Чи зможе Драпатий вирішити проблеми з мобілізацією і ТЦК, щоб не було «судів Лінча»

Водночас Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець наголошував, що суспільство дійшло до «точки кипіння», і українці готові мало не влаштовувати «суди Лінча » співробітників ТЦК і СП, які у балаклавах і без розпізнавальних шевронів силою затримують цивільних. Хто давав їм такий дозвіл? Чому вони не носять бодікамери, хоча й зобов’язані?

Лубінець казав, що публічно не розповіає навіть 1% з того обсягу скарг на дії працівників ТЦК та СП, які його офіс отримує щоденно. За його словами, це робиться для того, аби таку інформацію не використала російська пропаганда.

Серед найпоширеніших правопорушень:

• фізичне насильство без законних підстав;
• утримання людей без можливості зв’язатися з родичами;
• вилучення особистих речей і документів;
• формальне проходження військово-лікарських комісій (ВЛК).

З цим усім доведеться розбиратися Драпатому і новому міністру оборони, коли його призначить Верховна Рада.

«Політарена» поспілкувалася з народними депутатами, військовими експертами та військовослужбовцями про те, які у них очікування від нового військового керівництва щодо вирішення проблеми мобілізації. Чи зможуть Драпатий та потенційний міністр оборони Євген Хмара навести лад у цьому питанні?

Член Комітету ВР з питань національної безпеки, оборони та розвідки Федір Вениславський (фракція «Слуга народу»):

«Зараз реформа мобілізаційних процесів — це одне з найскладніших, а найімовірніше, найскладніше питання. І треба сказати, що від Міністерства оборони під керівництвом Федорова ми не отримували жодних пропозицій, чи хоча б ідей щодо вирішення проблеми мобілізації та ТЦК.

Були заяви — що над цим працюють, але після цього «силова» мобілізація лише посилювалася. Тому сподіваємося, що нові міністр оборони та головнокомандувач напрацюють відповідні механізми. Хоча особисто у мене поки що немає розуміння шляхів вирішення цієї проблеми».

Членкиня Комітету ВР з питань національної безпеки, оборони та розвідки Ірина Фріз (фракція «ЄС»):

«Складно поки що сказати. Ви знаєте, мої очікування, напевно, можуть не збігатися з баченням влади. Але найближчим часом у нас має відбутися зустріч із новим головнокомандувачем ЗСУ на цю тему. Питання мобілізації та ТЦК — одне з пріоритетних».

Військово-політичний оглядач групи «Інформаційний опір» Олександр Коваленко:

«Щодо реформи мобілізації та ТЦК, то швидко вирішити цю проблему не вдасться. Михайлу Федорову це не вдалося зробити за півроку, але він посилався на те, що в Генеральному штабі були відповідні перешкоди. Але навіть без них реформа мала зайняти досить тривалий час.

Михайло Драпатий у будь-якому разі ґрунтуватиметься на напрацюваннях Федорова, тим більше, що вони досить непогано комунікували до всіх цих перепризначень. І в цьому питанні вони з Євгеном Хмарою цілком можуть навести лад. Тому якщо до кінця 2026 року ми побачимо повністю реформовану та модернізовану систему з мобілізації, і буде врегульовано питання з ТЦК, то це буде ідеальний варіант.

Але суспільство чекає від найвищого військового керівництва дуже швидких результатів. І я думаю, що вже через місяць-два щодо Драпатова і Хмари звучатиме критика, що вони нічого не роблять для вирішення зазначених проблем. Хоча сам процес може бути у самому піку свого розвитку.

Це я вважаю одним із головних випробувань та викликів для Михайла Дропатова, людини, яка має зараз мінімум критики на свою адресу. Але вона може бути каталізована. Виключно через те, що у нас люди емоційні, і більшість не має глибокого критичного мислення».

Експерт з безпеки Центру Розумкова Олексій Мельник:

«У мене немає впевненості, що якби Михайло Федоров залишився на посаді міністра оборони, то він зробив би успішну реформу ТЦК. Незадовго до відставки він озвучив те, що його команда назвала реформою, але це не реформа, а просто набір дій, який в ідеалі може покращити ситуацію в армії.

Введення контрактів із певним терміном, забезпечення ротації — це, звичайно, добре. Але яке це має відношення до власне мобілізації, «бусифікації» і ТЦК, який є наймедійнішим, найскандальнішим, але лише одним з елементів державної системи мобілізації?

Якщо говорити серйозно про реформи, то необхідно брати принаймні закон про мобілізацію № 3633-IX, який набув чинності два роки тому. Він називається «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку». Там треба внести зміни до півтора десятка законів. Так треба взяти, і все там змінити. Але це не зроблено.

А говорячи про ТЦК, тут проблема давня та відома. Незважаючи на перейменування, це радянський військкомат, який завжди був корупційною структурою. Кожен військком (може, за деякими винятками) — свого роду місцевий князь. Який пов’язаний із місцевою владою, правоохоронними органами та живе зовсім не на офіційну зарплату.

І головне — там задіяно військову вертикаль аж до командування сухопутних військ. Якому, власне, підпорядкована система ТЦК та СП. І от якщо Драпатий через свого підлеглого командувача сухопутних військ почне вичищати ці авгієві стайні, то питання буде вирішено.

Ось зараз просто кошмар, ротація начальників ТЦК шалена. Приходить молодий бойовий офіцер, і потім він вже під слідством. І справа часто не в тому, що людина одразу починає брати хабарі. Навпаки, його можуть підставити, якщо він відмовляється брати участь у цій корупційній вертикалі. Звільнити чи завести справу. І тим самим виклавши урок іншим — чи ти з нами, чи будуть великі проблеми. Якщо Драпатий цю схему зламає, це стане реальною реформою».

Експерт Українського інституту майбутнього, колишній співробітник СБУ Іван Ступак:

«Не можна говорити, що Федоров завалив реформу ТЦК. Може, він її й виписав, але просто не встиг довести до кінця. Півроку, які він був на посаді — це ні про що. Навіть в будь-якому новому складу кабінету міністрів дається рік імунітету, аби хоч щось реалізувати.

Щодо реформи — новому військовому керівництву слід думати, як мотивувати людей для мобілізації. Гроші, пільги. Якісь зрозуміліші умови служби, можливості легкого переведення в іншу частину. Але головне — гуманніше ставлення до людей. Треба надавати більше часу на підготовку до призову.

Тобто не просто військовозобов’язаного за шкірку в бусик кинули, він за годину пройшов ВЛК, а ввечері вже у навчальному центрі. Дайте хоча б днів п’ять — щоб людина змогла завершити якісь свої справи, зібрати речі, з рідними зрештою нормально попрощатися. Щоб було все по-людськи. Ну, а якщо не прийшов — тоді його звичайно у розшук оголошувати.

А щодо заяви Лубенця я більше скажу. Ще рік тому я розмовляв з одним підприємцем, не супервеликий, але й не власник кіоску. Він мені сказав так: якщо я доживу до закінчення війни, то перед тим, як брати на роботу військових, відразу по своїх каналах пробиватиму — а чи не служив він часом у ТЦК? Якщо так, то на роботу не візьму».

Військовослужбовець одного з обласних ТЦК та СП Вадим (доброволець з 24 лютого 2022 року)

 «У нас зараз військовозобов’язані, які можуть підлягати призову, діляться на три приблизно рівні частини. Це, власне, так у всьому світі, а не лише в Україні: 1. добровольці; 2. ті, хто готовий йти воювати, але тільки якщо їм прийде повістка; 3. „ухилянти“.

Не знаю, що там придумає нове військове керівництво країни, але я ще до ухвалення закону про посилення мобілізації говорив: «Не треба жодних силових методів». Тим більше, якщо люди оновили дані, нічого не порушують, але їх ловлять на вулиці. Я сам щойно з відпустки, мене за цей час група оповіщення ТЦК у складі з двох військовослужбовців і одного поліцейського тричі у місті зупиняла.

Ефективні лише економічні методи впливу. Якщо ти маєш будинок, квартиру, автомобіль і так далі — все має бути заарештовано. Ти прийшов у магазин, а у тебе картка заблокована. І нікого не треба ловити, самі прийдуть. Але Верховна Рада на такі заходи не пішла, депутати робили все, щоб бути добрими для виборців.

 І ні Драпатий, ані Герої України, ані навіть Шварценеггер чи Сталлоне тут проблему не вирішать, якщо не буде політичного рішення. Інакше кого не призначай — нічого для вирішення питання мобілізації та ТЦК не вийде.

 А щодо заяви Лубінця — то це зрозуміло. Ми, українці, готові лінчувати будь-кого, якщо порушуються наші права. Ми такого не любимо. Навіть Януковича мало не лінчували. Він встиг втекти».