Нардеп Мережко про США: «Треба працювати з прихильниками Трампа, переконувати їх як Лору Лумер»

Тепер адміністрація Трампа навіть сигналізує про готовність заблокувати закупівлю зброї через механізм PURL у разі продовження українських ударів  по російських нафтопереробних заводах. 

Чи варто припиняти удари по НПЗ, що означає дизельна угода між США та РФ, та як Україні вибудовувати відносини зі США — про це «Політарена» поговорила із головою парламентського Комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександром Мережком. 

Пане Олександре, для чого, на вашу думку, Дональд Трамп оголосив «енергетичне перемир’я», хоча згоди ні української, ні російської сторін, як тепер зрозуміло, не було

— Усе, що відбувається, пов’язано так чи інакше з проміжними виборами. Є питання, пов’язані з тим, що ціни на пальне в Сполучених Штатах пішли вгору, і Трампу треба показати, що він проблему цю вирішує, для того, щоб його партія, не програла на виборах. Тобто йому треба показати якийсь результат, що він, принаймні, щось робить. Це зазвичай супроводжується тим, що треба показати виборцям, що він щось робить в цьому напрямку і звинуватити когось. А звинуватити, як завжди це буває, можна слабкішу сторону.

Але ж у Росії самої дефіцит пального. Невже їх ресурс вплине на ціни в США?

— Справа в тому, що ці закупівлі дизеля в Росії по суті не вплинуть на ціну на пальне у Сполучених Штатах. Це суто такий політичний крок. Це навіть не економічний, який там щось змінює, вирішує. Ні, це суто політичний передвиборчий крок. І до економіки це не має жодного стосунку.

А власне спеціальні посланці президента США Стів Віткофф і Джаред Кушнер пояснюють зняття санкцій з російського дизеля спробою схилити РФ до компромісів у межах мирних переговорів… 

— Це треба ж якось пояснити, знайти якесь, знаєте, шляхетне, пояснення. Хоча, насправді, це абсолютно не так. На Росію можна, будьмо реалістами, вплинути лише за допомогою сили, за допомогою санкцій. Є ж урешті-решт закон Ліндсі Грема . Чому Трамп не використовує ці важелі? У нього в руках все є. Але він не хоче цього робити. Треба скористатися цими важелями, а не давати, знаєте, як «carrot and stick». Тобто, морква і батіг. Вони чомусь намагаються дати моркву, тигру чи там ведмедю російському. Для нього це не те. Треба діяти за допомогою сили, санкцій. Можна все, що завгодно говорити.

Це подібно до лікування онкології. Є мільйони різних псевдозасобів. А насправді, медицина каже, що є тільки два надійних — це операція і хіміотерапія і все. Так само і в зовнішній політиці по відношенню до Росії. Можна вигадувати все, що завгодно, чим займається Кушнер з Віткоффом. Але є лише два засоби. І більше нічого, все інше — це шахрайство. Два засоби [перемогти Росію], це санкції і військова допомога Україні. Все.

Проте зараз США тиснуть на нас, коли обмежують функціонал Starlink, не попереджають про запуск балістики…

— Тиснуть на жаль, на слабкішу сторону. Тому що, якщо ви хочете досягти якусь угоду або видимість, то ви ж не будете на сильніших, це складніше. І це треба більше витрат, зусиль і так далі. Але ж змусити того, хто слабкіший погодитися на капітуляцію чи на якісь абсурдні вимоги Путіна чи поступки.

Як вважаєте, до чого готові дійти США? Вони готові відключити Starlink і припинити обмін розвідданими?

— Вони не скасували цей обмін. Потім Starlink, наскільки я розумію, бо не технар, що він просто став повільнішим . Тобто, він нібито працює, але вже не так. Це ж робиться іноді поступово, в досить-таки м’якій формі. Це не одразу, і не так радикально взяли і відрубали.

А вони готові «відрубати»?

— Я думаю, що цього не станеться, тому що є «public opinion» в Сполучених Штатах, є позиція самих hеспубліканців, значна кількість незадоволена такими рішеннями.

Чи варто нам припиняти атаки по НПЗ, який нині чи не найкращий інструмент протидії агресії Росії?

— Єдиний так, це єдиний інструмент, яким можна скористатися, щоб змусити Путіна сісти за стіл переговорів. Це єдиний серйозний інструмент. Інших немає, крім санкцій. Я маю на увазі військовий інструмент. Погоджуватися? Зеленський чітко сказав, що якщо йдеться про «енергетичне перемир’я», то тоді можна погодитися. Тобто Росія не руйнує нашу енергосистему, а ми не б'ємо по російських НПЗ. Тобто йдеться про таке повноцінне «енергетичне перемир’я». Але те, що пропонує Трамп, щоб ми не били по НПЗ і вони не будуть, а у них їх багато і дуже болісно це для них, а у нас там тільки одне НПЗ — це ж не рівноцінний, можна сказати, варіант для нас. Тобто тут немає сенсу  у військовому плані. 

А в цих заборонах на удари по російських НПЗ не проглядаються бізнесові інтереси оточення Трампа, як думаєте? Згадаймо про переговори про купівлю активів «Лукойл».

— Справа в тому, що Трамп і його представники, Кушнер і Віткофф — це ж бізнесмени. Вони керуються економічними інтересами. Це ж не стратеги, не геополітики. Вони і не гуманісти, тобто не керуються гуманітарними, моральними засадами якимись. Ні, у них дуже чітке таке економічне ставлення. І дійсно вони думають з точки зору бізнесу. І так вони бачать світ. 

Коли Трамп відійшов від дипломатії і почав використовувати переговори як «ширму» для вирішення бізнесових питань? Чи не тоді, коли з переговорної делегації виключили проукраїнського Кіта Келлога?

— Це філософія Трампа — Америка понад усе. І мається на увазі, що треба бути дуже жорстким, прагматичним в економічному плані і обстоювати свої економічні інтереси. Трампа зараз цікавлять вибори, щоб його партія не програла вибори, а точніше навіть не партія, республіканці різні. Там є ті, хто підтримує, і ті, хто не дуже підтримує Трампа. А його прихильники, щоб не програли. А на другому місці це економіка. Щоб його виборці бачили чи думали, що він дбає про їхній добробут, про їхні економічні інтереси.

Днями також з’явилася інформація в іноземних ЗМІ про підготовку мирного плану США та Європи, який серед іншого, передбачає територіальні поступки і відновлення закупівлі енергоносіїв з РФ. Чому вона готується без України?

— Так, по-перше, це порушення засади «нічого про Україну без України». По-друге, таких планів було, є і буде тисячі й тисячі. Але вони, на жаль, не мають жодного відношення до об'єктивної реальності. А об'єктивна реальність полягає в тому, що Путін не зацікавлений у тому, щоб серйозно вести перемовини. Він сподівається, що буде зима, і він продовжуватиме знищувати нашу енергетичну систему. І він узагалі, знаєте, дуже прагне чого? Врешті-решт знищення державності України. Тобто треба бути реалістом, розуміти його. Його можна зупинити не за допомогою перемовин, а за допомогою сили. За допомогою допомоги Україні — і військової допомоги, і матеріальної допомоги і за допомогою санкцій. Коли не буде грошей у російської воєнної машини, це може зупинити, може змусити Путіна вести перемовини. А все інше, різні плани — це дуже наївно.

Підсумовуючи, як Україні вибудовувати відносини із США, щоб вони не згортали санкційний тиск…? Чи з Європою? 

— США залишаються нашим партнером, раз. Американський народ все-таки на боці України. Це країна і народ, які все-таки орієнтуються на цінності і принципи, які записані у них у Декларації незалежності, — життя, свобода, прагнення щастя. І вони в це вірять і це дуже правильно. Тобто ці цінності мають значення, і вони керуються ними. Суспільна думка на боці України і Конгрес. Конгрес — це ж демократія, демократичний інститут, республіканці, я дивлюся, більшість — на боці України. Я дивлюся навіть МАГА, рух МАГА — теж не вважає Путіна другом, і це не є проросійський рух. Просто треба працювати з прихильниками Трампа, з його електоральною базою. Треба їх переконувати, як, наприклад, Лору Лумер — це доволі успішний приклад, що можна представників цього руху МАГА на свій бік якось схилити. 

Якщо демократи переможуть на проміжних виборах, чого очікувати Україні?

— Для нас головне не те, щоб хтось переміг, демократи чи республіканці. Для нас головне, щоб прихильники України перемогли, а вони є в обох партіях. Який там внутрішній розклад, — для нас не має значення. Ми не втручаємося в їхню внутрішню політику. Ми підтримуємо тих, хто підтримує Україну. Ось і все. Тобто це можуть бути і республіканці, це можуть бути і демократи, це можуть бути трампісти, будь-хто. Головне, щоб вони підтримали Україну.