10 помилок при оформленні кредиту, які можуть обернутися великими боргами

Так яких помилок варто уникати, та які права має позичальник? Це питання в Україні регулюється насамперед Законом «Про споживче кредитування» № 1734-VIII, а також положеннями Цивільного кодексу України та законодавством про захист прав споживачів. Документ встановлює конкретні вимоги до інформації, яку кредитодавець має надати потенційному позичальнику, змісту кредитного договору, його вартості, дострокового повернення коштів та врегулювання простроченої заборгованості.

Тому перед тим, як погоджуватися на кредит, варто уникати 10 помилок.

1. Орієнтуватися лише на процентну ставку

Одна з найпоширеніших помилок — враховувати лише процентну ставку. На неї звертають увагу в рекламі короткострокових онлайн-кредитів, привертаючи увагу споживача до мінімальної цифри. Однак ця ставка не завжди відображає повну ціну кредиту.

Закон «Про споживче кредитування» містить таке поняття, як загальні витрати за споживчим кредитом (п. 4 ч. 1 ст. 1). Вони включають проценти, комісії та інші обов’язкові платежі, пов’язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Закон також передбачає розрахунок реальної річної процентної ставки, яка покликана показати реальну вартість кредитування (п. 8 ч. 1 ст. 1).

Тому перед укладенням договору варто порушити питання: «Яка реальна річна процентна ставка і скільки загалом я маю повернути?». Відповідь дозволить краще оцінити вартість кредиту.

2. Підписати договір, не прочитавши його повністю

Кредитний договір містить значно більше інформації, ніж просто суму кредиту та строк його погашення. Стаття 12 Закону «Про споживче кредитування» встановлює перелік істотної інформації, яка повинна міститися в договорі. Тому перед підписанням потрібно звернути увагу щонайменше на:

• розмір кредиту;
• строк кредитування;
• процентну ставку;
• орієнтовну реальну річну процентну ставку;
• загальну вартість кредиту;
• графік платежів;
• комісії;
• додаткові послуги;
• порядок дострокового погашення;
• наслідки прострочення;
• порядок взаємодії з боржником у разі виникнення заборгованості.

Особливо уважно потрібно читати додатки до договору та документи, на які він посилається.

Якщо кредит оформлюється через мобільний застосунок, доцільно зберегти електронну копію договору, графік платежів та іншу інформацію, яку кредитодавець надавав до моменту укладення договору.

3. Дивитися на щомісячний платіж, а не на загальну суму боргу

Психологічно позичальнику простіше оцінювати кредит за принципом: «Я зможу щомісяця віддавати 3-4 тисячі гривень».

Але такий підхід може бути оманливим.

Наприклад, кредит у 50 тисяч гривень може передбачати щомісячні платежі, які на перший погляд здаються цілком прийнятними. Проте вирішальним показником є не тільки розмір окремого платежу, а сума всіх платежів за весь строк кредитування.

Тому орієнтуйтеся на загальну, а не щомісячну суму, бо, переглянувши кредит в такому ракурсі, він може вам здатися вже не таким вигідним.

4. Не перевірити умови дострокового погашення

Багато позичальників думають, що кредитодавець має право встановити будь-яку плату чи штраф за дострокове повернення кредиту. Це не так.

Стаття 16 Закону «Про споживче кредитування» прямо регулює це питання. Споживач має право в будь-який час повністю або частково достроково повернути споживчий кредит, зокрема шляхом збільшення суми періодичних платежів.

У разі дострокового повернення споживач сплачує лише проценти за користування кредитом та вартість всіх послуг, пов’язаних з обслуговуванням та погашенням, за період фактичного користування кредитом. Тобто проценти за майбутній період, коли коштами вже не користуються, сплачувати не потрібно.

Кредитодавцю заборонено відмовляти споживачу в прийнятті платежу при достроковому поверненні, а також встановлювати будь-яку плату, пов’язану саме з достроковим поверненням кредиту. Умова договору, яка передбачає таку плату, є нікчемною.

Договір може містити лише обов’язок повідомляти кредитодавця про намір достроково повернути кредит (з оформленням відповідного документа) та встановлювати порядок такого повернення — але з урахуванням зазначених вище заборон.

Перед достроковим погашенням завжди варто звернутися до кредитодавця і вимагати точний розрахунок суми, необхідної для повного закриття зобов’язань. Це дозволить уникнути помилок у сумі процентів і комісій за фактичний період користування.

5. Не звернути увагу на відповідальність за прострочення

Ще до отримання кредиту потрібно знати, що відбудеться, якщо черговий платіж буде прострочено.

Зокрема, стаття 21 Закону «Про споживче кредитування» встановлює обмеження щодо пені за невиконання зобов’язання з повернення кредиту та процентів. Пеня не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України, яка діяла у відповідний період, і водночас не може бути більшою за 15% суми простроченого платежу. Крім того, законом встановлені й інші обмеження щодо відповідальності споживача.

Тому твердження на кшталт «за один день прострочення вам нарахують будь-який штраф, який передбачений договором» не означає, що така умова автоматично буде законною.

Якщо кредитодавець вимагає суму, яка здається необґрунтованою, позичальник має право вимагати детальний розрахунок заборгованості.

6. Не помітити додаткові послуги

Кредит може супроводжуватися іншими договорами або послугами.

Наприклад, ідеться про страхування чи інші супутні послуги, як-от ведення рахунку, касове обслуговування, юридичний супровід тощо.

Саме тому стаття 12 Закону «Про споживче кредитування» передбачає, що у кредитному договорі має зазначатися, зокрема, необхідність укладення договорів щодо додаткових або супутніх послуг третіх осіб, пов’язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту.

Позичальник повинен розуміти, за що саме він платить. Якщо кредитодавець пропонує додаткову послугу, потрібно перевірити:

• хто її надає;
• скільки вона коштує;
• чи є вона обов’язковою;
• чи включена її вартість у загальні витрати за кредитом;
• які наслідки матиме відмова від неї.

Не варто погоджуватися на додаткові послуги лише тому, що менеджер повідомив: «Так потрібно для кредиту».

7. Вважати, що електронний кредит — це «просто заявка»

Онлайн-кредитування створює ілюзію, що людина не укладає повноцінного договору: вона просто заповнює анкету, ставить галочку та отримує кошти.

Насправді укладення договору в електронній формі не означає відсутності юридичних наслідків.

Цивільний кодекс України регулює кредитний договір у статті 1054, відповідно до якої банк або інша фінансова установа надає кошти позичальнику на умовах договору, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Тобто офіційного кредиту без договору просто не існує. Якщо берете його онлайн, є відповідній документ, який можна зберегти та роздрукувати.

8. Брати новий кредит для погашення старого, не порахувавши наслідків

Позичальник, який уже має фінансові труднощі, може спробувати перекрити один борг іншим.

Іноді рефінансування справді може бути економічно виправданим. Але новий кредит не повинен оцінюватися лише за розміром щомісячного платежу.

Потрібно порівняти:

• залишок за старим кредитом;
• вартість дострокового погашення;
• загальну вартість нового кредиту;
• строк нового кредитування;
• процентну ставку;
• комісії та додаткові послуги.

Якщо нова позика лише збільшує строк виплати та загальну переплату, людина фактично не вирішує проблему, а переносить її на майбутнє.

9. Ігнорувати прострочення та чекати, поки борг «вирішиться сам»

Якщо людина вже розуміє, що не може виконувати графік платежів, найгіршим рішенням є просто перестати контактувати з кредитодавцем.

Насамперед потрібно отримати актуальний та деталізований розрахунок заборгованості. Після цього можна звернутися до кредитодавця з пропозицією щодо реструктуризації.

Але звернення до кредитодавця дозволяє принаймні зафіксувати позицію позичальника та спробувати врегулювати ситуацію до того, як вона перейде у судову площину.

10. Вважати, що після прострочення кредитор або колектор може робити що завгодно

Прострочення кредиту не означає втрату людиною всіх прав. Стаття 23 Закону «Про споживче кредитування» визначає правила залучення колекторів. Зокрема, кредитодавець має право залучати для врегулювання простроченої заборгованості лише колекторську компанію, включену до відповідного реєстру.

Сам Реєстр колекторських компаній веде Національний банк України відповідно до статті 24 указаного закону. Інформація з реєстру повинна бути доступною для громадян.

Водночас стаття 25 встановлює вимоги до взаємодії зі споживачами під час врегулювання простроченої заборгованості.

Тому погрози, шантаж, приниження, поширення інформації про борг з порушенням установлених законом правил або інші незаконні методи впливу не можна виправдовувати самим фактом наявності заборгованості.

Що робити, якщо кредит уже став проблемою?

Якщо за кредитом уже виникла прострочена заборгованість, діяти потрібно послідовно.

1. Отримати розрахунок боргу. Попросіть кредитодавця надати інформацію про:

• тіло кредиту;
• нараховані проценти;
• комісії;
• штрафні санкції;
• загальний розмір заборгованості.

2. Перевірити законність нарахувань. Необхідно порівняти розрахунок із договором та вимогами Закону «Про споживче кредитування», зокрема положеннями статті 21 щодо відповідальності споживача.

3. З’ясувати, хто є кредитором. Якщо з людиною зв’язується інша компанія, потрібно встановити, чи є вона первісним кредитором, новим кредитором або колекторською компанією.

4. Не домовлятися виключно усно. Якщо сторони домовляються про реструктуризацію або зміну порядку погашення боргу, умови потрібно оформлювати належним чином.

5. Фіксувати порушення. Якщо колектори або інші представники кредитора порушують законодавство, потрібно зберігати SMS, електронні листи, записи дзвінків, документи та інші докази.

Що перевірити перед підписанням кредитного договору?

Перед оформленням кредиту варто пройти короткий юридичний чек-лист:

1. Яку суму я фактично отримую?
2. Яка номінальна та реальна річна процентна ставка?
3. Яка загальна вартість кредиту?
4. Скільки грошей я поверну кредитодавцю за весь строк?
5. Які комісії передбачені договором?
6. Чи є додаткові або супутні послуги?
7. Які наслідки прострочення?
8. Які умови дострокового погашення?
9. Чи може кредит бути переданий новому кредитору?
10. Хто і як може здійснювати врегулювання простроченої заборгованості?

Якщо на ці питання немає чіткої відповіді, не варто підписувати договір лише тому, що «гроші потрібні терміново».