Трамп зробив величезний реверанс в бік Путіна просто так

Експерти вже встигли накидати версій. Всі сходяться в кількох речах.

Перше: обіцяні «вже» 300 тис. барелів ні на що не вплинуть — бо це крихта від обсягу споживання і ціну не опустить точно (навіть як вдасться віртуозно обійти указ Байдена від 8 березня 2022 року та закон 117-109, які забороняють купувати нафту та нафтопродукти в Росії, а для скасування треба подання Трампа і рішення Конгресу). Так само як не матимуть впливу на ціну дизпального всі домовлені 5 млн барелів.

Друге: це так не працює, ціна за сталого попиту (високого — бо Іран передусім, плюс блокування обох проток) і низької пропозиції (бо, знов ж таки, хусити — і ЗСУ) точно не поміняється до критичних для республіканців і Трампа листопадових виборів до Конгресу.

Третє: Росія так і так запланувала продаж цього обсягу пального? а хто купуватиме, то непринципові для бізнесу деталі. Тобто, Путін не будував плани на можливій домовленості з Трампом, він взагалі на неї не розраховував, це дрібний приємний сюрприз до ДН вийшов.

Четверте: все перелічене перетворює ситуацію з електоральної (прагнення обіцяного зниження цін перед виборами) на приватну економіко-політичну. В плані політики Трамп зробив величезний реверанс в бік Путіна — просто так, без жодних обіцянок, зобов’язань, дій з боку Росії. А в плані економіки… Ми ще маємо подивитись, хто саме буде посередником для легалізації продажу російського дизеля. Всі в очікуванні дивляться в бік компаній, пов’язаних з розгалуженою родиною Трампа. Бо Трамп вирішив, що вийде з другої каденції набагато багатшим, ніж в неї зайшов, — і він це послідовно реалізує.

П’яте: Трамп, схоже, змирився з падінням рейтингів (свого і партії) та з переходом контролю в Конгресі до демократів. Відповідно, вирішив облишити політичні складні справи (які застрягли в глухому куті) і зосередитись на приємному — на особистому збагаченні. І навіть наостанок завдав ще одного удару по рейтингу республіканців, крім особистої дизельної оборудки з Путіним поза політичним і дипломатичним полем і поза домовленостями з союзниками: чутками про погрози припинити надавати нам розвіддані. Отже, Україні доведеться зачекати до моменту зміни ситуації в Конгресі, а вже потім повертатись до питань умов хоч якогось локального перемир’я абощо.

Шосте: насправді це все знов (як і завжди) залежить від ЗСУ і Сил оборони: якщо ми як слід влупимо по достатній кількості сховищ і переробних потужностей — то жоден контракт не забезпечить продажу дизеля, який вже здимів. Адже і ця оборудка стала можливою через «загрозу затоварювання НПЗ», внаслідок чого Путін локально зняв обмеження на експорт. Якщо ми «розвантажимо» Росію від дизеля — це стане для Росії сильнішим чинником, ніж домовленості з Трампом.

Все це — об'єктивні обставини, які не залежать від того, чи вірить Трамп в готовність Путіна до переговорів і миру, чи правильно все зрозуміли Вітьков і «Зятьков» в Кремлі, чи вдалось їм щось донести до Трампа і чи було це правдою, чи їхніми власними вигадками як «досвідчених дипломатів». Бо це все впливає на активність і напрямок втручання Трампа у війну Росії з Україною, а не на його бізнес.

А Трамп, схоже, зосередився саме на власних доходах, бо динаміка рейтингів стабільно негативна і остаточна. Виборці переходять до демократів, колеги-республіканці зрадили… Нащо витрачати сили на довгу і малопродуктивну роботу, якщо можна просто заробляти?

Отже, до зміни ситуації в Конгресі Україна має тримати паузу і займатись тим, чим і займалась всі роки війни: нищити ресурси ворога в максимально ефективний спосіб.

І, звісно, не варто реагувати на свіжу заяву Трампа (очевидно, «помсту» за «слабкого» від Зеленського): «Україні час призначити нового лідера. Зеленський хоче створювати проблеми всьому світу. Він створює проблеми нашим фермерам, коли завдає удари по російських НПЗ». Це черговий самостріл Трампа.

Текст зі сторінки Олексія Голобуцького у Facebook.