Рішення президента Польщі Кароля Навроцького позбавити українського колегу Володимира Зеленського найвищої державної польської нагороди – ордена Білого Орла призвело до чергового серйозного скандалу між країнами. Самому Навроцькому в Польщі непереливки, його рішення обговорюють і критикують у ЗМІ та в соцмережах, деякі польські політики повернули свої державні нагороди у знак солідарності з Україною.
Зеленський також не розгубився, і відправив орден до канцелярії президента Польщі “Новою поштою”. Його підтримали, повернувши аналогічні ордени Білого Орла, майже всі колишні президенти України, а голова Офісу президента та міністр закордонних справ також відправили інші польські ордени, які їм колись вручили.
Скандал відбувся напередодні інвестиційного форуму з відновлення України, який має відбутися 25-26 червня у Ґданську. І ще не відомо, чи поїде туди Зеленський, а в Навроцького повідомили, що він запрошення не отримував.
Тут треба наголосити, що Польща – парламентська республіка, і реально країною керує прем’єр-міністр. Нині – Дональд Туск, який не висловлювався на підтримку рішення Навроцького.
“Політарена” поспілкувалася з дипломатами, політиками та політологами про те, які наслідки можуть бути в цього українсько-польського конфлікту, враховуючи те, що Польща є хабом для постачання в Україну техніки та озброєнь.
Політик та дипломат, один із авторів Конституції України Роман Безсмертний:
“Україна має бути більш активною та ініціативною. До Ґданська має поїхати представницька делегація, у тому числі й праві політичні сили. Зустріч у Ґданську має стати механізмом, який вирішить ці проблеми. Потрібно змінити парадигму українсько-польських відносин.
Нинішня поведінка Навроцького та Зеленського виглядає як поведінка не зовсім дорослих людей. Я проходив цю дорогу з 1996 року, пам’ятаю, з якої ями розпочинали цей шлях: Олександр Кваснєвський та Леонід Кучма. Як усе це тривало, як складно складалося, але наші президенти пройшли цей шлях.
Навроцький – це не Кваснєвський, я це чудово розумію. Але це не означає, що він не може чути аргументи. З погляду історичної істини кожна країна має право позначати свій пантеон героїв, тут немає жодних проблем.
Адже Україна не робить проблем з погляду Армії Крайової, яка, зокрема, воювала з УПА проти радянських військ. А ідеологеми Навроцького, на жаль – це ідеологеми Москви. І вони шкодять не лише Україні та Польщі, а й усій Європі”.
Провідний експерт Центру військово-політичних досліджень Олександр Коваленко:
“Якщо поляки стануть у позу і закриють хаб із постачання озброєння Україні, то це зіпсує ставлення Навроцького та Польщі з рештою Європи. Тим більше є ще один момент – поляки за цей хаб гроші отримують, заробляють на тому, що на їхній території знаходиться головний транзитний вузол в Україну. А це непогані гроші для бюджету.
Але я думаю, що до такої проблеми не дійде. Польща вже зганьбивалася з поверненням медалей та орденів, високих нагород, які вручалися десятиліттями українським діячам. Більше того, створюються відповідні прецеденти у самій Польщі: наприклад, колишній депутат польського сейму Петро Фоглер повернув свою нагороду Навроцькому. Сказав, що він не президент, а непорозуміння.
Рішенням про позбавлення Володимира Зеленського ордена Білого Орла Навроцький “вистрілив собі у ногу”. Але навіщо тоді прострілювати і другу колінну чашечку? Тут можна відразу пістолет прикласти до скроні та натиснути на курок. Думаю, що президент Польщі так далеко не піде і найближчим часом намагатиметься якось вийти із ситуації”.
Член безпекового комітету Ради Федір Вениславський (фракція “Слуга народу”):
“Я думаю, що ця суперечка буде переведена в площину особистого рішення Кароля Навроцького, яке не може впливати на стратегічний характер взаємин України та Польщі”.
Політолог, віце-президент аналітичного центру “Політика” Олег Лісний:
“Мене дивує, що за півтора роки до парламентських виборів Навроцькому захотілося пограти у політику. Я так підозрюю, що він думав, що це йому зайде чисто до активу, ніби в одні ворота зіграє і буде молодцем. Але вийшло, як вийшло. Дуже важко рухатись уперед, коли в тебе голова дивиться назад. Це Росія так робить, але Навроцький теж захотів рухатися вперед, дивлячись виключно в минуле і втрачаючи його.
Експлуатація цієї теми – вона у Польщі не нова. Вони це підживлюють постійно, дуже грамотно у суспільстві просувають. Досить професійно з погляду пропаганди. І мабуть, тут теж є наш недогляд, треба було над проблемою якось працювати, якщо у Польщі постійно нагадують. Адже ще за Леоніда Кучми начебто помирилися, все нормально, вирішили забути.
А тепер це працює на нашого зовнішнього ворога, на Росію. Навроцький ще року на посту не пробув, похвалитися особливо нема чим, і тут треба було створити такий хайп. Тепер біситься – мовляв, «Новою поштою» надіслали. І ще чотири колишні президенти України свої нагороди повернули. А у нас війна, нам ніколи нісенітницею займатися. Є теми важливіші.
А взагалі не розумію, навіщо це все згадувати. Ну було – і було. Це як Франція та Великобританія згадуватимуть Столітню війну. Або походи вікінгів та Швецію у 17 столітті. Або Японія та США згадають Перл-Харбор, Хіросіму та Нагасакі. Нехай цим займаються історики. А ми будемо йти вперед”.
Народний депутат, віце-президент комітету ПАСЄ з міграції та біженців Олексій Гончаренко (фракція “ЄС”):
“Польща – один із найближчих партнерів України. Після повномасштабного вторгнення вона надала притулок мільйонам наших громадян. Там українці продовжують жити, працювати та навчатися. Саме тому нам потрібно працювати над деескалацією напруги, а не над її посиленням.
На мій погляд, вирішення питань польсько-українських відносин можливе через спільне бачення майбутнього, а не через нескінченні суперечки про минуле. Чи дасть результат постійне взаємне звинувачення? Навряд. Саме тому нам слід зосередитись на тому, що ми можемо створити разом: спільні проекти, нові можливості для співпраці та безпеки.
Минуле справді було трагічним. Але ми не маємо іншого виходу, ніж пам’ятати про нього і водночас рухатися далі. Змінити минуле неможливо, але ми можемо працювати над тим, яким буде наше майбутнє”.
Генеральний директор аналітичної компанії “Центр політичного консалтингу” Денис Денисенко:
“На жаль, це дуже складний кейс, і як розвиватиметься подія далі, залежатиме від витримки обох сторін. Загалом є таке поняття, як контрасигнація – юридичний порядок, за якого акти глави держави для набрання чинності вимагають обов’язкового додаткового підпису прем’єр-міністра.
А Польща – парламентська республіка, і рішення президента має ухвалити прем’єр-міністр Дональд Туск. Але що стверджувати, якщо нагороду вже назад відправили. Хоча тут Туска поставили на розтяжку: він людина доросла, розсудлива, розуміє всі процеси, що зараз є спільний ворог і не варто сваритися між собою.
З політичного погляду для нього ця ситуація не дуже хороша, але Володимир Зеленський нашому союзнику підіграв. Сам орден відправив, чим зняв із Туска проблему контрасигнації. А тут ще й усі колишні президенти підтримали (попри колишні суперечки) та інші політики.
Ось цей демарш щодо здачі орденів – він є об’єднуючою складової для України. У такі складні часи не шкода і орден віддати. Хоча той самий Зеленський говорив при врученні, що це всьому українському народові та збройним силам України.
Взагалі вся ця справа істориків. Закрити 150 людей, 75 наших та 75 поляків, і поки не домовитеся, сидіть та спілкуйтеся. Поки білий дим не повалить, як на виборах Папи Римського”.
Директор Інституту світової політики Євген Магда:
“Говорити про те, що якихось політичних, економічних та соціальних загроз через цей конфлікт із Польщею зовсім не буде не можна. Але говорити про те, що все погано також не можна. Настрої у населення, що в Польщі, що в Україні, можна сказати, консолідовані. Особливо в регіонах, що межують. Існують певні історичні сентименти, яких не так і просто позбутися.
Але і Україна і Польща в будь-якому разі зацікавлені у тому, щоб вистояти та вести діалог. Тим більше, у ситуації з РФ. При цьому, слід зазначити, у Навроцького, на відміну від Зеленського, набагато менше повноважень. Якщо говорити про небезпеку закриття перевалочного хаба для озброєнь, це може зробити тільки уряд Туска. Але він цього не зробить”.
Член-кореспондент Української академії геополітики та геостратегії Станіслав Желиховський:
“Так, загострення у відносинах буде якийсь час, дуже вже накопичилося негативних емоцій. Але я не говорив би про те, що Польща нам ставитиме палиці в колеса в рамках євроінтеграції та всебічної підтримки. У Польщі влада не монолітна, та й сам Навроцький заявляв, що буде підтримка.
Якщо щось і зможе статися, то це через півтора роки, коли у Польщі будуть парламентські вибори. Побачимо, хто очолить польський парламент. А до того хвилюватися не варто”.
