Позбавлення президента України Володимира Зеленського найвищої державної нагороди Польщі – ордена Білого Орла спровокувало “війну орденів”. На знак солідарності із Зеленським від польських нагород відмовилися другий, третій та п’ятий президенти України і дипломати. У свою чергу, від українських державних відзнак почали відмовлятися деякі польські політики. Проте “війна орденів” з Польщею підняла на поверхню іншу проблему – наявність в українських політиків та діячів культури нагород країни-агресорки Росії, від яких вони позбавлятися і не думають.
Про те, які російські нагороди мають українські політики та діячі культури, за що ці нагороди отримані, та чому на п’ятому році повномасштабної війни українці від нагород ворога не відмовляються, розбиралася “Політарена”.
У Кучми є російський орден, а у Ющенка – нагороди диктаторів типу Каддафі
У попередніх президентів Леоніда Кучми, Віктора Ющенка та Петра Порошенка, які відправили Польщі Орден Білого Орла, є й інші сумнівні нагороди.
Наприклад, Кучма у 2011 році отримав російський орден “За заслуги перед Отєчєством” І ступеня, який йому в Кремлі вручив тодішній президент Росії Дмитро Медведєв. Важлива деталь: указ про нагородження Кучми орденом був підписаний ще Путіним у 2004 році. Крім того, Кучму обрали почесним професором Московського державного університету (МГУ). На сьогодні ані від російського ордена, ані від професорського звання в МГУ Кучма не відмовився, принаймні публічно.
В Ющенка російських нагород немає, але в нього є досить сумнівні нагороди інших держав. Окрім ордена Білого Орла, від якого він відмовився, Польща у 2009 році нагородила Ющенка Великим Хрестом ордена Відродження Польщі. Цей орден заснував польський диктатор маршал Юзеф Пілсудський. Як свідчить історія, у 1930 році за наказом Пілсудського почалася пацифікація, яка супроводжувалася арештами, побиттями, вбивствами українців за етнічною ознакою. Кавалером ордена Відродження Польщі є радянський маршал Георній Жуков – один із найбільш кривавих радянських воєначальників часів Другої світової війни.
Також у Ющенка і Кучми є лівійський Орден Великої Вересневої Революції 1969 року. Але позбавлятися цих відзнак обидва президенти чомусь не хочуть.
Кучма під час зустрічі в Триполі 11 жовтня 2003 року отримав Орден Великої Вересневої Революції 1969 року І ступеня від лівійського диктатора Муаммара Каддафі. У відповідь він був нагороджений Орденом Ярослава Мудрого І ступеня.
Ющенко отримав Орден Великої Вересневої Революції 1969 року І ступеня від Каддафі під час свого дводенного візиту до Лівійської столиці Триполі 7 квітня 2008 року. У відповідь Каддафі був нагороджений Орденом Богдана Хмельницького І ступеня.
У Порошенка російських державних нагород та нагород від диктаторів немає. Проте він є кавалером ордена РПЦ Святого Миколая Чудотворця. Нагороди від РПЦ є також і в Кучми і в Ющенка.
До речі, президент-утікач Віктор Янукович жодної державної нагороди від Російської Федерації не має.
“Політарена” звернулася до прессекретарки президентського фонду Леоніда Кучми “Україна” Дарки Оліфер та прессекретарки Віктора Ющенка Ірини Ванникової з проханням прокоментувати ситуацію з вищеперерахованими нагородами, але відповіді так і не отримала.
Російськими нагородами і званнями ще й досі володіють українські політики і актори
На відміну від президента Польщі, очільник Кремля Володимир Путін українських політиків і діячів російських нагород не позбавляє. Але й випадків добровільного повернення орденів та медалей у Росію серед українців у публічному інформаційному просторі не зафіксовано.
Варто наголосити, що російська влада періодично нагороджувала відомих українців своїми державними відзнаками. Найпоширенішими нагородами від РФ серед українців є Орден Дружби та медаль Пушкіна. Крім того, Кремль присвоював українським акторам звання “заслужений” та “народний артист Росії”.
Наприклад, масове нагородження українців Путін провів під час свого чергового візиту до Києва в січні 2004 року. Цей візит був присвячений 350-річчю Переяславської ради, яку в Росії називали “возз’єднанням України з Росією”. Тоді ж, до речі, Путін відвідав щойно відновлений Свято-Успенський собор Києво-Печерської лаври.
До речі, за Кучми очільник Кремля приїздив в Україну найчастіше – декілька разів на рік.
У Маріїнському палаці Путін вручив орден Пошани 85-річному президенту Національної академії наук України Борису Патону. Орден Дружби від Путіна отримав тоді актор Володимир Горянський (Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра). Звання “Народний артист РФ” Путін присвоїв режисеру Едуарду Митницькому (Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра), заслуженим артистом РФ став актор цього ж театру Петро Миронов. Звання заслуженого діяча культури Росії отримав тоді генеральний директор Севастопольського театру імені Луначарського Володимир Магар.
Там же Путін “причепив” Ордени Дружби і низці священників УПЦ Московського патріархату.
Ще одне масове нагородження українців відбулося у листопаді 2007 року. Тоді Путін відзначив за популяризацію російської культури медалями Пушкіна 10 українців. Серед них: гендиректор Львівського національного академічного театру опери та балету імені С. Крушельницької Тадей Едер, завідувач кафедри Харківського інституту мистецтв імені І. Котляревського Олександр Барсегян, директор Кримського республіканського музею О. Пушкіна в Гурзуфі Наталя Богданова, професор Херсонського держуніверситету Євдокія Голобородько, гендиректор Кам’янського історико-культурного заповідника Галина Таран, проректор з наукової роботи Таврійського національного університету ім. В. Вернадського Володимир Казарін та інші.
Деякі з цих російських орденоносців вже пішли з життя, деякі працюють на тимчасово окупованих територіях України, а хтось досить успішно продовжує свою діяльність в Україні.
Ордени Дружби від російської влади в різні роки отримали й українські політики: експрем’єр Микола Азаров, ексголова Харківської ОДА Михайло Добкін, кум Путіна Віктор Медведчук, колишній голова ЦВК та екснардеп Сергій Ківалов, колишній спікер Верховної Ради Володимир Литвин, деякі депутати від Партії регіонів.
Після Революції гідності більша частина путінських орденоносців втекла в Росію, а ті, хто залишився, повертати нагороди державі-агресору не квапляться.
Серед українських діячів культури кавалерами російського Ордена Дружби стали акторки Ада Роговцева (Указ Президента РФ № 858 від 09.07.2007 р.) та Тетяна Назарова (Указ Президента РФ № 867 від 27.07.2009 р.).
Крім того, Назарова у 2003 році удостоїлася від Путіна ще й звання “народна артистка РФ”. Також “Народною артисткою РФ” у 2004 році стала Лариса Кадочникова, а “заслуженим артистом РФ” — Віктор Сарайкін. Вони досі працюють у Національному академічному драматичному театрі ім. Лесі Українки і від російських орденів і звань не відмовилися. Ба більше, Лариса Кадочникова заявила, що не бачить проблем у тому, що має це звання. Вона зазначила, що отримала відзнаку за багаторічну працю, зокрема за три роки роботи у московському театрі “Соврємєннік”, “найбільш вільному театрі країни”, і за багато, у тому числі головних, ролей у художніх фільмах. Інші актори на цю тему говорити відмовилися.
Кожен кавалер російських орденів, безумовно, має свої аргументи, чому він не позбавляється нагород. Однак на п’ятому році війни з Росією слід розуміти, що володіння нагородами держави-агресорки є морально неприпустимим, адже вони видані від імені режиму, який знищує українські міста та вбиває українських дітей. А головне, своїми державними нагородами Путін удостоює українських зрадників-колаборантів та вбивць, так званих “героєв СВО”.
До речі, після того, як Росія розпочала збройну агресію проти Грузії в серпні 2008 року, відомий грузинський актор і співак Вахтанг Кікабідзе відмовився від російського Ордену Дружби.
