У 2025 році Україна пережила низку гучних корупційних скандалів, а судові процеси стосувалися як топ-корупції на сотні мільйонів, так і “дрібніших” розкрадань на мільйони гривень. І саме у 2025-му ми побачили хвилю вироків, внаслідок яких обвинувачені в корупції уникали реального ув’язнення: прокурор наголошував на каятті, угоді зі слідством, поверненні коштів і навіть донатах на ЗСУ, після чого суд призначав умовний термін – часто 1-2 роки іспитового строку, хоча санкція статті передбачала 12 років тюрми.
З одного боку, нам пояснюють, що угоди про визнання вини – це ефективний інструмент: швидке відшкодування збитків державі, економія ресурсів слідства, підтримка армії через донати. Але з іншого, таке “покаяння” часто трапляється не на етапі, коли доказів бракує і фігурант сам приходить із зізнанням, а вже коли досудове розслідування завершено, усі докази зібрані, а обвинуваченого “притиснули до стінки”. У таких випадках закон вимагає суворого покарання, але раптом з’являється угода, прокурор її підтримує, і суд дає умовний строк. Це породжує сумніви: чи не стала угода новою лазівкою для уникнення відповідальності? Крав мільйони, брав хабарі – а потім “розкаявся”, повернув виявлене, задонатив на дрони і… вільний.
Водночас умовні “звичайні злодії”, які, приміром, вирвали в пенсіонерки тисячу гривень біля банкомату чи вкрали смартфон, отримують 5-7 років реального тюремного строку.
Тож, чи дійсно за цими офіційними угодами топкорупціонерів зі слідством стоять “домовленості”, аби уникнути тюрми? У судах у минулому 2025 році ця схема була реалізована неодноразово, і вона може стати усталеною практикою, яка дозволить всім корупціонерам виходити “сухими з води”.
Справа екснардепки Ірини Кормишкіної: умовний вирок за незаконне збагачення
Ірина Кормишкіна (до 2022 року – Аллахвердієва), колишня народна депутатка від партії “Слуга народу” у 2019-2025 роках, опинилася в центрі корупційного скандалу через підозри в незаконному збагаченні.
Слідчі НАБУ та САП встановили, що протягом 2021-2022 років вона набула активів на суму понад 20 млн грн, що значно перевищувало її офіційні доходи. Зокрема, йшлося про грошові “подарунки” від батька, на які через підставні схеми було придбано елітний будинок поблизу Одеси. До справи долучили її чоловіка Юрія Кормишкіна, бізнесмена та ексдепутата Миколаївської облради, якого звинуватили в легалізації цих коштів та недостовірному декларуванні. Підозри оголосили в січні 2025 року, а 25 лютого 2025-го Верховна Рада достроково припинила повноваження Кормишкіної після її заяви про складання мандата.
Справа розглядалася у Вищому антикорупційному суді. У лютому 2025 року прокурор САП скерував до суду обвинувальний акт разом з угодами про визнання винуватості, ініційованими стороною захисту. 14 березня 2025-го на першому засіданні Ірина та Юрій Кормишкіни визнали провину. Це дозволило уникнути повного судового процесу та потенційно суворішого вироку. Угоди передбачали повне визнання фактів незаконного збагачення, відмивання коштів і недостовірного декларування.
21 березня 2025 року ВАКС затвердив ці угоди та виніс вирок: обом фігурантам призначили по 5 років позбавлення волі зі штрафом близько 68 тис. грн кожному, але звільнили від реального відбування покарання з іспитовим строком 2 роки – тобто умовно. Крім того, Ірина Кормишкіна зобов’язалася повернути до державного бюджету 20 млн грн (сума незаконного збагачення), а подружжя спільно – перерахувати 2 млн грн на потреби ЗСУ. У підсумку Кормишніким заборонено обіймати державні посади протягом 2 років.
Справа Володимира Топчія, ексзаступника міністра аграрної політики: махінація з 27 млн грн на Вінниччині
Володимир Топчій, колишній заступник міністра аграрної політики та продовольства, та Михайло Гоцуляк, ексзаступник голови Могилів-Подільської РДА Вінницької області, у 2018 році, за версією слідства, незаконно сприяли наданню державних дотацій ТОВ “Український волоський горіх” на суму 27,85 млн грн. Компенсація була за нібито посаджені саджанці, які насправді внесли до статутного капіталу без підстав. Гоцуляк підписав фальшиві акти як голова комісії, а Топчій організував затвердження в міністерстві попри відсутність кворуму. Справа мала тіньові зв’язки з агробізнесом Юрія Косюка (МХП), хоча компанія це заперечувала .
Кримінальне провадження розпочали в жовтні 2019 року. Обвинувачені визнали провину та уклали угоду з прокурором САП: повністю відшкодували збитки державі (27,85 млн грн), перерахували по 211 960 грн на фонд “Повернись живим”, сплатили штрафи та процесуальні витрати.
3 листопада 2025 року ВАКС затвердив угоду та призначив обом по 4 роки позбавлення волі, але звільнив від реального відбування з іспитовим строком 1 рік – тобто умовно. Топчію додатково заборонили на 3 роки обіймати посади в органах влади.
Справа Дмитра Ковальчука, заступника директора КП “Київська спадщина”: неправомірна вигода 1,39 млн грн
Дмитро Ковальчук, колишній заступник директора КП “Київська спадщина”, був, за версією слідства, фігурантом корупційної схеми з депутатом Київради Владиславом Трубіциним (“Слуга народу”), який виїхав за кордон і перебуває в розшуку. Схема стосувалася отримання неправомірної вигоди, тобто хабаря, у розмірі 1,39 млн грн за сприяння в розміщенні МАФів у Києві та призначенні на керівну посаду в КП “Житній ринок”. Ковальчук нібито був посередником та надав викривальні покази проти Трубіцина.
У березні 2025 року Ковальчук уклав угоду про визнання винуватості з прокуратурою: зобов’язався перерахувати 1,3 млн грн на ЗСУ та співпрацювати зі слідством.
26 березня 2025 року ВАКС затвердив угоду та призначив 6 років позбавлення волі, але з іспитовим строком 1 рік – фактично умовно, без реального ув’язнення. Додатково конфіскували дві земельні ділянки та заборонили на 3 роки обіймати посади. Це дозволило уникнути тюрми в обмін на компенсацію та свідчення .
Справа про заволодіння паливом Сергія Курченка: Кірман, Бучинський, Пашинський
Справа стосується незаконного заволодіння арештованими нафтопродуктами олігарха-втікача Сергія Курченка (97 тис. тон палива, події 2014-2015 років). Активи потрібно було передати державі, але вони осіли в кишенях фігурантів. Двоє ключових учасників схеми – Аркадій Кірман (експосадовець ДП “Укртранснафтопродукт”) та Олександр Бучинський (керівник ТОВ “УкрОйлПродукт”) – визнали провину в схемі, що завдала державі мільйонні збитки. Раніше подібні угоди укладали інші учасники, зокрема бізнесмен Сергій Тищенко.
Обвинувачені співпрацювали зі слідством НАБУ та САП, що дозволило укласти угоди про визнання винуватості.
29 грудня 2025 року ВАКС їх затвердив: призначили по 7 років позбавлення волі із забороною на 3 роки обіймати посади в держструктурах, але замінили реальний строк на іспитовий 1 рік – тобто умовно. Це м’яке покарання в обмін на свідчення посилює позицію обвинувачення проти організаторів, як-от екснардепа Сергія Пашинського.
Справа керівника приватної компанії: збитки ПАТ “Центренерго” на понад 185 млн грн
Керівника приватної компанії обвинувачували у зловживаннях службовим становищем (ст. 364 КК), що призвели до збитків ПАТ “Центренерго” понад 185 млн грн через сумнівні операції та боргові схеми.
Обвинувачений уклав угоду з прокурором САП: визнав провину, відшкодував шкоду (сплатив понад 36 млн грн, відмовився від боргових вимог на 149 млн грн та пені на 112 млн грн) та зобов’язався перерахувати 2 млн грн на ЗСУ.
30 грудня 2025 року ВАКС затвердив угоду: призначив 3 роки позбавлення волі зі штрафом та забороною на 3 роки обіймати посади в держпідприємствах, але звільнив від реального відбування з іспитовим строком – фактично умовно. М’якість покарання забезпечена повним відшкодуванням та співпрацею
Не тільки топкорупція: і в регіонах каяття достатньо, щоб не сісти
Агенція новин “Фіртка” писала про нещодавній суд над особою, яка привласнила понад 2 мільйони бюджетних гривень, але “покаялася”, тобто уклала угоду зі слідством, і була звільнена від тюрми. У 2023 році ТОВ “Артіфекс Буд” стало єдиним учасником тендеру в системі Prozorro на капітальний ремонт спального корпусу ДП “Ворохтянська високогірна навчально-спортивна база Заросляк” у Карпатах, і це попри серйозну конкуренцію в цій сфері. Сама ж фірма до того мала мінімальну фінансову активність і відсутність досвіду в масштабних проєктах. Очікувана вартість робіт становила понад 32,9 млн грн, договір уклали на 32,86 млн грн. На тендер надходила скарга щодо завищеної вартості та сумнівної необхідності ремонту під час війни, але Держаудитслужба її відхилила.
Директор компанії замінив дорогі матеріали, передбачені проєктом, на дешевші аналоги. Різниця в ціні дозволила привласнити понад 2,385 млн грн бюджетних коштів. Ці гроші фірма отримала на підставі актів виконаних робіт з неправдивими відомостями. Збитки державі підтвердили експертизи, а директора визнали винним у привласненні в особливо великому розмірі під час воєнного стану (ч. 5 ст. 191 КК) та службовому підробленні (ч. 1 ст. 366 КК).
10 грудня 2025 року Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області виніс вирок: призначив 7 років позбавлення волі. Однак реального ув’язнення уникнули – звільнили від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки (умовний термін). Покладено обов’язки періодично з’являтися до пробації, повідомляти про зміни та не виїжджати за кордон без дозволу. Конфіскацію майна не застосували, арешт на нерухомість і авто скасували. Збитки повністю відшкодували під час слідства, що разом із визнанням вини стало підставою для м’якості вироку.
Чи стане корупція абсолютно безкарною?
Практика угод про визнання винуватості, яка набула масового характеру саме у 2025 році, ризикує перетворитися на усталену норму для завершення практично всіх топкорупційних справ у ВАКС та інших судах. Якщо ця тенденція закріпиться, нова “лазівка” стане абсолютною: корупціонери, що вкрали мільйони, зможуть уникати реальної тюрми, офіційно домовившись з прокурором про визнання вини, повернення виявлених коштів і символічний донат на ЗСУ.
Адже в реальності виявляють лише одну-дві схеми з багатьох можливих, фігурант роками “промишляв” корупцією, накопичивши значно більше, ніж те, на чому його спіймали. Повернувши лише цю суму плюс невелику компенсацію армії, він виходить на волю, залишаючись у значному плюсі, а невиявлені епізоди так і лишаються безкарними.
Такий підхід не лише підриває принцип невідворотності покарання для еліт, але й створює нову корупційну схему – непрозорі “переговори” з прокурором, де впливові зв’язки можуть вирішувати долю справи. Без змін у законодавстві чи жорсткішого контролю ця практика загрожує остаточно дискредитувати боротьбу з топкорупцією в Україні.
