Чим може завершитися «картоннковий майдан»: експерти назвали два сценарії

«Політарена» поспілкувалася з політологами та політтехнологами про те, чим ці протести можуть завершитися і коли. Що, якщо президент Володимир Зеленський залишиться твердим у своєму рішенні не повертати Федорова у Міноборони? Адже не буде молодь вічно стояти на вулиці з картонками.

Директор Інституту соціально-політичного проектування «Діалог» Андрій Миселюк:

«Зеленський ні на які поступки не піде. Вже немає жодної кадрової невизначеності. Усі вакансії закриті, головком та виконувач обов’язків міністра оборони (повноцінне призначення не за горами) працюють, входять у курс справи, налагоджують свою співпрацю.

У країні, що воює, йти на чергову заміну — це небезпечно. Тому необхідно, щоб ті, хто організовував ці картонні заходи, сприяли тому, щоби все плавно закінчилося і згорнулося, щоб не було жодних ексцесів. І головне, щоб молоді люди, які вийшли на протести, не були залучені до силових сценаріїв.

Молодь, яка ці картонки тримає — вони ж, напевно, не за своєю ініціативою це роблять. Спочатку вони мали дві вимоги: Олександра Сирського прибрати, Михайла Федорова повернути. Сирського звільнили, але Федорова не повернуть. Це навіть наймолодшим і наївним із молоді має бути зрозумілим. А зараз усе перетворюється на якийсь фарс — з’явилися картонки проти призначення Віталія Кіма на посаду голови Міністерства у справах ветеранів.

А значить протести видихнулися. Я думаю, що вони остаточно припиняться в першій половині серпня, ще до того, як народні депутати, що відпочили, затвердять Євгена Хмару як повноцінного міністра оборони України».

Завідувач Лабораторії протидії дезінформації КНЕУ Віталій Кулик:

«Як на мене, є два сценарії, за якими можуть розвиватися події. Перший — влада таки тим чи іншим способом повертає Михайла Федорова на посаду міністра оборони. Але це означає серйозну поступку вулиці.

А президент уже зробив достатньо поступок: відставка Сирського, призначення Драпатова, і, зрештою, переформатування вертикалі найвищого військового керівництва. Тому ймовірний другий сценарій: жодних поступок більше не буде, інакше Зеленський покаже власну слабкість, і це буде величезна шкода його авторитету.

Прихильники Федорова, які брали участь у акціях протесту, зараз перебувають у ситуації можливого розколу. Одні вважають, що завдання виконано, і виконано успішно. І можна розходитися. Інші вважають, що час перенаправляти свою активність на іншу діяльність.

Вже можна говорити про формування нової політичної сили. Нині довіра до Федорова — понад 45%, і це чудова можливість капіталізувати його підтримку. Є група людей: лідери громадських організацій, молоді периферійні олігархи, ціла політтехнологічна група, яка вже працює над цією ідеєю.

«Картонковий майдан», хоч пересічні учасники цього не усвідомлюють, вже працює на створення нової ліберальної партії. Назви ще немає, але «Дія», наприклад, дуже непоганий варіант».

Директор Інституту світової політики Євген Магда:

«Зеленський Федорова не поверне. А всі ці картонні протести — це маніпуляція молоддю, рефлексивне управління. Тому тут немає жодного сумніву, що все це нічим цікавим не закінчиться. Втомляться, набридне, у серпні спека, потім дощі підуть. На цьому все.

Ось особисто я не розумію, які аргументи проти того, щоби Хмара був міністром оборони. Впевнений, що багато хто з протестуючої молоді ставиться до нього з симпатією. Адже вони знають, що саме Хмара займався організацією далекобійних ударів углиб Росії.

За великим рахунком, для молоді це просто розвага та імітація голосування. Адже серед них дуже багато людей, котрі ще ніколи в житті не голосували. А тут можливість висловити свою позицію, показати себе дорослими людьми».

Генеральний директор аналітичної компанії «Центр політичного консалтингу» Денис Денисенко:

«Зеленський не піде на поступки і не поверне Федорова. Він давав меседж про те, що треба знімати обох, що і зробив. Прибрав дві сторони, що конфліктують. Якщо поступатись вулиці, тоді у нас скоро таким же чином командирів батальйонів та бригад зніматимуть.

Щодо перспектив так званого «картонкового майдану»… Він порушує закони часів воєнного стану: масові акції заборонені. Але в нас ще рік тому молодь виходила з картонками на захист антикорупційних органів, НАБУ та САП і — нічого.

Це говорить про те, що в Україні досить демократична влада, вона не хоче ескалації і не займатиметься тією фігнею, якою займався свого часу Янукович. Якби 30 листопада 2013 року не було жорстокого силового розгону мирних демонстрантів, переважно студентів, то продовження тієї революції були б дуже мінімальними.

А молодь із картонками… та хай ходять. Це чудово, коли у нас люди можуть висловити свою думку і роблять це відкрито. Тим більше, цей протест з політичної точки зору для Зеленського не становить жодної загрози, там не звучать гасла про його відставку. А молоді люди поводяться чинно, та дотримуються комендантської години.

Тим більше, зараз літо, тепло, до початку навчання ще цілий місяць. Нехай тусять. До речі, хочу нагадати, що всі наші справжні, успішні Майдани (включно з «Революцією на граніті» 1990 року) проходили в осінньо-зимовий період. Єдиний зараз результат «картонних» протестів — в Україні з’явився новий кандидат, людина з претензією на політичне майбутнє. Що з погляду демократичних процесів дуже непогано».

Політолог, директор соціологічної служби «Український барометр» Віктор Небоженко:

«Якщо не буде якихось провокацій, то цей майдан стихне сам собою, після того як Верховна Рада проголосує за призначення Євгена Хмари. Тому що жодних стимулів протестувальники вже не мають. Федорова назад не повернуть, а Хмара — він на своєму місці. І дуже багато хто це усвідомлює.

Мене ось трохи турбує, що кілька тисяч молодих людей познайомилися, об'єдналися та отримали підготовку у протестних професіях. Тобто, якщо що, вони завжди готові. По одному клацанню пальців зберуться, тут навіть не треба нікому платити.

А зараз молодь просто у захваті. Це хепенінг. Молоді хлопчики та дівчатка знайомляться, обміняються адресами, номерами телефонів. Це суто молодіжна поведінка. Три тисячі пенсіонерів ви не зберете на такі акції, а три тисячі молодих людей — запросто. Це для Банкової ще щастя, що вони туди не притягнули музику».

Директор Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко:

«Якщо Зеленський поверне Федорова на посаду міністра оборони, це буде його абсолютною поразкою та початком політичного кінця. Усім стане зрозуміло, що чинний президент програв. І що Федоров, формально його підлеглий, ставить ультиматуми своєму начальнику. І начальник їх виконує.

Тож Федорова назад не повернуть. Більше того, чим більше ультиматумів буде з боку «картонкового майдану», тим менша ймовірність їх виконання. А чисельність учасників акцій поступово починає зменшуватись. Якщо спочатку у Києві виходили до 10 тисяч людей, то зараз, за різними оцінками, дві-три тисячі максимум. У Львові — тисяча, в інших містах збирається кілька сотень.

Та й ставлення до «картонного» майдану змінюється. Навіть тим українцям, які спочатку до протестів ставилися позитивно, критикували звільнення Федорова, їм не подобаються ультиматуми. І продовження політичного протистояння за умов повномасштабної війни.

Тож протестувальникам треба міняти тактику. Просто виходити із картонками — це нічого не дасть. І, як свідчить досвід, якщо не буде якихось нових конфліктних приводів, конфліктних ситуацій, то інтенсивність протестів зменшуватиметься і в результаті зійдуть нанівець.

А за Хмару, я думаю, народні депутати проголосують, якщо буде подано його кандидатуру. У такому разі голосуватиме проти нього — виглядатиме як неповага не лише до ЗСУ, а й до всіх Сил оборони України. Тим більше, що військовим не подобається, що майдан починає впливати на оборонну політику».