13 травня 2026 року народний депутат України Максим Заремський (фракція “Слуга народу”) зареєстрував у Верховній Раді законопроєкт “Про справедливе бронювання та участь у обороні”.
Йдеться про документ під номером №15237. Заремський пропонує радикально змінити чинну систему бронювання від мобілізації. Замість “ручного” регулювання через постанови Кабміну є пропозиція ввести чіткі та однакові для всіх правила. Бронювання пропонується зробити тимчасовим, а безстрокові “броні” заборонити, регулярно переглядати бронювання, а всіх заброньованих внести до єдиного державного реєстру з урахуванням знеособлення даних.
Як пояснює сам Заремський у пояснювальній записці до проєкту закону, мета – підвищити довіру суспільства до держави, суттєво зменшити корупційні ризики та посилити боєздатність сил оборони на п’ятому році повномасштабної війни.
Фактично законопроєкт пропонує три альтернативи для заброньованих осіб: працевлаштування на об’єкті критичної інфраструктури, служба в резерві або здійснення цільових внесків на оборону. Що це означатиме на практиці?
Головні нововведення законопроєкту №15237 про бронювання
Документ передбачає запровадження Реєстру заброньованих осіб. Це дозволить державі мати повну картину, хто і на яких підставах перебуває під бронюванням. Для захисту інформації персональні дані та прив’язка до конкретного підприємства (об’єкта критичної інфраструктури) будуть, імовірно, знеособлені. Це зменшить ризики витоку інформації.
Законопроєкт пропонує змінити підхід до бронювання, вводячи три обов’язкові альтернативи участі заброньованих осіб в обороні. Кожен, хто отримує бронь, повинен буде обрати і виконувати один з них:
1. Працевлаштування на об’єкті критичної інфраструктури
Це найпоширеніший і найбільш звичний спосіб. Ідеться про офіційну роботу на підприємствах, установах та організаціях, які мають статус критично важливих для функціонування держави та економіки.
До таких об’єктів належать (ч. 4 ст. 9 Закону України “Про критичну інфраструктуру”): енергетика (ТЕС, підстанції), транспорт (залізниця, порти, аеропорти), зв’язок та інформаційні послуги, оборонна промисловість, банки, медичні заклади, продовольчі підприємства, правопорядок та здійснення правосуддя, інфраструктура водопостачання тощо.
Бронь діє, поки людина продовжує працювати саме на цьому об’єкті на посаді, що входить до затвердженого переліку. Підприємство має ліміт на кількість заброньованих.
2. Служба в резерві
Це питання регулюється статтями 26-1 та 26-2 Закону України “Про військовий обов’язок та військову службу”. Військовозобов’язаний укладає контракт про проходження служби у військовому резерві ЗСУ, Сил територіальної оборони, Національної гвардії чи інших військових формувань.
Законопроєкт №15237 пропонує, що військовозобов’язаного не переводять на постійну службу в частину, він продовжує жити звичайним життям і працювати. Однак регулярно проходить військові збори, навчання, тренування та перевірки бойової готовності. У разі загострення ситуації або потреби резервіста можуть швидко мобілізувати.
Це дозволяє поєднувати цивільну роботу з реальною військовою підготовкою і готовністю до оперативного залучення.
3. Здійснення цільових внесків на оборону
Це те саме “економічне бронювання”, про яке раніше багато говорили. Пропонується, що заброньована особа (або її роботодавець) щомісяця перераховуватиме цільові кошти (благодійні внески, донати) безпосередньо на потреби ЗСУ та інших формувань.
За словами Заремського, сума повинна становити не менше 1-2 мінімальних заробітних плат на місяць, тобто від 8 647 до 17 294 грн (станом на травень 2026 року). Про це він заявив у коментарі виданню “Телеграф”.
Інші важливі нововведення про бронювання від мобілізації у проєкті №15237:
- Пропонується регулювати бронювання виключно законом (а не постановами Кабміну). Це означає, що основні правила, категорії осіб, підстави та граничні строки бронювання зможе змінювати тільки Верховна Рада. Зараз більшість критеріїв визначає уряд своїми постановами, які легше “підкрутити”. Такий підхід має зменшити корупційні ризики та зробити систему однаковою для всіх.
- Крім того, пропонується регулярно переглядати кожну “бронь”. Бронювання не буде вічним, його періодично перевірятимуть на відповідність вимогам (наприклад, чи продовжує людина працювати на критичному об’єкті, чи сплачує внески, чи проходить збори). Конкретний механізм і періодичність має визначити Кабмін у підзаконних актах після прийняття закону.
Ці зміни мають зробити бронювання прозорим та зменшити, на думку ініціатора законопроєкту №15237, корупційні ризики.
Плюси і мінуси законопроєкту №15237
Станом на середину травня 2026 року законопроєкт №15237 ще не пройшов профільний комітет Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки, тому офіційних висновків комітету немає. Широкої експертної і суспільної дискусії також поки що немає.
Можливі переваги:
- Зменшення корупції та свавілля. Перехід основних правил бронювання під регулювання закону, а не постанов Кабміну, має обмежити “телефонне право” і бронювання “своїх”: чиновників, зірок шоу-бізнесу, дітей високопосадовців.
- Реальна участь тилу в обороні. Три альтернативи – критична інфраструктура, резерв або внески, змушуватимуть заброньованих не просто “відсиджуватися”, а приносити конкретну користь.
- Прозорість. Єдиний реєстр, регулярний перегляд бронювань та знеособлення даних можуть зробити систему більш контрольованою.
- Додаткові кошти на армію. Цільові внески можуть дати бюджету сотні мільйонів гривень щомісяця.
Можливі недоліки та ризики
За логікою законодавця, проєкт закону №15237 повинен суттєво зменшити корупцію. Однак на практиці виникає серйозний сумнів у досягненні справжньої справедливості.
Якщо людина (або її компанія) може просто платити 8 647-17 294 грн щомісяця, то заможні особи продовжать легко зберігати бронь, але тепер уже легально. Фактично це може перетворити бронювання на офіційну “платну відстрочку”, а не на справедливий механізм.
Критики можуть справедливо вказати, що законопроєкт переслідує дві приховані цілі:
- Зняти бронь з якомога більшої кількості людей (особливо тих, хто не зможе або не захоче платити), щоб направити їх на фронт.
- Зібрати додаткові офіційні “донати” з тих, хто зможе собі дозволити зберегти статус.
Інші ризики законопроєкту №15237:
- Підприємства критичної інфраструктури можуть втратити ключових спеціалістів.
- Сума внесків для більшості українців виглядає відчутною, а для заможних – смішно низькою.
- Механізм контролю за цільовими внесками, регулярним переглядом броней і роботою реєстру поки що не прописаний детально.
Загалом законопроєкт виглядає як спроба знайти компроміс між справедливістю та необхідністю наповнювати армію людьми і грошима, але без глибокого доопрацювання він ризикує лише легалізувати “бронь за гроші” замість того, щоб радикально виправити проблему.
