Захист від судового тиску на активістів та журналістів: що змінить законопроєкт Юрчишина і Стефанчука

30 вересня в Раді зареєстрували законопроєкт № 16117 «Про захист осіб, які здійснюють громадську участь, від явно необґрунтованих позовів або зловживань судовим процесом». Документ стосується так званих SLAPP — Strategic Lawsuits Against Public Participation, або стратегічних позовів проти участі громадськості. Ідеться про судові процеси, які формально можуть стосуватися захисту честі, гідності, ділової репутації, спростування інформації чи компенсації моральної шкоди, однак використовуються насамперед як засіб впливу на тих, хто порушує суспільно важливі питання.

Серед головних нововведень — можливість закрити провадження ще до розгляду спору по суті, штрафувати за зловживання судовим процесом, вимагати від позивача забезпечення майбутніх витрат відповідача, залучати громадські організації та додатково захищати конфіденційні джерела інформації.

Водночас запропонований механізм уже викликав дискусію. Представники Ради Європи та медійні експерти вважають його необхідним для захисту свободи вираження поглядів, тоді як в адвокатській спільноті попереджають про можливі обмеження доступу до правосуддя та надмірні повноваження суддів.

Чому потрібен окремий механізм захисту активістів та журналістів

Ініціатори № 16117, серед яких народні депутати Ярослав Юрчишин, Руслан Стефанчук, Микола Княжицький, Микита Потураєв, Наталія Піпа, Володимир В’ятрович, Ярослав Железняк, Мар’яна Безугла та інші, вважають, що наявних інструментів захисту від зловживань процесуальними правами недостатньо у випадках, коли сам розгляд справи перетворюється на спосіб впливу на людину.

У пояснювальній записці до законопроєкту зазначено, що SLAPP може формально виглядати як звичайний цивільний або господарський спір. Серед типових вимог — захист честі, гідності та ділової репутації, спростування відомостей, відшкодування матеріальної чи моральної шкоди, захист приватного життя. Проблема, за логікою авторів, виникає тоді, коли реальна мета звернення полягає не в поновленні порушеного права, а у створенні для опонента тривалого фінансового та психологічного навантаження. Значна сума компенсації, необхідність оплачувати адвокатів, численні засідання, затягування розгляду або одночасне ініціювання кількох проваджень можуть спричиняти так званий охолоджувальний ефект. Людина продовжує витрачати ресурси навіть тоді, коли зрештою виграє спір.

Автори наводять і європейську статистику. За даними Коаліції проти SLAPP у Європі (CASE), на які вони посилаються, протягом 2010-2023 років було зафіксовано 1049 таких випадків.

Українська ініціатива пов’язана також із процесом європейської інтеграції. Вона розроблена з урахуванням Директиви ЄС 2024/1069 та Рекомендації CM/Rec(2024)2 Комітету міністрів Ради Європи.

Рада Європи повідомляє, що підтримувала підготовку відповідних змін протягом кількох років. У 2024-му відбувалися консультації за участю журналістів, суддів, правоохоронців і громадянського суспільства, наступного року організація долучилася до роботи профільної групи при парламентському Комітеті з питань свободи слова, а в лютому 2026-го надала юридичний висновок щодо напрацьованих пропозицій.

Головні нововведення законопроєкту № 16117

На кого поширюється реформа

Проєкт закону про захист осіб, які здійснюють громадську участь, від необґрунтованих позовів або зловживань судовим процесом, визначає, хто відноситься до цієї категорії, запроваджучи широке поняття «громадський учасник». Це, зокрема:

• громадські організації;
• професійні та творчі спілки;
• суб’єкти у сфері медіа;
• журналісти;
• видавці;
• викривачі;
• митці;
• дослідники;
• науковці;
• письменники;
• інші особи, які поширюють суспільно необхідну інформацію або сприяють її поширенню та обговоренню;
• особи, які захищають загальновизнані права людини та основоположні свободи;
• особи, які реалізують право на свободу мирних зібрань та об’єднань;
• особи, які реалізують право вільно обирати, бути обраними та брати участь у референдумах або сприяють реалізації такого права.

«Медіаюристка» ГО «Платформа прав людини», експертка Ради Європи Людмила Опришко під час публічного обговорення майбутнього законодавства пояснювала:

«Це і фізичні особи, і юридичні особи, і громадські формування без статусу юридичної особи, які здійснюють громадську участь… Це саме ті особи, які поширюють суспільно необхідну інформацію або сприяють її поширенню і обговоренню. Або вони можуть також захищати загальновизнані права людини і основоположні свободи, реалізувати право не тільки на свободу слова, але і на свободу зібрань, об'єднань, виборчі права, ну і власне сприяти реалізації цих прав».

Водночас професія або статус самі собою не даватимуть імунітету від претензій. Якщо журналіст поширив інформацію, інша особа, як і раніше, зможе звернутися до суду для захисту своїх прав. Спеціальні гарантії мають застосовуватися тоді, коли справа пов’язана з громадською участю, а в діях позивача суд побачить ознаки використання процесу для перешкоджання такій діяльності або покарання за неї.

За якими ознаками визначатимуть зловживання

Проєкт містить перелік обставин, які можуть свідчити про зловживання судовим процесом проти громадської участі. Серед них:

• використання позивачем владних повноважень, фінансової переваги, політичного чи суспільного впливу або іншого дисбалансу у становищі сторін для тиску на відповідача чи перешкоджання його діяльності;
• повна або часткова необґрунтованість викладених обставин та доказів;
• непропорційні, надмірні, необґрунтовані або не передбачені законом засоби правового захисту;
• зловживання процесуальними правами для збільшення судових витрат відповідача або часу його участі у процесі, зокрема затягування розгляду;
• маніпуляції з підсудністю або обрання іноземної юрисдикції, яка суттєво ускладнює участь відповідача;
• необґрунтоване збільшення позовних вимог, зміна предмета чи підстав позову;
• зловживання правом на залишення позову без розгляду або відмову від нього, а також подання необґрунтованих апеляційних чи касаційних скарг;
• участь позивача або пов’язаних із ним осіб у кількох чи скоординованих процесах проти одного відповідача з однаковими або аналогічними предметом і підставами;
• дії, спрямовані на маніпулювання автоматизованим розподілом справ між суддями;
• залякування, переслідування або погрози на адресу громадських учасників;
• поширення під час розгляду інформації, спрямованої на цькування, дискредитацію чи залякування громадських учасників або відволікання уваги від питання суспільного інтересу;
• систематична відмова позивача від використання позасудових способів врегулювання спору.

Перелік не є вичерпним, а наявність окремої з цих обставин сама собою ще не означає автоматичного визнання позову зловживанням. Оцінювати характер судового процесу та достатність відповідних доказів має суд.

Провадження можна буде припинити достроково

Однією з центральних новацій № 16117 є спеціальна процедура раннього закриття справи. Відповідач отримає право подати відповідне клопотання під час підготовчого провадження. Порушити питання зможе і суд за власною ініціативою, якщо побачить можливі ознаки неправомірного використання процесу.

На його вирішення відводиться не більше 30 днів. Поки перевірятиметься характер позову, інші процесуальні дії не повинні вчинятися. Позивачу нададуть можливість заперечити проти дострокового завершення розгляду та обґрунтувати свої вимоги.

Якщо зловживання буде встановлене на ранній стадії, провадження закриють. Коли відповідні обставини з’ясуються вже під час розгляду по суті, суд зможе відмовити в задоволенні претензій повністю або в тій частині, якої вони стосуються.

Експертка Ради Європи та керівниця Лабораторії цифрової безпеки Віта Володовська пояснювала мету запропонованого інструменту:

«Цей інструмент не зупиняє і не перешкоджає жодним чином праву позивача подавати аналогічні позови. Водночас він дозволяє відсікати найбільш явні спроби зловживання судовими процесами проти громадської участі».

Позивача можуть зобов’язати забезпечити витрати відповідача

Законопроєкт пропонує розширити підстави для застосування вже передбаченого процесуальним законодавством механізму забезпечення судових витрат. За клопотанням відповідача суд може зобов’язати позивача внести певну суму на депозитний рахунок для можливого відшкодування майбутніх витрат на професійну правничу допомогу та інших видатків, пов’язаних із розглядом справи.

Зараз такий захід, зокрема, може застосовуватися, якщо позов має ознаки завідомо безпідставного або інші ознаки зловживання правом на позов. № 16117 пропонує додати окрему підставу — наявність ознак зловживання судовим процесом проти громадської участі.

При цьому йдеться саме про ознаки можливого зловживання, а не про вже встановлений судом факт. Якщо ж під час розгляду буде доведено, що позивач справді зловживав судовим процесом проти громадської участі, суд матиме право покласти на нього судові витрати повністю незалежно від результату вирішення спору.

Передбачений штраф до 15 прожиткових мінімумів

За зловживання судовим процесом проти громадської участі передбачена й окрема фінансова санкція. Якщо суд дійде висновку, що позов мав такий характер, він зможе оштрафувати позивача на суму від 10 до 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб із зарахуванням цих коштів до державного бюджету. За показником 2026 року це від 33 280 до 49 920 грн.

Застосування санкції не буде автоматичним — законопроєкт залишає відповідне рішення за судом.

Окремо потерпілий матиме право вимагати повної компенсації завданих збитків, матеріальної та моральної шкоди. Відповідні кошти має сплатити особа, яка її завдала, добровільно або за рішенням суду.

Хочеш десять мільйонів моральної шкоди? Судовий збір — мільйон

Ще одна зміна стосується вартості звернення до суду з вимогою про компенсацію моральної шкоди. Автори законопроєкту пропонують зробити судовий збір залежним від розміру суми, яку позивач хоче отримати від відповідача. Якщо ціна позову не перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, збір становитиме 1,5% заявленої суми, але не менше одного такого мінімуму. У межах від 100 до 300 прожиткових мінімумів доведеться сплатити 5%, а понад 300 — 10%.

Наприклад, якщо особа вимагатиме 10 млн грн моральної шкоди, за запропонованою ставкою сам судовий збір становитиме 1 млн грн. Таким чином подання позову з надзвичайно великою сумою компенсації потребуватиме значних витрат уже на початку процесу.

Ідея полягає в тому, щоб ускладнити використання завищених вимог про моральну шкоду як інструменту тиску. Позивач, який заявляє багатомільйонну компенсацію, повинен буде враховувати, що разом із її розміром суттєво зростатимуть і початкові витрати на звернення до суду.

За недостовірну інформацію відповідатимуть не завжди

Окремі правила законопроєкт пропонує для випадків, коли громадський учасник поширив недостовірну інформацію. Якщо позивач має владні повноваження, фінансову перевагу, політичний чи суспільний вплив або іншу істотну перевагу над відповідачем, для присудження моральної шкоди суду потрібно буде встановити умисел.

Під ним у документі розуміється ситуація, коли особа знала, що оприлюднені відомості не відповідають дійсності, та передбачала суспільно небезпечні наслідки їх поширення. Водночас громадського учасника пропонують звільняти від відповідальності, якщо він діяв добросовісно та вжив заходів для перевірки отриманих даних.

Таким чином, помилка сама по собі не означатиме автоматичної відповідальності: суд має оцінювати, що було відомо людині на момент публікації та чи намагалася вона перевірити матеріал.

Окремо № 16117 закріплює захист конфіденційних джерел. За загальним правилом громадського учасника не можна буде примушувати розкривати особу, яка надала інформацію на умовах нерозголошення, за винятком випадків, прямо передбачених законом. Відмова назвати таке джерело сама собою не вважатиметься доказом недобросовісності або протиправності дій.

Громадські організації зможуть підтримувати відповідача

Законопроєкт дозволяє долучатися до таких справ громадським утворенням, діяльність яких пов’язана із захистом громадської участі, прав людини і основоположних свобод, а також підтримкою журналістів, правозахисників та інших громадських учасників.

За згодою відповідача вони зможуть вступити у справу на будь-якій стадії її розгляду та надати суду свої висновки. До таких утворень документ відносить, зокрема, громадські об'єднання, професійні та творчі спілки, їхні об'єднання й окремі організації, а також організації роботодавців.

При цьому права самостійно оскаржувати рішення вони не отримають.

Володовська пояснювала, що в українському законодавстві немає повноцінної процедури amicus curiae — «друга суду». Тому розробники запропонували інший спосіб долучення профільних організацій.

«На нашу думку, якраз долучення їх як третіх сторін, яке надає їм широкий спектр процесуальних прав, можливості брати активну участь в такому процесі — це є той механізм, який дозволить не формально, не просто якимись додатковими поясненнями, а насправді більш суттєво підтримати громадську участь у таких судових процесах».

Правнича допомога передбачена, але норма викликає питання

Законопроєкт розширює коло осіб, які матимуть право на безоплатну правничу допомогу. До нього пропонують включити фізичних осіб — відповідачів у справах, де суд уже встановив зловживання процесом проти громадської участі. Вони зможуть отримати всі передбачені законом види відповідних послуг, зокрема представництво інтересів у суді.

Водночас таке формулювання залишає питання щодо практичного застосування норми. Право відповідача на безоплатну допомогу виникає не відразу після пред’явлення потенційно зловживального позову, а лише після відповідного висновку суду. Отже, з тексту документа незрозуміло, чи зможе людина скористатися цією гарантією саме на тому етапі, коли їй необхідно захищатися від такого позову та доводити його неправомірний характер.

Окремо допомогу передбачають для потерпілих, які звертатимуться за захистом від подібних дій, їх припиненням або відшкодуванням завданих збитків, матеріальної та моральної шкоди. У визначених випадках відповідне право отримають і близькі особи громадського учасника, які стали його процесуальними правонаступниками чи законними представниками.

У разі погроз передбачений фізичний захист

Додаткові гарантії стосуються безпеки громадських учасників та їхніх близьких. Якщо через громадську діяльність виникне загроза життю, здоров’ю, житлу або іншому майну, правоохоронні органи зможуть застосовувати до них заходи, передбачені Законом України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві».

Ідеться не лише про реагування на погрози. Чинний закон дозволяє, залежно від обставин, забезпечити особисту охорону людини, її житла та майна, видати спеціальні засоби індивідуального захисту і сповіщення про небезпеку, забезпечити конфіденційність відомостей про особу. Серед передбачених заходів також є переселення в інше місце проживання, зміна роботи або навчання, а в окремих випадках — заміна документів та зміна зовнішності.

Таким чином, № 16117 не створює окремої системи фізичного захисту журналістів, активістів чи правозахисників. Він пропонує дозволити застосування до громадських учасників та їхніх близьких уже наявних безпекових механізмів, якщо небезпека пов’язана з громадською участю.

Захист передбачили і від процесів за кордоном

Окремі гарантії стосуються судових процесів за межами України. Якщо особа, яка проживає або перебуває за кордоном, ініціювала проти громадського учасника з України процес з ознаками зловживання, потерпілий зможе звернутися до українського суду. Вимагати можна буде відшкодування збитків, матеріальної та моральної шкоди, а також компенсації витрат, понесених під час такого розгляду.

Законопроєкт передбачає й захист від виконання рішень, отриманих за кордоном. Якщо український суд встановить, що іноземний процес був зловживанням проти громадської участі, відповідне рішення не зможуть визнати та виконати в Україні.

Ще одна норма стосується випадків, коли український суд має застосувати право іншої держави. Від нього пропонують відмовлятися, якщо іноземне законодавство надає менші гарантії свободи вираження поглядів, участі у публічних дебатах або захисту від зловживань судовим процесом, ніж передбачено в Україні.

Законопроєкт № 16117: хто підтримує, а хто критикує

Рада Європи — «за» реформу

Керівниця відділу співробітництва у сфері свободи вираження поглядів Рад Європи Аліна Татаренко під час обговорення законодавчої ініціативи зазначала:

«Ця протидія є необхідною для того, щоб журналісти та громадянське суспільство могли брати участь у публічних дебатах без страху, залякування чи зловживання судовими процедурами».

Член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Олександр Бурмагін також підтримував створення відповідного механізму, проте наголошував, що прийняття нормативного акта буде лише частиною необхідної роботи.

«Буде дуже важливий етап доопрацювання, лобіювання, адвокації в парламенті, буде ще дуже важливий етап імплементації, який буде складати не менше як 40-50% цього шляху. Це величезний обсяг роботи з адвокатами, з суддями, з медіа, з журналістами, самими активістами для того, щоб всі ці механізми в повній мірі запрацювали».

Таким чином, навіть серед прихильників реформи залишається питання, як саме нові інструменти застосовуватимуться на практиці та наскільки однаково їх трактуватимуть українські суди.

Адвокати побачили ризик для права на суд

Поряд із позитивними оцінками законодавча ініціатива отримала суттєві зауваження. Ще на етапі підготовки документа його проаналізував Комітет Національної асоціації адвокатів України з питань інформаційної політики та взаємодії із засобами масової інформації. У висновках НААУ сформульовано принципове застереження:

«Спроби захистити суспільний інтерес від судового тиску не повинні призводити до демонтажу базових засад цивільного судочинства».

Представники адвокатури вважають, що запропоновані правила потребують узгодження з чинним процесуальним законодавством. На їхню думку, окремі положення можуть створювати колізії, порушувати рівність сторін або ускладнювати реалізацію права на звернення до суду.

Одне із зауважень НААУ стосується визначення «громадського учасника». Адвокати звертають увагу, що з таким статусом пов’язаний значний комплекс переваг: спеціальна процедура припинення справи, доступ до безоплатної правничої допомоги, можливість застосування заходів безпеки та інші гарантії. Через широке формулювання, на думку критиків, відповідний статус можуть намагатися використовувати і недобросовісні відповідачі.

Таким чином виникає ризик протилежного зловживання — уже не правом на позов, а спеціальними механізмами захисту від нього.

НААУ окремо звернула увагу на критерії, які суд повинен враховувати при встановленні ознак зловживання. Серед них є значна фінансова перевага, політичний або суспільний вплив та інший істотний дисбаланс між сторонами. Критики вважають такі категорії недостатньо визначеними. На їхню думку, це може надати судді надмірну свободу розсуду та створити ситуацію, коли процесуальне становище позивача залежатиме від його майнового стану чи публічного статусу. При цьому забезпечена або впливова людина також має право вимагати судового захисту, якщо вважає, що поширені про неї відомості є недостовірними та завдають шкоди репутації.

Критичні зауваження стосуються і запропонованого підходу до відповідальності за поширення інформації. Законопроєкт за певних умов пов’язує можливість присудження моральної шкоди з установленням умислу громадського учасника. У НААУ звернули увагу, що цивільно-правова відповідальність загалом не обмежується лише умисною формою вини. Тому запропонована конструкція, на думку представників асоціації, може не відповідати загальним принципам цивільного права.

Заперечення викликало і поширення окремих механізмів безпеки, передбачених для учасників кримінального судочинства, на осіб, які можуть бути сторонами звичайного цивільного спору.

В Офісі Генпрокурора закликали не створити інструмент для нових зловживань

Застереження щодо запропонованих правил звучали і під час публічного обговорення. Представник Офісу Генерального прокурора Олег Пелепюк звертав увагу, що механізм, створений для захисту від тиску через суд, сам не повинен перетворитися на спосіб зловживання.

«Розробляючи якийсь інструмент, будьте певні, що він не використовується тільки для доброчесних, щоб захищати від недоброчесних. Тому що норми закону будуть діяти для всіх».

На його думку, не можна наперед оголосити конкретний позов SLAPP — це має з’ясовувати суд під час розгляду справи та оцінки аргументів обох сторін.

«Деякі речі не мають закріплюватися законодавчо, а мають бути підтверджені в судовому процесі. Тому що заздалегідь не можна визначити: цей позов буде SLAPP чи не буде, тому що будуть дві сторони і кожна доводить обґрунтування своїх прав і захисту своїх прав».

Таким чином, одне з ключових питань — як захистити журналістів та активістів від використання суду для тиску, не створивши водночас можливості безпідставно оголошувати SLAPP звичайні позови про захист порушених прав.

Між захистом публічної дискусії та правом звернутися до суду

У разі ухвалення законопроєкту в Україні з’являться спеціальні механізми захисту журналістів, активістів та інших осіб від позовів, які суд визнає способом тиску через їхню публічну діяльність. Це не лише можливість достроково закрити провадження. Запропоновані зміни охоплюють забезпечення майбутніх витрат відповідача коштами позивача, штрафи, спеціальні правила доказування, компенсацію шкоди, захист конфіденційних джерел, безоплатну правничу допомогу та участь громадських організацій. Окремі механізми передбачені й для випадків, коли судовий процес, що має ознаки зловживання, відбувається за кордоном.

Прихильники реформи виходять із того, що право на звернення до суду не повинно використовуватися як спосіб фінансового виснаження чи залякування людини через її журналістську, правозахисну або іншу суспільно важливу діяльність.

Критики звертають увагу на протилежний ризик: спеціальний захист не має створити привілейовану категорію відповідачів або зробити надмірно складним законне відстоювання честі, гідності та репутації.

Тому одним із головних питань подальшого розгляду № 16117 стане баланс між двома правами — вільно брати участь у публічній дискусії та звертатися до суду, коли людина вважає власні права порушеними.