Антикорупційна стратегія України на 2026-2030 роки: що пропонує документ, і чому його блокують

27 липня народна депутатка, голова Комітету Верховної Ради з питань антикорупційної політики Анастасія Радіна (фракція «Слуга народу») зареєструвала в парламенті відповідний законопроєкт № 15230-д.

Антикорупційна стратегія — це головний державний документ, який визначає, як Україна протягом кількох років боротиметься з корупцією. Стратегія встановлює пріоритети, конкретні цілі та очікувані результати в найважливіших сферах життя країни. Документ важливий не лише для внутрішньої політики. Його ухвалення є одним із зобов’язань України перед Європейським Союзом.

Зокрема, він передбачений програмою Ukraine Facility — великим фінансовим інструментом ЄС, який дає Україні значні кошти на підтримку та відновлення. Також Стратегія тісно пов’язана з Дорожньою картою з питань верховенства права, яка є частиною переговорного процесу про вступ України до ЄС. Саме тому «лобісти» європейського шляху та некомерційні організації просувають цей документ, прописуючи в ньому роль міжнародних партнерів, зокрема у призначенні суддів та на керівні посади в правоохоронних органах.

Конфлікт навколо Антикорупційної стратегії на 2026-2030 роки та поточний статус

Станом на кінець липня документ досі не ухвалено. Дедлайн, передбачений програмою Ukraine Facility (кінець червня 2026 року), уже прострочений. Попередні версії стратгії застрягали у парламенті після спорів між Національним агентством з питань запобігання корупції, урядом і Верховною Радою.

Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) готувало Стратегію майже два роки. Агентство провело 26 публічних обговорень за участю понад 790 експертів, визначило сотні проблем і сформулювало орієентири антикорупційної політики у 16 пріоритетних сферах.

2 квітня 2026 року НАЗК направило фінальний проєкт до Кабінету Міністрів. Уряд понад місяць не розглядав документ. 13 травня Радіна зареєструвала законопроєкт № 15230 у редакції НАЗК — без урядових правок. Через декілька днів Кабмін подав свій варіант (№ 15230-1). З’явився також альтернативний проєкт від Петра Порошенка (№ 15230-2).

Основна причина конфлікту — те, що уряд вилучив із документа кілька важливих норм, які стосувалися незалежності правоохоронних органів. Ідеться насамперед про конкурсну процедуру призначення Генерального прокурора за участю міжнародних експертів, конкурс на посаду директора Державного бюро розслідувань, а також конкурс на керівника Національної поліції.

Радіна різко відреагувала на ці зміни. У Facebook вона написала:

«Уряд під головуванням Юлії Свириденко начхав на ключові євроінтеграційні обіцянки із комюніке Качки-Кос. Подавши свій проєкт антикорупційної стратегії, уряд не лише не включив туди ані реформу призначення генерального прокурора, ані незалежний конкурс для обрання керівника ДБР. На фоні підозри Єрмаку уряд ще й виключив із тексту стратегії надання САП можливості здійснювати процесуальні дії без погодження із генеральним прокурором. Зробити це саме зараз — ганебний абсурд».

Урядову редакцію критикували також за те, що вона суперечить проміжним бенчмаркам Європейського Союзу в межах переговорів про вступ. Міжнародна антикорупційна організація Transparency International Ukraine називала зміни Кабміну послабленням документа.

У липні 2026 року комітет Радіної працював над єдиною редакцією (законопроєкт № 15230-д) і рекомендував парламенту прийняти її за основу в першому читанні. Так що конкретного передбачає остання версія?

Корупція в Україні та шляхи її подолання

Перший розділ Антикорупційної стратегії 2026-2030 стосується не окремих галузей (суд чи митниця), а того, як має працювати вся антикорупційна система в країні. Він визначає основні проблеми і кроки, які потрібно зробити.

Головні проблеми:

• Політика часто будується без повних і об’єктивних даних.
• Антикорупційні програми в органах влади і держкомпаніях існують лише «для галочки».
• Закони і рішення часто містять корупційні ризики.
• Система декларування занадто складна і неефективна.
• Викривачі (люди, які повідомляють про корупцію) погано захищені.
• Чинні механізми виявлення, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів працюють недостатньо ефективно і часто залишаються формальними.
• Відповідальність за корупцію досі не завжди невідворотна.
• Антикорупційні органи (НАЗК, НАБУ, САП, АРМА) мають проблеми з незалежністю і ресурсами.

Що пропонує стратегія:

• Збирати і публікувати реальну статистику про корупцію та регулярно досліджувати, де вона найбільше поширена.
• Розвивати антикорупційну освіту і просвітництво.
• Регулярно аналізувати корупційні ризики у найважливіших сферах і перевіряти закони на «дірки». Пропонується надати НАЗК повноваження проводити фахову експертизу проєктів нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України та президента України, що стосуються функціонування загальної системи запобігання та протидії корупції.
• Спростити декларування і зосередити контроль на високопосадовцях та ризикових сферах. Автори вважають за необхідне зменшити бюрократію (ідеться, наприклад, про проміжні відомості, зокрема повідомлення про суттєві зміни в майновому стані тощо), яка не допомагає виявляти реальні порушення, а лише завантажує і декларантів, і НАЗК. Натомість контроль має зосереджуватися на тих, хто справді має високі ризики — керівниках високого рівня і посадовцях у «чутливих» сферах (закупівлі, будівництво, митниця, земля тощо). Це класичний ризик-орієнтований підхід: не перевіряти всіх однаково поверхнево, а глибше перевіряти тих, де ймовірність зловживань вища.
• Привести захист викривачів до європейських стандартів і створити чітку систему їхньої підтримки.
• Провести реформи, щоб корупціонери реально були притягнуті до відповідальності, а не уникали покарання через процедурні лазівки чи затягування справ у суді.

• Посилити незалежність від політичного впливу українських можновладців і спроможність НАЗК, НАБУ, САП та АРМА, зокрема через стабільне фінансування і прозоре управління арештованими активами.

Стратегія вимагає, щоб боротьба з корупцією була системною, базувалася на реальних даних і захищала тих, хто повідомляє про порушення.

Запобігання корупції у пріоритетних сферах

Розділ другий Антикорупційної стратегії 2026-2030 зосереджений на конкретних сферах, де корупційні ризики найвищі. Документ не просто перелічує проблеми — він пояснює, чому вони виникають, а також які зміни мають відбутися до 2030 року. Вони повинні знайти своє відображення в конкретних законах і підзаконних актах — і тільки тоді Стратегія запрацює.

Суд

На думку авторів стратегії, процедури відбору суддів і членів органів суддівського врядування (Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів) досі містять ризики політичного чи іншого впливу. Автори документи пропонують залучати незалежних експертів, делегованих міжнародними партнерами. Ще пропонується запровадити таємне електронне голосування під час виборів в Раду суддів, розвивати електронне судочинство, обмежити тривале перебування на адміністративних посадах у судах, а також чіткіше прописати гарантії незалежності суддів і правила їхньої відповідальності, щоб зберегти баланс між захистом від тиску і підзвітністю.

Прокуратура, поліція та Державне бюро розслідувань

Стратегія пропонує:

• Зробити призначення на керівні посади в прокуратурі прозорим і заснованим на заслугах, відновити конкурси на посади в Офісі Генерального прокурора та обласних прокуратурах, щоб зменшити ризик політичного впливу.
• Запровадити випадковий розподіл справ і систему електронного кримінального провадження.
• Посилити прокурорське самоврядування, запровадити електронну систему управління персоналом.
• Підвищити ефективність перевірок доброчесності та забезпечити конкурентний рівень заробітної плати.

Для поліції пропонують поетапний перехід до призначення на керівні посади винятково на конкурсних засадах із залученням сторонніх експертів.

Для ДБР передбачено комплексне реформування: новий конкурс на директора за участю міжнародних партнерів, обов’язкову періодичну атестацію всього персоналу на доброчесність і професійність, а також зовнішній аудит, негативний висновок якого може стати підставою для дострокового звільнення керівництва.

Оборона

У сфері оборони Стратегія фіксує одразу кілька серйозних проблем. Недостатній демократичний цивільний контроль створює умови для зловживань фінансами і порушення прав військовослужбовців. Надмірна закритість інформації знижує підзвітність і обмежує громадський нагляд. Відсутність повноцінного циклу «планування — програмування — бюджетування — виконання» підвищує ризики неефективного використання коштів. Незавершеність кадрової реформи призводить до непрозорого просування по службі. Окремо документ вказує на непрозорі правила бронювання та недосконале регулювання експорту товарів військового призначення.

Стратегія передбачає посилення інституції військового омбудсмана. Хочуть удосконалити правила роботи з інформацією з обмеженим доступом, щоб знайти баланс між безпекою і прозорістю. Планують запровадити стратегічний цикл управління ресурсами за євроатлантичними стандартами, зробити оборонні закупівлі стандартизованими, а також створити єдину державну політику в цій сфері.

Окрему увагу приділено кадрам, бронюванню та експорту. Для військовослужбовців пропонують прозору систему управління кар’єрою, засновану на об’єктивних критеріях, і цифрові системи обліку персоналу.

Будівництво та інфраструктура

Проблеми у цій сфері, які виділяє стратегія:

• Містобудівна документація часто застаріла і непублічна, а процедура її розроблення недосконала. Це створює можливості будувати з порушеннями.
• Порядок отримання містобудівних умов, технічних умов і дозволів на будівництво залишає багато простору для зловживань.
• Контроль і нагляд у будівництві працюють слабко, а правила ціноутворення при використанні бюджетних коштів непрозорі.
• Окремо документ вказує на відсутність повноцінного реєстру об’єктів культурної спадщини та проблеми з технічним контролем транспортних засобів.

Вирішення автори стратегії вбачають в цифровізації — вони пропонують удосконалити збір вихідних даних для містобудівної документації, зробити Містобудівний кадастр повноцінною публічною системою і забезпечити електронну взаємодію із земельним кадастром.

Зараз дозвіл на будівництво зазвичай розглядає місцевий орган архітектурно-будівельного контролю, а це створює ризик, що що місцеві чиновники можуть «вирішувати питання» з конкретним забудовником. Тому процедури отримання дозволів на будівництво планують зробити екстериторіальними (за принципом випадкового розподілу).

Енергетика

Стратегія вимагає законодавчо забезпечити фінансову, організаційну і кадрову незалежність НКРЕКП відповідно до вимог європейських директив, оновити процедури формування її складу та захистити членів комісії від незаконного впливу. Тарифну політику хочуть зробити передбаченою через Єдиний календар тарифних рішень. Також мають повністю впровадити європейські правила доброчесності та прозорості на енергетичному ринку (REMIT) і створити національну електронну систему, яка акумулюватиме дані про всі відповідні операції.

Публічні закупівлі

У сфері публічних закупівель стратегія вказує на кілька класичних проблем. Після перемоги в тендері умови договору часто змінюють — іноді під виглядом «об’єктивної необхідності», а насправді в інтересах конкретного постачальника. Замовники встановлюють дискримінаційні або надмірні вимоги, які відсікають зайвих учасників. Неконкурентні способи закупівель використовують частіше, ніж потрібно. Моніторинг закупівель працює недостатньо ефективно, а відповідальність за порушення часто залишається формальною.

Що пропонують змінити:

• Умови тендерної документації і пропозиції учасника мають ставати частиною договору.
• Сам договір планують укладати в електронній машиночительній формі.
• Бізнесу хочуть дати більше можливостей оскаржувати дискримінаційні умови, збільшити мінімальні строки подання пропозицій і повністю цифровізувати тендерну документацію.
• Перелік підстав для неконкурентних закупівель мають скоротити.
• Моніторинг планують зробити превентивним і ризик-орієнтованим (з акцентом на перевірки ще до укладення договору), а відповідальність за порушення — реально невідворотною.

Державне регулювання та контроль у сфері економіки

У цьому блоці стратегія охоплює широкий спектр питань — від регуляторного навантаження на бізнес до управління державним майном, перевірок, корпоративного управління державними компаніями та ринку капіталу. Головна проблема — надмірне, складне і часто неефективне регулювання, яке створює умови для корупції і тиску на бізнес.

Стратегія робить акцент на дерегуляції і цифровізації:

• Види діяльності з низьким рівнем ризику хочуть перевести на декларативний принцип, запровадити «мовчазну згоду» в дозвільних процедурах і проводити якомога більше послуг через Єдину державну електронну систему дозвільних документів.
• Планують провести функціональний аудит повноважень органів влади, щоб прибрати дублювання.
• Для державного майна передбачено публічний електронний реєстр життєвого циклу об’єктів і автоматизований моніторинг оренди.
• Перевірки мають стати превентивними і ризик-орієнтованими, а конкурси на керівників державних компаній — уніфікованими і прозорими, з публікацією відеозаписів співбесід і залученням громадськості.

Також документ передбачає розвиток краудфандингу, спрощення доступу до ринку капіталу та прозору реалізацію арештованого майна через електронні аукціони.

Податки і митниця

Стратегія вимагає розробити і впровадити покрокові алгоритми прийняття рішень щодо митної вартості, класифікації товарів і форм контролю:

• Кожен крок посадовця митниці має фіксуватися в системі, а відхилення від алгоритму — аналізуватися.
• Планують поступово перейти до автоматичного оформлення низькоризикових декларацій і випадкового розподілу декларацій між митниками.
• Технічне оснащення пунктів пропуску хочуть суттєво посилити, а результати сканування і зважування — використовувати в системі управління ризиками.
• Для кадрів передбачено ключові показники ефективності, обов’язкову ротацію керівників і чіткі правила проходження служби.

Надрокористування

У сфері надр стратегія фіксує три основні проблеми. По-перше, бракує доступної, повної і достовірної геологічної інформації — через це знижується прозорість і з’являються можливості для зловживань. По-друге, єдина державна електронна геоінформаційна система користування надрами працює лише частково. По-третє, правове регулювання доступу до надр досі недостатньо узгоджене з європейськими стандартами.

• Стратегія вимагає відкрити первинну і вторинну геологічну інформацію в електронній системі та на порталі відкритих даних.
• Має з’явитися спеціалізований державний архів геологічної інформації і сховище кернового матеріалу, а дані — оцифрувати і привести у відповідність до міжнародних стандартів.
• Єдину електронну систему користування надрами планують зробити повноцінною платформою, яка охоплює весь життєвий цикл надрокористування і взаємодіє з іншими реєстрами.
• Законодавство хочуть рекодифікувати, зменшити кількість неконкурентних процедур і запровадити спеціальні правила для критично важливих корисних копалин — з єдиним контактним пунктом і чіткими строками дозвільних процедур.

Земля

Стратегія пропонує поступово скасувати безоплатну приватизацію цінної державної і комунальної землі (коли ділянки роздавали без конкурсу і без плати до бюджету) і «замінити її іншими формами соціальної підтримки». Право на безоплатну приватизацію збережуть лише для власників будівель, що стоять на такій землі, та для тих, хто отримав ділянку ще до 2002 року.

Право постійного користування планують поетапно замінити на звичайні договори, наприклад, оренду, з чіткими обов’язками, реальною платою до бюджету і контролем.

Обмеження у використанні земель (зокрема охоронні зони) мають вноситися до кадастру за єдиними прозорими правилами.

Оцінку земель для оподаткування перевести на масову оцінку — єдину автоматизовану систему, яка визначатиме вартість ділянок за однаковими правилами для всіх, а не «вручну». Усі процедури із землеустрою щодо державної і комунальної землі мають стати повністю електронними.

Аграрна сфера та лісове господарство

Державну підтримку аграріїв пропонують зробити автоматизованою і узгодженою з правилами ЄС, щоб мінімізувати людський фактор і забезпечити громадський контроль. Для гармонізації законодавства планують створити моніторингову платформу і програму підтримки бізнесу у впровадженні європейських стандартів.

У лісовій сфері — чітко розділити функції управління, контролю і господарювання, зробити лісовий кадастр повним і узгодженим із земельним, запровадити автоматичний обмін даними між усіма системами обліку деревини та публічний моніторинг використання лісових ресурсів.

Охорона здоров’я

Стратегія робить ставку на цифровізацію і прозорість. Інформацію про доступні безоплатні послуги за програмою медичних гарантій мають зробити публічною, а планову госпіталізацію — через електронну чергу, яку пацієнт може відстежувати. Рецепти мають виписуватися строго за клінічними протоколами, а факти надання послуг — підтверджуватися цифровими інструментами.

Для експертних і військово-лікарських комісій передбачено формування складів за принципом випадковості та ротації, а рішення — на основі даних електронної системи охорони здоров’я. У лікарнях планують запровадити ключові показники ефективності для керівників, посилити внутрішній аудит, створити наглядові ради та запровадити кодекси етики з регулярним навчанням персоналу.

Освіта і наука

Низька і незбалансована оплата праці педагогів та науковців (коли значна частина зарплати складається з надбавок) знижує престиж професії і створює ґрунт для неформальних практик. Конкурси на керівників закладів освіти часто формальні або взагалі не проводяться. Академічна доброчесність контролюється слабко, через це поширюється «академічний аутсорсинг» (купівля робіт і дисертацій). Фінансування науки залишається недостатнім і непрозорим, а механізми розподілу освітніх коштів містять ризики. Ліцензування вищої освіти має розмиті повноваження між різними органами.

Стратегія вимагає посилити контроль за академічною доброчесністю, запровадити дієві санкції і протидіяти комерційному виготовленню наукових робіт. Фінансування науки плнують довести щонайменше до 3% ВВП, уніфікувати конкурсні процедури і зробити розподіл коштів прозорим. Також передбачено чітко розмежувати повноваження: один орган розробляє ліцензійні умови, інший — видає ліцензії і контролює їх дотримання.

Механізм впровадження, моніторингу та оцінки

Сама стратегія — це рамковий документ. Вона визначає проблеми і очікувані результати, але не містить детального плану дій з конкретними строками і відповідальними. Для цього передбачено окремий механізм.

Після ухвалення стратегії Кабінет Міністрів має протягом шести місяців затвердити Державну антикорупційну програму з її виконання. Проєкт цієї програми готує Національне агентство з питань запобігання корупції. Координацію її виконання також здійснює НАЗК.

Раз на рік проводитиметься оцінка ефективності — наскільки вдалося наблизитися до очікуваних стратегічних результатів. Підсумкова оцінка за весь період дії стратегії має відбутися після 2030 року.

Таким чином, механізм побудований так: Стратегія задає цілі, програма розписує конкретні кроки, НАЗК координує і перевіряє виконання, а в кінці суспільство і влада отримують публічну оцінку того, що вдалося зробити, а що — ні.

Стратегія сама по собі нічого не змінить. Її цінність з’явиться лише тоді, коли положення документа перетворяться на конкретні закони, працюючі електронні системи і реальні зміни в роботі органів влади. Але для цього її потрібно спочатку ухвалити. Чи буде цей узагальнений документ прийнятий в Раді або ж його заблокують через політичні конфлікти, як це було з попередніми версіями, — покаже час.