Чому Україна вчасно не зреагувала на попередження про реактивні дрони, і що робити з новою загрозою від РФ

Радник президента Сергій «Флеш» Безкрестнов заявив, що нові засоби ураження у противника з’являться у великій кількості вже через півроку.

Зараз, за даними Міністерства оборони, в Україні створені чотири прототипи реактивних дронів-перехоплювачів проти російських безпілотників, які здатні розвивати крейсерську швидкість до 520 км/год. А президент Володимир Зеленський у вівторок, 15 вересня, повідомив, що відбулися успішні випробування нового вітчизняного перехоплювача, створеного для знищення російських реактивних БПЛА. Проте відомо, що про загрозу реактивних дронів Україну попереджали ще два роки тому, або й більше.

«Політарена» поспілкувалася з українськими депутатами та військовими експертами про те, наскільки готова наша країна до нових викликів. Що необхідно розробляти прямо зараз, щоб збивати ще більш швидкісні російські дрони і нові ракети. І де, власне, наші аналоги цих засобів ураження.

Член Комитету ВР з питань оборони Федір Веніславский (фракція «Слуга народу»):

«Відповідні роботи ведуться. А щодо реактивних безпілотників — не можна говорити, що ми відстаємо! Ще у 2024 році кілька українських виробників розробили і випробували в реальних бойових умовах реактивні дрони, які успішно застосовуються. У нас головна проблема — недостатній фінансовий ресурс».

Експерт Українського інституту майбутнього, колишній співробітник СБУ Іван Ступак:

 «Це справді проблема. Ось наші фахівці зараз „допилять“ свої дрони-перехоплювачі, які на межі своїх можливостей наздоганятимуть існуючі „шахеди“ та „герані“. Але якщо швидкість нових ворожих реактивних безпілотників збільшиться хоча б на 50 кілометрів на годину, їх неможливо буде перехопити.

Тобто вже зараз необхідно все продумувати на два кроки вперед, щоб гарантовано наздоганяти нинішні дрони плюс задати якийсь запас потужності для того, щоб перехоплювати російські безпілотники наступного покоління.

На жаль, ми працюємо реактивно: тобто є проблема, і ми шукаємо, як її вирішити. А треба діяти проактивно, тобто працювати на попередження. Щоб були можливості збивати ці реактивні безпілотники ще на етапі їхнього підльоту до України.

І ще в нас багато порожніх розмов: «Завтра ми запустимо нашу балістику, післязавтра, ми вже готуємося, скоро буде». Та господи, слів немає! Вже і смішно, і соромно. Ось росіяни так не роблять, вони спочатку запускають, а потім ми на скріншотах починаємо аналізувати — а що це таке?».

Військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко:

«Ми, на жаль, відстаємо від росіян на кілька кроків. Перший реактивний „Шахед-238“ (також відомий як „Герань-3“) вперше прилетів на територію України в січні 2024 року. За два з половиною роки можна було б чудово створити відповідний дрон-перехоплювач.

Тепер так, перехоплювачі для реактивних дронів представлені. Але це сталося через два з половиною роки, після того як ми дізналися про те, що є така проблема! Ми відстаємо насамперед у питаннях планування середньострокових та довгострокових загроз. Ми маємо лише реакцію за фактом, а цього недостатньо, щоб забезпечити обороноздатність країни. І ми бачимо, як це проявляється.

Звичайно, зараз з’являться зенітні дронні перехоплювачі, дронні перехоплювачі на реактивній тязі. Але якщо ми говоримо про дешеві ракети типу «Бандеролі» і «Дань-Т», то в цьому аспекті нам необхідна дешева зенітна керована ракета малого і середнього радіусу дії. В нас її немає.

І це терміново потрібно виправити. Почати треба просто зараз. Інакше, відповідно, ми в цьому питанні просідатимемо і будемо доганяти росіян у міру того, як вони масштабуватимуть терор».

Членкиня Комітету ВР з питань оборони Ірина Фріз (фракція «Європейська солідарність»):

«Навіть не знаю, що тут відповісти. Про реактивні російські дрони мова йде з квітня 2023 року, про їх масштабування — з 2025-го. Але наші офіційні заяви поки тільки про те, що ми маємо розробки, випробування яких має завершитись/розпочатись».

Інженер Ігор Антонов, працівник майстерні безпілотної авіації одного з підрозділів Сил безпілотних систем:

«Одна із проблем — у нас відкриті реєстри підприємств. Якщо я захочу робити реактивні двигуни, я потраплю до реєстру, і про мене вороги багато чого дізнаються. Що небезпечно. Декілька років тому я знайшов виробника боєприпасів за п’ять хвилин, використовуючи „Опендатабот“. Зателефонував відразу директору, щоб обговорити деталі. Сказати, що він офігів — нічого не сказати: „Звідки мій номер?!“. В інтернеті, говорю, знайшов.

Так що є, звичайно, старі відомі виробники, але вони вже в Росії і так відомі. А виробництво треба масштабувати, і ті, хто потенційно це може робити, банально побоюються.

І ще більша проблема — зарегульованість. Я сам якось намагався зробити ракетний двигун. Волога погода, і він не працює. Почав вивчати, як дати двигуну гідрофобні властивості, прийшов до розуміння, що мені потрібна інша, більш «зла» композитна суміш. Перше, що я почув — на низку компонентів мені потрібна ліцензія. На цьому все закінчилося.

Тож в Україні найближчим часом не буде масового виготовлення ефективних гаражних рішень. Ніхто не масово вкладатиметься в R& D (Research and Development — дослідження та розробки, тобто діяльність з пошуку інноваційних рішень, створення нових продуктів, — авт.) через високий «вхід».

Військовий оглядач Денис Попович:

«У галузі виробництва реактивних ракет-дронів ми не відстаємо. „Рута“, „Паляниця“… Вони використовуються, це відчувають там, в агресора. Але я не дуже вірю в реактивні дрони-перехоплювачі. Він має бути швидшим, ніж те, що перехоплює.

750 км/год — це вже та швидкість, яка не дозволить збити таку ціль дроном-перехоплювачем, який доведеться розігнати для цього до швидкості хоча б 900-1000 км/год. Людина з землі фізично просто не зможе керувати таким дроном. В якийсь момент все одно буде потрібна антидронова зенітна ракета.

Нам потрібні у великих кількостях ПЗРК зі стелею в 5-6 тисяч метрів, нам потрібна зенітна артилерія з програмованими снарядами, щоб діставати ті самі «Герані» хоча б на середніх висотах — від 4 до 6 тисяч метрів. А зенітна ракета має бути практично середньою дальністю — з верхньою межею зони ураження до 12 тисяч метрів.

Взагалі, я не розумію, чому не використовуються старі добрі зенітні гармати. Чотири батареї створених ще 1947 року 100-мм зенітних гармат КС-19, розставлені в різних кінцях Києва, дуже допомогли б. Вони призначені для боротьби з повітряними цілями, що мають швидкість до 1200 км/год та висоту до 15 км. Звісно, гучні, але багато збили б».