Міністр соціальної політики Денис Улютін заявив: “Якщо зібрати всю суму державної підтримки, а також підтримки наших міжнародних партнерів, які надають напряму, вийде величезна сума коштів. Хтось отримує більше, хтось менше, але в середньому ВПО отримує десь 10 тис. гривень на людину. Порівняно з тим, хто працює, це досить непогано, бо в соціальній сфері є працівники, які отримують 6–8 тисяч гривень. І тут теж постає питання про соціальну справедливість”.
Про це він сказав в інтерв’ю LB.ua 3 листопада 2025 року. Обговорення цієї заяви серед внутрішньо переміщених осіб (ВПО) не вщухає і досі.
Тож “Політарена” вирішила перевірити, наскільки твердження про щомісячні “10 тисяч гривень на переселенця” відповідає дійсності. Для цього редакція надіслала Мінсоцполітики запит щодо заяви Улютіна з проханням надати розрахунок цієї цифри. У запиті “Політрена” попросила Мінсоцполітики перерахувати всі види державної та міжнародної допомоги, які складають озвучену Улютіним цифру у 10 тис. грн з джерелами фінансування та кількістю отримувачів; актуальні державні програми підтримки щодо оренди, оплати комунальних послуг, придбання житла тощо.
Попри те, що законодавством установлені чіткі терміни відповіді на журналістський запит — 5 робочих днів, лист від Мінсоцполітики за підписом заступниці міністра Тетяни Кірієнко надійшов на редакційну пошту лише через два тижні – 31 грудня 2025 року.
У відповіді, що має об’єм сім сторінок, Мінсоцполітики повністю проігнорувало головне питання про розрахунок суми, яку назвав Улютін, стверджуючи, що ВПО щомісячно отримує 10 тис. грн. Але відповідь міністерства містить низку конкретних фактів і цифр, які можуть бути корисними для внутрішньо переміщених осіб.
Не десять тисяч, а лише дві. Максимум — три
Як повідомили “Політарені” в Мінсоцполітики, основна допомога на проживання ВПО призначається на шість місяців на сім’ю, яка вперше звернулася за її призначенням:
- 2000 грн на місяць для дорослих, 3000 грн для дітей та осіб з інвалідністю;
- станом на 23 грудня 2025 року її отримували 1 091 738 ВПО (і це з урахуванням того, що загалом в Україні зареєстровані 4,6 млн ВПО станом на листопад 2025 року, тобто більшість з них не отримують від держави виплати, – ред.);
- за весь 2025 рік спрямовано 30,5 млрд грн на допомогу ВПО, у 2026 році в бюджеті передбачено витратити на це 39,6 млрд грн.
Субсидія на оренду житла: 249 заяв на всю Україну, з яких прийняли лише 114
Заступниця міністра соцполітики Кірієнко навела цікаву статистику щодо субсидії на оренду житла для ВПО. Це новий інструмент, запроваджений з 29 січня 2025 року для тих переселенців, які втратили власне житло через війну. Субсидія покриває частину орендної плати для родин ВПО за умови, що ця плата становить не менше 20% від загального доходу всіх членів сім’ї. Розмір розраховується індивідуально з урахуванням доходів, майнового стану, кількості членів домогосподарства та регіональних цін на оренду.
Проте програма виявилася непопулярною:
- за 11 місяців зареєстрували лише 249 заяв;
- призначили виплати за 114 заявами (для 151 особи);
- середній розмір призначеної субсидії – 5048,2 грн.
Чому така низька активність? Можна припустити, що програма є відносно новою і недостатньо розрекламованою: багато ВПО просто не знають про її існування або не розуміють, як саме вона працює.
Оформлення вимагає збору документів (договір оренди, дані про доходи та майновий стан тощо), а це для переселенців ускладнено через, наприклад, втрату документів, часту зміну місця проживання чи неформальну оренду без офіційного договору. Багато хто з ВПО орендують житло “на слово”, власники квартир не завжди готові укладати офіційний договір через нотаріуса, необхідний для субсидії. Окрім цього, якщо дохід домогосподарства відносно високий (наприклад, хтось працює офіційно) або оренда недорога, розмір допомоги може бути мінімальним або нульовим, що знижує мотивацію оформляти її.
Інші види підтримки ВПО, про які Мінсоцполітики повідомило “Політарені”:
- житлові субсидії на комунальні послуги – надаються ВПО на загальних підставах через Пенсійний фонд;
- додаткова підтримка на електроенергію (з жовтня 2025 року) – для сімей, що проживають на територіях ведення бойових дій: вартість 100 кВт/год на особу щомісяця, але не більше 300 кВт/год на домогосподарство;
- одноразова допомога на тверде паливо у прифронтових зонах – 19 400 грн на домогосподарство (за рахунок міжнародних партнерів);
- зимова підтримка 2025: 1000 грн загальна одноразова виплата та 6500 грн на дітей ВПО і осіб з інвалідністю I групи (обмежене використання – тільки на одяг, взуття, ліки, пізніше додали можливість покупки продуктів в деяких супермаркетах);
- спеціальна іпотечна програма (вересень 2025 року) – державна допомога на перший внесок та щомісячні платежі для ВПО та мешканців прифронтових територій.
Таким чином, попри те, що Мінсоцполітики ухилилося від відповіді на головне питання запиту, наявна відповідь містить актуальні цифри щодо кількості отримувачів основної допомоги та статистики нової субсидії на оренду, що свідчить про її вкрай обмежене використання на кінець 2025 року.
Чи підтверджується заява міністра соціальної політики Улютіна про 10 000 грн? Жоден з наведених у відповіді видів підтримки не дає підстав стверджувати, що пересічний ВПО отримує в середньому таку суму щомісяця.
Основна регулярна виплата – 2000-3000 грн на особу, але протягом шести місяців на сім’ю, яка вперше звернулася за її призначенням.
Решта допомоги або одноразова (зимова підтримка, тверде паливо), або обмежена територіально (електроенергія, тверде паливо), або доступна лише вузькому колу ВПО (іпотека, субсидія на оренду з мінімальним охопленням). Навіть якщо скласти всі можливі виплати для вразливої сім’ї, сума не сягає заявлених 10 000 грн на людину щомісяця на регулярній основі. Отже дані Мінсоцполітики, наведені у відповіді на запит, не підтверджують, а радше спростовують слова міністра Улютіна.
Скільки отримує сім’я ВПО – мати і дитина з інвалідністю?
Щоб краще зрозуміти реальний рівень підтримки, “Політарена” звернулася до Олени, внутрішньо переміщеної особи з Донецької області. Вона мешкає в Дніпрі разом із неповнолітньою дитиною, що має інвалідність. Олена виїхала через бойові дії та поділилася своїм досвідом отримання виплат.
Вона пояснює: “На сьогодні держава виплачує 2000 гривень на дорослого і 3000 гривень на дитину або особу з інвалідністю. Це основна щомісячна допомога”.
До зими родина отримала одноразові виплати: “Нам дали “тисячу від Зеленського”, як і всій країні. Але ці гроші віртуальні: вони на карті, витратити їх можна тільки онлайн у певних аптеках і тільки на певні ліки. Те, що потрібно нам, особливо дорогі ліки для сина, за цією програмою не придбати”.
Також була одноразова допомога на дитину: “6500 гривень до зими дали на карту саме на дитину-ВПО. Знову ж, це віртуальні гроші, сплату ними підтримують не всі магазини, і треба ще постаратися купити на них одяг чи щось необхідне”.
Олена зазначає, що додаткових регулярних виплат немає: “Про жодні інші постійні джерела чути від наших можновладців якось дивно, навіть обурює. Гуманітарка давно закінчилася. Від ЮНІСЕФ чи ООН – це були разові виплати для тих, хто приїхав нещодавно. Ми таке отримували ще в 2022 році”.
Щодо компенсації оренди житла: “Господарям простіше взяти всі гроші з орендаря, ніж бігати по інстанціях. Сума там жалюгідна, не пам’ятаю точно, але щось в районі півтисячи гривень. Ніхто заради цього бігати не буде. Це все “геморой” і для ВПО, і тим паче, не сподобається більшості хазяїв квартир”.
Олена скептично ставиться до заяв про високий рівень підтримки: “10 000 гривень на людину ніхто з ВПО не отримує. Може, ті, хто тільки приїхав і отримує допомоги від ООН, але це максимум на три місяці, а не постійно”.
Вона додає: “Якщо дитина звичайна, а не з інвалідністю, як в нашому випадку, то просто 2000 на дорослого і 3000 на дитину. А загалом, ніхто нікому не потрібен”.
Досвід Олени підтверджують дані офіційної статистики: основна допомога обмежується 2000–3000 грн на місяць, а міжнародні та зимові виплати – разові й не для всіх. Це набагато менше заявленої міністром Улютіним середньої суми в 10 000 грн на одну особу.
Досвід іншого переселенця: що думає Сергій про згадані у відповіді мінсоцполітики види допомоги
Ми також поспілкувалися з Сергієм, внутрішньо переміщеним з Харківської області. Він мешкає в Івано-Франківську, працює, але стежить за всіма новинами про підтримку ВПО і намагається оформлювати різні види допомоги.
Сергій про житлові субсидії на комунальні послуги: “На папері ВПО можуть оформити субсидію на комуналку на загальних підставах. Але коли подаєш документи, починається: то дохід високий, то майно якесь знайдуть, то ще щось. Я пробував, мої сусіди, з якими виїхали разом, пробували. Нам відмовили, бо працюємо офіційно. А якщо не працювати, то як жити?”
Щодо додаткової підтримки на електроенергію: “Теоретично гарна річ – 100 кіловат на людину, до 300 на сім’ю. Але це тільки для тих, хто живе на територіях активних чи можливих бойових дій. Я ж виїхав звідти, тепер у безпечнішому регіоні і нічого не отримую. Тобто підтримка саме для тих, хто залишився під обстрілами, а переселенці, які втратили все і орендують житло, знову поза списком. Тому ця допомога має нульову актуальність для мене і для більшості ВПО”.
Про одноразову допомогу на тверде паливо: “19 400 гривень на домогосподарство – звучить непогано, але знову ж таки тільки для прифронтових зон, до 10 км від лінії зіткнення, якщо не помиляюся… Я вже не там живу, тож мені це не світить. І головне – це за гроші міжнародних партнерів, а не з бюджету, тобто коли гроші закінчаться, програма теж закінчиться”.
Стосовно зимової підтримки 2025 року: “1000 гривень отримав майже кожен українець – дякую, звичайно, хоча що зараз купиш на 1000 гривень? Але це одноразово. І знову ж: купити на ці гроші щось дійсно потрібне – ціла пригода, бо не всі магазини приймають оплату”.
Про спеціальну іпотечну програму: “Чув про цю постанову з вересня 2025 року, нібито держава допомагає з першим внеском і платежами. Але на практиці ніхто з моїх знайомих ВПО ще не отримав такого кредиту. Сусід, знаю, ходив, але банки кажуть: чекайте, програма нова, механізм не відпрацьований. Плюс треба мати стабільний дохід, щоб банк взагалі схвалив іпотеку. А в кого з переселенців він стабільний після всього цього?”
Сергій підсумовує: “У відповіді міністерства все красиво перераховано, але коли доходиш до реальності, або ти не підпадаєш під критерії, або оформлення таке, що простіше махнути рукою. Більшість допомоги або одноразова, або для дуже вузьких категорій. А переселенець, який намагається інтегруватися і працювати в новому місці, залишається з базовими 2000 гривнями, якщо взагалі їх отримує. Бо є такі ВПО, що переїхали і не хочуть зв’язуватися з бюрократами та витрачати на них нерви – похід в “собєс” чи пенсійний фонд є справжнім випробуванням”.
Чи знає Улютін, як живуть переселенці?
Заява міністра Улютіна про те, що пересічний ВПО отримує в середньому 10 000 гривень на місяць, не підтверджується офіційними даними Міністерства соціальної політики станом на кінець 2025 року та початок 2026 року.
Основна регулярна державна допомога на проживання залишається на рівні 2000 грн для дорослих і 3000 грн для дітей та осіб з інвалідністю — це приблизно 2500 грн на людину в середньому. Інші програми підтримки (субсидія на оренду, допомога на комуналку чи електроенергію, іпотечні пільги) або мають вкрай обмежене охоплення, або є одноразовими, або доступні лише для вузьких категорій (наприклад, мешканців прифронтових територій чи сімей з певними наднизькими доходами).
Навіть з урахуванням “зимової підтримки” 2025 року (1000, 6500 грн одноразово) та можливих міжнародних виплат, програми яких вже значною мірою згорнуті, щомісячна сума для більшості ВПО далека від заявлених 10 тисяч.
Реальні історії переселенців, як Олени та Сергія, лише підкреслюють це: бюрократія, обмежені критерії та разовий характер допомог роблять підтримку недостатньою для повноцінного життя в нових умовах. Замість “величезної суми” від держави та партнерів, про яку говорив Улютін, пересічна ВПО змушена покладатися переважно на власні сили та роботу.
Таким чином, твердження про 10 000 грн виглядає значним перебільшенням, яке не відповідає ані статистиці, ані повсякденній реальності внутрішньо переміщених осіб. Це ставить під сумнів дискусію про “соціальну справедливість”, на яку посилався Улютін, адже базовий рівень підтримки залишається скромним на тлі зростання цін і житлових витрат.
