Верховна Рада хоче запровадити 25% квоти для українського вина в супермаркетах і ресторанах: які проблеми це викличе

Такий законопроєкт підготував Комітет з питань аграрної та земельної політики. Але проблема в тому, що у разі його ухвалення в такому вигляді, в України можуть виникнути проблеми з Європейським Союзом.

25% «найкращих» полиць для українського вина

Обговорення проєкту Закону про внесення зміни до Закону України «Про виноград, вино та продукти виноградарства» щодо вдосконалення вимог до обігу вин, що мають статус українських товарів (продукції), відбулося днями в Комітеті з питань аграрної та земельної політики Верховної Ради. Ініціатором цього документа є нардеп від «Слуги народу» Ігор Фріс, повідомляє «Політарена».

На засіданні Комітету Фріс обґрунтував необхідність ухвалення законопроєкту так: «У 2014 році росіяни вкрали наш Крим і, разом з Кримом, вкрали нашу виноробну галузь. Як виявилося нещодавно, вони, окрім нашого права на Крим і нашого винограду, який там росте, вкрали наші права на сорти винограду, що були зареєстровані Україною за підприємством „Магарач“, і зараз більшість сортів, зареєстрованих за „Магарачем“, належать РФ. І от тепер українським виноробам необхідно працювати над тим, щоб мати можливість зареєструвати виноградники на всій території України, виробляти своє вино, реалізовувати його за кордоном і мати з цього валютну виручку».

Проте в пояснювальній записці до законопроєкту причина зазначена трохи інакше.

«На сьогодні український ринок виноробної продукції перебуває під значним тиском з боку імпортних товарів. Відсутність чітких механізмів підтримки національного виробника в місцях продажу призводить до того, що українські вина часто витісняються з „найкращих“ полиць ритейлу на користь іноземних брендів з великими маркетинговими бюджетами», — зазначають автори ініціативи.

Автори законопроєкту пропонують внести зміни до розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» нового Закону України «Про виноград, вино та продукти виноградарства» шляхом додавання пункту 11¹.

Згідно з цією нормою, протягом дії воєнного стану та протягом одного року з дня його скасування чи припинення, всі суб’єкти господарювання, які здійснюють роздрібну торгівлю алкоголем, та заклади громадського харчування зобов’язані:

• Забезпечити пріоритетне розміщення та представлення вин, що мають статус українських товарів (товарна позиція 2204 УКТ ЗЕД).
• Здійснювати викладку та поповнення товару в найбільш помітних та доступних для візуального сприйняття місцях (викладка «на рівні очей та витягнутої руки»).
• Забезпечити, щоб частка вітчизняних вин становила не менше 25% від загального обсягу продукції цієї товарної позиції, розміщеної на демонстраційних площах.

Міністр аграрної політики України Тарас Висоцький цю ініціативу нардепів підтримав, але зауважив: «Вводячи ці квоти, ми не можемо змусити споживача купувати українське вино. Але зробити так, щоб споживач дізнався про нього, можемо».

Нардепка Марина Нікітіна («Слуга народу») висловила побоювання, що положення запропонованого законопроєкту можуть суперечити ст. 271 Угоди про асоціацію між Україною і ЄС. «Чи не викличе цей законопроєкт якихось негативних висновків з боку наших європейських партнерів? Чи не можуть вони застосувати проти нас санкції?», — спитала Нікітіна.

Ініціатор законопроєкту Фріс пояснив, що, на його думку, законопроєкт не вносить жодних обмежувальних норм у представлення виноробної продукції в ритейлі. Він зазначив, що, наприклад, в Італії, яка є одним із лідерів виноробної промисловості Європи, передбачена квота в сегменті національного виробника у 50%, більше того, із цих 50% не менше 30% повинні виділятися для регіональних виробників різних провінцій Італії.

Нардепів така відповідь влаштувала, і вони проголосували за те, щоб рекомендувати Верховній Раді розглянути законопроєкт у першому читанні.

Із законопроєктом щодо квоти на українське вино є проблеми

На відміну від нардепів, Головне науково-експертне управління (ГНЕУ) у своєму висновку зазначило, що ця законодавча пропозиція виглядає дискусійною. Головне зауваження якраз і стосується сумісності запропонованої 25% квоти для українського вина з міжнародними торговельними зобов’язаннями України.

Як пояснюють у ГНЕУ, пункти 1 та 4 статті III ГАТТ забороняють застосовувати до імпортованих товарів внутрішні правила, кількісні регулювання чи вимоги щодо викладки й продажу, які створюють штучний захист для вітчизняного виробництва або надають йому сприятливіший режим.

Крім того, встановлення обов’язкових 25% квот для українського вина є заходом еквівалентної дії до кількісних обмежень на імпорт, що прямо заборонено статтею 34 Договору про функціонування Європейського Союзу.

ГНЕУ також звернуло увагу на те, що у проєкті закону не визначається, що таке «пріоритетне розміщення та представлення алкогольних напоїв на демонстраційних площах», та критерії встановлення обов’язкової мінімальної частки товарів українського походження «не менше 25%», що свідчить про незавершений механізм реалізації відповідного припису.

Тобто незрозуміло, як встановити «пріоритетність розміщення» та яким чином має обчислюватись частка «не менше 25%»: за кількістю найменувань товару, за кількістю одиниць товару (пляшок), за лінійною чи площинною одиницею викладки чи за іншим показником.

«Разом з цим, у запропонованій нормі містяться поняття „демонстраційна площа“, „найбільш помітні та доступні для візуального сприйняття споживачем місця“, зміст яких не встановлено чинним законодавством та визначення яких не пропонується у проєкті, що не узгоджується з принципом юридичної визначеності як складовою конституційного принципу верховенства права, закріпленого у ст. 8 Конституції України», — зазначається у висновках ГНЕУ.

У ритейла теж можуть бути проблеми через квоти на вино

На обговоренні законопроєкту в комітеті не були присутні представники ритейлу і ресторанного бізнесу, хоча це стосується їх безпосередньо. Як зазначили в коментарі «Політарені» представники однієї з великих продуктових мереж Києва, в разі ухвалення законопроєкту в такому вигляді, ритейл зіткнеться з проблемами. Річ у тім, що «найкращі полиці» є промо-майданчиками, які оплачуються постачальниками. Договори з цими постачальниками в торговельних мережах можуть бути укладені на кілька років. А розірвання договорів за ініціативою ритейлера веде до штрафних санкцій. Також в мережі зазначили, що попит на українське вино суттєво відрізняється залежно від регіону, і є побоювання щодо його реалізації.

На думку представників ритейлу, потрібне публічне обговорення цього законопроєкту. У протилежному випадку його ухвалення може завдати шкоди торговельним мережам.