Президент Чеської Республіки Петр Павел, під час недавнього візиту до Києва, заявив про новий пакет військової допомоги України, який включатиме легкі багатоцільові штурмовики Aero L-159 ALCA, які підходять для боротьби з малошвидкісними повітряними цілями. Зокрема, із “Шахедами”.
Поки що невідомо, чи відбудеться передача цих штурмовиків. оскільки опозиційний до Павела уряд вирішив не погоджувати цю угоду, що сам він назвав “егоїзмом”.
“Політарена” поспілкувалася з авіаційними експертами і з’ясувала, що використовує Україна в боротьбі з ворожими безпілотними літальними апаратами, і які невеликі літаки були б для цього ідеальними. А головне, чи є шанси їх отримати.
Чим знищують “Шахеди” у небі України зараз
У боротьбі з російськими ударними безпілотниками “Шахед-136” та його різними модифікаціями, які буквально тероризують українські міста, сили оборони України застосовують комплексний підхід. Для знищення “мопедів” застосовуються:
- засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ), у тому числі “антидронні рушниці”;
- протизенітні ракетні комплекси типу Stinger та Starstreak;
- системи ППО малого та середнього радіусу дії NASAMS та IRIS-T;
- зенітні установки Gepard-1А2;
- “шахеди” також відстрілюють мобільні групи за допомогою великокаліберних кулеметів;
- літаки, вертольоти та дрони-перехоплювачі.
Літаки хороші тим, що можуть збивати безпілотники на далеких підходах. Але сучасні винищувачі, ті ж F-16, для подібних цілей підходять мало через різницю у швидкості. Якщо швидкість звичайного “Шахеда” — близько 200 км/год, то винищувача F-16 — удесятеро більша. Умовно кажучи: тільки F-16 побачив рій ударних ворожих дронів, то все, він уже від нього далеко. Проскочив.
Для впевненого ураження безпілотників потрібні невеликі легкомоторні літаки, чия швидкість не набагато більша, ніж у дронів. І які здатні впевнено розстрілювати цілі зі спарених гармат, кулеметів револьверного типу або ракетами класу “повітря – повітря”.
Подібними літаками Україна донедавна (власне, до вересня 2022 року, коли “Шахеди” почали бути помітною проблемою), не особливо цікавилася. Хоча у 2019 році був шанс придбати легкі турбогвинтові штурмовики EMB-314 Super Tucano виробництва бразильської компанії Embraer.
EMB-314 Super Tucano розроблений у 1999 році на базі навчального літака Tucano, також компанії Embraer. Початок експлуатації — з 2003 року. Вартість одного легкого штурмовика — $9-14 млн., залежно від комплектації.
Тактико-технічні характеристики EMB-314 Super Tucano: довжина – 9,86 м, розмах крила – 11,14 м, максимальна злітна маса – 3175 кг, крейсерська швидкість – 520 км/год, практична дальність – 1330 км, практична стеля – 10670 м, точки підвіски – 5, вбудоване озброєння – два кулемети калібру 12,7 мм, підвісне озброєння – одна гармата на фюзеляжі калібру 20 мм, бойове навантаження – 1500 кг (на вибір: дві керовані ракети «повітря-повітря», чотири некеровані ракети, вільнопадаючі або кориговані бомби), екіпаж – 2 особи.
Super Tucano, з кабіною, захищеною кевларовою бронею та ефективний для операцій в умовах низької загрози, став популярним вибором для багатьох країн через свою універсальність та низьку вартість експлуатації. Цей багатоцільовий легкий штурмовик успішно використовується для боротьби з партизанськими формуваннями, наркобаронами, і як навчально-тренувальний літак.
Але ці бразильські літаки Україна так і не придбала. З одного боку, говорили, що Україна зосередила основну увагу на придбанні сучасних винищувачів. Є й інша версія.
“Бразилія – член БРІКС, і цілком можливо, що Путін пригрозив пальчиком: мовляв, не треба Україні нічого продавати”, – сказав “Політарені” авіаційний експерт, провідний науковий співробітник НАУ Валерій Романенко.
Спортивна екзотика 70-х років — Як-52 нищить “Шахеди”
Але активне застосування країною-агресором ударних безпілотників “Шахед” змушує Україну використовувати проти них раритетні легкомоторні літаки. Наприклад, спортивно-тренувальний літак Як-52, що експлуатується ще з 1974 року.
Під час повномасштабної російської агресії екіпажі громадського об’єднання “Громадянський повітряний патруль” почали використовувати ці літаки для виявлення та знищення російських розвідувальних БПЛА “Орлан” та ударних “Шахедів”.
Тактико-технічні характеристики: довжина – 7,74 м, розмах крила – 9,3 м, максимальна злітна маса – 1315 кг, крейсерська швидкість – 190 км/год, практична дальність – 500 км, практична стеля – 4000 м, екіпаж – 2 особи.
Але є одне суттєве “але”. Як-52 абсолютно не пристосований для ведення бойових дій, у нього немає точок підвіски і у нього під крилом навіть кулемети не встановиш. Це здається неймовірним, але єдина можливість вразити безпілотник супротивника – це другому члену екіпажу відкрити кабіну та стріляти по цілі з автомата. Як у Другу світову війну. Або навіть у Першу світову.
“Так чи інакше, Як-52, через брак інших варіантів, активно використовується, зокрема, в небі над Одесою”, – сказав “Політарені” провідний експерт Центру військово-політичних досліджень Олександр Коваленко.
За деякими даними, “старим дідівським способом” – автоматом з кабіни літака, з 2023 року було збито до 20 безпілотників “Орлан” та близько 10 “шахедів”. Але російські дрони необхідно збивати не лише вдень, а й уночі. А бортовий РЛС Як-52 не має в принципі, як і можливості нести озброєння. А взимку вікна в літаку не надто відкриєш.
Старий добрий “Альбатрос” міг би збивати “шахеди” над Україною
Тому заява чеського президента про можливу передачу Україні легких багатоцільових штурмовиків L-159 для обнадіювала. Тим більше, для українських пілотів ці літаки майже як рідні.
Тому що вироблені чеською авіабудівною компанією Aero Vodochody L-159 ALCA – це глибока модернізація L-59. Який, своєю чергою, є модернізацією чехословацького навчально-бойового літака L-39 Albatros. А цей “Альбатрос”, який здійснив перший політ у 1968 році, у 1972-му обраний основним навчально-тренувальним літаком країн-учасниць Організації Варшавського договору.
Тобто, практично всі наші пілоти проходили навчання на чеському “Альбатросі”. До початку повномасштабної російської агресії на L-39 тренувалися, наприклад, курсанти льотного факультету Харківського національного університету Повітряних сил.
Експлуатація навчально-бойового літака L-159 ALCA почалася у 2001 році, всього вироблено 72 серійні машини. Основне виробництво велося у 1997-2004 роках, потім з 2017 році випуск літаків відновився для армії Іраку. Вартість одного легкого багатоцільового штурмовика – $10-12 млн. Тобто коштує практично як бразильський Super Tucano.
Тактико-технічні характеристики: довжина – 12,72 м, розмах крила – 8,7 м, максимальна злітна маса – 8000 кг, крейсерська швидкість – 520 км/год, практична дальність – 1570 км, практична стеля – 13200 м, точки підвіски – 7, бойове навантаження – 2340 кг (до 4 ракет “повітря-земля”, до 4 ракет “повітря-повітря”, до 4 блоків некерованих ракет, до 4 вільнопадаючих або коригованих бомб, підвісні контейнери з гарматою калібру 20 мм, спеціальні контейнери – розвідувальні або радіоелектронної боротьби), екіпаж – 1 особа.
“Крім того, на відміну від L-39, сучасний L-159 ALCA має бортову РЛС. Літак можна використовувати у будь-який час доби, за будь-яких погодних умов. А щодо Super Tucano – там переговори начебто поновилися. Принаймні мова про 12 бразильських легких штурмовиків неодноразово звучала з вуст наших високопоставлених військових”, – повідомив Валерій Романенко.
Словом, літаки перспективні. Тим більше, якщо вони ефективні проти незаконних збройних формувань і наркобаронів, то чим російські війська кращі? Але тут головне питання, які перспективи, що нам ці літаки дадуть?
Тим більше, що правляча коаліція Чехії через три дні після візиту Петра Павела в Україну заблокувала продаж нам L-159 ALCA, не чекаючи жодних конкретних домовленостей.. Мотивувавши, що самим треба. І ці літаки є критично важливими для чеських Збройних Сил.
“Це поки що всі розмови. Ну заявили, ну поговорили – далі що? Будуть конкретні рішення – можна буде коментувати”, – резюмував у розмові з “Політареною” начальник управління комунікацій командування Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат.
