Які 13 ключових реформ зупинені через відставку уряду: від Трудового кодексу до змін в армії

Згідно з парламентським регламентом (ст. 106), законопроєкти, які на момент зміни виконавчої влади ще не встигли пройти перше читання у Верховній Раді, вважаються відкликаними та остаточно знімаються з розгляду.

Більшість з цих скасованих ініціатив (а їх майже 50) мали чіткий вектор на глибоку євроінтеграцію, ставлячи за головну мету гармонізацію українського законодавства з правовим полем Європейського Союзу та стандартами провідних міжнародних інституцій.

Ключові зміни у сферах митного, трудового, податкового та фінансового регулювання були не просто декларативними намірами уряду, але й відображали прямі, жорсткі вимоги ЄС та МВФ. Окрім виконання зобов’язань перед донорами, ці реформи мали на меті модернізувати застарілі радянські норми, цифровізувати державні послуги, створити прозорі умови для бізнесу та вибудувати нову систему соціального захисту громадян і ветеранів.

«Політарена» проаналізувала головні та найбільш резонансні проєкти, які так і не стали законами, і тепер відкликані.

Євроінтеграція на паузі: головні законопроєкти, які «поховали» разом з урядом Свириденко

1. Новий Трудовий кодекс

Про головні новації законопроєкту № 14386 вже писала «Політарена», тож стисло нагадаємо про них: реформа мала суттєво модернізувати трудові відносини, замінивши норми, що не відповідають часу, більш гнучкими механізмами.

Ключові зміни стосувалися трудових договорів: пропонувалося ввести широкий вибір їх видів (безстрокові, строкові, з нефіксованим робочим часом; дистанційна, надомна та агентська робота), але із захистом від зловживань — строкові договори не можна було б укладати безкінечно. Усі договори мали бути обов’язково письмовими (паперовими або електронними з КЕП).

Також змінювався підхід до звільнення: передбачався чіткий вичерпний перелік підстав, спрощені процедури для бізнесу, але посилений захист вразливих категорій (вагітні, батьки маленьких дітей). Крім того, проєкт запроваджував європейський підхід до охорони праці — від формальних інструкцій до реального управління ризиками роботодавцем.

Особлива увага приділялася балансу роботи та сімейного життя. Планувалося запровадити рівноправні батьківські відпустки (включаючи оплачувану для батька, а не тільки матері, при народженні дитини), гнучкі графіки, неповний робочий час та право на «бути не на зв’язку» в позаробочий час. Проєкт акцентував на досудовому врегулюванні трудових спорів через медіацію та арбітраж, зменшував бюрократію та сприяв легалізації зайнятості.

2. Новий Митний кодекс

Схвалений урядом Свириденко проєкт закону № 15295 мав на меті повністю гармонізувати українські митні правила із законодавством Європейського Союзу, що було одним із ключових кроків у переговорах про вступ України до ЄС. Документ передбачав повний перехід на європейську митну термінологію та докорінну зміну підходів до митних процедур, декларування товарів, системи авторизацій, митного боргу, гарантій і механізмів звільнення від мита — усе за стандартами західних країн.

3. Європейські норми дорожнього руху

Проєкт закону № 15200 мав на меті імплементувати норми законодавства ЄС у сфері дорожнього руху, запровадивши нову класифікацію категорій транспортних засобів та встановивши нові вікові межі для їхнього отримання (наприклад, право керувати легковим авто з 17 років у супроводі досвідченого водія). Проєкт детально врегульовував використання електронних посвідчень водія та техпаспортів на кількох пристроях, а також чітко визначав юридичні підстави для припинення, зупинення, визнання недійсними та відновлення водійських прав (зокрема через медичні показники або судові обмеження). Окрім цього, документ передбачав інтеграцію закону про адміністративну процедуру для простішого оскарження рішень щодо реєстрації авто та видачі документів, а також можливість делегування реєстраційних послуг органам місцевого самоврядування.

4. Оподаткування операцій електронної торгівлі

Законороєкт № 15112 вводив податок для міжнародної електронної торгівлі та дистанційного продажу товарів вартістю до 150 євро фізичним особам в Україні. Документ визначав відповідальними за нарахування та сплату ПДВ за цими операціями так звані «підприємства електронного інтерфейсу» (онлайн-платформи, маркетплейси) або їхніх посередників, зобов’язуючи маркетплейси-нерезиденти вести детальний облік продажів та визначати податкові зобов’язання за датою отримання коштів від покупця.

5. Контрактна служба та відстрочка після неї

Проєкт закону № 14283 «Політарена» також аналізувала раніше. Він мав би реформувати систему комплектування ЗСУ шляхом переходу до професійної контрактної моделі з чіткими строками служби замість безстрокових контрактів «до кінця особливого періоду». Документ передбачав можливість для мобілізованих та кадрових військових укладати нові контракти з підвищеними мотиваційними стимулами (вищими виплатами й бонусами), установлював гнучкі терміни служби (від 1 до 5 років для першого контракту) та дозволяв випускникам військових вишів переходити на нові умови без обов’язкового відпрацювання 5-10 років. Головними перевагами ініціативи були підвищення престижу служби, залучення вмотивованих бійців і надання їм гарантованої 12-місячної відстрочки від мобілізації для відпочинку після закінчення контракту.

6. Цифрова доступність в Україні для осіб з інвалідністю

Законопроєкт № 14278 повинен був установити правові засади, які б гарантували особам з інвалідністю та іншим користувачам з обмеженнями життєдіяльності рівний, безбар'єрний доступ до державних і приватних цифрових ресурсів, вебсайтів, мобільних застосунків, платіжних терміналів та електронних послуг (від банківських і медичних до освітніх і транспортних). Документ передбачав запровадження єдиного національного стандарту цифрової доступності, зобов’язував суб'єктів публікувати декларації про відповідність цим вимогам та впроваджував механізм оцінки так званого «диспропорційного навантаження», щоб уникнути надмірних фінансових витрат для розробників.

7. Працевлаштування іноземців та осіб без громадянства

Проєкт № 14211 мав запровадити єдиний дозвіл на працевлаштування, який одночасно слугував би підставою для посвідки на тимчасове проживання. Документ передбачав створення Єдиного державного вебпорталу працевлаштування іноземців, через який роботодавці подавали б вакансії на схвалення, а іноземці — отримували б пропозиції та подавали заяви в електронній формі. Було розширено категорії з вільним доступом до ринку праці (включно з гіг-контрактами, які поєднують фріланс із соціальними гарантіями штатного працівника), запроваджено тримісячний період пошуку нової роботи після звільнення (як час легального перебування в Україні), прописані чіткі підстави для відмови, а також посилено електронну взаємодію між державними органами.

8. Удосконалення роботи Бюро економічної безпеки

Проєкт № 14207 передбачав розширення аналітичних і правоохоронних повноважень БЕБ, зокрема під час досудового розслідування. Він прописував включення БЕБ до переліку органів, які можуть звертатися за висновками спеціалістів у рамках судової експертизи, отримувати інформацію, що становить таємницю страхування, брати участь в роботі тимчасових слідчих комісій Верховної Ради тощо.

9. Закон про допоміжні репродуктивні технології

Законопроєкт № 13683 мав на меті вперше на рівні закону комплексно врегулювати правові та організаційні засади застосування допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ) та замінного материнства в Україні, заповнивши численні юридичні прогалини в репродуктивній медицині. Документ чітко визначав термінологію (зокрема «ембріон in vitro», «замінна матір», «донація»), встановлював граничний вік для пацієнтів (до 49 років) та умови для донорів, а також детально описував правила кріоконсервації, утилізації й посмертного розпорядження біоматеріалами.

10. Забезпечення гарантій захисту та прав військових, які повідомили про корупцію в армії

Згідно з урядовим законопроєктом № 13605, військові мали б отримати повну свободу у виборі каналів повідомлення про корупцію (внутрішніх, регулярних чи зовнішніх), зокрема через цілодобовий Єдиний портал повідомлень викривачів або спеціальні гарячі лінії, з чітким дотриманням правил безпеки при передачі секретної інформації. Крім того, у дисциплінарному статуті пропонували прописати жорстку вимогу: будь-які підзаконні акти Міноборони чи інших відомств не повинні звужувати або обмежувати встановлені державою права й гарантії для захисту військових-викривачів від можливих переслідувань чи утисків по службі з боку командування.

11. Позасудове вирішення споживчих спорів

Проєкт № 15100 мав би посилити права споживачів та передбачав створення спеціальних незалежних органів позасудового вирішення спорів (на базі юридичних осіб, громадських об’єднань чи бізнес-асоціацій), які розробляли б власні спрощені процедури розгляду скарг (зокрема в режимі відеоконференцій), залучали професійних неупереджених арбітрів та встановлювали вартісні пороги для звернень. Для координації системи, моніторингу та ведення реєстру таких органів пропонувалося визначити Міністерство економіки як спеціальний Контактний пункт.

12. Закон про ветеранів/ветеранок війни та ветеранську політику

Цей фундаментальний документ (№ 13696) мав на меті повністю відокремити ветеранську політику щодо учасників сучасної російсько-української війни від радянської спадщини, зафіксованої в застарілому базовому законодавстві. Документ запроваджував нові правові статуси — «ветеран/ветеранка» та «захисник/захисниця України» для осіб, які брали безпосередню участь в нинішньому конфлікті (включаючи кадрових військових, поліцейських, добровольців ТРО, фахівців із розмінування та рух опору), а також детально визначав коло членів їхніх сімей та родин загиблих. Головною концептуальною зміною мало стати переформатування чинної пільгової системи у гнучку цифрову «систему повернення від військової служби до цивільного життя», що базувалася б на принципах людиноцентризму та індивідуального супроводу.

Старий Закон «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» при цьому пропонувалося перейменувати на Закон «Про ветеранів війн ХХ століття», залишивши його чинним лише для учасників минулих історичних конфліктів.

Урядовий проєкт розписував створення розгалуженої ветеранської інфраструктури, яка включала б мережу ветеранських просторів, Український ветеранський фонд та впровадження інституту спеціальних «фахівців із супроводу» (ветеранських менторів) у громадах. Крім того, у тексті було прописано гарантії безоплатної медичної та психологічної реабілітації, виділення житла, гранти на ветеранське підприємництво, пріоритетне право на працевлаштування та держслужбу за умови рівної кваліфікації, повну оплату вищої чи професійної освіти для самих захисників та їхніх дітей, а також окремий блок щодо військового ритуалу та увічнення пам’яті на Національному військовому меморіальному кладовищі.

Чому реформи стають «заручниками» політичного хаосу

Скасування такого масиву фундаментальних документів наочно підсвічує головну системну проблему українського державотворення — критичний брак інституційної тяглості.

Законодавче правило, за яким зміна Кабінету Міністрів повністю «обнуляє» напрацьовані законопроєкти, перетворює складні реформи на заручників кадрових перестановок.

Експертні групи роками розробляють кодекси, проводять багаторазові раунди переговорів із міжнародними донорами (ЄС, МВФ, МОП), адаптують стандарти до українських реалій, але в один момент уся ця праця відправляється до архіву просто через зміну підпису під документом. Як наслідок, замість послідовного руху вперед країна змушена раз у раз повертатися на вихідну точку, втрачаючи найцінніший ресурс — час.

Ситуація суттєво ускладнюється глибокою кризою всередині самої Верховної Ради. Навіть до моменту відставки уряду парламент місяцями не міг зібрати голоси під ключові євроінтеграційні та оборонні ініціативи. Політичні розбіжності, внутрішні суперечки та фактична втрата сталої коаліційної більшості призвели до хронічного паралічу під куполом.

13. Уряд пішов у відставку на тлі своїх обіцянок представити в повному обсязі реформу сфери оборони.

Як повідомляла «Політарена», реформа розроблялася спільно з Міноборони та налічувала близько 30 окремих проєктів, передбачала запуск нових типів мотиваційних контрактів із фіксованими термінами (від 10 до 14 місяців), суттєве підвищення виплат військовим до 460 000 грн на місяць, гарантовані відстрочки після служби, спрощене добровільне повернення з СЗЧ через застосунок «Армія+» та навіть поетапне часткове звільнення тих, хто воює з 2022 року.

Утім, попри гучні анонси та ухвалення експериментальних урядових постанов (зокрема, № 768), реформа Федорова так і не отримала належного законодавчого підґрунтя у Верховній Раді. Багато її прогресивних пунктів — від автоматичного надання відстрочок контрактникам до механізму звільнення бійців указом президента під час воєнного стану — фактично існували у правовому вакуумі та прямо суперечили чинним законам про мобілізаційну підготовку та військову службу. Тобто вони потребували доопрацювання та належного оформлення.

Профільний оборонний комітет парламенту так і не побачив узгоджених законопроєктів від профільного міністерства, а сама реформа, застрягши на етапі внутрішніх дискусій, взаємних звинувачень нардепів та затяжних обговорень, розділила долю інших відкликаних ініціатив уряду, перетворившись із реальних правових гарантій для військових на чергову «балаканину без конкретики».

Головний урок цієї відставки уряду полягає в тому, що жодна, навіть найбільш прогресивна реформа не має шансів на успіх, якщо в державі відсутня базова політична синергія та консолідація.

Новий Кабінет Міністрів неминуче постане перед необхідністю ініціювати ці ж документи наново, знову витрачаючи місяці на погодження, експертизи та круглі столи. Питання лише в тому, чи зможе оновлена владна вертикаль забезпечити реальну інституційну стабільність, чи наступні стратегічні реформи знову перетворяться на черговий затяжний процес без конструктивного завершення, за який держава платить найдорожчим — часом та втраченими можливостями.