Шахрайські кол-центри та «дропи»: що змінять нові законопроєкти Зеленського, до яких долучився Татаров

Ідеться про законопроєкт № 16014 щодо відповідальності за створення електронно-комунікаційних шахрайських організацій та законопроєкт № 16013 щодо незаконних дій із платіжними інструментами та банківськими рахунками. Обидва документи зареєстровані 2 вересня 2026 року.

Напередодні президент особисто анонсував їх внесення. «Всі організатори кол-центрів повинні відповідати», — заявив Зеленський, наголосивши, що поряд із діями правоохоронців необхідні й законодавчі зміни. Тому сумнівів у тому, що парламентська більшість щонайменше оперативно розгляне президентські ініціативи, небагато.

Пояснювальні записки до обох законопроєктів підписані заступником керівника Офісу Президента Олегом Татаровим, що вказує на його участь в їх підготовці та представленні. Привертає увагу й оформлення завантажених на сайті парламенту файлів: у проєктах уже міститься графічне зображення підпису біля реквізиту голови Верховної Ради Руслана Стефанчука. Для законопроєкту, який парламент ще не розглядав і не ухвалював, таке оформлення виглядає нетипово. Саме по собі воно, звісно, не замінює голосування народних депутатів і не доводить наперед визначеного результату, проте створює враження, що проходження документів очікується доволі швидким.

Кол-центр як організована злочинна структура

Шахрайський кол-центр — це не звичайний офіс телефонних продажів і не кілька людей, які час від часу обманюють співрозмовників. Під виглядом легального підприємства може функціонувати велика структура з організаторами, керівниками змін, операторами, технічними адміністраторами, рекрутерами, постачальниками баз даних і людьми, які забезпечують приймання та виведення грошей.

Точної кількості шахрайських кол-центрів в Україні немає. У 2023 році представники парламентської ТСК та правоохоронців оцінювали їхню кількість у 1,5-2 тисячі. За даними міжнародної організації Global Initiative Against Transnational Organized Crime, у 2026 році в Україні могло діяти близько тисячі таких «офісів», в яких були зайняті приблизно 60 тисяч людей. Загальний дохід цього шахрайського бізнесу може становити 1 мільярд доларів США на місяць. Отже, навіть після численних обшуків і закриттів ідеться не про поодинокі групи, а про масштабну тіньову індустрію.

Оператори шахрайських кол-центрів телефонують потерпілим від імені банків, правоохоронних органів, брокерських компаній, державних установ або благодійних організацій. Вони повідомляють про нібито підозрілу операцію, заблокований рахунок, можливість отримати державну чи міжнародну допомогу або надзвичайно прибуткову інвестицію. Завдання — змусити людину назвати реквізити картки й код підтвердження, переказати кошти на «безпечний» рахунок, оформити кредит або встановити програму віддаленого доступу до телефона чи комп’ютера.

Іноді шахраї повторно телефонують людям, які вже втратили гроші, та обіцяють повернути викрадене за додаткову оплату. Використовуються фіктивні інвестиційні платформи, підміна телефонних номерів, придбані або викрадені бази персональних даних, підроблені документи, а останнім часом — і технології deepfake (нейромережі).

Масштаб проблеми демонструють дані правоохоронців. У липні 2026 року генеральний прокурор Руслан Кравченко повідомляв, що від початку року підозри отримала 81 особа, було ліквідовано понад дві тисячі робочих місць у шахрайських «офісах», а встановлені збитки перевищили 210 млн грн. У серпні під час окремої масштабної операції правоохоронці провели 411 обшуків, припинили роботу 94 кол-центрів і ліквідували 1794 робочі місця. Серед потерпілих були громадяни України, ЄС і держав Центральної Азії.

Ці цифри відображають лише виявлені епізоди. Реальний оборот індустрії може бути значно більшим, адже не всі потерпілі звертаються до поліції, а значна частина схем має транскордонний характер.

Великі доходи шахрайських кол-центрів спричиняють боротьбу за контроль над ними та конфлікти між групами впливу. З діяльністю дніпровських «офісів» медіа пов’язували викрадення на Балі Ігоря Комарова та Єрмака Петровського, після якого Комарова вбили, а також замах у Монако на бізнесмена Вадима Єрмолаєва, його партнерку та 13-річного сина. Контекстом для другої версії стала справа дорослого сина бізнесмена Артура Єрмолаєва, якого естонський суд визнав винним у керівництві злочинною організацією, що займалася шахрайством проти громадян ЄС. Як зазначало «Суспільне Дніпро», ці події можуть мати спільний дніпровський слід і бути пов’язаними з боротьбою за вплив на кол-центри, однак наразі йдеться лише про версії слідства та журналістських джерел, а не про встановлені судом факти.

Одним із виправдань, за допомогою якого кол-центри залучали молодь, стала теза про роботу винятково проти громадян Росії. Після початку повномасштабної війни таку діяльність іноді намагалися подавати майже як форму боротьби з ворогом.

Насправді географія потерпілих набагато ширша. Як зазначалося у дослідженні з посиланням на відомості Кіберполіції, у 2022-2023 роках дзвінки до Росії становили лише 10-15% схем українських «офісів». Дослідники повідомляли про потерпілих із 29 країн, переважно європейських.

Жертвами стають громадяни Чехії, Польщі, Латвії, Румунії, Німеччини, країн Балтії, а також Канади та США. Але потерпають і самі українці. В умовах війни шахраї використовують теми виплат ВПО, допомоги військовослужбовцям, лікування поранених, компенсацій і гуманітарних програм. Таким чином, легенда про «економічну війну з Росією» фактично маскує організований кримінальний бізнес, який забирає гроші в українських родин і підриває репутацію держави за кордоном.

Навіщо потрібні законопроєкти № 16013 та № 16014

Як зазначає Татаров у пояснювальних записках до законодавчих ініціатив, українське законодавство дозволяє переслідувати окремі прояви діяльності шахрайських кол-центрів, але не дає змоги достатньо ефективно реагувати на всю пов’язану з ними інфраструктуру.

Так, застосування статті 190 КК України про шахрайство вимагає доведення кожного окремого епізоду заподіяння шкоди. Необхідно встановити потерпілого, факт обману, заволодіння його майном та причетність конкретних осіб. Якщо ж «офіс» працює проти громадян інших держав, розслідування затягується через необхідність застосування механізмів міжнародної правової допомоги.

При цьому діяльність кол-центру не обмежується операторами, які безпосередньо телефонують потерпілим. Його роботу забезпечують організатори, керівники, технічні адміністратори, рекрутери, постачальники обладнання, послуг та інформації. Вони можуть не спілкуватися з жертвами й особисто не отримувати викрадені кошти. Для притягнення таких осіб до відповідальності за загальними правилами про співучасть потрібно довести їхній умисний внесок у конкретне кримінальне правопорушення та зв’язок із діями його безпосередніх виконавців.

Стаття 255 КК України про злочинну організацію, як стверджують автори проєкту, також не повністю розв’язує проблему. Її застосування потребує доведення всієї передбаченої законом сукупності ознак злочинної організації або злочинної спільноти. Водночас ця норма має загальний характер і не враховує особливостей побудови та роботи шахрайських кол-центрів.

Окрема проблема — мережі номінальних платіжних рахунків, так званих дроп-рахунків. Через них злочинці приймають, розподіляють, переводять у готівку та приховують викрадені кошти. Використання великої кількості карток і рахунків знижує ризик їх одночасного блокування, ускладнює фінансовий моніторинг, простеження руху грошей та встановлення реальних вигодонабувачів.

У пояснювальній записці до законопроєкту № 16013 зазначається, що притягнення номінальних власників рахунків і посередників, які збирають, купують, зберігають або перепродають картки й доступи, нині значною мірою залежить від можливості довести їхню співучасть у конкретному злочині. Це заважає припиняти діяльність дроп-мереж ще на етапі формування платіжної інфраструктури.

Отже, за логікою підписаних Татаровим пояснювальних записок, головна проблема полягає в тому, що чинні норми переважно орієнтовані на розслідування вже вчинених конкретних злочинів. Водночас складніше охопити відповідальністю саму організаційну й фінансову інфраструктуру шахрайського бізнесу — людей, які створюють і обслуговують «офіси», залучають працівників, постачають необхідні засоби та забезпечують мережі рахунків. Саме цю прогалину автори й пропонують усунути двома новими законопроєктами.

Окрема стаття за створення кол-центру

Законопроєкт № 16014 пропонує доповнити Кримінальний кодекс статтею 255⁴. Електронно-комунікаційною шахрайською організацією визнаватиметься стійке об’єднання трьох або більше осіб, заздалегідь організованих для систематичного заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою з використанням електронних комунікацій.

За створення такої організації або керівництво нею чи її підрозділом пропонується від 7 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Свідома участь у ній каратиметься строком від 5 до 10 років із можливою конфіскацією.

Таке саме покарання — від 5 до 10 років — передбачене для людини, яка не є учасником організації, але свідомо надає їй засоби, послуги, інформацію або іншим чином допомагає її діяльності. Це може охоплювати технічне обладнання, програмне забезпечення, телефонію, бази персональних даних, приміщення та інші складові роботи «офісу». Водночас слідству доведеться довести, що постачальник усвідомлював шахрайський характер організації.

За вербування працівників, пропонування їм роботи або винагороди, а також поширення оголошень із метою залучення до кол-центру передбачено від 3 до 5 років позбавлення волі. За повторне вербування — від 5 до 10 років із конфіскацією.

Окрему відповідальність запроваджують для службових осіб, які з використанням посади сприяють роботі кол-центру або допомагають його учасникам уникнути відповідальності. Їм загрожуватиме від 8 до 12 років ув’язнення, конфіскація майна та заборона обіймати певні посади до трьох років. Фактично це спеціальна норма проти посадового «кришування».

Найважливіше полягає в тому, що злочин матиме формальний склад. Для відповідальності за створення, керівництво, участь, технічне забезпечення чи рекрутинг не обов’язково буде доводити завершене заволодіння коштами конкретного потерпілого та точний розмір збитків. Сам факт свідомої роботи організованої шахрайської структури вже вважатиметься закінченим злочином.

Рядовий учасник або пособник зможе бути звільнений від відповідальності, якщо до повідомлення про підозру добровільно звернеться до правоохоронців і допоможе викрити організацію або припинити її діяльність. Для засновників і керівників такого винятку не буде.

Картки та «дроп-рахунки»

Навіть успішний обман не принесе організаторам грошей без рахунків, на які потерпілі здійснюють перекази. Тому законопроєкт № 16013 спрямований проти «дропів» — номінальних власників карток і рахунків, а також посередників, які купують, збирають і перепродають доступи.

Проєкт викладає статтю 200 КК у новій редакції. Вона охоплюватиме підроблення платіжних інструкцій та інструментів, незаконне використання електронних грошей, викрадення або отримання обманом банківських карток, облікової інформації та незаконний доступ до банківського чи платіжного рахунку або електронного гаманця. За кваліфіковані дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, передбачено до шести років ув’язнення.

Головне нововведення — стаття 200¹. За свідоме передавання власної картки, реквізитів, доступу до рахунку чи електронного гаманця для вчинення іншими особами шахрайства або іншого злочину передбачено штраф від 5100 до 17 тис. грн.

Для «дроповодів» і торговців рахунками покарання суворіше. Одержання, придбання, зберігання, перевезення, передавання або збут чужих платіжних інструментів і доступів зі злочинною метою каратиметься штрафом від 51 до 170 тис. грн, обмеженням волі від двох до п’яти років або позбавленням волі від двох до шести років. Повторні дії або робота організованої групи — від п’яти до восьми років ув’язнення.

Ідеться не про звичайне передавання картки родичу для здійснення покупки. Обов’язковою ознакою є мета використання рахунку для шахрайства або іншого кримінального правопорушення, яку сторона обвинувачення повинна довести.

Два законопроєкти — одна система

№ 16014 спрямований проти людської й організаційної частини шахрайського бізнесу: власників, керівників, операторів, рекрутерів, технічних помічників і посадовців, які забезпечують прикриття. № 16013 перекриває його фінансову інфраструктуру — картки, електронні гаманці та мережі номінальних рахунків.

Разом вони дозволять правоохоронцям втручатися раніше: не після того, як десятки потерпілих уже втратили гроші, а на стадії створення «офісу», набору операторів, придбання баз даних і формування мережі рахунків.

Актуальність цієї законодавчої ініціативи очевидна. Шахрайські кол-центри давно перестали бути напівлегальними «офісами», які нібито телефонують лише росіянам. Це організована транскордонна індустрія, від якої потерпають українці та громадяни десятків інших держав, а її гроші стають джерелом корупції, кримінальних конфліктів і боротьби за сфери впливу.

Проте ухвалення нових норм саме собою не гарантує результату. Остаточна ефективність законопроєктів залежатиме від того, чи будуть правоохоронні органи реально застосовувати їх до організаторів, фінансистів, пособників і посадовців, які можуть забезпечувати прикриття такого бізнесу. Якщо ж після чергових обшуків «офіси» й надалі відновлюватимуть роботу, а правоохоронці свідомо не помічатимуть їхньої діяльності, навіть суворі покарання залишаться переважно декларацією. Тож головним випробуванням стане не голосування в парламенті, а готовність держави припинити можливе «кришування» кол-центрів і доводити відповідні справи до обвинувальних вироків.