її компетенції також пропонується віднести експертизи у провадженнях за статтями 206-2, 209 і 211 КК України. Ідеться відповідно про протиправне заволодіння майном підприємства, установи чи організації, легалізацію майна, одержаного злочинним шляхом, а також видання нормативно-правових актів, які всупереч закону зменшують надходження бюджету або збільшують бюджетні витрати.

Також Центр зможе проводити дослідження у справах про визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави.

Водночас його робота не обмежуватиметься лише виконанням конкретних експертиз. Центр розроблятиме та впроваджуватиме нові методики, готуватиме експертів, підвищуватиме їхню кваліфікацію та співпрацюватиме з іноземними організаціями.

2. Наглядова рада з міжнародною участю

Для контролю за роботою Центру пропонується створити Наглядову раду — незалежний колегіальний орган, завданням якого має стати забезпечення інституційної незалежності, прозорості та підзвітності установи.

До Наглядової ради входитимуть п’ять осіб:

• троє членів, визначених Кабінетом Міністрів на підставі пропозицій міжнародних та іноземних організацій, які надавали Україні технічну допомогу у сфері запобігання та протидії корупції;
• один представник, визначений Міністерством юстиції;
• один судовий експерт, обраний за участю фахових експертних об’єднань.

Член Наглядової ради повинен мати відповідну вищу освіту, професійний або керівний досвід, бездоганну ділову репутацію та відповідати критерію доброчесності. Чинні державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування та члени керівних органів політичних партій не зможуть входити до її складу.

Строк повноважень члена ради становитиме три роки.

Для ухвалення рішення Наглядової ради за загальним правилом необхідно не менше трьох голосів, серед яких мають бути голоси щонайменше двох членів, запропонованих міжнародними та іноземними організаціями. Отже, останні будуть мати пріоритет у нагляді за роботою Центру судових експертиз.

3. Вибори директора Центру судових експертиз та порядок його звільнення

Конкурс на посаду керівника Центру організовуватиме Наглядова рада. Після визначення переможця вона вноситиме подання міністру юстиції, який повинен буде призначити запропоновану особу протягом десяти робочих днів.

Кандидат повинен бути громадянином України, мати вищу освіту, щонайменше десять років трудового стажу і не менше п’яти років досвіду роботи на керівних посадах.

Міністр юстиції не зможе звільнити директора лише через політичний конфлікт, незручний експертний висновок або невдоволення роботою Центру — таке звільнення відбуватиметься за поданням Наглядової ради.

4. Автоматичний розподіл справ між експертами

Судові експертизи та експертні дослідження пропонується розподіляти між працівниками за допомогою автоматизованої системи. Порядок роботи цієї системи затверджуватиме Наглядова рада за поданням директора.

Практичний сенс нововведення полягає в тому, щоб керівник або інша посадова особа не могли вручну обрати експерта для політично чутливої справи. Це повинно зменшити ризик передання матеріалів заздалегідь визначеному або залежному фахівцю.

Водночас директор отримає право письмовим мотивованим рішенням надати експертизі НАБУ або САП пріоритет у черговості виконання, якщо це зумовлено процесуальними строками кримінального провадження.

5. 60-денний строк для експертиз

Загальний строк проведення судової експертизи або експертного дослідження становитиме до 60 календарних днів із дня отримання матеріалів. Це не означає, що кожна експертиза за будь-яких обставин має завершитися рівно за два місяці. Якщо складність, обсяг або вид дослідження потребують більше часу, строк можна буде продовжити.

Проте це не повинно відбуватися мовчки й на невизначений період. Директор Центру протягом п’яти робочих днів після встановлення відповідних обставин має письмово повідомити замовника, обґрунтувати причини затримки та назвати строк завершення експертизи.

Таким чином, законопроєкт створює механізм, за якого тривале проведення експертизи повинно отримати офіційне пояснення. Це має ускладнити ситуації, коли матеріали роками лежать в експертній установі без зрозумілого строку завершення роботи.

6. Дисциплінарна палата

Для розгляду питань про відповідальність експертів Центру створюватиметься постійна Дисциплінарна палата із семи членів.

До її складу входитимуть:

• двоє експертів Центру, обраних зборами працівників таємним голосуванням;
• троє зовнішніх судових експертів, визначених Наглядовою радою за результатами відкритого відбору;
• один представник Мін’юсту з вищою юридичною освітою;
• один визначений Мін’юстом науковець у відповідній галузі.

За результатами розгляду палата ухвалюватиме мотивоване рішення. У ньому повинні бути наведені обставини, докази, мотиви, вид стягнення та порядок оскарження.

Окремими підставами для дисциплінарної відповідальності стануть порушення правил оформлення висновку, якщо через це ним неможливо скористатися, виникла потреба в повторній експертизі або було затягнуто провадження, а також неповідомлення про реальний чи потенційний конфлікт інтересів.

7. Відкриті методики проведення експертиз

Правила проведення судових експертиз, крім судово-медичних і судово-психіатричних, мають стати загальнодоступними та обов’язково публікуватися в Реєстрі методик проведення судових експертиз. Виняток становитиме інформація з обмеженим доступом.

Для учасників провадження це означає можливість перевірити, як проводилося дослідження, чи дотримався експерт установленої процедури та наскільки обґрунтованим є результат.

8. Витрати та заробітна плата експертів

Законопроєкт змінює систему оплати праці для судових експертів усіх державних спеціалізованих установ, якщо вони не є військовослужбовцями та не мають звань рядового або начальницького складу. Їхні посадові оклади мають становити не менше 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на 1 січня відповідного року.

Для працівників Науково-дослідного центру незалежних судових експертиз, які мають кваліфікацію судового експерта, мінімальний посадовий оклад буде ще вищим — не менше 40 прожиткових мінімумів.

Крім окладу, заробітна плата може включати надбавки, доплати, премії та інші виплати.

Центр має фінансуватися з державного бюджету за окремою бюджетною програмою. Надходження з інших джерел загалом заборонятимуться, крім фінансування, передбаченого міжнародними договорами України або проєктами міжнародної технічної допомоги.

Чи розв’яже законопроєкт № 15569 проблему затягування топкорупційних справ

Запропонована реформа може закрити один із важливих каналів впливу на антикорупційні розслідування. Автоматичний розподіл, визначені строки, незалежний конкурс директора, міжнародна участь в Наглядовій раді, відкриті методики та обов’язок повідомляти про тиск справді здатні зробити експертну систему прозорою.

Проте експертиза є лише однією зі стадій кримінального процесу. Навіть своєчасний і професійний висновок не гарантує швидкого вироку. Справи можуть затягуватися через перевантаженість суддів, неявку учасників, численні клопотання, повторні дослідження доказів, зміну складу суду та інші процесуальні причини.

Залишається питання практичної реалізації: хто саме увійде до Наглядової ради, наскільки прозорим буде конкурс директора, чи запрацює автоматизована система без можливості ручного втручання, чи вистачить Центру кваліфікованих спеціалістів та як фінансуватимуться передбачені законопроєктом високі зарплати. Не менш важливо, чи стане участь міжнародних організацій справжньою гарантією незалежності Центру, чи фактично означатиме приховану залежність від іноземних структур, донорів і пов’язаних із ними організацій.

Тому законопроєкт № 15569 не є універсальним засобом проти всіх проблем антикорупційного правосуддя. Але він спрямований на усунення конкретного і вкрай важливого ризику — можливості заблокувати складне розслідування через залежного експерта або багаторічне очікування експертного висновку.

Якщо запропоновані гарантії працюватимуть не лише на папері, фігурантам топкорупційних справ буде складніше використовувати експертизу як прихований механізм затягування провадження. А НАБУ, САП і суди зможуть швидше отримувати висновки, без яких навіть найбільш резонансні розслідування ризикують так і не завершитися реальними судовими рішеннями.