Реформа комунальних послуг: у Раді пропонують змінити підходи до формування і контролю за тарифами на ЖКП

Народний депутат Сергій Гривко (фракція «Слуга народу») 21 липня 2026 року зареєстрував відповідний законопроєкт № 15435. Документ пропонує, що кожна ціна на ЖКП матиме детальне економічне обґрунтування, з яким споживач зможе ознайомитися прямо з платіжки за допомогою QR-коду.

Головна мета ініціативи — захистити людей від непрозорих нарахувань, помилок у рахунках і безпідставного від'єднанння від ЖКП.

Навіщо потрібен законопроєкт № 15435

Як зазначено в пояснювальній записці до документа, сьогодні споживачі фактично позбавлені можливості дізнатися, з чого саме складається тариф на воду, тепло чи утримання будинку. Інформація про структуру ціни зазвичай подається узагальнено або відсутня у зручному вигляді. Часто у відповідь на запит про економічне обґрунтування тарифу людина отримує або відмову, або набір цифр без деталізації. Внаслідок цього перевірити, чи дійсно ціна економічно обґрунтована, майже неможливо.

Схожа ситуація і з платіжками. У рахунках нерідко незрозуміло, за який саме період нараховано плату, як рахували борг і чому сума саме така. Споживач не може швидко звірити нарахування і виявити можливу помилку.

Окремо варто згадати практику, коли виконавці обмежують або припиняють послуги одному споживачу через борги чи відсутність договорів з іншими мешканцями будинку. Такий підхід ставить людину в залежність від дій третіх осіб і часто використовується як інструмент тиску.

Автор законопроєкту підкреслює, що його головна мета — підвищити рівень захисту споживачів і зробити процес формування тарифів максимально відкритим.

Серед очікуваних наслідків:

• зростання довіри до виконавців послуг і органів, які затверджують тарифи;
• зменшення кількості помилок і зловживань при нарахуваннях;
• посилення громадського контролю;
• кращий захист прав споживачів, особливо під час воєнного стану.

Що саме пропонує законопроєкт № 15435

Тарифна декларація — головна новація

Ключова ідея документа — запровадження тарифної декларації. Це спеціальний документ, який має затверджуватися одночасно з установленням або зміною тарифу. У ньому обов’язково мають бути:

• економічне обґрунтування ціни;
• детальна структура витрат;
• розпис усіх складових тарифу (виробнича собівартість, адміністративні витрати, витрати на збут, фінансові витрати, інвестиційна складова, прибуток, податки тощо) із зазначенням відсотків і сум.

Без затвердженої тарифної декларації новий або змінений тариф не зможе набрати чинності (з певним винятком для послуг управління в ОСББ).

Відкритість інформації

• Тарифні декларації мають бути у відкритому доступі на сайтах органів, які їх затвердили, зокрема за минулі періоди. Публікувати їх зобов’яжують протягом трьох робочих днів після затвердження.
• Усі рахунки на оплату житлово-комунальних послуг мають містити QR-код. Після його сканування споживач потраплятиме безпосередньо на сторінку з відповідною тарифною декларацією.
• Окремо закріплюється, що інформація про формування тарифів і їхні складові не може бути інформацією з обмеженим доступом.
• У кожній платіжці виконавець зобов’язаний окремо показувати нараховану плату та заборгованість за кожний розрахунковий період. Якщо застосовується інший механізм нарахування — пояснювати його доступною для споживача мовою.

Заборона відключень та колективної відповідальності

Одна з найболючіших проблем, яку намагається вирішити законопроєкт № 15435, — практика «колективної відповідальності». Сьогодні постачальники, особливо газові монополісти, нерідко відключають цілий стояк або навіть будинок через борги чи відсутність договорів лише в кількох квартирах. При цьому сумлінні споживачі опиняються без послуги не зі своєї вини.

Яскравий приклад — ситуація в одному з будинків Дніпра. Борг за постачання газу мали лише три квартири, загальна сума становила близько трьох тисяч гривень. Газовики прийшли, вирізали трубу на стояку і залишили без газу всіх мешканців. Після цього навіть тих, у кого не було жодних порушень, змусили йти до компанії і переукладати договори. Умови, які висунули, виявилися фактично невиконуваними.

Одна з мешканок, Ольга, розповіла “Політарені”:

«Вони просто прийшли і відрізали трубу. Акт нам так і не дали, а ми вимагали, як належить за законом, але його просто не існувало. Співробітники, схоже, навіть не думали, що будуть проблеми, тому навіть про документи не хвилювалися. Ми найняли адвоката, оформили ордер, написали запит із вимогою дати акт, там відповідають: „А де докази, що ви — адвокат?“ І це коли до адвокатського запиту у додатках прислали і договір, і ордер, і всі документи. Тобто розумієте ступінь „бєспрєдєлу“? У газовій компанії кажуть: „Акт — наш внутрішній документ, не дамо“. А не дають, бо його немає. Хоча за законом акт має бути! Кажуть: хочете газ — ідіть всі переукладайте договори, платіть за підключення і ще купу умов — там кран замінити чомусь треба, там ще щось, і за все — плати газовій компанії, виходить десь 10 тисяч гривень з квартири. А в мене ніколи не було боргу. Я що, маю відповідати за сусідів?»

Інша її репліка:

«Ми скаржилися і в НКРЕКП, і в Антимонопольний комітет. Відповіді однакові: розбирайтеся зі своєю газовою компанією. А компанія — монополіст. Їй байдуже. І це попри те, що будинок є „чорнобильським“ — тут квартири отримували ліквідатори та їхні сімії. В одній з квартир живе дитина з інвалідністю. Але там тепер ані газу, ані горячої води, ані опалення, бо в квартирі стояв газовий котел. Писали скаргу омбудсмену, що особи з інвалідністю незаконно відключені, — не допомогло, бо скрізь одне: це монополісти, і захищайтеся самі. Були в адвоката, каже, перспективи судового процесу майже нульові, бо монополіст буде вигадувати все нові вимоги та перепони, щоб вас не підключити. Таке враження, що вони взагалі не зацікавлені в грошах, а контора працює за найгіршими „совковими“ правилами, де ніхто ні за що не відповідає, а відключення відбувається, щоб відзвітувати начальству».

Саме такі випадки стали однією з причин появи в законопроєкті нової норми: постачальник або управитель ОСББ (кооперативу) не має права відключати, обмежувати чи відмовляти в наданні послуг одному споживачу через те, що в інших мешканців є борги або з ними немає договорів.

Окремо на період воєнного стану пропонується заборонити відключення послуг споживачам, які проживають в областях, де є території активних бойових дій або тимчасово окуповані території (крім аварійних випадків).

Можливі питання і ризики

Зараз законопроєкт № 15435 знаходиться на стадії ознайомлення. Імовірно, будуть зауваження та правки. Бо попри позитивні очікування уже виникають питання щодо практичної реалізації реформи. Головне з них — чи не перетвориться тарифна декларація на формальний документ, який затверджуватимуть «для галочки». Якщо контроль за змістом декларацій буде слабким, споживачі знову отримають загальні формулювання замість реальної деталізації витрат.

Друге питання стосується готовності органів місцевого самоврядування та комунальних підприємств. Не всі з них мають якісні сайти і досвід оперативного оприлюднення документів. Існує ризик, що частина декларацій з’являтиметься із запізненням або у форматі, зручному лише для фахівців, а не для звичайних людей. Тому можлива ситуація: обґрунтування нібито є, але нічого не зрозуміти.

Окремо залишається відкритим механізм контролю. Хто саме перевірятиме, чи відповідає нарахування затвердженій декларації, і наскільки швидко споживач зможе домогтися відповідальності виконавця за помилки — поки що чіткої відповіді немає.

Суттєвий недолік полягає у відсутності чіткої позасудової процедури: законопроєкт встановлює обов’язок сплатити штраф за помилку в платіжці, але не визначає ані строків розгляду претензій споживачів, ані алгоритму виплати (наприклад, повернення коштів на картку чи зарахування їх у рахунок майбутніх платежів). За відсутності регуляторного органу, здатного миттєво зобов’язати монополіста виплатити цей штраф, єдиним інструментом примусу залишається суд, де судові витрати та послуги юристів суттєво перевищуватимуть розмір самої компенсації, роблячи захист прав споживача економічно недоцільним.

Від того, як ці питання будуть вирішені вже після ухвалення закону, значною мірою буде залежати, чи стане він реально працюючим інструментом захисту прав споживачів, чи залишиться лише черговою декларацією намірів.