Оприлюднений у січні цього року проєкт нового Цивільного Кодексу – це масштабна рекодифікація цивільного законодавства, яка охоплює понад 800 сторінок і має замінити чинний Цивільний кодекс 2003 року. Особливу увагу привертає розділ про особисті немайнові права фізичної особи – їхній перелік суттєво розширили, наприклад, врегульовується питання аватарів у соціальних мережах чи право на заборону номеру телефону після смерті власника.
Навіщо вводять ці нові статті? Сучасне життя кардинально змінилося – соцмережі, штучний інтелект, deepfake-технології, масове збирання біометричних і генетичних даних створюють нові ризики для приватності, гідності та ідентичності людини. Війна в Україні поставила додаткові питання – зокрема про захист пам’яті загиблих. Автори проєкту (серед них спікер Верховної Ради Руслан Стефанчук та інші) наголошують: законодавство має встигати за технологічним прогресом і європейськими стандартами захисту прав людини. Мета – чітко закріпити, що людина є повним господарем свого тіла, голосу, зображення, цифрового профілю та навіть пам’яті після смерті.
Саме тому в проєкті з’явилася низка нових або значно розширених норм, які стосуються цифрового життя, біометрії, приватності та захисту після смерті. Вони не просто повторюють старі правила, а намагаються дати людині реальні інструменти захисту в умовах, коли технології розвиваються швидше за законодавство. Розглянемо деякі новації проєкту, які можуть спочатку здатися дивними, але саме вони свідчать про спробу законодавства відповідати викликам сучасності.
Законодавство наздоганяє сучасність: які нові права вводить проєкт Цивільного кодексу
Право на індивідуальність (стаття 317)
Слова “особистість” або “індивідуальність” є звичними, проте ці явища в законодавстві лише зараз можуть отримати повноцінне втілення. Згідно з проєктом ЦК, фізична особа має право формувати, зберігати та змінювати свою індивідуальність, враховуючи біологічні, психічні, соціальні, культурні, національні, релігійні, мовні та інші особливості. Особа може вільно обирати форми та способи прояву своєї індивідуальності, якщо це не суперечить Конституції, Кодексу чи іншому закону.
Заборонена дискримінація за ознаками індивідуальності: статтю, віком, станом здоров’я, расою, кольором шкіри, стилем одягу, зовнішністю, вагою, зростом, голосом, манерою поведінки, політичними чи релігійними переконаннями тощо. Водночас законопроєкт допускає обґрунтовані відмінності, якщо вони необхідні для охорони життя та здоров’я, національної безпеки, громадського порядку, професійних вимог чи захисту вразливих груп. Такі обмеження повинні бути пропорційними і не призводити до повного нівелювання права на індивідуальність.
На практиці це означає, наприклад, що роботодавець не може відмовити у прийомі на роботу лише через стиль одягу, вагу чи татуювання, якщо ці ознаки не впливають на виконання обов’язків. Однак для певних професій (наприклад, військова служба чи робота з дітьми) обґрунтовані вимоги до зовнішності можуть залишатися.
Право на власне зображення та голос (стаття 318)
Проєкт ЦК пропонує зробити так, що використання зображення чи голосу фізичної особи можливе лише за її згодою, якщо інше не визначено законом. Згода вважається наданою, якщо фіксація відбувалася відкрито в громадському місці, на зборах чи прилюдних заходах, або якщо особа добровільно позувала. Важливо: згода на один вид використання (наприклад, звичайне фото) не поширюється на інший (комерційне використання чи монтаж у рекламі).
Таємну фіксацію проєкт ЦК дозволяє лише в інтересах національної безпеки, запобігання кримінальним правопорушенням, правосуддя або захисту прав самої особи чи інших людей. Особа має право вимагати припинення протиправних дій щодо свого зображення чи голосу. Якщо згода була платною, її можна відкликати, відшкодувавши завдані збитки.
Що це означає для звичайної людини? Якщо ви виклали своє фото чи відео в соціальній мережі (наприклад, Facebook чи Instagram), це не дає автоматичного права іншим особам поширювати його на інших платформах, монтувати в нові ролики чи використовувати в комерційних цілях без додаткової згоди. Інтерв’ю, коментарі в ЗМІ чи групове фото на корпоративі вважаються згодою лише для конкретного контексту.
Водночас межі цих правил поки що не завжди чіткі. Якщо хтось візьме ваше фото з соцмережі та створить на його основі мем, жартівливий колаж чи пародійне відео – невже це теж може бути визнане незаконним? Чи достатньо того, що зображення було опубліковано публічно, щоб будь-хто мав право “переосмислювати” ваш образ? Законодавство намагається дати людині більше контролю над своїм цифровим “я”, але на практиці багато таких ситуацій залишаються у сірій зоні, і остаточну відповідь часто доведеться шукати вже в суді.
Право на біометричні та генетичні дані (статті 319-320)
До біометричних даних належать зображення обличчя, відбитки пальців, голос, характеристики ходи, підпису тощо. У проєкті ЦК зазначено, що їхня обробка, зокрема за допомогою штучного інтелекту, можлива лише за згодою особи, якщо закон не передбачає іншого. Для наукових, освітніх чи медичних цілей дані проєкт ЦК дозволяє використовувати біометричні дані в анонімному вигляді – тобто у формі, з якої неможливо ідентифікувати конкретну людину.
Генетичні дані є конфіденційною інформацією. У проєкті закону йдеться, що дослідження геному дозволяється лише за письмовою інформованою згодою для наукових, медичних чи освітніх цілей. А втручання в геном людини можливе виключно в профілактичних, діагностичних чи лікувальних цілях, без внесення змін, які передавалися б нащадкам. Особа має право отримувати або відмовлятися від інформації про свої генетичні дані.
Це захищає людей від несанкціонованого збирання біометрії (наприклад, у торгових центрах чи додатках) та від комерційного використання ДНК-тестів без чіткої згоди.
Право на цифровий образ (стаття 321)
Цифровий образ охоплює будь-які форми представлення людини в цифровому середовищі: акаунти, профілі в соціальних мережах, аватари, персональні дані, електронні підписи. У проєкті ЦК йдеться, що особа має право вільно створювати, використовувати свій цифровий образ і надавати дозвіл на його використання. Вона може вимагати виправлення, обмеження поширення або видалення недостовірної інформації.
Але законопроєкт визначає, що створення реалістичного контенту, що імітує зображення, голос, манеру поведінки чи інші особливості (зокрема deepfake за допомогою штучного інтелекту), буде можливе лише за згодою особи. Такий контент обов’язково повинен супроводжуватися чітким і видимим маркуванням про синтетичне походження. Без згоди особа має право вимагати видалення або обмеження доступу до такого матеріалу.
Це означає реальний захист від фейкових відео в TikTok, Instagram чи YouTube. Але тут, як і з фото чи голосом, виникає головне питання: де межі? Що тепер робити з карикатурами, шаржами та мемами? А якщо нейромережі навчатимуться на наших фото та відео – чи повинні вони будуть підлаштовуватися під українське законодавство і автоматично забороняти створення контенту з обличчям звичайних людей чи навіть публічних осіб без їхньої згоди? Чи новий Цивільний кодекс змусить штучний інтелект “запитувати дозвіл” перед тим, як генерувати deepfake чи будь-який інший реалістичний цифровий образ?
Право на цифрове вирізнення (стаття 322)
У проєкті ЦК зазначається, що фізична особа має право на цифрове вирізнення – це самостійне право створювати, набувати та використовувати різні засоби цифрової ідентифікації. До них належать адреса електронної пошти, номер абонента електронної комунікаційної мережі (номер телефону), обліковий запис (акаунт) у соціальних мережах чи державних системах, засіб електронної ідентифікації та інші інструменти, потрібні для отримання електронних комунікаційних послуг. Порядок їх створення та використання визначить новий Цивільний Кодекс, інші закони або договір з оператором.
Це означає, що ваша цифрова “особистість” у мережі, якщо ухвалять новий ЦК, стане захищеною законом. Ви зможете спокійно користуватися одним і тим самим номером телефону чи email роками, не побоюючись, що їх хтось “перехопить”. Особливо важливо положення про те, що фізична особа, яка померла або її оголошено померлою, має прижиттєву заборону повторного перевипуску та подальшого використання її номеру телефону. Якщо за життя людина не залишила такої заборони, оператор може перевипустити номер за звичайними правилами.
Окремий акцент зробили на сім’ях загиблих військових: вони матимуть право вимагати такої заборони безкоштовно. В інших випадках (звичайні громадяни) порядок і можлива плата за таку послугу будуть визначені законом або договором з оператором.
Спірний момент: на практиці може виникнути питання, як саме оператори перевірятимуть прижиттєву заборону (чи потрібен буде спеціальний реєстр, нотаріально посвідчена заява чи достатньо простого заповіту). Також неясно, чи поширюватиметься це право на акаунти в іноземних сервісах (Facebook, Gmail тощо)?
Право на особистий або родовий герб (стаття 323)
У проєкті ЦК йдеться, що фізична особа має право заснувати, використовувати і захищати особистий або родовий герб як спосіб вирізнення себе чи своєї родини. Герб повинен відповідати геральдичним правилам і мати індивідуальний характер (загальне враження має відрізнятися від інших гербів). Його можна зареєструвати як торгову марку. Використання буде можливим лише за інформованою згодою. Особа має право вимагати припинення неправомірного використання свого герба. Порядок офіційної реєстрації та захисту визначить окремий закон.
Це право дозволить людям, які цікавляться геральдикою чи родоводом, офіційно закріпити свій символ і захищати його від несанкціонованого комерційного використання.
Посттанативні особисті права (стаття 325)
У проєкті ЦК – це права, що виникають у зв’язку зі смертю фізичної особи або її оголошенням померлою. Їх мають діти, вдівець чи вдова, а за їх відсутності – батьки, брати, сестри (або особа, уповноважена заповітом чи договором). Права спрямовані на захист доброго імені та пам’яті померлого.
Перелік включатиме спростування недостовірної інформації, контроль за використанням імені, зображення, голосу, нотаток чи кореспонденції протягом 25 років після смерті (якщо померлий не заборонив це за життя). Також рішення щодо поховання, патолого-анатомічного розтину, вилучення органів, шанобливого ставлення до тіла. Прижиттєве письмове волевиявлення померлого має пріоритет. Якщо родичі не дійдуть згоди, питання вирішуватиме суд. Права виникають автоматично в момент смерті, без окремої процедури реєстрації.
Право на забуття (стаття 328)
У проєкті ЦК зазначено, що фізична особа може вимагати вилучення, знеособлення чи припинення видачі посилань на інформацію про себе, якщо вона недостовірна, неактуальна, неповна, оброблена протиправно або втратила суспільний інтерес. Запит можна буде подати до власника інформації (соцмережі, новинні сайти тощо). Винятки: інформація, потрібна для свободи слова, архівної чи культурної цінності, історичних досліджень або пов’язана з публічною діяльністю особи.
Якщо громадянин за життя залишив письмову заборону (наприклад, у заповіті), родичі зможуть вимагати виконання. Тут також є питання щодо практичної реалізації, наприклад, якщо це стосується друкованої продукції. Повне знищення, наприклад, тиражу книги малоймовірне, але можна вимагати припинення подальшого поширення або спростування.
Право на інформаційний спокій (стаття 337)
Фізична особа має право на інформаційний спокій, йдеться у проєкті ЦК. Це означає можливість не брати участі в робочих, службових, професійних чи інших комунікаціях у неробочий час, вихідні, святкові дні, під час відпустки або поза часом, визначеним трудовим договором.
Простіше кажучи, якщо керівник телефонує вам у неділю о 20:00 або пише в робочий чат о 23:00, ви маєте повне право не відповідати. Це не може стати підставою для дисциплінарної відповідальності, догани, позбавлення премії чи погіршення умов праці. Залучення до таких комунікацій можливе лише у виняткових випадках, чітко визначених законом: загроза національній безпеці, надзвичайні ситуації, аварійні випадки, ризик для життя та здоров’я людей.
Це реальний “right to disconnect” – захист від постійного тиску “бути на зв’язку 24/7”, який зараз є нормою в багатьох компаніях. Багато працівників скаржаться, що після робочого дня вони продовжують відповідати на повідомлення, бо бояться втратити роботу. Якщо новий ЦК ухвалять з цією статтєю, то закон прямо заборонятиме використовувати таку “недоступність” проти них.
Спірний момент: що саме вважатимуть “винятковим випадком”? Для лікарів, рятувальників чи військових межа може бути розмитою. Також неясно, як це право працюватиме в компаніях з гнучким графіком або віддаленою роботою. Судова практика покаже, чи не почнуть працівники зловживати цим правом, а роботодавці – шукати обхідні шляхи (наприклад, “добровільну” згоду в трудовому договорі).
Право на цифрову приватність (стаття 336)
Фізична особа має право на цифровий особистий простір (цифрову приватність), йдеться у проєкті ЦК. Це поширюється на обробку даних стосовно її цифрового образу, особистих цифрових нотаток, цифрової кореспонденції, а також метаданих, історії інтернет-активності (пошукові запити, відвідані сайти), даних геолокації, інформації про використання цифрових застосунків, даних, згенерованих пристроями чи системами штучного інтелекту. Усе, що в сукупності відображає особисте та сімейне життя людини в цифровому середовищі, пропонується зробити захищеним.
Обробка таких даних буде можлива лише за згодою особи та з дотриманням вимог закону. Громадянин матиме право захищати свій цифровий простір від протиправного доступу, копіювання, видалення, кібератак, фішингу, несанкціонованого стеження та шкідливого програмного забезпечення, зокрема за допомогою антивірусів, шифрування та інших засобів кіберзахисту.
Для пересічного громадянина це означає, що ваші “цифрові сліди” (де ви ходили, що шукали в Google, які додатки використовували) не будуть “безхозними”. Якщо банк, магазин чи соцмережа збирають ці дані без вашої чіткої згоди, ви можете вимагати припинення такої обробки. Це суттєво посилює захист від нав’язливої таргетованої реклами та стеження.
Спірний момент: баланс між приватністю і суспільними інтересами. Закон, у разі його ухвалення, дозволятиме обмежувати це право (наприклад, для розслідування злочинів), але межі таких обмежень визначені досить загально. Також незрозуміло, як це право застосовуватиметься до іноземних компаній (Google, Meta), які зберігають дані за межами України. На практиці виконання може залежати від того, наскільки швидко українські суди зможуть змусити великі платформи дотримуватися нових норм.
Майбутнє приватності: між амбіціями Кодексу та реальністю
Новий проєкт Цивільного кодексу України №14394 фактично пропонує радикальне оновлення особистого немайнового права – від цифрового образу й біометрії до захисту пам’яті після смерті. Автори намагаються дати людині реальні інструменти контролю над своїм тілом, голосом, зображенням і цифровим “я” в епоху, коли технології розвиваються значно швидше за закони. Право на інформаційний спокій, цифрову приватність, заборону використання номера телефону після смерті чи захист від неузгодженого deepfake – усе це виглядає як спроба поставити людину в центр правового регулювання.
Водночас багато норм залишаються у сірій зоні. Де точно пролягає межа між свободою творчості й правом на власне зображення? Як нейромережі та іноземні платформи виконуватимуть вимоги українського законодавства? Чи зможуть суди ефективно захищати звичайну людину від нав’язливої таргетованої реклами, несанкціонованого стеження чи зловживань у соцмережах? Практична реалізація цих прав вимагатиме не лише ухвалення Кодексу, а й розробки підзаконних актів, створення реєстрів і, головне, судової практики.
Зрештою, успіх цієї рекодифікації залежатиме не лише від тексту проєкту нового Цивільного Кодексу на 800+ сторінках, а від того, наскільки держава зможе забезпечити його реальне виконання в цифровому світі.
