Генпрокурори Зеленського: чому вони потрапляють у скандали, та що з цим робити

Про те, як призначалися, чим відзначилися і як звільнялися генеральні прокурори при президенті Зеленському та що робити, щоб скандаів з генпрокураарами більше не було — у матеріалі «Політарени».

Як призначалися та звільнялися генпрокурори Зеленського

За свою каденцію Зеленський висував на посаду керівника Офісу Генерального прокурора України чотири кандидатури, які Верховна Рада завжди ухвалювала. Серед них: Руслан Рябошапка (серпень 2019 — березень 2020), Ірина Венедіктова (березень 2020 — липень 2022), Андрій Костін (липень 2022 — жовтень 2024) та Руслан Кравченко (з червня 2025 року — вересень 2026).

До призначення Рябошапки посаду генпрокурора України обіймав Юрій Луценко. Оскільки він дістався Володимиру Зеленському у «спадок» від п’ятого президента Петра Порошенка, Луценка можна до команди Зеленського не зараховувати.

Руслан Рябошапка — перший генпрокурор Зеленського

Рябошапка призначений у 2019 році безпосередньо за поданням Зеленського, який за три місяці до того став президентом України. Під час виборчої кампанії Зеленського був його радником.

Рябошапка відомий тим, що під час роботи в Міністерстві юстиції під його керівництвом розробили сучасне антикорупційне законодавство, а саме: Закон про НАБУ, Закон України «Про запобігання корупції», законопроєкти щодо розкриття інформації про бенефіціарних власників юридичних осіб, про відкритість інформації в державних реєстрах.

Після призначення генпрокурором Рябошапка розпочав масштабну реформу прокуратури, першим етапом якої було очищення Генеральної прокуратури від недоброчесних та некомпетентних прокурорів. Під час першого етапу звільнили понад 55% прокурорів та суттєво скоротили штатну чисельність Офісу Генерального прокурора.

Проте на цій посаді Рябошапка перебував недовго — близько семи місяців. 5 березня 2020 року Верховна Рада висловила Рябошапці недовіру, звільнивши його з посади генпрокурора.

Проект постанови про звільнення Рябошапки був зареєстрований у Верховній Раді 3 березня 2020 року. Ініціаторами виступили нардепи від «Слуги народу» близькі до Ігоря Коломойського: Максим Бужанський, Олександр Дубінський, Богдан Торохтій, Олександр Куницький.

У пояснювальній записці до постанови сказано, що «за більше ніж півроку перебування на посаді, Генеральний прокурор Руслан Рябошапка, не продемонстрував будь-якої активності у розслідуванні протиправної діяльності найвищих посадових осіб держави, за час його каденції жодне резонансне досудове розслідування, а також — щодо топ-чиновників не доведено до завершення, жодного обвинувального акту у таких справах до суду не спрямовано та, як наслідок, вироків судом не винесено».

Нардепи навели як приклади справи колишнього секретаря РНБО Олега Гладковського, мера Львова Андрія Садового, бізнесмена Вадима Альперіна, вбивства активістки Катерини Гандзюк, діяльності дочірніх компаній Burisma в Україні.

«Такий стан справ свідчить про небажання, неможливість або неспроможність Генерального прокурора, забезпечити виконання завдань, поставлених законом перед органами прокурори, щодо захисту прав і свобод людини, суспільства та держави», — підкреслили автори постанови.

До речі, у нардепів-ініціаторів звільнення Рябошапки своя історія:

• Так, Олександр Куницький 23 вересня 2024 року виїхав із України у США на підставі відрядження для «поглиблення українсько-американського міжпарламентського співробітництва» і відтоді в Україну не повертався. Приводом до «відрядження» стала кримінальне провадження проти нього, яке у грудні 2023 року ініціював тодішній генеральний прокурор Андрій Костін. Куницького звинувачують у «службовому підробленні» та «використанні завідомо підробленого документа».
• Олександр Дубінський наразі знаходиться у СІЗО. Він є фігурантом декількох кримінальних справ, у тому числі у державній зраді.
• Богдан Торохтій у 2023 році був виключений із складу фракції «Слуга народу» через скандал з дорогими покупками дружини і тривалими канікулами за кордоном під час війни. Наразі він входить до депутатської групи «За майбутнє».
• Максим Бужанський відзначився своїми проросійськими висловлюваннями. Він єдиний з нардепів, хто голосував проти встановлення 8 травня Днем пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років.

Повертаємось до Рябошапки. Виступаючи з парламентської трибуни, він заявив, що проєкт постанови про його відставку «побудований на брехні».

«Я не став нічиїм слугою. Я був і є незалежним. А незалежного прокурора не можна примусити. Його можна лише звільнити. І я йду. Але я йду, щоб повернутися», — сказав Рябошапка і покинув трибуну, відмовившись відповідати на запитання нардепів.

Після повномасштабного вторгнення РФ Рябошапка виїхав з України як батько трьох дітей. Наразі мешкає в Страсбурзі, де його дружина працює в Європейському суді з прав людини. Як повідомлялося у ЗМІ, троє його дітей є громадянами Франції.

Ірина Венедіктова — перша жінка, яка очолила Офіс Генпрокурора

Венедіктова відзначилася на цій посаді гучними скандалами. До призначення вона була нардепкою від «Слуги народу».

Журналісти-розслідувачі проєкту «Схеми» виявили у пані генпрокурорки незадекларовану квартиру в Києві на Круглоуніверситетській вулиці та автомобіль Honda CR-V. Також повідомлялося про зв’язки її брата з бізнес-групою колишнього керівника МВС Арсена Авакова та раптове підвищення її чоловіка (співробітника кіберполіції), який згодом отримав значну вихідну допомогу.

Також Венедіктова відзначилася конфліктом із НАБУ та своїм заступником Гюндузом Мамедовим, який курував департамент щодо воєнних злочинів, справи MH17 та «вагнерівців».

У підсумку Зеленський звільнив Венедіктову з посади в липні 2022 року разом з керівником СБУ Іваном Бакановим через велику кількість кримінальних проваджень про державну зраду та колабораціонізм серед працівників правоохоронних органів у прифронтових і окупованих регіонах.

«Я ухвалив рішення про відсторонення від посади генерального прокурора та про усунення голови Служби безпеки України. Станом на сьогодні зареєстровано 651 кримінальне провадження щодо державної зради та колабораційної діяльності працівників органів прокуратури, органів досудового розслідування, інших правоохоронних органів. У 198 кримінальних провадженнях відповідним особам повідомлено про підозру. Зокрема, понад 60 працівників органів прокуратури та СБУ залишилися на окупованій території та працюють проти нашої держави. Такий масив злочинів проти основ національної безпеки держави та зв’язки, які зафіксовані між працівниками силових структур України та спецслужбами Росії, ставлять дуже серйозні запитання до відповідних керівників. Кожне з таких питань отримає належну відповідь», — заявив тоді Зеленський.

Але згодом в якості «покарання» призначив Венедіктову посолкою України у Швейцарії. На цій посаді вона перебуває і досі.

Андрій Костін — генпрокурор на два роки

Костін протримався на посаді генпрокурора України понад два роки. Він також прийшов до Генпрокуратури з фракції «Слуга народу». Костіна, як і Венедіктову, супроводжували скандали.

У 2020 році майбутній генпрокурор став одним із нардепів від «Слуги народу», який орендував житло за бюджетні кошти, задекларувавши при цьому 4,8 млн грн власних грошей. Його помічником у Верховній Раді працював син Іван, а донька і дружина — помічниками інших нардепів.

Під час призначення Костіна на посаду, ЗМІ вказували на його робочі та дружні зв’язки з керівником Офісу президента Андрієм Єрмаком. У листопаді 2022 року Костін відмовлявся відкривати справу на свою колишню коллегу по фракції Ірину Аллахвердієву за незаконне збагачення, а саме — отримання подарунку вартістю 20 млн грн.

Пізніше Вищий антикорупційний суд визнав незаконною відмову Костіна відкрити справу стосовно Аллахвердієвої. А в березні 2025 року Аллахвердієва була засуджена до 5 років позбавлення волі.

19 червня 2024 року генпрокурор Костін відмовився з’явитися на офіційний виклик Верховної Ради, щоб пояснити ймовірні корупційні дії свого заступника Дмитра Вербицького. Відмову він аргументував тим, що призначив службове розслідування щодо майна Вербицького, і що відносно нього проводиться перевірка з боку НАЗК та НАБУ.

Але піти у відставку Костіна змусив гучний скандал з фіктивними масовими інвалідностями прокурорів, зокрема на Хмельниччині, які вони отримували задля пенсійних виплат та ухилення від мобілізації. Костін назвав цю ситуацію аморальною та подав у відставку.

«На жаль, у тилу тут, в Україні, стаються речі, з якими жодних ворогів не треба. Це реально внутрішній ворог. Те, що відбувається із МСЕК та нахабством людей, зокрема прокурорів, які скористались своїми зв’язками з МСЕК та оформили собі фальшиві інвалідності», — заявив тоді Зеленський.

29 жовтня 2024 року Верховна Рада проголосувала за звільнення Костіна. Проте, вже 7 квітня 2025 року Зеленський призначив Костіна Надзвичайним і Повноважним Послом України в Королівстві Нідерланди.

До червня 2025 року посада генерального прокурора України залишалася вакантною.

Руслан Кравченко — з податкової у генпрокурори

Кравченко був призначений генпрокурором України 17 червня 2025 року. 35-річний керівник став наймолодшим генпрокурором за всю історію України. На цій посаді Кравченко відзначився тим, що підписав підозру детективу НАБУ Руслану Магомедрасулову, який брав участь у «операції Мідас», щодо розкрадання коштів та «відкатів» в енергетичній сфері України.

Крім того, влітку минулого року, коли Рада поспіхом ухвалила, а Зеленський підписав законопроєкт про позбавлення незалежності НАБУ і САП, саме генпрокурор Кравченко, згідно цього документу, мав контролювати дії антикорупційних органів. Закон перестав діяти під тиком «кортонкового майдану» і міжнародних партнерів, але «осад» залишився.

7 вересня 2026 року на тлі корупційного скандалу з «кришуванням» колцентрів Кравченко подав у відставку з посади генпрокурора. 14 вересня стало відомо, що він виїхав з України у пʼятиденне відрядження, яке оформив собі сам. Зеленський відсторонив Кравченка від посади, а Верховна Рада дала згоду на його звільнення. В Україну Кравченко з «відрядження» так і не повернувся.

17 вересня Зеленський призначив виконувачем обов’язків керівника Офісу генпрокурора України Антона Ковальського. До репутації виконувача обов’язків в антикорупційних органів теж є питання. Призначення Ковальського відбулося за спеціальною процедурою на час воєнного стану.   

Чому Зеленському «не щастить» з генпрокурорами, та що з цим робити

На тлі скандалу з Кравченком постало питання: чому генпрокурори, висунуті на посаду Зеленським, через досить короткий час потрапляють у скандали і змушені йти у відставку? Відповідь на це питання досить чітко сформулював у своєму дописі нардеп Ярослав Юрчишин (фракція «Голос»).

«Непрозора, неконкурентна система призначень на посади у прокуратурі просуває не фахових, а своїх. А своїм можна все: і кол-центри кришувати, і зливати справи проти високопосадовців», — зазначив він.

«При цьому Генеральний і сам не є самостійною фігурою. Він 100% креатура президента. Президент ставить свого, той виконує вказівки Банкової та призначає своїх. Ті, у свою чергу, виконують вказівки Генерального і мутять схеми. Так, не всі. Та в тих, хто працює доброчесно, шансів потрапити на керівні посади небагато. Бо є свої», — пояснив Юрчишин.

Зруйнувати це замкнуте коло, на думку нардепа, може зміна процедури відбору як Генерального прокурора, так і на керівні посади в Офісі.

Ще в червні у Верховній Раді України зареєстрували проєкт закону № 15343 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення незалежності посади генерального прокурора», який передбачає конкурсний добір на посаду генерального прокурора.

Співавторка законопроєкту, голова Комітету ВР з питань антикорупційної політики Анастасія Радіна (фракція «Слуга народу») тоді заявила, що його прийняття буде виконанням однієї із вимог Європейського Союзу на шляху до вступу у блок.

Та чи проголосує за цей законопроєкт Верховна Рада? «Опір від олігархічно-корупційного кодла буде до останнього», — передбачає в розмові з «Політареною» нардеп Юрчишин.

«Верховна Рада має зробити все для повернення конкурсів, щоб був хоча б якийсь адекватний запобіжник зухвальству. Це, в першу чергу, необхідно нам, але також є аргументом для всіх, хто долучений до переговорів з нашими партнерами», — пояснює в розмові з «Політареною» нардепка Ірина Фріз (фракція «Європейська Солідарність»).

«Кейс із генпрокурором — лише ланка всіх цих ганебних випадків із перевищенням повноважень, корупцією, порушенням законодавства, з якими ми стикаємось останні роки. І все це відбувається під час війни, що робить подібні кейси без відповідної реакції неприпустимими», — підкреслила Фріз.

Політолог Євген Магда вважає, що парламент може підтримати цей законопроєкт за однієї умови.

«Якщо коротко, конкурс можливий лише за ультимативної вимоги Європейського Союзу», — зазначив Магда в коментарі «Політарені».

«Зеленський любить виконувачів обов’язків, і скільки Ковальський протримається в такому статусі, прогнозувати не беруся», — резюмував політолог.

Проте, речник Європейської комісії Ґійом Мерсьє в коментарі «Суспільному» нагадав, що Україна має провести реформу Офісу генерального прокурора та запровадити конкурс на посаду генерального прокурора. Як довго цього очікувати, поки невідомо.