Що робити, якщо судове рішення не виконується: покрокова інструкція

Особливо складною ситуація може бути тоді, коли рішення зобов’язує державний орган здійснити певні дії. Наприклад, провести перерахунок пенсії, виплатити кошти, поновити порушене право або виконати інший обов’язок, визначений судом.

Водночас судове рішення — це не рекомендація і не прохання до відповідача. Стаття 129-1 Конституції України прямо встановлює: воно є обов’язковим до виконання, а держава забезпечує його виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

«Політарена» розповідає, що робити, якщо рішення суду вже є, але його не виконують.

Добровільне виконання як перший крок

Найпростіший спосіб — спробувати офіційно домогтися добровільного виконання судового рішення. Для цього потрібно направити письмову вимогу з чітким зазначенням строку і копією судового рішення. Краще надсилати рекомендованим листом з описом вкладення або через електронні канали, які фіксують отримання.

Таке звернення має кілька переваг. По-перше, воно створює доказ того, що стягувач намагався вирішити питання без примусу. По-друге, іноді боржник дійсно виконує рішення, щоб уникнути виконавчого збору, штрафів і подальших ускладнень. По-третє, у разі подальшого примусового виконання ці документи можуть бути корисними.

Якщо реакції немає або відповідь формальна — переходимо до примусового порядку.

Суд виграно. Що робити далі?

Насамперед необхідно з’ясувати, чи набрало рішення законної сили. Якщо воно оскаржується і строк на апеляційне оскарження ще не закінчився, порядок подальших дій може відрізнятися.

Якщо рішення набрало законної сили та підлягає примусовому виконанню, наступним кроком є отримання виконавчого документа. Саме він є підставою для відкриття виконавчого провадження. Це питання регулюється Законом України «Про виконавче провадження».

Заява про видачу виконавчого листа подається до того ж суду (посилання на зразок). У ній зазначаються реквізити справи, дата і зміст рішення. Подати заяву можна через канцелярію, поштою або в системі «Електронний суд».

Отримавши виконавчий документ, стягувач звертається до органу примусового виконання.

Хто виконує рішення суду?

Це може бути державна виконавча служба або приватний виконавець (ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»).

До заяви про примусове виконання (зразки таких заяв можна знайти за посиланням) необхідно додати виконавчий лист (оригінал — згідно з Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 «Про затвердження інструкції з організації примусового виконання») та інші документи, якщо вони потрібні для конкретного виду виконання.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження заяви, виносить постанову про відкриття провадження (ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»). За рішенням немайнового характеру встановлюється строк виконання — 10 робочих днів (ч. 6 ст. 26).

Що повинен робити виконавець?

Він не має права просто зареєструвати провадження і чекати, поки боржник сам вирішить виконати рішення.

Виконавець спроможний:

• одержувати від державних органів, підприємств, установ, банків та інших осіб необхідну інформацію, зокрема конфіденційну, про майно, доходи та рахунки боржника (п. 3, 21 ч. 3 ст. 18);
• накладати арешт на кошти, електронні гроші та інше майно боржника, опечатувати, вилучати і реалізовувати його (п. 6, 7 ч. 3 ст. 18);
• входити на земельні ділянки та до приміщень боржника в установлених законом випадках, зокрема із залученням поліції (п. 4, 5 ч. 3 ст. 18);
• викликати боржника (п. 14 ч. 3 ст. 18);
• накладати штрафи (п. 16 ч. 3 ст. 18);
• звертатися до суду за тимчасовим обмеженням права виїзду за кордон (п. 19 ч. 3 ст. 18) тощо.

У разі невиконання на боржника може бути накладений штраф:

• на фізичну особу — 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
• на посадову особу — 200,
• на юридичну особу — 300.

При повторному невиконанні штраф подвоюється, а виконавець повідомляє органи досудового розслідування про можливе кримінальне правопорушення (ч. 2 ст. 75).

Стаття 382 Кримінального кодексу України передбачає кримінальну відповідальність за умисне невиконання судового рішення або перешкоджання його виконанню: на порушника чекає штраф або навіть позбавлення волі до 8 років (для державних службовців також позбавлення права займатися певною діяльністю до 3 років).

Якщо виконавець не виконує повноваження

Іноді провадження відкрито, але реальних дій майже немає. У такому разі дії або бездіяльність виконавця можна оскаржити. Адміністративна скарга подається начальнику відділу, якому підпорядкований виконавець, або керівнику органу ДВС вищого рівня.

Скарга має бути конкретною. У ній потрібно вказати номер провадження, дату відкриття, які саме дії мав вчинити виконавець, коли і як стягувач звертався, що саме не зроблено і які права порушені. До скарги додаються копії заяв, відповідей, постанов та інших доказів. Чим краще документально підтверджена бездіяльність, тим сильніша позиція.

Інший варіант — скарга до суду, який видав виконавчий документ.

Судовий контроль за виконанням рішення

Не завжди для виконання судового рішення достатньо звернутися до виконавчої служби. Зокрема, якщо відповідачем в адміністративній справі був державний орган або інший суб’єкт владних повноважень і він не виконує рішення, закон передбачає ще один механізм — судовий контроль за виконанням рішення.

Тобто якщо, наприклад, людина виграла справу в Пенсійного фонду, податкової чи іншого державного органу, але рішення фактично не виконане, вона може звернутися до суду, який ухвалив рішення, із відповідною письмовою заявою (ці питання регулюються Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» — авт.).

У заяві варто зазначити номер справи, дату та зміст судового рішення, вказати, що воно набрало законної сили, але фактично не виконане, і описати, які саме обов’язки, покладені судом на орган, залишаються невиконаними. До заяви доцільно додати документи, які це підтверджують: листування з органом, його відповіді, докази невиконання рішення, інформацію про виконавче провадження тощо.

При цьому, судовий контроль не означає повторного розгляду справи. Суд не переглядає, чи правильно було ухвалено первісне рішення. Ідеться виключно про перевірку того, чи виконав відповідач те, що саме суд зобов’язав його зробити.

Водночас важливо розуміти: судовий контроль не скасовує виконавче провадження. Це окремий механізм, який може застосовуватися поряд із заходами примусового виконання, якщо для конкретного рішення вони необхідні.

Отже, якщо судове рішення проти державного органу вже набрало законної сили, але орган його ігнорує, у людини є щонайменше два напрямки дій: домагатися примусового виконання рішення в установленому законом порядку та звернутися до суду із заявою про встановлення судового контролю за його виконанням.

Що робити, якщо рішення не виконується: покроковий алгоритм

Отже, якщо судове рішення набрало законної сили, але позивач досі не отримав того, що йому присуджено, варто діяти послідовно:

1. Переконайтеся, що рішення набрало законної сили та його можна пред’являти до виконання.
2. Отримайте виконавчий документ.
3. Подайте його до відповідного органу примусового виконання разом із необхідною заявою.
4. Перевірте факт відкриття виконавчого провадження та отримайте його номер.
5. Не втрачайте контроль над провадженням. З’ясовуйте, які саме виконавчі дії вже проведені.
6. Якщо виконавець проявив бездіяльність — звертайтеся з письмовою заявою про вчинення конкретних дій.
7. Якщо бездіяльність або рішення виконавця порушують ваші права — використовуйте передбачений законом порядок оскарження.
8. Якщо боржником є державний орган, перевірте, чи не застосовуються спеціальні правила виконання судового рішення та механізми судового контролю.
9. Якщо є реальні ознаки умисного невиконання судового рішення — окремо оцініть питання про відповідальність винних осіб, зокрема за статтею 382 Кримінального кодексу України.

І головне — не плутати наявність судового рішення з його фактичним виконанням. У багатьох випадках саме грамотні дії після суду визначають, чи перетвориться перемога в судовій залі на реально отримані гроші, майно або відновлене право.