Президент України Володимир Зеленський підписав закон №4826-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань підготовки громадян до національного спротиву”, який передбачає впровадження з 1 жовтня 2026 року у школах та вишах нового предмету – “Основи національного спротиву”.
У школах нова навчальна дисципліна має оновити обов’язковий для учнів 10-11 класів предмет “Захист України”, а для студентів – базову загальновійськову підготовку. Закон передбачає створення спеціальних центрів підготовки, навчальна програма включатиме практичні заняття, у тому числі стрільби на полігонах та в тирах.
“Політарена” розбиралася, наскільки ефективною може бути нова ініціатива влади, спрямована на підготовку старшокласників до захисту суверенітету нашої країни. Враховуючи, що це далеко не перша спроба такого роду.
Захист України, але не Вітчизни
За роки незалежності України шкільний предмет, присвячений загальновійськовій підготовці, зазнав багато змін. Пов’язаний, втім, в основному з назвою. В 1991 році “Початкова військова підготовка” перетворилася на “Допризовну підготовку”. У 2006 році назву предмета змінили на “Захист Вітчизни”, а у 2020-му – на “Захист України”. Всі перейменування відбувалися за рішенням Кабінету Міністрів.
“Наша освіта довго наслідувала радянську парадигму, і предмет “Захист Вітчизни” – один із проявів цього. Це неправильно, що на шостому році війни ми досі не змогли замінити абсолютно радянську назву предмета “Захист Вітчизни” на «Захист України”. Це важливий акцент, і я рада, що ми його нарешті поставили”, – так пояснювала необхідність перейменування тодішня міністерка освіти і науки Ганна Новосад.
22 травня 2024 року питання вийшло на новий рівень – законодавчий. Рада прийняла закон 3724-IX “Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення системи початкової загальновійськової підготовки”. Відбулося своєрідне перезавантаження предмета. Головною новацією стало скасування ще радянської практики, коли навчання відбувалося окремо: хлопці розбирали-збирали автомат та натягували протигази, а дівчата вчилися перев’язувати рани. Відповідно до ухваленого закону, навчальна дисципліна “Захист України” не поділяє учнів за статтю и вивчається спільно.
“Предмет є у шкільній програмі з радянських часів, і в ньому застосовані дискримінаційні норми щодо статі та гендеру. Адже Україну сьогодні захищають чоловіки та жінки на рівних, зараз у лавах ЗСУ – понад 50 тисяч жінок”, – заявляла народна депутатка Ірина Геращенко, коментуючи ухвалення закону.
Тут слід зазначити, що уроки з військової справи у деяких навальних закладах фактично були гендерне коректними: кожен вибирав, що йому більше подобається. Якщо дівчата хотіли стріляти, вони відвідували урок разом із юнаками. А багато хлопців проходили основи медичних знань. Які, як правило, вели вчителька біології або шкільна медсестра.
Другий момент: спільне навчання мало на увазі збільшення штату воєнруків у два рази. Відповідно і додаткове фінансове навантаження на школу. Справа в тому, що зараз у старших класах у середньому по 30 осіб. Хлопчиків та дівчаток приблизно порівну. І щоби навчання було ефективним, клас все одно необхідно ділити на дві частини.
Для повноцінного впровадження оновленого “Захисту України” передбачили перехідний період до 2027 року. Але тепер знову реформа, у навчальному предметі знову новації.
Центри військової підготовки для учнів вже є
Цікаво, що окремі центри підготовки для вивчення предмета “Захист України” вже давно створені. Справа в тому, що у багатьох школах банально не було умов для повноцінних практичних занять: ні тиру, ні дрібнокаліберних гвинтівок, ні навіть макетів автоматів Калашнікова, які можна розбирати-збирати.
Тому на базі навчальних закладів (шкіл та колишніх ПТУ), де була більш-менш нормальна матеріально-технічна база для вивчення “Захисту України”, почали створювати центри навчання. Куди, наприклад, приблизно раз на місяць можуть приїжджати учні з інших навчальних закладів.
“Нашому колишньому ПТУ пощастило, на його базі створено такий центр. У нас є автомати, у тому числі й американські, які можна розбирати та збирати. Вивчаємо сучасні військові технології, є підготовка з РЕБ та безпілотників. Дрони, щоправда, пілотуємо у спортзалі, якщо робити це на природі, то це треба з СБУ узгоджувати. Одягаємо сучасні протигази та захисні костюми Л-1. Є різні симулятори, макети, гарний лазерний тир, чудова домедична підготовка. Юнаки та дівчата навчаються разом, тому є два воєнруки”, – розповів “Політарені” викладач предмета “Захист України” одного з коледжів Києва, полковник запасу Василь Логін.
За його словами, їхній навчальний заклад – база лише для колишніх ПТУ. А для звичайних шкіл, ліцеїв та гімназій на лівому березі Києва зараз існує чотири навчальні центри. Це при тому, що на Лівобережжі понад 150 державних шкіл та приватних навчальних закладів. Там, до речі, умови для вивчення “Захисту України” різні.
Син автора цієї статті, наприклад, закінчує один з ліцеїв Києва. У гендерному плані реформу там ще не завершили: юнаки вивчають “Захист України”, а дівчата – основи медичних знань. Але є свій тир. І восени 2025 року хлопці активно стріляли з пневматичної гвинтівки та вчилися правильно прицілюватись із РПГ. Після Нового року часто літали на дронах –симуляторах. Одного разу приїжджали військові, вчили накладати турнікети. У 10 класі один раз розбирали-збирали автомат. Але зазвичай на навчанні воєнрук ставить їм якийсь фільм, а хлопці сидять у смарфонах.
“У нас у підвалі є тир, я стріляв сім разів, здається. Підготовки по дронах у нас немає, зате є хороша тактична медицина – турнікет, бинтування. Це дуже важливо”, – розповів “Політарені” Гордій, учень 11 класу математичного ліцею.
Його батько Сергій Шевчук рівнем викладання предмета “Захист України” не дуже задоволений: “Фізрук, який водночас воєнрук, їм щось начитує, але користі мало. Сумніваюсь, що є щось позитивне, окрім турнікетів. Я сам сина з друзями іноді виводжу до лісу, постріляти з пневматичної гвинтівки”.
Предмет “Захист України”: ані нормальної матеріальної бази, ані підручників
У той час, коли депутати намагаються підвищити військову підготовку старшокласників за допомогою нових законів, не особливо зважаючи на те, як працюють попередні, у школах досі предмет “Захист України” подекуди вивчають за застарілим підручником “Захист Вітчизни”!
“Підручники старі, 2018 року випуску. Більше того, вони фактично є полегшеною версією підручника з ПВП. Там перевантаження за військовими статутами, за стройовою підготовкою. Добре, що все це давно скасували. У підручнику “Захист Вітчизни” хіба що врахували досвід АТО. Про нові підручники по предмету “Захист України” кажуть – ну ви ж розумієте, війна, ніколи випускати… Ну так, тепер і не треба, напевно, коли навчальну дисципліну знову перейменовують. Просто профанація”, – вважає викладач предмета “Захист України” Василь Логін.
У чому конкретно полягатимуть зміни, коли “Захист України” перейменують на “Основи національного спротиву”, – невідомо. Створення спеціальних центрів підготовки? То вони є. Практичні заняття, стрілянина на полігонах та в тирах? Але старшокласники вже вчаться стріляти, хоч це відбувається і не часто.
“У мене за плечима, окрім школи, 17 років викладання у Національному університеті оборони України. Я трохи уявляю, як пишуться програми. Найголовніше – це кваліфікаційна характеристика випускника. У нашому випадку, яка програма предмета, що ви хочете, щоб що випускник школи одержав на виході? А поки що немає конкретики, то все це – не більше ніж піар”, – сказав “Політарені” викладач предмета “Захист України” однієї зі спеціалізованих шкіл Києва, капітан 1 рангу запасу Володимир Дубовчук.
Він розповів, що коли предмет “Захист Вітчизни” змінювали на “Захист України”, у міністерстві зібрали воєнруків і сказали, що створюватимуться центри вивчення предмета, на базі якихось окремих шкіл. Яким дадуть усі ресурси, а до них буде прикріплено ще 7 шкіл.
“Але, якщо ми справді хочемо серйозно навчати молодь основам військової справи, можливо, необхідно нормально забезпечити кожну школу? У мене, наприклад, закопали тир, і замість нього збудували басейн. А без тиру на вогневої підготовки робити нічого. Автомат четвертої категорії, що йде під списання, коштує за ціною металобрухту приблизно 120 гривень. А школам пропонуються автомати демілітаризовані. Грубо кажучи, це також четверта категорія, тільки його пофарбували, полакували, і коштує він 115 тисяч! Для медицини (юнаки та дівчата у нас поки що навчаються окремо) я просив турнікети, перев’язувальний матеріал. Кажуть, нехай батьки купують. А це категорично заборонено, підсудна справа. Єдине, що нам дали (це по всьому Києву, була якась міська програма) – чотири комп’ютери з електронними тренажерами, чотири комплекти окулярів віртуальної реальності, чотири пульти та чотири маленькі дрони. Мовляв, хлопці, навчайтеся. Тож з матеріальної бази, окрім дронів, у мене нічого немає”, – розповів Дубовчук.
Тож перспективи нового закону щодо покращення військової підготовки молоді незрозумілі.
“Адже були часи, що військова підготовка взагалі вважалася чимось поганим. Пам’ятаю, в 1990 році ми списаний БРДМ у шкільному дворі поставили, дітям весело, лазять по ньому. І тут сигнал згори, з освітньої газети: що ви тут мілітаризм влаштовуєте? Довелося здати на брухт. Але, як ми зараз бачимо, військова підготовка – справа життєве необхідна. Головне – наповнити її нормальним матеріально-технічним змістом”, – резюмував у розмові з “Політареною” директор школи із 40-річним стажем Олег Сайко.
