Суд зобов’язав ТЦК зняти транссексуала з військового обліку: чи стане це прецедентом

Ця справа порушує ширше питання законодавчого регулювання гендерної ідентичності в Україні, зокрема юридичного визнання статевої належності, гарантій рівності та захисту від дискримінації.

Чому виник конфлікт із центром комплектування

15 жовтня 2026 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 160/22278/26, повністю задовольнивши позов громадянки, яка раніше перебувала на військовому обліку як чоловік.

З матеріалів провадження випливає, що заявниця пройшла передбачену законодавством процедуру зміни статевої приналежності. Відповідні відомості були офіційно визнані державою, після чого вона отримала паспорт громадянина України із зазначенням жіночої статі.

Надалі особа звернулася до ТЦК із вимогою виключити її з числа військовозобов’язаних. Проте 29 червня 2026 року отримала негативну відповідь.

Представники установи пояснили, що медичне свідоцтво про зміну (корекцію) статевої належності за формою № 066-3/о призначене для внесення змін до актових записів цивільного стану, але не є висновком військово-лікарської експертизи.

Крім того, ТЦК наполягав, що оновлення персональних даних не анулює автоматично раніше набутого статусу військовозобов’язаної особи. Основним аргументом стала відсутність спеціальної норми, яка прямо передбачала б виключення з відповідного реєстру за таких обставин.

Не погодившись із відмовою, громадянка звернулася по судовий захист.

Чому аргументи ТЦК не переконали суд

Розглядаючи позов, представники правосуддя проаналізували положення Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».

Частина одинадцята статті 1 встановлює особливості військового обліку жінок. Зокрема, обов’язковому взяттю підлягають громадянки, які здобули медичну або фармацевтичну спеціальність та відповідають установленим вимогам щодо віку і стану здоров’я. Для власниць інших професій, споріднених із відповідними військово-обліковими спеціальностями, передбачений добровільний порядок.

Під час розгляду встановлено, що заявниця не має освіти у сфері медицини чи фармації, а також не висловлювала бажання добровільно перебувати серед військовозобов’язаних. Крім того, вона не проходила військової служби та не належала до інших категорій, на які звернув увагу суд.

За таких обставин застосування до неї правил, установлених для чоловіків, визнано необґрунтованим.

Особливу увагу приділено законодавчій прогалині, на яку посилався відповідач. У рішенні зазначено, що відсутність спеціального нормативного регулювання не може слугувати підставою для обмеження прав людини.

Окремо наголошено на принципі правової визначеності:

«Тобто, складається така ситуація, коли одна частина держави визнає її жінкою, а інша — продовжує застосовувати до неї статус чоловіка, що створює внутрішню суперечність та прямо порушує принцип легітимних очікувань».

На переконання суду, така непослідовність свідчить про дискримінаційне ставлення, адже позивачка опинилася в гіршому становищі порівняно з іншими жінками. Також було встановлено втручання у право на повагу до приватного життя та людської гідності.

У підсумку відмову ТЦК скасували, зобов’язавши його виключити колишнього громадянина, а тепер громадянку з військового обліку та оновити інформацію в реєстрі «Оберіг».

Як в Україні відбувається юридична зміна статі

Національне законодавство передбачає можливість офіційного визнання зміненої статевої належності, проте відповідна процедура залишається пов’язаною з медичними та адміністративними вимогами.

Базові положення містяться у статті 51 Основ законодавства України про охорону здоров’я. Вона регулює питання зміни (корекції) статевої приналежності за медичними показаннями в установленому порядку.

Детальніші вимоги визначені наказом Міністерства охорони здоров’я від 5 жовтня 2016 року № 1041. Цим документом затверджено медико-біологічні та соціально-психологічні показання, а також форму свідоцтва, яке підтверджує проведення відповідної процедури.

Саме довідка № 066-3/о використовується для внесення змін до актового запису про народження.

Подальше оформлення здійснюється через органи державної реєстрації актів цивільного стану відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Після внесення необхідних відомостей людина може отримати документи, які відображають її актуальний правовий статус.

Отже, ідеться не просто про зміну імені чи інших персональних даних. Юридичне визнання статевої приналежності впливає на правовідносини, в яких законодавство встановлює різні правила, залежно від статі особи. Проте українська нормативна база не містить єдиного комплексного механізму, який би визначав усі адміністративні наслідки такого переходу. Через це можуть виникати суперечності між документами, виданими одними державними органами, та відомостями, що зберігаються в інформаційних системах інших установ.

Гендерна ідентичність і захист від дискримінації

Питання юридичного визнання статі безпосередньо пов’язане із захистом приватного життя, людської гідності та принципом рівності.

Стаття 24 Конституції України встановлює рівність громадян перед законом і забороняє привілеї чи обмеження за ознакою статі та іншими характеристиками. Додаткові гарантії містяться у Законі «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні».

Важливо розрізняти поняття статевої приналежності та гендерної ідентичності. Перше у правовому контексті пов’язане, зокрема, з офіційними відомостями про стать особи. Друге характеризує внутрішнє усвідомлення людиною власної гендерної приналежності, яке може збігатися або не збігатися зі статтю, визначеною при народженні.

Українське законодавство не в усіх сферах прямо використовує поняття гендерної ідентичності як окремої захищеної ознаки. Проте загальні положення про рівність, недискримінацію та повагу до приватного життя поширюються на всіх громадян.

Крім того, Україна зобов’язана дотримуватися Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Її стаття 8 гарантує право на повагу до приватного і сімейного життя, а стаття 14 забороняє дискримінацію під час користування передбаченими міжнародним договором правами.

Важливу роль відіграє практика Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справі Christine Goodwin v. the United Kingdom від 11 липня 2002 року ЄСПЛ встановив порушення права на приватне життя через відсутність належного юридичного визнання зміненої статевої приналежності. Ці рішення формує міжнародні стандарти, які мають значення для української правозастосовної практики.

Чи означає зміна статі автоматичне виключення з військового обліку

Розглянута судова справа не встановлює загального правила, за яким отримання нових документів у всіх випадках призводить до припинення статусу військовозобов’язаної особи.

Стаття 37 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу» визначає підстави взяття на облік, зняття з нього та виключення. Проте окремої процедури, яка безпосередньо регулювала б дії ТЦК після юридичної зміни статі, відповідні положення не містять.

У конкретному випадку суд виходив із того, що офіційно визнаний правовий статус людини має враховуватися під час застосування законодавства. При цьому було встановлено відсутність підстав для обов’язкового перебування позивачки на військовому обліку як жінки.

Окреме питання стосувалося необхідності проходження військово-лікарської комісії. ТЦК наполягав, що медичне свідоцтво про зміну статі не може замінювати документи військово-лікарської експертизи. Однак суд не погодився з використанням цього аргументу як підстави для відмови. Адже предметом спору було не встановлення придатності до служби за станом здоров’я, а визначення правових наслідків офіційної зміни статевої приналежності.

Яке значення матиме рішення для подальшої практики

Історія на Дніпропетровщині продемонструвала проблему взаємодії державних органів, які застосовують різні нормативні процедури.

Медична система передбачає можливість зміни статевої приналежності, органи реєстрації актів цивільного стану можуть офіційно зафіксувати відповідні відомості, а паспортна служба — видати нові документи. Однак у сфері військового обліку залишається невизначеність щодо подальших адміністративних дій.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, посадові особи повинні діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені законодавством. Водночас відсутність детально прописаного механізму не звільняє державу від обов’язку забезпечувати реалізацію гарантованих прав. Саме на цьому побудована правова позиція у справі № 160/22278/26.

Для усунення подібних суперечностей необхідно чітко визначити перелік документів, потрібних для перегляду військово-облікового статусу після юридичної зміни статі, строки їх розгляду та порядок оновлення інформації в реєстрі «Оберіг».

Однак рішення першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку. Сам факт його ухвалення ще не означає набуття законної сили.

Таким чином, розглянутий спір має значення не лише для конкретної позивачки. Він порушує ширше питання узгодженості українського законодавства та обов’язку держави забезпечувати однакове визнання юридичного статусу людини всіма органами влади.