Що робити, якщо про людину поширили неправдиву інформацію в соцмережі, яка принижують її честь, гідність або ділову репутацію? У такому випадку закон надає можливість захистити свої права в суді.
Основним нормативним актом, який регулює цей захист, є діючий Цивільний кодекс України:
- Стаття 277 ЦК встановлює право особи вимагати спростування недостовірної інформації, яка була поширена про неї;
- Стаття 297 ЦК України гарантує право на повагу до гідності та честі;
- А стаття 299 ЦК України – право на недоторканність ділової репутації.
Згідно зі статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Стаття 28 Конституції України встановлює, що кожен має право на повагу до його гідності.
Розберемо кроки, які потрібно зробити, щоб захистити себе від наклепу.
Що таке честь, гідність та ділова репутація: роз’яснення Верховного Суду
Важливим орієнтиром для розгляду всіх справ про захист честі, гідності та ділової репутації є Постанова Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 “Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи”.
Ця постанова досі залишається ключовим документом, на який посилаються суди при вирішенні таких спорів. У ній порушується проблема:
"Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об’єктів судового захисту".
Тому далі постанова наводить власне тлумачення цих понять, яким керуються суди:
- Гідність – це: “визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти”.
- Честь – це: “позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її поведінки загальноприйнятим уявленням про добро і зло”.
- Ділова репутація – це: “позитивна суспільна оцінка професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин”.
Саме на ці роз’яснення Верховного Суду спираються суди при розгляді конкретних справ. Тому, готуючи позов, важливо розуміти, що суд буде оцінювати не лише самі слова, а й те, чи порушують вони саме ці аспекти: суспільну оцінку (честь), внутрішню цінність людини (гідність) або професійну оцінку (ділову репутацію).
Недостовірна інформація та оціночні судження: в чому різниця
Для успішного захисту честі, гідності чи ділової репутації в суді ключовим є правильне розмежування понять “недостовірна інформація” та “оціночне судження”. Саме від цього часто залежить результат справи.
Постанова Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 дає таке роз’яснення:
"Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені)".
Таким чином, недостовірна інформація і неправдива інформація в контексті цих справ вживаються як синоніми. Закон і судова практика не проводять між ними суттєвої різниці. Головне те, що інформація має бути фактичним твердженням, яке не відповідає реальності.
А оціночні судження не підлягають спростуванню в суді і не можуть бути підставою для задоволення позову про захист честі та гідності.
Згідно з частиною другою статті 30 Закону України “Про інформацію”, оціночними судженнями є:
- висловлювання, які не містять фактичних даних;
- критика, оцінка дій;
- висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані (зокрема, з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів – гіперболи, алегорії, сатири).
Приклади для порівняння:
Недостовірна (неправдива) інформація (можна оскаржувати в суді): “Карпенко вкрав 200 тисяч гривень з каси підприємства”; “Лікар Петренко зробив операцію в стані алкогольного сп’яніння”.
Оціночне судження (не можна оскаржувати): “Симоненко – погана людина”; “Бабенко – бездарний лікар”; “Це найгірший сервіс у місті”.
Варто зазначити, що такі судження можуть здаватися грубими або несправедливими, проте практика як Європейського суду з прав людини, так і Верховного Суду України чітко свідчить: різка критика, особливо щодо публічних осіб, є допустимою, а її обмеження є порушенням свободи слова. Крім того, оціночні судження не можна розглядати, вириваючи їх із загального контексту, тобто аналізувати окремі фрази чи висловлювання, залишаючи сам контекст поза увагою.
Така позиція викладена, зокрема, в цій Постанові ВСУ у справі №757/17241/21-ц:
В разі поширення недостовірної інформації, яка принижує честь, гідність або ділову репутацію, особа має право в судовому порядку вимагати: визнання цієї інформації недостовірною; її спростування тим самим способом, у який вона була поширена; припинення подальшого поширення такої інформації; відшкодування завданої моральної шкоди у грошовому виразі; а також стягнення судового збору та витрат на правову допомогу.
Коли йти до суду захищати честь і гідність: чотири обов’язкові умови
Для задоволення позову потрібно довести сукупність чотирьох елементів:
Факт поширення інформації – її довели хоча б до однієї людини (пост у соцмережах, лист, розмова з сусідами, стаття в ЗМІ).
Інформація стосується саме вас (прямо чи опосередковано).
Інформація недостовірна (ви доводите, що вона неправдива).
Інформація принижує честь, гідність чи ділову репутацію.
Якщо хоча б одна умова не доведена – позов відхилять. Не забувайте: треба чітко відрізняти недостовірну інформацію (тобто неправдиві факти) від оціночних суджень (думок). Якщо суд побачить, що це просто оцінка чи думка, навіть якщо вона вам дуже неприємна, то відхилить позов.
Покрокова інструкція: що робити, якщо вас “облили брудом”:
Крок 1. Фіксація доказів
Зробіть скріншоти з повною адресою сторінки, датою, часом, кількістю лайків/переглядів. Збережіть URL-посилання. Є також кеш сторінки (через archive.org) – інтернет “усе пам’ятає”. Річ у тім, що навіть якщо сторінка видалена, її копія скоріш за все зберігається в архіві. Якщо це чат будинку чи група – попросіть свідків зробити скріншоти.
Крок 2. Мирне врегулювання
Напишіть порушнику вимогу: “Прошу протягом (укажіть термін) видалити недостовірну інформацію та опублікувати спростування. У разі невиконання буду змушений звернутися до суду з вимогою про стягнення моральної шкоди”. Надішліть рекомендованим листом або через месенджер з підтвердженням отримання. Якщо йдеться про соціальні мережі, ви можете звернутися до служби підтримки з вимогою видалити недостовірну інформацію про вас.
Крок 3. Звернення до суду
Якщо попередні кроки не допомогли, подавайте позов до районного суду. Це можна зробити, не відходячи від комп’ютера. Є “Електронний суд”, де ви можете онлайн подати скаргу. До ресурсу додаються інструкції, як це зробити просто для звичайного громадянина, у форматі відео чи тексту.
Структура позовної заяви:
Назва суду.
Дані позивача (ПІБ, адреса, телефон, e-mail).
Дані відповідача (ПІБ, адреса, якщо відомо – паспортні дані).
Ціна позову (сума моральної шкоди, наприклад 50 000 грн).
Назва: "Позовна заява про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди".
Викладення обставин (коли, де, що саме написали).
Обґрунтування недостовірності (докази, чому це брехня).
Посилання на норми закону.
Вимоги:
Визнати інформацію недостовірною.
Зобов’язати відповідача спростувати її тим самим способом.
Заборонити подальше поширення.
Стягнути моральну шкоду в розмірі ___ грн.
Стягнути судовий збір (та витрати на правову допомогу, якщо ви залучили адвоката).
Судовий збір у 2026 році – 0,4 розміру прожиткового мінімуму, тобто 1331,20 грн.
Реальні судові справи щодо захисту честі, гідності, ділової репутації:
“Агент НАБУ” та іноземних держав (справа №646/1554/23): 12 березня 2025 року Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій у справі про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди. Позивачка звернулася до суду через поширення в соціальних мережах недостовірної інформації. Відповідач стверджував, що вона є позаштатним агентом НАБУ, і що її призначення на посаду пролобійоване цією структурою, що вона має зв’язки з іноземними суб’єктами та діє в інтересах іноземного бізнесу на шкоду Україні. Верховний Суд визнав ці висловлювання фактичними твердженнями, а не оціночними судженнями, оскільки вони містять конкретні факти, які можна перевірити. Суд погодився, що така інформація принижує честь і гідність позивачки, створюючи її негативний образ як особи, причетної до корупції. Позов задовольнили: суд зобов’язав спростувати недостовірну інформацію та стягнув з відповідача моральну шкоду.
Оціночні судження щодо колишньої дружини в інтернеті (справа №752/30879/21): 25 березня 2025 року Київський апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та повністю відмовив у позові про захист честі, гідності та ділової репутації. Позивачка звернулася до суду через публікації свого колишнього чоловіка в Facebook. У дописах він звинувачував її в меркантильності, використанні дитини для отримання грошей, шантажі, а також у тому, що вона нібито переслідує його з корисливих мотивів і нехтує інтересами дитини. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірні висловлювання є оціночними судженнями, а не фактичними твердженнями. Вони виражають суб’єктивну думку відповідача, містять емоційну оцінку та гіперболи, які неможливо перевірити на правдивість. Тому такі висловлювання не підлягають спростуванню. Унаслідок апеляційний суд відмовив у визнанні інформації недостовірною, спростуванні та відшкодуванні моральної шкоди. Це рішення підкреслює, що різка критика в контексті сімейних відносин часто кваліфікується як оціночне судження і не тягне за собою відповідальності.
Приклад захисту ділової репутації (справа №903/344/20): Господарський суд Волинської області розглядав справу за позовом підприємства до телерадіокомпанії про захист ділової репутації. Позивач вимагав визнати недостовірною інформацію, поширену у двох відеороликах на YouTube, яка звинувачувала компанію в незаконній вирубці лісу, зберіганні немаркованої деревини та нападі на журналістів. Також було заявлено вимогу про видалення відео та стягнення символічної моральної шкоди в розмірі 1 гривня. Суд встановив, що відповідач поширив фактичні твердження, які можна перевірити на достовірність, а не оціночні судження. Оскільки телерадіокомпанія не надала доказів правдивості поширеної інформації, суд визнав її недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію позивача. Рішення ґрунтувалося на презумпції невинуватості та обов’язку засобів масової інформації перевіряти факти перед публікацією. Унаслідок позов задоволено повністю. Суд зобов’язав відповідача видалити обидва відеоролики з YouTube та опублікувати резолютивну частину рішення для спростування.
Оціночні судження є свободою слова, а ось недостовірну інформацію можна оскаржити.
