У Верховній Раді нардепи фракції “Слуга народу” зареєстрували законопроєкт, який передбачає надання Національній поліції України нових повноважень у сфері виявлення та документування необґрунтованих активів посадовців.
Йдеться про проєкт закону №15260 “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законодавчих актів щодо удосконалення заходів з виявлення необґрунтованих активів та збору доказів їх необґрунтованості”.
Документ подали народні депутати Максим Павлюк, Сергій Іонушас та Олег Бондаренко разом з іншими колегами.
Вони пропонують, щоби поліція могла самостійно збирати інформацію про активи посадовців, вартість яких не відповідає їхнім офіційним доходам, розшукувати та арештовувати таке майно, а також направляти матеріали до прокуратури для пред’явлення позовів про стягнення активів у дохід держави.
Невідповідність доходів і способу життя посадовців: чому декларацій замало
Крім того, законопроєкт пропонує встановити адміністративну відповідальність за невиконання законних вимог поліцейських під час проведення перевірок активів посадовців.
Основною метою законопроєкту, за словами його авторів, є підвищення ефективності виявлення активів сумнівного походження та формування якісної доказової бази як для цивільних, так і для кримінальних проваджень. Ініціатори вважають, що передача частини функцій з виявлення необґрунтованих активів Національній поліції дозволить суттєво розширити охоплення таких перевірок.
У пояснювальній записці зазначається, що на сьогодні кількість справ про визнання активів необґрунтованими за статтею 290 Цивільного процесуального кодексу залишається незначною. На їхню думку, використання територіальних підрозділів поліції по всій країні дозволить значно пришвидшити збір матеріалів і зменшити кількість посадовців, чиї активи залишаються поза увагою правоохоронних органів. Таким чином, законопроєкт покликаний зробити роботу поліції “завершеною” – з можливістю притягнення особи до відповідальності не лише в кримінальному, але й в цивільному порядку.
Законопроєкт вочевидь обумовлений тим, що в Україні особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, подекуди демонструють рівень життя, який явно не відповідає їхнім офіційним доходам, зазначеним у декларації. До цієї категорії належать державні службовці, депутати всіх рівнів, судді, прокурори, посадовці органів місцевого самоврядування, керівники державних підприємств та установ, а також особи, які обіймають посади в правоохоронних і контролюючих органах.
Типова ситуація виглядає наступним чином: посадовець офіційно отримує, наприклад, 300-500 тисяч гривень на рік, однак володіє елітним автомобілем вартістю в кілька мільйонів гривень, будує або купує дорогий будинок, регулярно відпочиває на закордонних курортах, має у власності коштовності та інші цінні предмети. При цьому в декларації часто зазначаються значно скромніші активи – старі автомобілі, невеликі квартири або взагалі відсутність значного майна. Такі історії регулярно з’являються в медіа, коли розбирають спосіб життя суддів, прокурорів, голів районних адміністрацій чи депутатів місцевих рад.
Формально механізм контролю існує – щорічне декларування доходів і майна. Однак практика показує його обмежену ефективність. Декларації часто заповнюють формально або з використанням “схем” номінального оформлення майна на родичів, друзів чи підставних осіб. Правоохоронні органи при цьому мають обмежені можливості оперативно перевіряти таку невідповідність і збирати докази.
Саме цю прогалину і намагається закрити законопроєкт №15260. Він пропонує надати Національній поліції повноваження активно виявляти випадки явної невідповідності між доходами посадовця та його витратами і майном. Поліція зможе витребувати інформацію з реєстрів, аналізувати стиль життя особи, встановлювати обставини придбання дорогих активів і формувати матеріали для подальшого звернення до суду з позовом про визнання таких активів необґрунтованими. Таким чином, законодавець пропонує перейти від пасивного декларування до більш активного виявлення та документування ознак незаконного збагачення.
Які нововведення пропонує проєкт закону №15260
Основні зміни зосереджені у трьох блоках: надання поліції нових інструментів роботи з активами посадовців, запровадження адміністративної відповідальності за перешкоджання перевіркам та уточнення процесуальних норм у цивільному судочинстві.
Найважливіші нововведення пропонується внести у Закон України “Про Національну поліцію”.
- До статті 23 пропонується додати чотири нові пункти. Згідно з пунктом 26¹, поліція в межах своєї компетенції зможе вживати заходів щодо виявлення необґрунтованих активів та збору доказів їх необґрунтованості. Зібрані матеріали поліція направлятиме до відповідного органу прокуратури для вирішення питання про пред’явлення позову про визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави.
- Пункт 26² надає поліції повноваження здійснювати розшук та накладати арешт на кошти і майно, які мають ознаки необґрунтованості або можуть бути предметом конфіскації чи спеціальної конфіскації у кримінальних провадженнях, віднесених до підслідності Національної поліції. Це дозволяє поліції не лише фіксувати факт наявності сумнівних активів, але й оперативно блокувати можливість їх приховування чи відчуження.
Особливо важливим є пункт 26³, який закріплює право поліції отримувати інформацію з державних реєстрів, автоматизованих інформаційних систем та баз даних, зокрема з обмеженим доступом. Такий запит може бути направлений за підписом керівника центрального органу поліції, його заступника, керівника міжрегіонального або територіального органу поліції. Органи державної влади, місцевого самоврядування та юридичні особи зобов’язані надати запитувану інформацію протягом трьох днів, а в разі неможливості – не пізніше десятиденного строку. Це положення суттєво спрощує доступ поліції до відомостей про майно, доходи та фінансові операції осіб, які перевіряються.
- Пункт 26⁴ дозволяє поліції на добровільній або договірній основі залучати кваліфікованих експертів та спеціалістів з державних органів, фінансових установ та інших організацій для визначення ринкової вартості активів, що мають ознаки необґрунтованості.
Паралельно законопроєкт вносить зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення. Статтю 185¹³ доповнюють положенням про відповідальність за невиконання законних вимог посадових осіб Національної поліції. Таким чином, відмова надати інформацію на запит поліції, надання недостовірних відомостей або порушення встановлених строків може тягнути за собою накладення штрафу. Крім того, поліцейські отримують право самостійно складати протоколи за цією статтею.
Згідно проєкту закону, в Цивільному процесуальному кодексі України Національну поліцію пропонують включити до переліку суб’єктів, які мають право вживати заходів щодо виявлення необґрунтованих активів та збору доказів їх необґрунтованості (частина п’ята статті 290). Це означає, що зібрані поліцією матеріали можуть безпосередньо використовуватися у цивільних справах про стягнення таких активів у дохід держави.
Таким чином, законопроєкт створює комплексний механізм, у якому поліція отримує як інструменти для збору інформації та блокування активів, так і можливість притягувати до адміністративної відповідальності осіб, які перешкоджають проведенню перевірок.
Потенційні ризики та недоліки законопроєкту №15260
Попри задекларовану мету посилити боротьбу з необґрунтованими активами, законопроєкт №15260 містить низку ризиків, які можуть призвести до негативних наслідків у правозастосуванні.
- Перш за все, це ризик зловживання новими повноваженнями. Поліція отримує досить широкі можливості витребувати інформацію з державних реєстрів та баз даних. При цьому законопроєкт не передбачає чітких механізмів контролю за тим, на яких підставах і щодо кого саме ініціюють такі перевірки. За відсутності належного внутрішнього та зовнішнього нагляду це створює передумови для вибіркового застосування норм як інструменту тиску на неугодних осіб, бізнес або політичних опонентів.
- Другим суттєвим ризиком є низька якість роботи через відсутність спеціалізації. На відміну від Національного антикорупційного бюро, Національна поліція не має значного досвіду та напрацьованої практики у справах про необґрунтовані активи. Масштабне розширення повноважень на всю систему територіальних підрозділів поліції може призвести до великої кількості формально зібраних матеріалів низької якості, які потім перевантажуватимуть прокуратуру та суди. Це, у свою чергу, може знизити ефективність усього механізму цивільної конфіскації.
- Також викликає занепокоєння питання захисту персональних даних та прав людини. Нововведення, у разі його ухвалення, дозволить поліції отримувати інформацію з реєстрів за досить простою процедурою. Законопроєкт не містить достатніх гарантій щодо захисту конфіденційної інформації та не передбачає чітких наслідків за її неправомірне використання чи розголошення.
- Окремої уваги заслуговує ризик дублювання функцій. В Україні вже діють спеціалізовані органи, які займаються протидією корупції та незаконному збагаченню – НАБУ, ДБР, Бюро економічної безпеки. Наділення цими повноваженнями ще й Національної поліції без чіткого розмежування компетенції може призвести до паралельної роботи кількох органів щодо одних і тих самих осіб, конфліктів юрисдикцій та неефективного використання ресурсів.
- Не менш важливим є ризик перетворення адміністративної відповідальності на інструмент тиску. Запровадження штрафів за невиконання вимог поліції у справах про необґрунтовані активи може використовуватися не лише для збору доказів, але й для створення тиску на родичів, партнерів чи свідків, які не бажають співпрацювати з поліцією.
Нарешті, законопроєкт не вирішує фундаментальну проблему – відсутність чітких і прозорих критеріїв, за якими активи вважатимуться необґрунтованими. Без таких критеріїв розширення повноважень поліції може призвести до зростання кількості позовів, що створюватиме додаткове навантаження на судову систему та ризики порушення прав власності.
Таким чином, ефективність законопроєкту значною мірою залежатиме від того, наскільки якісно будуть прописані механізми контролю та safeguards проти зловживань на етапі доопрацювання документа.
