Україна має обрати: розвивати і надалі централізовану енергосистему, яка перебуватиме під ракетними обстрілами, чи розвивати розподілену генерацію із залученням всіх наявних у країні – і розпорошених її територією – джерел енергії.
Про це йдеться у колонці “Як запустити розподілену генерацію в Україні” на “Економічній правді”.
Як зазначають її автори – голова правління громадської спілки Global 100 RE Ukraine Олександр Домбровський, голова правління Біоенергетичної асоціації України Георгій Гелетуха та експерт цієї ж асоціації Володимир Крамар – за одну ніч на 22 березня 2024 року Україна перетворилась з частково енергопрофіцитної в енергодефіцитну країну. Причому в основному з ладу були виведені енергооб’єкти, які виконують роль маневрових.
Стратегічний шлях у подоланні критичного стану української енергосистеми автори статті бачать у розвитку розподіленої генерації на основі біогазу, природного газу українського видобутку, відновлювальних джерел енергії з використанням сучасних мобільних систем накопичення енергії та інтелектуальних мереж (smart grid) тощо.
У матеріалі детально аналізуються переваги та недоліки розподіленої генерації та бар’єри на шляху до її впровадження. Зокрема, серед плюсів автори згадують коротший термін будівництва і введення в експлуатацію нових потужностей; менші загальні інвестиції на об’єкт; зменшення втрат електричної енергії під час передачі; забезпечення додаткових регулюючих потужностей в енергосистемі, сприяння розвитку місцевих громад і територій та інше.
Серед “мінусів” — необхідність розвитку додаткової енергетичної інфраструктури, ризик неоптимального розміщення генеруючих потужностей, нижчі коефіцієнти корисної дії для установок меншої потужності, потенційний дефіцит фахівців з монтажу і обслуговування обладнання, необхідність імпорту іноземного обладнання у великих кількостях тощо.
У статті ставляться під сумнів доцільність значних інвестицій у відновлення традиційної централізованої енергосистеми, зі значними ризиками її руйнування приблизно кожні 1-2 роки. Натомість зазначається, що об’єкти розподіленої генерації вартістю менше 16 млн доларів – наприклад, газопоршневі і газотурбінні електростанції, ТЕЦ на біомасі, а також сонячні та вітрові електростанції – можуть бути нецікавими з економічної точки зору для ракетних атак.
Відповідно, автори пропонують розробити відповідну програму розвитку розподіленої генерації в України, забезпечити її пріоритетність, а також низку інших управлінських рішень для впровадження запропонованої моделі.
Нагадаємо, російська ракетна атака повністю знищила Трипільську ТЕС на Київщині внаслідок чого на Україну очікують відключення електроенергії у пікові періоди літа і під час опалювального сезону восени-взимку.
