Бельгія встановила свої “червоні лінії” щодо використання російських активів для фінансування кредиту на репарації Україні в розмірі 140 млрд євро. Серед іншого вони хочуть угоду про те, що країни ЄС мають розподілити усі поточні і майбутні ризики, пов’язані з цим планом, на суму, що перевищує 170 млрд євро.
Про це пише Politico.
Бельгія, серед 27 країн ЄС, має найбільший інтерес у цій справі, оскільки на її території розташований фінансовий депозитарій Euroclear, який зберігає більшу частину російських державних активів, заморожених після повномасштабного вторгнення країни в Україну в лютому 2022 року.
“Однак уряд країни побоюється, що доведеться відповідати за будь-які юридичні та фінансові претензії, подані Росією, і тому закликає всі країни ЄС надати гарантії за цим кредитом, що фактично означає використання грошей платників податків для покриття будь-яких витрат”, – пише видання.
Тому столиці країн ЄС “поспішають розвіяти” занепокоєння Бельгії щодо кредиту напередодні важливого саміту лідерів ЄС 23 жовтня.
Які умови Бельгії
Повідомляють, що Бельгія окреслила цілий список “червоних ліній”.
Серед них:
- відмова від підтримки будь-яких заходів, які можуть бути інтерпретовані як конфіскація активів;
- юридичне зобов’язання, чіткі гарантії того, що європейські країни розділять усі поточні та майбутні ризики як для Euroclear, так і для Бельгії;
- угода про негайне виділення коштів, якщо Euroclear буде змушена повернути активи Росії, наприклад, після укладення мирної угоди.
Прем’єр-міністр Бельгії Барт де Вевер, під час неформального саміту з лідерами ЄС минулого тижня в Копенгагені, заявив, що гарантії для його країни не можуть обмежуватися 170 мільярдами євро готівки, які Комісія пропонує мобілізувати.
“Потенційна сума ризиків може бути набагато вищою за номінальну. І гарантії не припиняють свою дію автоматично після скасування санкцій, оскільки арбітражні процедури можуть з’явитися ще через кілька років”, – заявив він.
Тонка грань між репарацією і конфіскацією
Де Вевер вказав, що схема Комісії “фактично є конфіскацією, що суперечить позиції Комісії”, яка стверджує, що її позика не передбачатиме захоплення державних активів Росії.
“Різниця між репараційним кредитом і конфіскацією насправді є надзвичайно незначною. Якщо ці активи залишатимуться замороженими протягом тривалого періоду, така домовленість може розглядатися як квазіконфіскація”, – каже премʼєр Бельгії.
Він також висловив думку, що схема Комісії “може порушувати двосторонні інвестиційні угоди Бельгії та Люксембургу з Росією”, які були підписані наприкінці холодної війни в 1989 році.
Де Вевер також вказує, що ця операція “може спонукати, зокрема, китайських інвесторів вилучити свої депозити з Euroclear”, через побоювання, що їхні резерви також можуть конфіскувати в майбутньому.
“За словами високопоставленого дипломата ЄС, який говорив на умовах анонімності, заява прем’єр-міністра Бельгії викликала багато складних питань, які все ще розглядаються. При цьому він додав, що “гарантії мають бути надійними в кінцевому підсумку”, – пише видання.
“Репараційна позика”: що відомо
Єврокомісія запропонувала надати Україні новий кредит за рахунок заморожених активів РФ, які зберігаються в бельгійській фінансовій установі Euroclear. Згідно з планом, Україна має повернути кредит після того, як Росія зупинить війну і виплатить післявоєнні репарації. Після цього ЄС поверне кошти Euroclear. Якщо Росія не виплатить Україні репарації після війни, то втратить права на ці активи.
І хоча представники ЄС заявляють, що використання російських активів може бути “єдиним виходом”, для забезпечення такої позики Києву необхідна згода всіх 27 держав Союзу.
Тим часом в Україні, за три місяці до закінчення року, залишається не вирішеною проблема браку коштів на виплати військовослужбовцям. І основна надія уряду – на міжнародних партнерів і “репараційну позику” зокрема. Українська влада наполягає, щоб майбутня “репараційна позика” ЄС могла б спрямовуватися не лише на оборону, а й на покриття дефіциту бюджету.
Читайте також: Лідери країн ЄС у Копенгагені не змогли досягти згоди щодо надання Україні “репараційної позики”, – The Financial Times
