У квітні 2026 року Верховна Рада України прийняла за основу проєкт Цивільного кодексу України за номером №15150. Цей масштабний документ, який має повністю оновити регулювання приватних правовідносин, уже зараз викликає велику кількість жвавих і гострих дискусій.
Одним із найгостріших питань став розділ, присвячений шлюбу та сім’ї. До речі слово “шлюб” зустрічається в новому ЦК 469 разів.
Обурення частини суспільства викликає те, що у проєкті нового ЦК відсутня норма про можливість укладати партнерські відносини, якою могли б скористатися одностатеві пари, щоб врегулювати юридичні і майнові питання свого союзу.
При цьому законопроєкт про реєстровані партнерства давно внесений у парламент і схвалений кількома комітетами ВР, але так і не винесений на розгляд у сесійну залу.
Що саме пропонує новий Цивільний кодекс у питаннях шлюбу та сім’ї
Проєкт Цивільного кодексу України не вводить революційних змін у сфері сімейного права, а навпаки фіксує і робить жорсткішим традиційне визначення шлюбу та сім’ї, яке вже існує в Конституції та чинному законодавстві.
Основні норми щодо шлюбу та сім’ї закріплені в Книзі шостій ЦК “Право сімейне”:
- Шлюб визначається виключно як сімейний союз чоловіка і жінки, зареєстрований у встановленому порядку (ст. 1473). Це формулювання відповідає статті 51 Конституції України.
- Фактичний сімейний союз (так званий цивільний шлюб без реєстрації) також визнається виключно між чоловіком і жінкою, які проживають однією сім’єю. Це ключова новела, яка перекриває можливість судового визнання одностатевих пар сім’єю.
- Одностатеві шлюби, укладені за кордоном, не визнаються в Україні.
- Одностатеві пари не можуть бути визнані членами сім’ї навіть через суд, що блокує для них доступ до багатьох прав: спадкування за законом, спільне майно, медичні рішення за партнера, соціальні гарантії тощо.
Автори проєкту, зокрема спікер Руслан Стефанчук, якого ще у 2023 році євродепутати просили зробити все можливе, щоб добитися ухвалення законопроєкту про реєстровані партнерства, підкреслюють, що проєкт ЦК не звужує права, а лише зберігає чинне регулювання і виводить дискусійні питання в окремі закони.
Критика нового Цивільного кодексу з боку ЛГБТ+ спільноти
Основні претензії ЛГБТ+ активістів:
- Кодекс чітко обмежує поняття шлюбу виключно союзом чоловіка і жінки. Це обмежує визнання одностатевих пар навіть у судовому порядку.
- Документ фіксує визначення фактичного сімейного союзу таким чином, що блокує поширення на одностатеві пари тих прав, які мають різностатеві пари, що проживають у цивільному шлюбі (спадкування, спільне майно, медичні рішення за партнера тощо).
- Як пише “Радіо Свобода”, критики наголошують, що проєкт суперечить європейським стандартам і зобов’язанням України в межах євроінтеграції, зокрема рекомендаціям щодо юридичного визнання одностатевих пар.
- Однією з ключових претензій ЛГБТ+ організацій є введення у проєкт Цивільного кодексу поняття “доброзвичайність” (стаття 6), яку визначають як “сукупність моральних норм та принципів, стандартів етичної поведінки та загальновизнаних уявлень про належну поведінку, усталених у суспільстві”. ЛГБТ+ активісти, як пише “ZMINA” вважають це поняття надто розмитим і суб’єктивним. На їхню думку, відсутність чітких критеріїв дозволить судам, консервативним політикам чи окремим громадянам використовувати “доброзвичайність” як універсальний інструмент для дискримінації представників ЛГБТ+– зокрема при визнанні сімейних відносин, захисті честі та гідності, укладанні договорів чи вирішенні спорів. Вони побоюються, що під виглядом “загальновизнаних уявлень суспільства” можна буде обмежувати права сексуальних меншин, посилаючись на традиційні моральні норми.
ЛГБТ+ активісти наголошують, що такий підхід особливо проблематичний під час війни, оскільки обмежує права людей, які служать у ЗСУ, та їхніх партнерів. Вони вимагають вилучити дискримінаційні норми або повністю переробити відповідні розділи Кодексу.
Права жінок у новому Цивільному кодексі: чи є обмеження
Проєкт Цивільного кодексу №15150 містить норми, які можуть суттєво погіршити становище жінок у сімейних та шлюбних відносинах.
Основна критика:
- Обов’язковий період примирення при розлученні. Кодекс передбачає, що суд може призначати термін для примирення подружжя, а в деяких випадках (наявність дітей, вагітність жінки) це стає фактично обов’язковим. Активісти вважають, що це ускладнює розлучення для жінок, які перебувають в токсичних або насильницьких стосунках. Депутатка з фракції “Голос” Інна Совсун так прокоментувала це: “Дуже багато такого радянського домострою, яким пронизаний цей законопроєкт під гаслами доброзвичаєвості, в ньому залишилася. Наприклад, якщо зараз пара дорослих свідомих людей хочуть розлучитись, вони йдуть в суд і розлучаються. За новим кодексом їм треба буде ще півроку проходити процедури примирення, бо держава так сказала. І таких норм там дуже багато”.
- Можливість примусової зміни прізвища після розлучення. Якщо чоловік доведе в суді “аморальну” або “негідну” поведінку колишньої дружини (наприклад, зраду), він зможе вимагати, щоб вона повернулася до дошлюбного прізвища. Критики називають це інструментом тиску та приниження жінок.
- Звуження репродуктивних прав та захисту в шлюбі. Норми щодо “доброзвичайності” та моральних критеріїв можуть використовуватися проти жінок при вирішенні питань опіки над дітьми, аліментів та майнових спорів.
- Загальне посилення патріархальних підходів. Активісти 30 українських неурядових організацій вважають, що Кодекс відходить від гендерно-нейтральної мови та посилює традиційні гендерні ролі, де жінка опиняється в більш вразливому становищі.
Ці аргументи активно просувають під час протестів організації, пов’язані з жіночими та ЛГБТ+ правами, зокрема під час акцій “Маршу жінок” у травні 2026 року.
Позиція прихильників “традиційних сімейних цінностей“
Окрім правозагисних організації ЛГБТ+ також існують ГО, рухи та церковні організації, які активно просувають “традиційні сімейні цінності”, які насправді є патріархальними. Активісти цих “правих” рухів позитивно оцінюють проєкт нового Цивільного кодексу, вважають його важливим кроком у захисті “традиційної сім’ї та моральних основ українського суспільства”.
Основні аргументи прихильників:
- Кодекс надійно закріплює визначення шлюбу та фактичного сімейного союзу виключно як союз чоловіка і жінки, що унеможливлює легалізацію одностатевих шлюбів.
- Зокрема Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій підтримують збереження традиційного розуміння сім’ї, вважаючи це захистом від “гендерної ідеології” та нав’язування нетрадиційних цінностей.
- Поняття “доброзвичайність” сприймається як позитивний інструмент збереження моральних норм і захисту суспільства від “збочень”.
- Багато хто бачить в Кодексі відстоювання української ідентичності та християнських цінностей в часи зовнішнього тиску щодо євроінтеграції. “Якщо не буде інституту сім’ї – не буде всіх нас, – зауважила організаторка акції в Івано-Франківську та представниця ГО “Тризуб” Діана Лаврик. – Ми підтримуємо українську традицію, хочемо показати владі та українцям, що це наша основа. Не треба дозволяти одностатеві шлюби, адже тоді куди піде наша країна і яке майбутнє ми для неї хочемо. Наші хлопці і дівчата зараз на фронті стоять за свою сім’ю, щоб було куди повертатися”.
При цьому Лаврик замовчала про те, що у лавах ЗСУ служать і так само перебувають на фронті військові ЛГБТ+.
Прихильники традиційних цінностей виходили на контракції під час травневих протестів, зокрема в Івано-Франківську, Львові та Києві, тримаючи плакати “За традиційну сім’ю”, “Сім’я – це чоловік і жінка” та “За традицію проти збочення”.
Альтернативний підхід: законопроєкт про реєстровані партнерства
Як вже йшлося вище, у Раді ще кілька років тому зареєстрували законопроєкти про реєстровані (цивільні) партнерства, зокрема:
- №9103 (авторка – Інна Совсун) – про інститут реєстрованих партнерств.
- №12252 – інша версія закону про цивільні партнерства.
Головні ідеї цих законодавчих ініціатив:
- Запровадження реєстрованого партнерства (не шлюбу) для як одностатевих, так і різностатевих пар.
- Надання партнерствам прав на спадкування, спільне майно, медичні рішення, соціальні гарантії.
- Збереження конституційного визначення шлюбу як союзу чоловіка і жінки.
Можливо вказані проєкти стануть основою нового і компромісного проєкту закону, який дозволить закріпити на законодавчому рівні вимоги ЛГБТ+ пар без зміни Конституції та без конфлікту з новим Цивільним кодексом. Або (разом з громадськими акціям протесту і суспільнимтиском) стануть підгрунтям для внесення змін у проєкт ЦК до другого читання.
