Кремль ретельно відслідковує настрої в Україні: що кажуть нардепи, і як реагують на їхні пости

• «нейтральний, неядерний, незалежний» статус України;
• відмова від «націоналістичного курсу», зняття обмежень з використання язика і «всього русского і російського»;
• передача РФ всіх територій, «внесених до конституції Росії».

Тобто, фактично це означає, що половина Лівобережжя стане Росією, а те, що лишать Україні, має повернутись до формату 18-20 ст. «русифікована Малоросія» з імперським язиком, церквою, культурою, освітою, медіа, героями, історією…

Висновок: Кремль ретельно відслідковує настрої в Україні — що пишуть в соцмережах, що заявляють в медіа. Що кажуть нардепи, і як реагують на їхні пости. Тому настільки впевнено позначають свій план-мінімум.

Не лишилась непоміченою і заяви Гетманцева, Терехова і Гончаренка «давайте домовлятись». І спокійна реакція на «3 октября» (нікого не порвали на місці, нікого не заарештували, навіть в свисток не знайшлось чому вилітати — соцмережі не вибухнули віртуальною жадобою зрадницької крові).

Тому Кремль навіть не згадує якісь обіцяні вигоди для себе (те ж зняття санкцій) — це дрібниця на тлі того, що планують отримати. А плани, як бачимо, цілком конкретні: частина територій назавжди відходить Росії (і вона вбиває місцевих, звільняючи місце для «правильних русскіх), а все, що не відходить, просто стає зовнішнім анклавом, як раніше.

Всі і будь-які заяви про компроміси Росія сприймає як слабкість і готовність прогнутись ще більше, значно більше. А соціологія ще й показує відповідні настрої громадян: ще від 2025-го понад 60% «готові до компромісів заради миру» (чит. «відмовитись від української України»).

Але ця заява Мєдвєдєва з’явилась одразу після оприлюднення наявних настроїв українців: більше половини, 51,7% готові віддати території за коротке перемир’я (29,4% допускають територіальні втрати за умови завершення війни, ще 22,3% обрали варіант «скоріше так»), хоча мають розуміти, що остаточного миру з РФ не буде ніколи. Не віддадуть землі за ніщо тільки 40% (порівну «ніколи» і «швидше ні»). «Мирні переговори» (про ніщо — і це вже мають розуміти всі, однак…) підтримують 72,2% (однак 20,8% «скоріше проти» — готові визнати прикру реальність). При тому двоє з трьох українців усвідомлюють, що війна триватиме ще довго (половина з них певна, що довгі роки, половина — що кілька років). Чому ці ж люди підтримують переговори, хоча знають, що вони завершаться нічим, війна триватиме — хтозна…

Але з такими сприятливими настроями українців Кремль точно зробить свої умови жорсткішими, а тоді ще жорсткішими.

Давайте чесно: якби кожне опитування показувало за кожним цікавим Кремлю питанням близько 80% голосів «нах пішли», то умови ворога негайно пом’якшились би. Путін відступав би з вимогами (як це робить щоразу після воєнних успіхів ЗСУ, спецоперацій Сил оборони тощо).

Це так ж логіка, за якою Путін почав Велику війну: настрої українців в медіа, в соцмережах, цифри в опитуваннях дозволили повірити в «Київ за 3 дні». А зараз ці ж настрої дозволяють повірити в «взяти Україну частинами безкровно».

Текст зі сторінки Олексія Голобуцького у Facebook.