Сучасний захист дитинства: що передбачає комплексна реформа від уряду Корецького

Зареєстрований 22 липня 2026 року законопроєкт № 15438 має перетворити застарілі бюрократичні механізми на дієву систему, орієнтовану на безпеку та родинне виховання кожної дитини. Документ став однією з перших системних ініціатив нового складу Кабміну у сфері гуманітарної політики. Офіційним ініціатором реформи виступає прем’єр-міністр Сергій Корецький, а пояснювальну записку підписав очільник Міністерства соціальної політики, сім’ї та єдності Денис Улютін.

Головна мета законопроєкту, як стверджують автори, полягає в розбудові сучасної європейської моделі захисту дитинства. Але чому старий порядок не працює, і які кардинальні зміни пропонує реформа, розбиралася «Політарена».

Чому оновити систему захисту дітей потрібно саме зараз

У пояснювальній записці до законопроєкту № 15438 уряд визнає системні вади чинної системи захисту дітей:

• Кадрова слабкість у громадах. В регіонах, попри децентралізацію, функції служби у справах дітей фактично виконує один працівник. На нього одночасно покладено облік, виїзди у кризові сім’ї, участь в судах, підготовку рішень і реагування на виклики. Захистити дитину, особливо вночі чи у вихідні, фізично неможливо.
• Бюрократичний парадокс. Органи опіки витрачали левову частку ресурсу на приватні суперечки батьків — про ім’я, прізвище, місце проживання чи графік побачень. Через це раннє виявлення неблагополуччя, захист від насильства і контроль за правами дітей залишалися без належної уваги.
• Грошовий дефіцит у сімейних формах. Дослідження на запит Мінсоцполітики показало: державна допомога покриває лише близько 51% реальних витрат на дитину до 6 років і 63% — на дитину від 6 до 18 років. Решту доводиться закривати прийомним батькам і опікунам із власної кишені.
• «Невидимі» діти в закладах. Станом на кінець 2025 року з понад 13,8 тисячі дітей у прийомних сім’ях і ДБСТ лише 1010 мали інвалідність. Водночас в інтернатах на повному державному утриманні станом на березень 2026 року перебували 3107 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, з яких третина (1089) — діти з інвалідністю. Наявна модель підтримки не мотивує громадян брати таких дітей на усиновлення чи під опіку.

Щоб ліквідувати виявлені дисбаланси, урядовий законопроєкт № 15438 пропонує докорінно змінити підходи в цьому питанні. Він вносить зміни до Цивільного процесуального та Сімейного кодексів України, Кодексу законів про працю, а також до низки законів, серед яких «Про охорону дитинства», «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» тощо.

Що загалом регулює законопроєкт № 15438

Реформа має перезапустити систему охорони дитинства:

• Фінансові питання та соціальні виплати: змінює підхід до розрахунку допомоги на дітей під опікою, у прийомних сім’ях та ДБСТ (прив’язка до базової величини замість прожиткового мінімуму) та гарантує сплату ЄСВ за вихователів державою.
• Питання усиновлення: встановлює чіткі вікові рамки для усиновлювачів, регулює процедури для іноземців, громадян України за кордоном та осіб із множинним громадянством.
• Процедури відібрання та вилучення дітей: розмежовує механізми негайного реагування при загрозі життю та судового відібрання (до 6 місяців) для роботи з батьками.
• Робота з батьками та залучення пробації: врегульовує взаємодію з органами пробації для залучення батьків до корекційних програм, лікування чи соціальної адаптації з метою повернення дитини в родину.
• Захист дітей у кримінальному процесі: створює правове підґрунтя для роботи Центрів захисту дітей (опитування свідків, постраждалих дітей без повторної травматизації).
• Спеціалізована підтримка та пільги: впроваджує нові інститути помічників для прийомних батьків та надання житла для великих чи спеціалізованих сімей.
• Повноваження та режим роботи органів: деталізує ролі та взаємодію Служб у справах дітей (включаючи режим чергування 24/7), Нацполіції, прокуратури, судів та органів пробації.
• Новий понятійний апарат: вводить і юридично закріплює нові терміни та поняття, серед яких «Базова величина», «Спеціалізована прийомна сім’я», «Помічник прийомних батьків», «Центр захисту дітей», «Чергування вдома» для працівників служб тощо.

А які ж конкретні зміни пропопнує документ?

Головні нововведення законопроєкту № 15438

Жорсткі нормативи штату

Уряд пропонує закріпити на рівні закону чіткі нормативи штатної чисельності працівників служб у справах дітей, щоб унеможливити ситуацію, коли в громаді працює лише один співробітник:

• у сільських та селищних громадах: 1 працівник не більше ніж на 800 дітей (але не менше 3 працівників на громаду, навіть якщо дітей менше 2400);
• у міських та районних у містах громадах: 1 працівник не більше ніж на 1,5 тисячі дітей (але також не менше 3 працівників на громаду);
• на обласному рівні: 1 працівник на кожні 8 тисяч дітей.

Крім того, законопроєкт встановлює професійні вимоги: у штаті кожної служби у справах дітей обов’язково має бути фахівець з вищою юридичною освітою та фахівець із вищою психологічною освітою. Також запроваджується система безперервного професійного розвитку для всіх працівників сфери.

Розвантаження органів опіки: спірні питання вирішує суд

Законопроєкт № 15438 проводить чітку межу: приватні суперечки батьків (ім’я, місце проживання, участь у вихованні) розглядає виключно суд. Органи опіки зосереджуються на публічному захисті — виявленні загроз, запобіганні насильству, соціальному супроводі та розвитку сімейних форм.

Цілодобове реагування

Кризові ситуації, домашнє насильство та виявлення безпритульних дітей нерідко трапляються вночі, у вихідні чи святкові дні, коли посадовці місцевого самоврядування не працюють за стандартним графіком. Законопроєкт № 15438 розв’язує цю проблему, запроваджуючи механізм цілодобового оперативного реагування Служби у справах дітей із можливістю чергування працівників удома.

Для цього документ передбачає оплату часу чергування (не менше половини годинної ставки), підвищену оплату за фактичні виїзди вночі, а також надання днів відпочинку чи грошової компенсації за роботу у святкові дні. Крім того, місцеву владу зобов’яжуть забезпечувати працівників службовим транспортом або компенсувати їм витрати на таксі чи використання власного авто для невідкладних викликів.

Захист на випадок трагедії: як батьки можуть заздалегідь обрати опікуна для дитини

Війна та кризові ситуації оголили гостру проблему: коли батьки раптово гинуть або потрапляють в полон, офіційне оформлення опіки родичами може затягнутися на місяці. Щоб дитина не залишалася у правовому вакуумі, законопроєкт № 15438 пропонує впровадити нову статтю Сімейного кодексу України — 150-1. Вона дозволить батькам заздалегідь визначити людину, яка стане законним представником дитини в разі їхньої смерті або визнання недієздатними.

Процедура проста і гнучка: батьки обирають кандидатуру (наприклад, близкого родича чи друга), отримують її нотаріально засвідчену згоду та подають дані до служби у справах дітей для внесення в Єдину інформаційну систему «Діти». До повноліття дитини батьки можуть змінити своє рішення, а обраний представник — відкликати згоду. У разі трагедії дитину влаштовують в таку сім’ю за спрощеною процедурою. При цьому держава зберігає необхідні запобіжники: кандидатуру перевіряють на відсутність судимостей чи залежностей, а також обов’язково запитують думку самої дитини, якщо вона за віком може її висловити.

Відмова від новонародженої дитини: нові правила для пологових будинків

Новонароджені, яких батьки залишали у лікарнях, роками перебували в невизначеному статусі та втрачають час для усиновлення. Законопроєкт пропонує оновити статтю 143 Сімейного кодексу України, яка зобов’яже забирати дитину з пологового не лише матір, але й батька (зокрема й поза шлюбом), установлюючи для них чіткий двомісячний дедлайн. Якщо протягом цього строку батьки не заберуть немовля за дозволом органу опіки, дитині надають відповідний статус, стягують з батьків аліменти та негайно передають її на усиновлення. Повернути дитину після двох місяців можна буде лише через суд і за умови, що її ще не усиновили.

Законопроєкт № 15438 також пропонує зобов’язати пологові будинки негайно сигналізувати органам опіки про анонімних породіль без документів чи записів в ЕСОЗ та про випадки, коли батьки планують залишити дитину.

Повна цифровізація: Єдина інформаційна система «Діти»

Щоб унеможливити ситуації, коли діти «губляться» між відомствами чи роками залишаються в закладах без статусу, законопроєкт № 15438 хоче закріпити функціонування Єдиної інформаційної системи «Діти». Вона в режимі реального часу акумулюватиме повну інформацію про:

• усіх дітей у вразливому становищі: сиріт, дітей у складних обставинах, підібраних чи евакуйованих, постраждалих від війни, а також тих, хто виховується в закладах цілодобового перебування або підлягає усиновленню;
• кандидатів і родини: облік усиновлювачів, опікунів, прийомних батьків, патронатних вихователів та їхніх помічників;
• майно та законних представників: захист нерухомості дітей-сиріт від шахрайства та відомості про опікунів, яких батьки нотаріально визначили на випадок своєї загибелі.

Власником системи є держава, а єдиний цифровий простір об'єднає Мінсоцполітики, Державну службу у справах дітей, суди, лікарні, школи та місцеві органи опіки. Це дасть змогу здійснювати наскрізний контроль за долею кожної дитини та захищати її права без бюрократичних затримок.

Замість дитячих будинків сімейного типу — прийомні сім'ї

Одна з найгучніших новел законопроєкту № 15438 — зміна вектору розвитку сімейних форм. У разі ухвалення документу, з 1 січня 2027 року створення нових дитячих будинків сімейного типу припинеться. Але існуючі дитячі будинки сімейного типу (ДБСТ), утворені до 2027 року, продовжуватимуть функціонувати, отримувати повне фінансування та виховувати дітей надалі.

Чому держава відмовляється від нових ДБСТ? Практика свідчить, що коли в одній родині одночасно виховується багато дітей зі складними проблемами чи психологічними травмами, батькам-вихователям вкрай важко надати кожній дитині персональну увагу. Замість «великих форм» держава робить ставку на малі, гнучкі та більш природні прийомні сім'ї (де виховується від 1 до 8 непонолітніх).

Крім того, законопроєкт запроваджує принципово новий інститут — спеціалізовані прийомні сім'ї. Вони створюватимуться саме для тих категорій дітей, які роками «застрягали» в інтернатах та, як прописано в документі, «потребують особливих умов виховання та догляду». Можна припустити, що йдеться про:

• дітей з інвалідністю та важкими захворюваннями;
• дітей із комплексними порушеннями розвитку чи поведінковими труднощами;
• підлітків старшого віку.

Для кандидатів у такі спеціалізовані сім'ї передбачено інший рівень підготовки, посилений соціально-психологічний супровід та суттєво вищу матеріальну підтримку.

Фінансова реформа: перехід на базову величину з 2027 року

Якщо Рада прийме проєкт закону, з 2027 року виплати прив’яжуть до базової величини, яка щорічно визначатиметься в Законі про державний бюджет. З огляду на подібні розробки, можна припустити, що вона буде відповідати прожитковому мінімуму або бути трохи вищою за нього — 4000–4500 грн. Орієнтовні розміри щомісячної допомоги:

• дитина до 6 років — 3,5 базової величини;
• від 6 до 18 років — 4,5;
• дитина з інвалідністю до 6 років — 5,5;
• з інвалідністю від 6 до 18 років — 6,5.

Ще важливі зміни:

• Нарахування та сплата єдиного внеску за батьків-вихователів дитячих будинків сімейного типу та прийомних батьків здійснюються за рахунок коштів державного бюджету.
• Прийомним сім’ям із п’ятьма і більше дітьми та спеціалізованим сім’ям надаватиметься обладнане житло.
• Для одиноких прийомних батьків та спеціалізованих сімей передбачено помічника.

Зміни в усиновленні та процесуальні гарантії

У разі ухвалення законопроєкту, усиновлювач більше не матиме права приховувати факт усиновлення від самої дитини (від сторонніх осіб — може). Якщо дитині виповнилося 7 років, посадові особи зобов’язані роз’яснити їй права у зрозумілій формі.

Вікова різниця між усиновлювачем і дитиною — не менше 15 і не більше 50 років. Для іноземців і громадян України, які проживають за кордоном, дитина має бути не молодшою 10 років і перебувати на централізованому обліку не менше одного року (з винятками для родичів).

Вилучення дитини з небезпечного середовища

Законопроєкт № 15438 пропонує усунути плутанину в процедурах вилучення дитини з небезпечного середовища, чітко розділяючи цей захід на два принципово різних види.

Перший — це негайне вилучення дитини при безпосередній загрозі її життю чи здоров’ю, яке здійснює служба у справах дітей з обов’язковим залученням поліції. Про факт вилучення служба протягом доби повідомляє керівника органу опіки та прокурора, після чого вони зобов’язані протягом 5 робочих днів звернутися до суду з позовом про вилучення дитини без позбавлення батьківських прав.

Другий вид — судове вилучення неповнолітнього на строк до 6 місяців, яке застосовується у випадках, коли перебування дитини з батьками є небезпечним, але миттєвої загрози немає. У цей період батькам надається шанс виправити ситуацію: для них пропонується організувати соціальні послуги, лікування від залежностей, допомогу у працевлаштуванні чи корекційні програми. Якщо причини будуть усунуті, суд за висновком органу опіки повертає дитину в родину, а якщо батьки не змінилися — орган опіки повинен подати позов про позбавлення батьківських прав.

Коли дитину захистити треба негайно: залучення ювенальних прокурорів та нові правила для судів

У законопроєкті йдеться, що у справах про усиновлення, позбавлення батьківських прав і відібрання дитини є обов’язковою участь спеціалізованих (ювенальних) прокурорів.

Щоб ліквідувати тривалі судові тяганини й унеможливити перебування дітей у «правовому вакуумі», законопроєкт № 15438 пропонує впровадити жорсткі процесуальні строки:

• у справах про вилучення дитини при загрозі суд відкриває провадження протягом 24 годин і розглядає справу до 3 днів;
• у справах про усиновлення провадження відкривають за 72 години, підготовку проводять за 5 днів, а весь розгляд обмежують 30 днями зі скороченням строку апеляції до 10 днів (замість 30);
• підготовче ж провадження у справах про позбавлення батьківських прав за позовом органу опіки чи прокурора має тривати не більше 30 днів без права продовження.

Логіка цих змін проста — унеможливити зловживання, фіктивні процедури чи нехтування інтересами дітей, який потребують негайного захисту.

Медичні ситуації: коли відмова батьків загрожує життю

На практиці трапляються трагічні випадки, коли дитина потребує термінової операції чи переливання крові, однак батьки з релігійних, світоглядних чи інших міркувань категорично відмовляються давати згоду на медичне втручання. Чинне законодавство зобов’язує лікаря сповіщати про це орган опіки, але не давало чіткого механізму, що робити далі. Законопроєкт № 15438 покликаний це виправити:

• Пропонується запровадити чітке правило: якщо відсутність медичної допомоги загрожує тяжкими наслідками для життя та здоров’я малолітньої дитини (віком до 14 років), а батьки чи законні представники відмовляються надати згоду, згоду на медичне втручання надає Орган опіки та піклування.
• Підставою для такого рішення є офіційний медичний висновок лікаря.
• Порядок надання такої згоди затверджуватиметься Кабінетом Міністрів України, що дозволить медикам діяти оперативно та в межах закону.
• Крім того, підлітки із 14 років отримують право особисто давати згоду на медичне втручання та мати повний доступ до інформації про стан свого здоров’я.

Центри захисту дітей: нові гарантії у кримінальному провадженні

Законопроєкт № 15438 пропонує доповнити Закон України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» новою статтею 3-1, яка юридично закріпить функціонування Центрів захисту дітей. Згідно з документом, це спеціалізовані заклади або відокремлені підрозділи, створені для забезпечення захисту прав дітей, які постраждали від насильства, жорстокого поводження або стали свідками кримінальних правопорушень.

Головне призначення Центру захисту дітей — це:

• Безпечне правосуддя: створення затишних і психологічно комфортних умов для участі дитини у слідчих діях, що дозволяє уникнути повторного стресу й травмування та водночас допомогти слідству встановити істину.
• Всебічна підтримка: надання постраждалим або свідкам повного комплексу послуг — від психологічної та юридичної допомоги до соціальної й домедичної підстави безпосередньо в одному місці.

Фактично запровадження таких Центрів захисту дітей на законодавчому рівні є адаптацією та узаконенням в Україні всесвітньо відомої моделі Barnahus («Будинок дітей»), яку раніше впроваджували в регіонах у межах пілотних проєктів за підтримки міжнародних партнерів.

Висновок

Законопроєкт № 15438 — одна з наймасштабніших спроб реформувати систему захисту дитинства за роки незалежності. Він розмежовує повноваження судів і органів опіки, запроваджує цілодобовий захист, переводить акцент на спеціалізовані прийомні сім’ї, підвищує фінансову підтримку, скасовує таємницю усиновлення від самої дитини, прискорює судові процедури і створює центри за моделлю Barnahus.

Успіх буде залежати від спроможності місцевих бюджетів забезпечити розширені штати служб (з юристами, психологами і цілодобовим чергуванням) та стабільного фінансування з державного бюджету після 2027 року.