Дипломатичний конфлікт між Україною та Південною Кореєю: як загасити скандал через те, що Зеленський «бовкнув зайве»

Все почалося 23 вересня після того, як президент України Володимир Зеленський під час виступу на Генеральній Асамблеї ООН заявив, що Україна передала Республіці Корея двох північнокорейських військових, взятих минулого року в полон на Курщині.

Президент Південної Кореї Лі Чже Мьон під час свого державного візиту до Мексики зазначив, що «глибоко шкодує» через те, що Зеленський розкрив цю інформацію, назвавши це «порушенням угоди про конфіденційність».

У відповідь на це радник Зеленського Дмитро Литвин сказав, що домовленостей про збереження таємниці не було і «неправильно було б приховувати, куди діваються ті чи інші полонені». Тепер уже адміністрація президента Південної Кореї зажадала від України вибачень за оприлюднення факту про передачу Сеулу двох полонених громадян КНДР і звинуватила українську владу в неправдивій інформації про відсутність угоди про нерозголошення.

Детальніше про конфлікт між Україною та Південною Кореєю — у матеріалі «Політарени».

Ситуація з домовленостями між Кореєю і Україною досить заплутана

Для початку варто нагадати, що каменем спотикання між Республікою Корея і Україною стали два військовополонених, які були захоплені ЗСУ у січні 2025 року під час операції в Курській області Росії. 

В адміністрації президента Південної Кореї зазначили, що ситуація з розголошенням передачі військовополонених КНДР завдала серйозної шкоди довірі між двома країнами і може зашкодити двостороннім відносинам.

Тут, до речі, варто зазначити, що заява президента Південної Кореї пролунала не стільки на виступ Зеленського, скільки у відповідь на критику з боку опозиційних сил цієї країни, які поставили питання, чому інформація про передачу військовополонених КНДР була оприлюднена не президентом Південної Кореї, а президентом України.

Видання Korea JoongAng Daily у своїй публікації визнало, що Київ заздалегідь повідомив Сеул про те, що Зеленський згадає двох північнокорейських військовополонених під час своєї промови на Генеральній Асамблеї ООН, незважаючи на попередню домовленість про те, що цього не буде.

«Українська сторона повідомила нас заздалегідь і звернулася до нас за розумінням. Нам було відомо через дипломатичні канали про можливість включення такого контенту щодо репатріації північнокорейських полонених. Було незрозуміло, як саме буде сформульовано це питання», — сказав чиновник «Блакитного дому» (назва резиденції президента Республіки Корея, — авт.) журналістам видання.

Той же президентський чиновник повідомив журналістам, що Сеул пояснив Києву свою позицію: інформація про північнокорейських солдатів, яких відправляють до Південної Кореї, не повинна оприлюднюватися, оскільки він «дотримувався стратегії тихого та якомога швидшого вирішення ситуації».

Міністерство закордонних справ України вимоги Південної Кореї щодо вибачень поки ніяк не прокоментувало.

Полонені північні корейці висловлювали бажання виїхати в Південну Корею

Про те, що полонені військові з КНДР не хочуть повертатися у свою країну, не було таємницею. Про це повідомляло у листопаді 2025 року видання Le Monde. З полоненими зустрічалися Чан Се Йоль, директор організації Gyeore-eol Nation United, яка підтримує перебіжчиків, а також депутат парламенту Республіки Корея Ю Йон Вон. Якраз у розмові з ними північнокорейці і висловили бажання виїхати на Південь.

Згідно з південнокорейською Конституцією, вихідці з КНДР вважаються повноправними громадянами країни. Це правило поширюється і на військовополонених, які воювали проти України на боці Росії. Як стверджували в південнокорейській розвідці, Кім Чен Ин наказав своїм солдатам, щоб уникнути полону, вчиняти самогубство. Тому повернення додому для цих двох військових було б рівносильним «смертному вироку».

Схід — справа делікатна

В українських дипломатичних колах коментувати скандал між Південною Кореєю і Україною уникають. Українські політичні аналітики теж або мовчать, або відкрито звинувачують Зеленського у брехні. Проте схід — справа делікатна, і тут є багато нюансів.

Свою думку щодо події досить обґрунтовано висловив український дипломат, колишній заступник посла України в Південній Кореї Євген Перелигін. Він пояснив, чому питання передачі полонених з КНДР настільки чутливе для Сеула.

За його словами, скандал з Києвом пішов у напрямку ескалації, що нетипово для корейської дипломатичної культури, один із базових принципів якої «інхва» — прагнення до гармонії та уникнення публічного підриву авторитету.

Перелигін вважає, що корейську владу образили публічні заперечення Києва, що домовленостей про конфіденційність передачі полонених нібито не існувало.

«На мою думку, корейські партнери сприйняли заяву української сторони про те, що „ніяких домовленостей про конфіденційність не існувало“, як пряме звинувачення їхнього президента у неправді. А це — миттєвий і тотальний підрив довіри до лідера держави», — зазначає Перелигін.

Саме тому влада Південної Кореї й сприйняла заяви з України як образу президента і удар по його репутації.

«Українська сторона фактично позбавила Сеул простору для маневру: „проковтнути“ це означало б для корейського керівництва визнати власну слабкість», — вважає Перелигін.

«До того ж для Сеула питання КНДР завжди було не абстрактною геополітикою, а критичним контуром національної безпеки. Будь-які маніпуляції чи витоки навколо північнокорейських військових несуть пряму загрозу. Тому корейська влада, затиснута під жорстким тиском внутрішньої опозиції та медіа, просто не могла дозволити собі заплющити очі на цей інцидент», — додав він.

Перелигін вважає, що Україні слід повністю перевести обговорення цієї теми у закритий формат по лінії МЗС-посольство та припинити витоки інформації. На думку експерта, українській владі варто припинити публічні суперечки та зберегти справжні партнерські відносини з Республікою Корея.

За його словами, навіть якби Корея не надавала нам зброю напряму, вона могла б забезпечити колосальну фінансову, технологічну та гуманітарну допомогу. Також Перелигін вважає, що Києву слід визнати «непорозуміння», що сталося.

«Оптимальний вихід — дипломатична заява про „прикре комунікаційне непорозуміння через різне трактування конфіденційності під час війни“, з висловленням абсолютної поваги до лідера Республіки Корея та інтересів безпеки його країни», — резюмував Перелигін.

Експертка з питань Східної Азії, та старша аналітикиня Центру «Нова Європа» Наталія Плаксієнко-Бутирська вважає, що у відносинах з Південною Кореєю потрібна тиха дипломатія.

«Публічність була зайвою, зважаючи на чутливість цього питання в південнокорейському суспільстві. І це ні до чого не призвело, зрештою. Тиха дипломатія мала шанс зіграти на нашу користь після передачі північнокорейських полонених. Але…», — зазначає вона у своєму дописі.

«Нинішня політична сила, яка перебуває при владі в РК і має більшість у парламенті, послідовно виступає проти надання Україні військової допомоги. Такої ж позиції дотримувався і президент Лі Чже Мьон, ще перебуваючи в опозиції до попереднього президента Юн Сук Йоля. Вони аргументують це тим, що така допомога може поставити під загрозу безпеку Корейського півострова. Залучення КНДР до війни на боці Росії не стало аргументом для зміни позиції, а навпаки, посилило переконання, що Сеул має уникати кроків, здатних призвести до подальшої ескалації та загострення відносин із Пхеньяном», — пояснила Плаксієнко-Бутирська логіку південнокорейської влади.

«Це ж треба так вміти зіпсувати те, що могло б стати нашим кроком до вибудови і без того непростих відносин. Це ж треба вміти стати чинником внутрішньополітичного подразнення в далекій і чужій країні. Двері зачинилися, до кінця не відчинившись», — констатує Плаксієнко-Бутирська.

І наостанок ще один факт. Наразі посада посла України в Республіці Корея вакантна. Обов’язки тимчасового повіреного у справах виконує Андрій Вєшкін. У понеділок, 28 вересня, Міністерство закордонних справ Республіки Корея викликало Вєшкіна до себе. Це означає, що конфлікт не вирішено.