Співпрацю “Слуг народу” і ОПЗЖ, — уламків цієї забороненої партії і розформованої фракції у парламенті, не бачить тільки сліпий. Де-факто у Раді утворилася нова коаліція, вголос про яку ніхто з її учасників не каже, але про це красномовно говорять результати голосування за законопроєкти.
Політарена, спираючись на попередній досвід українського політикуму, спрогнозувала, до чого може призвести така співпраця провладної партії з проросійською.
Політарена в Telegram: оперативні новини в зручному форматі
Постанова про повноваження нардепів ОПЗЖ
У Верховній Раді народні депутати Олексій Гончаренко (фракція “ЄС”) та Олег Дунда (фракція “Слуга народу”) зареєстрували постанову 7694, в разі ухвалення якої повноваження нардепів від колишньої ОПЗЖ будуть скасовані. Причиною називається вихід цих депутатів із фракції партії та виїзд деяких з них на постійне проживання за межі України.
Чому не можна просто позбавити проросійських нардепів мандатів? Тому що у Конституції причини для позбавлення мандатів чітко виписані.
Згідно зі статтею 81 Конституції України, повноваження народних депутатів припиняються одночасно з припиненням повноважень Верховної Ради. Окрім того, повноваження народного депутата достроково припиняються у разі:
- складення повноважень за його особистою заявою;
- набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;
- визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім;
- припинення його громадянства або виїзду на постійне проживання за межі України;
- якщо впродовж двадцяти днів з дня виникнення обставин, які призводять до порушення вимог щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, ці обставини ним не усунуто;
- невходження депутата, обраного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу депутатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій) або виходу парламентарія зі складу такої фракції;
- його смерті.
За чинним переліком причин позбавлення мандатів зробити це відносно представників колишньої ОПЗЖ неможливо, про це говорять і з цим погоджуються усі прибічники вигнання проросійських нардепів з Ради. А внести зміни у статтю Конституції також неможливо через дію воєнного стану.
Вихід тут один — позбавити проросійських нардепів повноважень і заборонити їм брати участь у засіданнях Ради. Для цього достатньо політичної волі провладної фракції і спікера парламенту.
Крім вищезгаданої постанови Дунди і Гончаренко, є ще законопроєкт 7424, законопроєкт № 8089, вони також передбачають позбавлення повноважень проросійських нардепів і їхнього впливу на законотворення в України, але формально залишають за ними мандати. Жоден з цих документів не був винесений у порядок денний і не поставлений на голосування. Порядок денний пленарного засідання Раді формують спікер парламенту Руслан Стефанчук і голова фракції “Слуга народу” Давід Арахамія.
Дунда ініціював збір підписів нардепів під зверненням до Стефанчука, щоб постанова 7694 з’явилася якнайскоріше у порядку денному.
Читайте також: Тимошенко про ОПЗЖ: “Батьківщина” виступає за конституційне позбавлення мандатів
Але майже 70 народних депутатів підпис під зверненням ставити відмовилися. Серед них майже вся фракція “Батьківщини” за виключення нардепки Альони Шкрум, а також 43 нардепи від “Слуги народу”, один позафракційний, три нардепи від “За майбутнє”, один нардеп з фракції “ЄС”. Повний перелік тих, хто не підписався, оприлюднив рух “Чесно”.
Читайте також: В “Слузі народу” пояснили, чому не підтримали позбавлення повноважень нардепів ОПЗЖ
Історія з ОПЗЖ дещо повторює історію з Партією регіонів
ОПЗЖ — політична сила, яка не з’явилася просто так з повітря. Це нащадок Партії регіонів, з тими самими обличчями, з тими самими проросійськими наративами. Партія регіонів десятиліттями насаджувала у східних областях України, особливо на Донбасі, ненависть до усього українського, плекала проросійські настрої, просувала ідею російської мови як другої державної, а також вступ України у Митний союз.
Партії регіонів вдалося зберігти свої позиції після Помаранчевого майдану. У 2006 році у парламенті утворилася коаліція з “регіоналами” і проросійськими комуністами” завдяки тому, що СПУ на чолі з Олександром Морозом вийшла з коаліції демократичних сил (“Наша Україна” і “БЮТ”). Тодішній Президент Віктор Ющенко наполягав на створенні так званої “широкої коаліції” за участі Блоку “Наша Україна”, Партії регіонів та СПУ, тобто співпрацю з “регіоналами” все одно сторони не відкидали. “Помаранчевий табір” остаточно розколовся, але й “широка коаліція” не вийшла. Віктор Янукович став прем’єром при Ющенку, залишаючись у верхніх щаблях політики і влади. А у 2010 був обраний президентом. До чого це призвело ми знаємо з подій 2014 року.
Розстріли активістів на Євромайдані у 2014 році, втеча Януковича, російська агресія, анексія Криму і початок гібридної війни на Донбасі поховали назву “Партія регіонів”. Її адепти Нестор Шуфрич, Юрій Бойко, Олександр Єфремов — тодішній керівник фракції “ПР” у парламенті, звалили усю провину на Януковича і відхрестилися від нього. Була створена партія “Опозиційний блок”, до якої перейшла більшість “регіоналів”.
Тодішня українська влада зробила помилку, заборонивши лише “Компартію”, ребрендінг проросійської Партії регіонів — Опоблок, ніхто не чіпав.
Згодом у 2018 році в “Опозиційному блоці” відбувся розкол. Утворилося дві політсили: власне, Опоблок, вплив на який здійснював олігарх Ринат Ахметов, і партію ОПЗЖ, яку утворили Вадим Рабінович і Віктор Медведчук. Туди ж увійшли і Бойко з Шуфричем і Сергій Льовочкін. Ще один ексрегіонал Євген Мураєв вийшов з Опоблоку і утворив свою політсилу — “Наші”.
Всіх цих проросійських діячів і їхні політсили попри проросійську риторику під час багаторічної війни на Донбасі, ніхто до відповідальності не притягав. Щобільше, навіть порушені справи проти Єфремова і ексмера Слов’янська “регіоналки” Нелі Штепи, судовими вироками досі не закінчилися. І Штепа і Єфремов — на свободі, заочно засуджений на 12 років тюрми лише Олег Царьов. Але вироку довелося чекати 8 років.
Зараз ситуація частково повторюється, попри те, що партія ОПЗЖ заборонена, як і “Опозиційний блок” і “Наші”. Неназвана коаліція у парламенті існує (привіт, 2006 рік), проросійські діячі залишаються у парламенті, кримінальних проваджень не густо (привіт, 2014 рік): Мураєва підозрюють у держзраді. Медведчук і досі нардеп попри те, що його обміняли на Росію. До родини проросійських нардепів Королевської-Солода, які втекли з України ще до початку вторгнення, питань ні в кого немає. Вони залишаються нардепами. Бойко відхрестився від Медведчука і залишається у Раді. Шуфрич не просто нардеп, ще й керівник Комітету зі свободи слова.
Якими можуть бути наслідки співпраці “Слуг народу” з ОПЗЖ
Якщо громадськості не вдасться дотиснути керівництво Ради і провладну фракцію у питанні позбавлення повноважень нардепів колишньої ОПЗЖ, або ж якщо правоохоронні органи і судова система не втрутяться, щоб запрацював пункт 81 статті Конституції, то наслідки можуть бути такі:
- Розкол в “Слузі народу”. Вже зараз очевидно, що через питання ОПЗЖ (та й через інші моменти) всередині фракції дуже різні погляди. Розкол є дуже небажаним сценарієм під час війни, адже у парламенті повинна зберігатися президентська підтримка, парламент повинен працювати. Політична криза Україні зараз точно не потрібна.
- Збереження статусу-кво до наступних парламентських виборів: нардепи колишньої ОПЗЖ залишаються у Раді, працюють разом зі “Слугами”, даючи голоси за необхідні владі законопроєкти в обмін на те, що їх не чіпають. Це дасть змогу проросійським силам залишитися у політиці без проголошення проросійських гасел, вивчити нові можливості щодо електорального поля, і під новою оболонкою, або у розпорошеному стані в складі інших політсил, спробувати увійти в новий склад парламенту. Скоріш за все, під соусом “єдності” і слоганами “ми за мир”.
- Також можливий частковий варіант збереження статусу-кво. У відповідь на соціальний запит, нардепів колишньої ОПЗЖ з подачі Стефанчука можуть позбавити усіх посад у Комітетах Ради, особливо керівних посад. Але у Раді їх залишають з усіма повноваженнями.
- Малоймовірний варіант, але його виключати теж не можна: створення парламентської коаліції де-юре. Наприклад, на тлі нових загроз з боку РФ і повторного походу на Київ можливе оголошення необхідності “об’єднуючої коаліції”, офіційного єднання проти спільного ворога. Продовження такої історії повторює пункт 2.
