Російське вторгнення в Україну триває. 24 лютого виповнюється річниця вторгнення РФ: мільйони зруйнованих доль, мільйони переселенців і біженців, десятки тисяч загиблих, зруйновані міста і села. Україна стала прикладом мужності і незламності, яка захоплює світ. До України тягнуться як найвпливовіші світові політики, так і пересічні іноземці, щоби допомогти українцям вижити і боротися.
“Політарена” поспілкувалася з волонтером із Канади Полом Хьюзом, який приїхав разом з сином в Україну 4 березня 2022 року, і відтоді вони допомагають українцям з евакуацією та гуманітарною допомогою.
Волонтер — це завжди “над”. Надможливості — так виглядає зі сторони волонтерське життя. Коли сили закінчуються, коли шляхи “прострілюються”, коли немає в наявності того, що треба, і рахунки в мінус, вони все одно допомагають. Волонтер — це вибір. Вибір бути причетним до Перемоги. Вибір стати ланкою, одною з тисяч, непомітною, але надважливою. Вибір рвати жили, не спати по кілька діб, бо інакше — ніяк. Вибір бути сильним попри все. Вибір не залишатись осторонь. Вибір віддати найцінніші ресурси час, здоров’я, себе заради порятунку інших. Бо інакше ніяк, бо лише разом ми — сила. Бо кожен має наближати перемогу на своєму місці.
Волонтер — це не професія, це поклик душі. У волонтера немає національності, віку, мови. В нього є тільки велике добре серце. Усі волонтери світу розмовляють єдиною мовою. Саме таку велику роботу в Україні виконує канадець Пол Хьюз.
– Доброго дня, Пол. Де вас застав початок великої війни в Україні? Розкажіть нам про свій день 24 лютого 2022 року.
Доброго дня. Коли вранці 24 лютого російський президент Володимир Путін заявив про напад на Україну, а його ракети полетіли на мирні міста, я вирішив їхати до України й зробити все, можливо для допомоги українцям. 1 березня 2022 року я сів на літак в Канаді, а 4 березня я був в Україні, і так все почалося.
– С чого саме почалась ваша волонтерська діяльність? З яким першими труднощами ви стикнулися, коли приїхали в Україну?
– Я почав працювати з усіма регіонами України, у мене великий досвід волонтерської діяльності в Канаді, через мене пройшло понад 40 тисяч волонтерів. Коли я потрапив на територію Харківської області, я зустрівся з волонтерами Червоного Хреста. Вони допомогли мені зорієнтуватися на місцевості, оскільки було важливо правильно скоординувати свої дії.
– Скільки з вашою допомогою було евакуйовано людей?
Ми почали допомагати цивільним. Ворог постійно гатив з “Градів” по Запоріжжю, Печенігах у Чугуївському районі Харківської області, Херсону, Краматорську. Дуже серйозні обстріли були, але ми потроху звикли. Згодом почали систематично допомагати лікарням: везли медикаменти, готову їжу, продукти, почали готували для людей, відкрили СТО для ремонту машин, які возять гуманітарні вантажі в зону бойових дій. Потім відкрили безкоштовну клініку для всіх постраждалих. Вимальовувалися маршрути, зони, де і хто працює. Всього ми вивезли понад 300 осіб. Готувати смаколики, завантажувати і розвантажувати продукцію, потім в порожні машини завантажували людей і вивозили їх із зон бойових дій. Мій син також в Україні з перших днів війни, зараз він зробив 190 місій.
– Як ви вважаєте, хто ж такий — волонтер?
Волонтер — це серце, розум, хребет і відсутність грошей, тому що це робиться не за гроші. Є різні типи волонтерів, деякі приїжджають і спочатку не знають, що їм робити. А є професійні волонтери, які приїхали та організували роботу: які їздять із гуманітарною допомогою, вивозять людей із зон бойових дій.
– Що робити, якщо волонтер відчуває емоційне вигоряння?
Волонтер звичайна людина і може відчувати емоційне вигоряння. Є волонтери, які можуть працювати в зоні бойових дій, а є такі, які можуть працювати тільки з цивільними, ми це називаємо “вигорянням”, це є не тільки у волонтерів, але й у всіх людей. “Паливо” для волонтерів — це подяка старенької бабусі, дідуся, коли нам дякує малеча за допомогу, але бувають такі випадки, коли треба взяти паузу. Не всі волонтери можуть працювати не відчуваючи втоми, деякі приїжджають на 3-4 дні та повертаються додому.
–Як ви вважаєте, як Канада ставиться до України?
– Канада дуже любить українців. Ми з вами до Перемоги.
– Що буде перемогою особисто для вас?
Хочу, щоб скоріше закінчилася війна, зупинилися руйнування і звичайно, я намагаюся допомогти якомога більшій кількості людей. Те, що ми тут, це вже перемога, ми допомагаємо всім, кому можемо, ми пройшли лінією фронту і дійшли до Харкова. Ми віримо тільки в перемогу.
