Чи розпадеться «Коаліція охочих», і яка доля чекає на підтримку України

Видання пояснює можливий розпад коаліції політичними змінами в Європі. І нагадує, що Стармер уже залишив посаду прем'єр-міністра, Макрон піде до квітня 2027 року після закінчення другого президентського терміну. А у німецького лідера Фрідріха Мерца свої внутрішні проблеми.

«Існують побоювання з приводу вакууму лідерства, який може залишити Європу без керма», — пише The Telegraph. 

«Політарена» поспілкувалася з народними депутатами про те, чи дійсно є загроза розпаду європейської коаліції на підтримку України.

«Коаліція охочих» не має розпастися через кадрові зміни

Газета The Telegraph, висловлюючи і аргументуючи свої побоювання щодо майбутнього «Коаліції охочих», нарікає на те, що в Європі немає свого сучасного Черчілля. Але тут треба зазначити, що ані нової Маргарет Тетчер немає, ані нового Рональда Рейгана.

Французький президент Макрон на загальному тлі — лідер цілком гідний. Так, не дуже приємно, що один із найкращих друзів України піде зі своєї посади. Але, по-перше, це відбудеться лише за вісім місяців. А по-друге, що заважає йому потім працювати в коаліції, неформально керуючи цими «охочими»?

«Загалом політичні зміни у демократичних країнах — це нормальний процес. І підтримка України не має залежати від прізвища того чи іншого лідера. Найважливіше, аби зберігалася стратегічна позиція держави. Так, зміна керівництва завжди створює якусь невизначеність, адже новим лідерам потрібен час, щоб визначити свої пріоритети. Але сьогодні безпека України — це питання безпеки всієї Європи, тому я не думаю, що „Коаліція охочих“ розпадеться через кадрові зміни», — сказав у коментарі «Політарені» віце-президент комітету Парламентської асамблеї Ради Європи з міграції та біженців Олексій Гончаренко (фракція «Європейська солідарність»).

На його переконання, Україні потрібно постійно та максимально щільно працювати з усіма партнерами — щоб підтримка залишалася довгостроковою та інституційною, а не персональною.

До того ж, останнім часом жодних песимістичних заяв з боку лідерів країн-учасників коаліції якось не зазначалося. Більше того, менше місяця тому, 13 липня, до «Коаліції охочих» офіційно приєдналася Молдова.

Існування «Коаліції охочих»: ризики є

«Новий прем'єр-міністр Великобританії Енді Бернем вже підтвердив, що слідуватиме лінії свого попередника. А ще є голова Європейської комісії Урсула фон дер Ляйєн, голова Європейської ради Антоніу Кошта, президент Фінляндії Олександр Стубб, прем'єр-міністр Данії Метте Фредеріксен. Це фігури серйозної ваги та впливу на європейський континент, де є ідеї більшої незалежності від США та формування власних об'єднаних європейських сил. Знову ж таки, ми ще не знаємо, як може розвиватися ситуація в США, та чим закінчаться вибори у Франції», — розповів на своєму ютуб-каналі український політик та дипломат Роман Безсмертний, коментуючи загрозу розпаду коаліції.

В будь-якому разі «Коаліція охочих» для України є дуже важливою. Озброєння (нехай не ракети «Таурус», але літаки, стволи для артилерії та снаряди), політичні гарантії — все це зовсім не зайве в умовах російської агресії. У провладній фракції вважають, що драматизувати ситуацію не варто, але ризики є.

«Думаю, що ризики, безумовно, є. Але президент та керівник його Офісу Кирило Буданов, МЗС та Міністерство оборони, посли України в інших державах, вони роблять все, щоб зберегти коаліцію. На мій погляд, до кінця 2027 року запас міцності є», — сказав «Політарені» член парламентського Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Федір Вениславський (фракція «Слуга народу»).

За словами колеги Веніславського по Комітету Ірини Фріз (фракція «Європейська солідарність»), жодних ознак розвалу великої міжнародної коаліції немає. «Але є, — каже вона „Політарені“, — всі ознаки створення антиукраїнських дрібних коаліцій, які можуть розхитувати Європу».

Нещодавно прем'єр Румен Радев заявив, що Болгарія більше не входитиме до складу «Коаліції охочих». Вочевидь саме це наштовхує на ймовірність якщо не розпаду, то суттєвого зниження ролі і можливостей коаліції у разі, якщо з неї вийде Франція після зміни президента. Адже серед основних кандидаток називають Марін Ле Пен, яка раніше заявляла про можливий вихід Франції з військового командування НАТО, скасування санкцій проти Росії та необхідність мирної угоди для України на умовах Москви. The Telegraph нагадує, що опонент Ле Пен — Жан-Люк Меленшон також виступає за вихід Франції з Альянсу.