Федоров як політичний проєкт: чи стане член команди на шлях конкурента Зеленського

Тож Федоров стає політичним лідером — це неможливо не помітити, крім того він уірвався і в президентський рейтинг, посівши друге місце.

Дванадцятий день поспіль в Україні тривають «картонкові майдани» 2.0  на його підтримку. Вже можна констатувати, що акції мають частковий успіх. Одна з двох його ключових вимог — відставка головкома Олександра Сирського — виконана.

Але учасники протестів вимагають від президента повернути Федорова на посаду міністра оборони. Організатор протесту ветеран Дмитро Козятинський казав. що акції можуть стати безстроковими. Між тим, людей на площі Івана Франка у Києві значно поменшало.

Чи стане Федоров на шлях політичного конкурента Зеленського, зійшовши зі шляху управлінця і члена команди, відмовившись від інших посад в уряді? «Політарена» поцікавилася у політичних експертів, що вони думають з цього приводу.

Розмови про спонсорів «картонкового майдану»

Враховуючи, що «картонкові» протести в різних містах України не вчухають, деякі політичні експерти вдаються до «теорій заговору», припускаючи, що цим дійством хтось керує, і хтось його фінансує.

Так вважає, наприклад політтехнолог Олег Постернак. Він називає «головних дійових осіб», але не надає якихось доказів: «Це Томаш Фіала, чеський інвестиційний банкір, власник медіаімперії, який напряму володіє виданням „Українська правда“, а також медіахолдингом NV (радіо, журнал, сайт) і іншими комунікаційними проєктами. Та відомий український бізнесмен Олександр Конотопський — власник компанії Ajax Systems, яка є одним із лідерів виробництва охоронних систем в Україні».

Голова громадської організації «Захист звичайних людей» Дмитро Павліченко — також прибічник цієї ж теорії, назвав інші прізвища, але знову ж таки, без доказів: співзасновник monobank Олег Гороховський та засновник компанії VYRIY INDUSTRIES Олексій Бабенко.

Тож чи є в чергового «картонкового майдану» спонсори, чи немає — достеменно невідомо. Цілком ймовірно, що такі припущення мають на меті підірвати довіру до протесту. До того ж пересічні його учасники, які віднайшли картонки у себе вдома, можуть навіть обуритися через подібні висловлювання.

Але тут головним видається інше питання: чи може виникнути на грунті «картонкового майдану» новий соціально-політичний рух на чолі з популярним молодим опозиційним лідером Михайлом Федоровим? Щоправда, сам Федоров про це не заявляв. Він вимагає тільки повернення на посаду міністра оборони.

Що думають експерти з приводу Федорова в якості політичного проєкту

Віталій Бала, політтехнолог:

«Якщо Федоров остаточно розсвариться із Зеленським, то гіпотетично політичний проєкт Федорова можливий. За таких обставин знайдуться охочі в нього вкластися. Але, окрім фінансових вливань, треба ще буде політтехнологічно з ним попрацювати. Думаю, що у такого проєкту є перспективи зайти в майбутній парламент».

Ярослав Макітра, політолог, експерт дослідницької компанії «Соціополіс»:

«Якби вибори планувалися через два-три місяці або через пів року, і була б відома точна дата, то можна було б прогнозувати. Думаю, що політичний проєкт Федорова у співпраці з іншими політиками та спонсорами міг би стати реальністю. А наразі втягуватися у цю політичну боротьбу, залишившись без посади, конфліктувати з верховним головнокомандувачем під час війни — перспектива не дуже».

Євген Магда, політолог, виконавчий директор Інституту світової політики:

«Федоров — одноліток незалежності України. І це цікавий фактор. Я неодноразово казав, що справжні зміни в Україні розпочнуться лише тоді, коли до влади прийдуть люди, народжені вже в незалежній Україні. Але рейтинг Федорова сьогодні завищений. Річ у тому, що рейтинг Федорова сьогодні нагадує келих шампанського. Тобто він бульбашками заповнив значну частину келиха, привернув до себе увагу, але чи наскільки довго він утримається? Це на сьогоднішній момент питання риторичне, відповіді на нього немає. Тому треба почекати трошки. Виживе Федоров чи ні серед цієї політичної любові?»

Володимир Фесенко, політолог, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»:

«Електоральна ніша для політичного проєкту Федорова вже існує. Це ліберально налаштована частина українського середнього класу, молоді, населення великих міст України. Це українські виборці, які проголосували у 2014 році за „Самопоміч“, у 2019 році — за „Голос“, це активісти і учасники нинішнього „картонкового майдану“. Аж до середини липня 2026 року у них не було потенційного політичного лідера. Зараз він з’явився. Правда, проблема в тому, що сам Федоров ще не визначився зі своєю подальшою політичною долею. Але це, мабуть, питання часу.

Цей проєкт можуть підтримати чимало українських бізнес-структур, які не в захваті від «татаровської стилістики» роботи правоохоронних органів України та їхнього тиску на український бізнес. Підтримка багатьох масмедіа і соціальних мереж також гарантована, що і засвідчила інформаційна ситуація останнього тижня.

Однак є і потенційна проблема. Ліберальна ідеологічна ніша не є вибором більшості українських виборців, які скоріше налаштовані на суміш консервативних, соціально-популістських і патріотичних ідеологічних установок. Популярний лідер може гарантувати більш вагомий результат на виборах, але це залежить від ефективності виборчої кампанії і соціально-політичної ситуації на час виборів».

Віктор Небоженко, політолог і соціолог, директор соціологічної служби «Український барометр»:

«Якщо з Федоровим нічого не станеться, то обов’язково з’явиться політичний проєкт. Він імітуватиме реформатора. „Картонковий майдан“ вимагає ж реформ? Федоров стане такий собі „Ющенко 2.0“. Політичні і фінансові кола боротимуться за реформатора: Федоров молодий, високий, стильний, володіє українською, розбирається в комп’ютерних технологіях, і його самого навіть не питатимуть.

За нього проголосує ця молодь, яка стоїть з картонками, а також їхні родичі, батьки. Те, що зараз здається людей на протесті біля театру ім. Франка стало менше нічого не значить. Восени протест підсилиться. До нього приєднаються, наприклад, ветерани. Але, взагалі-то, справа тут не у Федорові. Народ скучив за політикою і відсутністю зміни влади вже протягом 7 років».

Петро Олещук, політолог, експерт аналітичного центру «Об’єднана Україна»:

«Якщо говорити про ситуацію з Федоровим, то очевидно, що він міг би започаткувати власний політичний проєкт, орієнтований на молодіжну аудиторію, зокрема, на ту, яка прагне боротися з корупцією та іншими негативними процесами в державі.

Таким чином, цим проєктом він може об'єднати навколо себе молодих лідерів думок. Така компанія, в першу чергу, орієнтувалася б на соціальні мережі і нові медіа. Крім того, вона могла б розраховувати на якусь частину електорального пирога.

Наскільки значимо, сказати важко, але можна припустити, що, в принципі, це електоральна ніша плюс-мінус співмірна із колишньою електоральною нішою «Голосу». Єдине, що на цю електоральну нішу, в принципі, мабуть, планує орієнтуватися не одна політична сила, тому конкуренція там буде досить висока.

Отже, це якась ліберальна, проєвропейська, молода політична сила, орієнтована, в першу чергу, на якісь реформи і зміни в державі. Про перспективи поки що говорити складно, оскільки ми з вами обговорюємо умовні вибори в умовній країні. Однак, я думаю, на місце в парламенті політсила Федорова точно могла б розраховувати».