Активність російських “сіток” у соцмережах помітно зросла. І дивним чином співпала зі спалахом диверсій та терактів біля будівель ТЦК, скоєних руками українських корисних ідіотів
Попри те, що “Політарена” намагається уникати огульного використання слова “фронт” щодо сфер, не пов’язаних з бойовими діями, гібридна війна ведеться не лише на фізичному полі бою. І низка подій свідчить, що в останні два три тижні Росія на гібридних напрямках влаштувала наступальні дії. Україна ж зустрічає ворога з “широко заплющеними очима”. І вже зазнає втрат.
Збираємо до купи події та процеси, які можуть вказувати на чергову невидиму битву.
США: прості рішення по-американськи
Для початку варто коротко зупинитися на тому, що відбувається в США. Подій там багато, але нас цікавить декілька трендів. Перший – це “турборежим” (до болю знайоме українцям слово), в якому команда новообраного президента Дональда Трампа взялася змінювати усталений порядок справ під себе. “По-старому” очевидно вже не буде нікому, тож чим далі від інавгурації Трампа в США, тим в Україні “веселіше”.
Другий – це агресивність і популізм, з якими нова адміністрація очільника США змінює цей порядок справ. Випускники Пенсильваній, Стенфордів та Єлів побудували свій “офіс простих рішень” не гірше за випускників Трускавця. Зараз важко прогнозувати, чим це закінчиться для Америки – чи дійсно кардинальними змінами на краще і виканням непотрібного “баласту”, чи поступовим втихомиренням і переходу до звичного ведення справ після розправи зі списком “неугодних” типу USIAD та ЦРУ, чи колапсом. Але в поточний момент це несе світу, і Україні разом з ним, невизначеність і, разом з попереднім пунктом, хаос.
Нарешті, третій тренд – це примушення України до миру по-американськи. Галаслива передвиборча обіцянка стала ідеєю-фікс Трампа, тож відступати від неї він не збирається. Єдине що терміни довелося дещо переглянути, і “24 години” вже перетворилися у “100 днів”, але це не має жодного значення. Новому-старому американському президенту у його останню каденцію потрібна слава “миротворця”, а що то буде за мир – справа десята. Хай, може, і “русскій”, не американцям же в ньому жити.
Росія: курс на хаос
Росія дуже любить слово на “х”. Йдеться не про Путіна у Кремлі, а про хаос, генератором якого Москва є давно і надійно. Очікувано, що нинішні трампівські перегони з цього виду політичного спорту вона не могла проігнорувати. Надто це перспективний грунт для провокацій, дослідження можливого та перетягування важелів історії на свій бік.
Протягом останніх двох-трьох тижнів дуже помітно зросла активність російських “сіток” у соцмережах, особливо у Telegram. На це звертає увагу чимало спостерігачів – наприклад, медіаекспертка Катерина Венжик, журналістка Ольга Лень та інші фахівці, обізнані в інформаційній “кухні”. Як проявляються сітки: зроблені під копірку “україномовні” користувачі з російськими посилами, згенеровані ШІ фотографії зі сльозливим “ми два брати-захисники, ніхто не привітав нас із Днем народження”, мутні ТГ-канали із черговими жахалками про мобілізацію, висміювання і дискредитація українських спортсменів, які беруть участь в Олімпійських іграх у Франції.. Цього багато, і, на жаль, це охоче підхоплюють “прості українці”. Що вже має наслідки.
Красномовний приклад – блокування прикордонного посту мешканцями Старого Села на Рівненщині. Місцевим не подобаються блок-пости, укріплення кордону з Білоруссю, і їм дуже треба збирати у прикордонних зонах гриби і ягоди. Це можна було б списати на звичайне людське невігластво, але саме така поведінка та сприйняття реальності якраз і насаджується численними підросійськими ТГ-каналами, вайбер- та фейсбук-групами. І ними ж часто і скеровується. Тому чи була “акція” на Рівненщині місцевою ініціативою, чи “небратья” допомогли – питання відкрите.
У ту ж скарбничку – вбивство військовослужбовця з ТЦК у Пирятині на Полтавщині. В цьому випадку, звісно ж, навряд чи можна говорити про “руку Москви” безпосередньо, але вже після самого вбивства, підконтрольні РФ “сітки” і окремі коментатори почали ще більше сіяти ворожнечу. Через ті ж ТГ-канали та діячів типу “людини у статусі людини” Стахова, які розносили кремлівські наративи в українському інформпросторі, будуючи тут цілі мережі з юристами, оперативними групами підтримки та “накручуючи” українців на акції протесту. Тим часом “російські помийки” пишаються, що першими назвали ТЦК “людоловами”.
Хоча тут маємо бути об’єктивними – ТЦК довгий час практикують такі методи комунікації з цивільними і такі способи мобілізації, що російській пропаганді і вигадувати нічого не треба – тільки бери і користуйся, роздмухуй ненависть і нацьковуй українців один на одного – цивільних проти військових і навпаки. І лише зараз, під третю річницю вторгнення рф, у ЗСУ готують правила поведінки і спілкування, які зобов’яжуть виконувати військовослужбовців ТЦК під час проведення мобілізаційних заходів. Омбудсмен Дмитро Лубінець неодноразово заявляв, що співробітники ТЦК порушують права цивільних під час мобілізації. 17 грудня він казав, що ситуація по Україні у 2024 році погіршилася.
Росія не була б Росією, якби не скористалася цим. І що точно має ознаки спланованої акції, так це хвиля підривів військкоматів. Рівне, Павлоград, Кам’янець-Подільський – це лише випадки, які потрапили до новин. Загалом же, за словами голови Нацполіції Івана Вигівського, від початку 2025 року до 5 лютого в Україні зафіксовано 9 терактів, які сталися поблизу або в приміщенні ТЦК. При цьому росіяни навіть не обмежують себе нічим і просто використовують своїх посіпак як смертників, підриваючи разом з “посилкою”. Нема виконавця – нема свідка, виплати “гонорару” та ще одного українця. Суцільна вигода!
В цьому контексті варто згадати нещодавню хвилю підпалів військових авто. Нині вони вбачаються таким собі тренуванням: перевіряли придатність самої схеми, наявність “клієнтури”, будували сітку виконавців, тестували швидкість реакції українських спецслужб… А зараз перейшли на новий вбивчий рівень. Жадібних безпринципних дурників в Україні, нажаль, вистачає.
Привертають увагу і деякі події за кордоном. Наприклад, підпали українських закладів в Естонії (зараз відомо про два). Або інтерв’ю Ходорковського Дудю з обіцянками грошей російськомовним проєктам в Україні і Білорусі. Що схоже на оперативне підлаштування під зупинку американської допомоги. І пошук нових партнерів для просування звичного “русского міра”, тільки вже від “хороших русскіх”, хай і з “ефесбешними вушками”.
Розповіді про “нелегітимність” Зеленського від вічного любителя Путіна Такера Карлсона теж йдуть кремлівській справі на користь. Навіть якщо це власна ініціатива Карлсона.
Все це можна було б списати на збіги і випадковості, якби не їхня концентрація у часі. І спрямованість саме на розгойдування “українського питання” зовні та розшарування українського суспільства зсередини. Така собі посилена атака для завдання додаткової шкоди противнику, тобто нам, і виходу на кращі умови перед “гібридними переговорами” з Трампом.
Україна: історія проігнорованої хвороби
Україна цієї хроніки апокаліпсису не те що не помічає, але, таке враження, воліла б не помічати. Верховна Рада збирається на першу в історії тринадцяту сесію у кількості лише 226 народних депутатів – мінімум для кворуму. Президентських “слуг” – чи то 110, чи то, за словами нардепки Ірини Геращенко (ЄС), взагалі 96. Інтересу до подій у країні, а тим більше бажання на них реагувати, не помічено. З останніх досягнень – “бан” Порошенку на участь в сесіях на пів року за начебто образи “зеленого” Богдана Яременка десь в “кулуарах”. Хоча сам Яременко свого часу цілком публічно і безкарно “обкладав” у Фейсбуці політолога Євгена Магду.
Володимир Зеленський роздає інтерв’ю іноземним блогерам та журналістам і робить традиційні вечірні “відосики”. В яких говорить про улюблене: національний кешбек, є-підтримку та переговори з США про “гарантований мир”. Про підриви ТЦК, блокування на Рівненщині та тому подібні неприємні теми останні дні не згадувалося.
Тим часом правоохоронні органи продовжують звітувати про затриманих диверсантів – російська спецоперація триває. Наприклад, 6 лютого у Харкові затримали жінку, яка наприкінці січня заклала вибухівку біля приватного будинку ветерана ЗСУ, внаслідок чого він зазнав поранень. А на Одещині – двох юнаків, 17 і 18 років, які розбирали залізничну колію. В усіх випадках виконавці були завербовані через Telegram.
Тож не дивно, що згодом ця тривала і безкарна російська “накачка”, разом з розслабленням від того, що війна лишилася десь далеко, стала давати потрібні Кремлю плоди: напади з сокирою на робітників ТЦК на Буковині у березні 2024-го, бійка у Ворохті – натовп місцевих проти блокпосту – у липні… Але і тут правильно й вчасно зреагувати на загрозу влада не змогла і не схоже, що намагалася.
Читайте також: “Труха на Банковій: що не так з інформаційною політикою Офісу президента
І все це – на тлі не просто ігнорування проблеми Telegram, через який ведеться левова частка підривної діяльності, а ще й додаткового “підсаджування” на нього. Чого варта лише історія з присутністю адмінів сумнівних каналів на закритих зустрічах з президентом.
“З точки зору безпеки, нам би варто заборонити цю мережу, тому що небезпеки там настільки багато і не лише для нас”, – казав голова парламентського комітету з питань свободи слова Ярослав Юрчишин про Telegram, але надії на те, що це станеться, немає.
Політики відверто готуються до виборів. А відмовлятися їм від шаленого впливу Telegram-каналів на маси за таких умов точно не на часі.
