У Верховній Раді зареєстрований законопроєкт, який пропонує запровадити кримінальну відповідальність за українофобію — ініциатива в умовах російської агресії безумовно актуальна. Йдеться про документ №15186, його вніс народний депутат Микола Княжицький (“Європейська солідарність”).
Що саме пропонує новий документ? Він не створює нову статтю, а лише конкретизує вже чинну ст. 161 КК (“Порушення рівноправності громадян залежно від расової, національної, регіональної належності, релігійних переконань та інших ознак”).
До переліку заборонених дій додали “прояви українофобії”, а в новій примітці до статті з’явилося визначення цього терміну, воно практично дослівно взяте із Закону №3005-IX про деколонізацію.
Покарання залишається без змін і залежить від кваліфікації: від штрафу до позбавлення волі до 8 років.
Автор законопроєкту в пояснювальній записці наголошує, що чинна редакція ст. 161 не повністю охоплює специфіку українофобії, яка вже офіційно визначена в Законі №3005-IX. На думку Княжицького, українофобія – це не просто “неприємні висловлювання”, а інструмент гібридної війни Російської Федерації. За його словами, мета законопроєкту – закрити правову прогалину, посилити інформаційну стійкість країни та забезпечити ефективний правовий захист фундаментальних основ української державності в умовах триваючої збройної агресії.
Що саме змінює законопроєкт №15186
Головні нововведення:
У частину 1 статті 161 пропонується додати слова “прояви українофобії” разом із уже наявними “проявами антисемітизму”.
Також у проєкті є примітка, в якій дається визначення того, що саме вважатиметься проявами українофобії.
Українофобія – це умисні дії, спрямовані на розпалювання національної ворожнечі, приниження національної честі та гідності, а також публічне заперечення права української нації на самовизначення, суверенітет і державність. Зокрема, це стосується публічних закликів (у медіа, літературних чи мистецьких творах), виправдання підкорення, експлуатації або асиміляції українського народу, заперечення правомірності захисту його прав, розвитку державності, науки та культури, а також публічної зневаги до етнокультурних ознак українців і дискредитації української мови та культури.
Але чи не містить цей законопроєкт проблемних аспектів, які згодом можуть “зіграти злий жарт” і стати механізмом не стільки захисту всього українського, скільки обмеження свободи слова чи заборони дискусій, наприклад, серед істориків?
Основна проблема: надто широке та оціночне формулювання
Саме тут і починається головна складність. Хоча поняття українофобії вже існувало у вищезгаданому Законі про деколонізацію, перенесення його у Кримінальний кодекс з наданням статусу кримінально-карної дії суттєво підвищує ставки.
Визначення терміну з юридичної точки зору виписане нечітко і містить значну кількість оціночних понять: “зневага”, “дискредитація”, “заперечення правомірності”, “з метою підриву національної ідентичності”. Такі формулювання залишають великий простір для суб’єктивного тлумачення з боку правоохоронців, прокурорів та суддей. Те, що для одного буде історичною дискусією, критикою культурної політики або звичайним жартом чи сарказмом, для іншого може кваліфікуватися як кримінальний прояв українофобії.
Це створює ризик правової невизначеності – одного з ключових принципів, який захищає Конституція та європейські стандарти прав людини. Людина повинна чітко розуміти, за які саме дії її можуть притягнути до кримінальної відповідальності. У випадку з запропонованим визначенням така чіткість значно розмита.
Інші проблемні аспекти законопроєкту
Хоча ініціатори позиціонують законопроєкт №15186 як необхідний крок для захисту національної ідентичності в умовах війни, його формулювання викликає низку серйозних питань щодо конституційності, правозастосування та можливих негативних наслідків. Ось основні проблемні аспекти:
Свобода думки та слова (ст. 34 Конституції України)
Стаття 34 Конституції гарантує кожному свободу думки і слова, вільне вираження поглядів. Обмеження можливе лише законом і тільки в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності, громадського порядку тощо.
Законопроєкт через оціночне визначення поняття “українофобія” може зачепити критичні статті, сатиру, історичні дискусії чи інтернет-меми.
Конфлікт зі статтею 15 Конституції (ідеологічна багатоманітність)
Стаття 15 Конституції прямо каже: “Суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов’язкова”. Проблема полягає в тому, що законопроєкт №15186 чітко не встановлює чіткі межі, коли починається українофобія.
Ризик переслідування політичних опонентів і критиків влади
Один із найбільш серйозних ризиків законопроєкту №15186 – можливість його використання як інструмент політичного тиску. Через розмитість і оціночний характер визначення українофобії межі між дозволеною критикою та кримінальним правопорушенням стають дуже умовними.
Це класичний ризик “закону з гумовими формулюваннями”, коли формально норма спрямована проти реальної загрози, а на практиці може застосовуватися вибірково проти внутрішніх критиків.
Вплив на культуру, науку, мистецтво та історичні дискусії
У визначенні українофобії є згадка про літературні та мистецькі твори. Таке тлумачення може обмежити свободу творчості, наукові дискусії про історію, мову та ідентичність.
Висновок: законопроєкт про відповідальність за українофобію потрібний і своєчасний, але у такій редакції може “перегріти” суспільство
Замість консолідації документ може посилити взаємні звинувачення навіть серед патріотично налаштованих громадян і призвести до подальшої поляризації. Ці ризики не означають, що законопроєкт шкідливий або непотрібний. Навпаки, він своєчасний і потрібний, але є необхідність дуже серйозного доопрацювання документу в комітетах Верховної Ради, щоб норма не суперечила Конституції та європейським стандартам прав людини.
