У неділю, 26 квітня, виповнюється 40 років Чорнобильської катастрофи. В 1986 році із зони відчуження, площа якої становила приблизно 2600 км2, виселили 350 тисяч осіб, з яких близько 50 тисяч – жителі міста Прип’ять.
Щоб запобігти поширенню радіаційного зараження, радянські солдати відстрілювали кинутих домашніх тварин. Як виявилось – не всіх. У зоні відчуження зараз мешкають сотні собак – це нащадки тих, хто залишився там у 1986 році. Наукові дослідження 2024-2025 років показали, що вони адаптувалися та набули стійкості до радіації. Як і дикі домашні корови, їх зараз ціла череда – 12 особин. Вгодованість тварин оцінюється як хороша.
Диких тварин побільшало: збільшилася кількість вовків, лосів, оленів, рисів та коней Пржевальського, яких завезли в рамках наукового експерименту з відновлення популяції в 1998-2004 роках. У зоні відчуження бачили і ведмедів. А птахів, особливо у періоди міграцій – величезна кількість.
“Політарена” поспілкувалася з українськими екологами, вченими та ліквідаторами аварії на ЧАЕС про вплив Чорнобильської катастрофи на природу, і про те, чи правда, що їй добре там, де нас немає.
Завідувач наукового відділу Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника Денис Вишневський:
“Самому зайцю нормально, але якщо його з’їсти, то дозу радіації людина отримає“
“Найнебезпечнішого місця в Чорнобильській зоні з погляду радіації, – “Рудого лісу”, як такого вже немає. На його місці нові чагарники верби, молоді берези, розріджені посадки сосни. Там водяться різноманітні гризуни, великі копитні та хижаки.
Тварини справді адаптувалися. Якщо мутації накопичуються, це шлях до вибуття з марафону з виживання: у природі будь-які відхилення, які послаблюють життєздатність, призводять до загибелі. Ми навіть коли ловимо якихось тварин, візуально вони нічим не відрізняються від звичайних. Потрібно шукати зміни на рівні структури організму: генетика, кров, фізіологія. Ці дослідження ми проводимо у колаборації з колегами – Інститутом ядерних досліджень НАНУ та Фукусімським університетом.
Щодо вивчення впливу радіації на людину, її генну систему, то ми такі дослідження не проводимо: все було зроблено ще в роки “холодної війни”. Коли під час випробувань ядерної зброї вивчався вплив на населення проникаючої радіації і радіоактивного зараження. Тож Чорнобиль у цьому плані не має якоїсь великої цінності.
А резюмуючи, можна точно стверджувати, що у природі все нормально, умовні заєць або лось живуть собі в зоні відчуження “приспівуючи”, їм радіація не шкодить. А людина, якщо такого зайця з’їсть, свою дозу радіації, звичайно, отримає”.
Експерт із довкілля Мережі захисту національних інтересів Ants Олег Листопад:
“Найбільший ворог природи – не радіація, а людина“
“Після створення спочатку Зони відчуження, а потім і Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника стало зрозуміло, що найбільший ворог природи – це не радіація, а саме діяльність людини, включення її до природних процесів. Якісь вирубки, заготівлі, полювання тощо. Через кілька років після аварії, коли закінчилася дезактивація та поховання техніки, антропогенний фактор зник, і, незважаючи на високий рівень радіації, природа набула сильного імпульсу до процвітання.
Є таке поняття, як “сезон тиші” – щорічний природоохоронний період з 1 квітня по 15 червня, спрямований на захист диких тварин у сезон розмноження, тож у Чорнобильській зоні він триває майже 40 років. Якщо не брати до уваги перші роки, і період тимчасової російської окупації та бойових дій у 2022 році.
Якщо говорити про вплив радіації на конкретну особину, якщо якийсь організм отримує надто велику дозу, то починаються проблеми з імунною системою, проблеми зі здоров’ям. Але, по-перше, радіаційне забруднення було нерівномірним. Так, були і є місця з високим рівнем радіації, а є фонова радіація. По-друге, існує індивідуальна стійкість до радіації.
Умовно кажучи, є 100 тварин. Перші 20 дуже нестійкі, навіть відносно невеликі дози можуть викликати у них якісь незворотні процеси. Останні 20 дуже стійкі. Вони виживають, у них народжується потомство. Не можна сказати, що воно 100% отримає імунітет, але ця стійкість фіксується. І цикли продовжуються далі.
Тут ще треба розуміти, що цикли розмноження різні. Одна річ, скільки за 40 років минуло поколінь мишей: вони недовго живуть і дають велике потомство. А інша річ – лосі, наприклад. Але ще раз повторюся: фактор відсутності людини на цій території виявив себе дуже позитивно для дикої природи”.
Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, президент асоціації “Об’єднання операторів ринку нафтопродуктів України” Леонід Косянчук:
“Природі зараз добре. І тиша… На тварин люди не полюють, птахи гніздяться, ніхто їм не заважає”
“Я ліквідатором на ЧАЕС провів майже три роки, розповім, як тоді змінювалася природа. Були мутації, були. І дуже серйозні. У 1986 році у болоті, ну як болоті – у великій калюжі, упіймав жабу. Абсолютно прозору, як медуза. Я відніс її на станцію і в акваріум пустив. Вона, коли плавала, то тільки очі були видно, а тіло – ні.
Влітку 1987 року на проммайданчику біля 4-го енергоблока дивлюся, якась рослина. Не можу зрозуміти, що це: стебло завтовшки в руку і висота трохи більша за мій зріст. Придивився, а це кульбаба… Я був у шоці. Взяв ножа, надрізав, набрав молочка цього білого, приніс до себе в лабораторію, поставив на аналізатор, а там цезій та кобальт такий “пре”! На соснах мутації були: кожна голка таким віночком закінчувалася, як маленька малярська кисть.
У ставок охолоджувача запустили тостолоба та білого амура, щоб вони водорості на фільтрах поїдали, так вони виросли до просто неймовірних розмірів, просто страшно було дивитися. Щури були розміром з гарну кішку. Якось увечері над моєю машиною кречет пролетів, розмах крил на всю дорогу. Якийсь просто кондор чи птеродактиль.
Ну, а зараз що? Сорок років минуло, а період напіврозпаду найпоширенішого радіоактивного техногенного ізотопу цезію-137 – трохи більше 30 років. Потім утворюється стабільний ізотоп барій-137. Природі зараз добре. І тиша… На тварин люди не полюють, птахи гніздяться, ніхто їм не заважає. Лісозаготівель немає. Хоча в перші роки після аварії були, і металобрухт якісь негідники вивозили”.
Директор Інституту сільського господарства Полісся НААН України (Житомир) Сергій Рижук:
“Можна за кілька років зробити сільськогосподарські угіддя Полісся не тільки безпечними, а й знову продуктивними”
“У більшості екологів радості, вибачте, “повні штани”. Мовляв, вовки якісь, рисі і таке інше. А про людей вони нічого не говорять, хоча на проблему слід дивитися насамперед через призму людини, вирішувати соціальні питання, а не про рисів розповідати.
Втім, про тварин я багато говорити не буду, не моя тема, але наш інститут уже майже 40 років вивчає питання вирощування сільськогосподарських культур у регіонах, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС. Наразі повністю закриті для вирощування 1,2 мільйона гектарів сільськогосподарських площ. Це більше ніж території багатьох європейських держав.
Російська агресія забрала у нас майже половину сільськогосподарських угідь степової зони півдня та південного сходу, при цьому наш інститут має цінні розробки: як можна за кілька років зробити сільськогосподарські угіддя Полісся не тільки безпечними, а й знову продуктивними. Тим більше, що зараз зміна клімату суттєва, у нашому регіоні і дощі йдуть, і тепло.
Щодо безпеки, то, по-перше, я ж не кажу про 30-кілометрову зону, а про закриту територію в цілому. По-друге, зараз ми оперуємо даними 20-річної давності. Необхідні нові лабораторії із сучасним обладнанням, треба провести агрохімічний аналіз. Вчені у нас, на щастя, ще не всі вимерли.
Якщо тварини, як то кажуть, почуваються чудово, то чим сільськогосподарські рослини гірші? Тим більше, що у них біологічний цикл – один рік. А вовки – нехай, звичайно, живуть та процвітають. Вони безпечніші за людину, принаймні один одного не знищують”.
Директорка “Greenpeace Україна” Наталія Гозак:
“Природі добре там, де немає людей“
“Загалом у зв’язку з Чорнобильською катастрофою зараз можна виділити два окремі процеси. Перший – це вплив радіації на довкілля, живі організми. Шкідливо це чи ні – питання до вчених, але радіація тварин поступово змінює, є певні мутації. Але вони не вимирають – це точно.
А інший компонент – зменшення на природу впливу людини, її господарської діяльності. І ось цей чинник, він дуже сильно впливає. Тваринам, птахам, рослинам, ніхто не заважає нормально розвиватися. Немає полювання, ніхто не рубає ліси і не розорює поля. Одним словом, якщо зовсім коротко, то природі добре там, де немає людей”.
Фахівець із збереження екосистем громадської організації “Екодія” Богдан Кученко:
“Тварини у зоні відчуження повернулися до природного способу життя“
“Якщо в перші роки після аварії великі території отримали досить високі дози забруднення радіонуклідами, і вони негативно впливали на тварин (мутації, передчасна загибель), то зараз все інакше. По-перше, і тварини, які вижили, адаптувалися, по-друге, за 40 років саме радіаційне тло значно знизилося, у багатьох ізотопів пройшов період напіврозпаду.
Сам факт закриття досить великої території, мінімальний людський вплив, привели до того, що на свою, так би мовити, споконвічну територію повернулися 5-8 видів тварин, яких до Чорнобильської катастрофи не було. Більше того, кажуть, деякі види траплялися там сто років тому. З’явилося багато тварин, занесених до Червоної книги.
Тварини повернулися до свого звичного способу життя, вони досить активні вдень. Ті самі бобри, наприклад. Або вовки. Які тепер полюють вдень, а не вночі. Чому? Та тому, що раніше вони намагалися уникати контактів з людьми. А зараз не відчувають загрози від людей, вони людину раз на місяць можуть зустріти, і то випадково”.
