Проєкт нового Митного кодесу: на що уряд хоче перетворити митницю. Аналізуємо головні нововвдення

Документ зареєстрований під номером 15450.

Проєкт Митного кодексу — це не просто черговий набір змін, а спроба кардинально переписати правила, за якими товари перетинають український кордон, і максимально наблизити їх до стандартів Європейського Союзу. Як зазначив голова уряду: «Це один із ключових законопроєктів у процесі європейської інтеграції. Розраховую на ефективну та продуктивну роботу над документом разом із народними депутатами щодо кожної його норми».

Чому це стосується не лише великих імпортерів і митників? Тому що від того, як працює митниця, залежить і швидкість доставки товарів у магазини, і ціни, і те, наскільки легко українському бізнесу буде торгувати з Європою. А в перспективі — і те, як швидко Україна зможе стати повноцінним членом ЄС.

Контекст та історія появи документа

Чинний Митний кодекс України діє з 2012 року. За майже півтора десятиліття його багато разів доповнювали і змінювали. Але сама основа документа залишилася старою. В Європі за цей час уже давно працюють зовсім інші підходи: електронне оформлення, чіткі процедури замість численних «режимів», система довіри до надійних компаній і жорсткий контроль ризиків.

Саме тому з 2024 року Міністерство фінансів разом із Державною митною службою, експертами програми EU4PFM і бізнесом почали готувати принципово новий текст.

Над документом працювали 15 експертних команд. У ньому врахували зауваження Європейської комісії (було проведено 14 робочих зустрічей, — авт.) і пропозиції українського бізнесу.

У травні 2026 року тодішній уряд Юлії Свириденко схвалив проєкт і подав його до парламенту під номером 15295. Але після формування нового складу Кабінету Міністрів у липні цей документ автоматично вважався відкликаним — так вимагає закон. 

Тому 27 липня 2026 року уряд під головуванням Сергія Корецького знову схвалив той самий текст, який повністю тотожний попередньому.

Офіційно документ є частиною виконання переговорного розділу 29 «Митний союз» — одного з обов’язкових розділів на шляху України до членства в ЄС. Без сучасного митного законодавства, яке повністю відповідає європейському, цей розділ закрити неможливо.

Головна ідея нового Митного кодексу

Автори реформи впевнені: українська митниця має працювати за тими самими правилами, що і митниці країн Європейського Союзу. Не «майже як в Європі», а максимально близько до європейських стандартів.

Документ побудований за тією ж логікою і структурою, що й Митний кодекс ЄС. Розділи I–IX майже дзеркально повторюють структуру європейського кодексу. Наступні розділи (X–XI) імплементують окремі європейські регламенти, а далі йдуть національні норми та перехідні положення, потрібні до моменту вступу України в ЄС.

Одна з найпомітніших змін — відмова від старої системи «митних режимів» (імпорт, експорт, транзит, тимчасове ввезення, митний склад тощо). Замість цього кодекс вводить чітку систему митних процедур:

• основні (наприклад, випуск у вільний обіг) та
• спеціальні (транзит, зберігання, спеціальне використання, переробка тощо).

Такий підхід уже давно діє в ЄС і вважається більш логічним та зрозумілим.

Ще одна важлива ідея — цифровізація. Усі обміни інформацією між бізнесом і митницею за замовчуванням мають відбуватися в електронній формі. Паперові документи залишаються поки що як виняток. Це має зменшити черги, людський фактор і корупційні ризики.

Паралельно кодекс закладає ризик-орієнтований контроль. Митниця більше не повинна перевіряти всіх однаково. Вона має зосереджуватися на тих партіях і компаніях, які система оцінює як більш ризикові, а надійним операторам давати більше довіри (зберігається поняття «АЕО» — авторизованих економічних операторів, які проходять митницю за спрощеною процедурою, але тепер в контексті європейських порядків).

Нарешті, документ розвиває принцип «єдиного вікна». Бізнес має подавати інформацію один раз через одну систему, а не бігати між різними контролюючими органами з пачками документів.

Усе це разом має перетворити митницю на сучасний сервісно-безпековий орган європейського типу. Саме так формулюють мету і уряд, і Державна митна служба.

Ключові нововведення нового Митного кодексу

Окрім указаних вище змін, законопроєкт № 15450 містить наступні нововведення. До речі, щодо них Мінфін підготував деталізовану презентацію.

Запровадження системи TARIC та зміна підходу до митної вартості

Україна створює правові підстави для інтеграції європейської бази даних TARIC. Це єдина електронна система, яка містить абсолютно всі ставки мита, вимоги, тарифні квоти, заборони та обмеження на імпорт і експорт. Для декларанта це усуває невизначеність: вся інформація про те, які дозвільні документи чи платежі потрібні для конкретного товару, буде зібрана в одному реєстрі.

Щодо митної вартості, то проєкт кодексу пропонує ввести прозорі механізми. Так, якщо на момент декларування точні елементи вартості ще невідомі, бізнесу надаватиметься право використати процедуру спрощеного обчислення. Окрім цього, митниця зможе враховувати знижки та коригувати вартість, якщо товар виявився дефектним. При виникненні сумнівів щодо задекларованої вартості митний орган повинен буде дотримуватися концепції «обґрунтованого сумніву» та гарантувати декларанту процедуру «права бути почутим» перед тим, як приймати рішення про збільшення митної вартості.

Нові правила для митного боргу та гарантій

У проєкті кодексу розмежовують митний борг на наявний та потенційний. Ця концепція сформована з орієнтиром на норми Розділу III (Title III) Митного кодексу ЄС (Регламент № 952/2013).

Розмежування працюватиме наступним чином:

• наявний борг виникає тоді, коли обов’язок зі сплати платежів вже нарахований і кошти підлягають сплаті (наприклад, товар випущено у вільний обіг чи задекларовано для імпорту);
• потенційний борг — це сума митних платежів, яка може виникнути в разі порушення умов митної процедури (наприклад, якщо товар перебуває під процедурою транзиту, тимчасового ввезення або на митному складі).

Щоб покрити ризик виникнення потенційного боргу, пропонується запровадити обов’язковий механізм фінансових гарантій (наприклад, грошова застава чи банківська гарантія). Вони утримуються на час дії процедури та вивільняються після її успішного завершення.

Інституційна реформа: детективи, контракти та ротація

Зміни стосуватимуться не лише товарів, але й самої митниці як органу. Запровадять інститут детективів та створюється окремий спеціалізований правоохоронний підрозділ. Це означає, що боротьбою з контрабандою та розслідуванням злочинів на митниці займатимуться специфічно підготовлені фахівці з відповідними повноваженнями досудового розслідування.

Для самих митників пропонується скасувати «безстрокова» служба. Усі кадрові призначення здійснюватимуться через конкурси та шляхом укладання контрактів на 5 років. Додатково пропонується ввести обов’язкову ротацію працівників, яка може тривати до 12 місяців протягом дії контракту, а також щорічна перевірка компетенцій. Це прямо направлено на руйнування локальних корупційних зв’язків та схем на конкретних регіональних постах. Також передбачена юридична категорія «належної обачності», що захищає посадовця від безпідставних обвинувачень, якщо він діяв суворо в межах закону.

Тимчасове зберігання та зведена декларація ввезення

у проєкті кодексу йдеться, що строк тимчасового зберігання товарів під митним контролем установлюється в 90 днів без права подальшого продовження. Це змушуватиме бізнес швидше випроводити товари у відповідну процедуру та унеможливить практики «зависання» вантажів на складах на невизначений термін.

Водночас полегшується процес подання попередньої інформації. Зведену декларацію ввезення, у разі ухвалння кодексу, зможуть подавати частковими наборами даних різні учасники ланцюга постачання (наприклад, окремо перевізник, окремо експедитор).

Спрощення, презумпція статусу та внесення записів в облік

Одним із найважливіших нововведень є презумпція митного статусу. Проєкт пропонує, що відтепер усі товари, які знаходяться на території України, за замовчуванням вважаються українськими, якщо митниця не доведе протилежне. Це знімає з підприємців обов’язок постійно доводити статус майна під час внутрішніх перевезень.

Компанії, які отримають відповідну авторизацію, зможуть випускати товари у процедуру шляхом простого внесення даних у свою внутрішню електронну облікову систему, без необхідності щоразу чекати формального оформлення звичайного вантажно-митного документа на митниці.

Торгівля та вивезення товарів

Серед практичних нововведень — можливість відкриття retail-магазинів (роздрібної торгівлі) безпосередньо з митного складу, а також спрощений випуск товарів після внутрішньої переробки.

Щодо вивезення товарів за межі України, реекспорт більше не вважатиметься окремою митною процедурою — це просто митна операція з повернення іноземного товару. Також вводиться можливість подавати експортні декларації чи декларації реекспорту «зі зворотною дією в часі», якщо товар з об'єктивних причин вже залишив територію країни.

Пільги за стандартами ЄС та інтелектуальна власність

Пільги при сплаті ввізного мита мають уніфікувати з Регламентом ЄС № 1186/2009. Усі винятки регламентовано для 28 конкретних випадків, що включають ввезення особистого майна при переселенні, спадщину, навчальні матеріали, благодійні вантажі тощо. Усі суто національні пільги перенесено до Перехідних положень кодексу, і вони діятимуть лише до моменту офіційного вступу України до Євросоюзу.

У сфері захисту прав інтелектуальної власності планується скасувати спірну процедуру «перемаркування товарів». При виявленні фальсифікату чи контрафакту митниця отримає право діяти за чітким європейським регламентом, аж до призупинення випуску та знищення невеликих партій контрафактного товару за спрощеною процедурою.

Ризики нового Митного кодексу

Попри те, що проєкт нового Митного кодексу — важливий крок до європейських стандартів, він несе кілька серйозних ризиків.

Найбільше питань викликає створення спеціалізованого правоохоронного підрозділу з детективами. Це може призвести до дублювання повноважень, зокрема з Бюро економічної безпеки. Крім того, митниця, яка сама оформлює товари, отримує право розслідувати злочини в цій же сфері. Це створює потенційний конфлікт інтересів та можливі корупційні ризики.

Другий ризик — якість впровадження. Кодекс передбачає великий обсяг електронних процедур, нову систему гарантій, пост-митний контроль і авторизації. Якщо митниця не встигне підготувати IT-системи, кадри та внутрішні регламенти, бізнес може отримати більше бюрократії замість спрощень.

Третій момент — перехідний період. Навіть після ухвалення кодексу багато норм запрацюють не одразу. Частина з них залежатиме від підзаконних актів Кабміну та наказів Держмитслужби. Тому бізнесу варто уважно стежити не лише за самим кодексом, але й за пакетом супутніх документів.

Окрему увагу варто звернути на офіційний висновок Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради. Експерти загалом визнають проєкт актуальним для євроінтеграції, але вказують на низку суттєвих недоліків.

Зокрема, вони звертають увагу на структурні проблеми тексту: окремі розділи складаються лише з однієї глави, терміни визначаються і в загальній статті, і розкидані по всьому кодексу, а повноваження органів виконавчої влади прописані у 57 статтях з однаковою назвою. Це, на думку експертів, ускладнить практичне застосування.

Апарат також критикує недостатню оцінку бюджетних наслідків. У пояснювальній записці зазначено, що додаткового фінансування не потрібно, хоча в тексті передбачено підвищення окладів митників і створення нових електронних систем.

Що далі? Проєкт № 15450 уже зареєстрований у Верховній Раді. Чекаємо на розгляд у комітетах, можливі поправки і голосування. Найбільш спірні норми майже напевно стануть предметом торгу між депутатами, урядом і бізнесом.

Для тих, хто працює з митницею, зараз найкраща стратегія — не чекати «чарівної кнопки», а готуватися заздалегідь: наводити лад у документах, оцінювати можливість отримання статусу АЕО і стежити за ходом розгляду законопроєкту.