Президент Володимир Зеленський утворив ще одну військову адміністрацію, на цей раз в Одесі, і призначив її головою Сергія Лисака, який донедавна керував Дніпропетровською ОВА.
Цьому передувало позбавлення мера Одеси Генадія Труханова українського громадянства за начебто наявність російського паспорта, що сам Труханов заперечує і готовий судитися. Навіть до США звернувся, щоб вони зробили запит в РФ щодо його громадянства. Про цей паспорт вперше стало відомо ще у 2014 році, але СБУ “взялася” за Труханова чомусь лише зараз.
Мером українського міста не може бути людина з громадянством країни-агресорки, і тепер Труханова мають якось позбавити повноважень. У ЦВК кажуть, що це станеться, коли до міськради надійде указ Зеленського. Виконувачем обов’язків мера за законом має стати секретар міськради і бути ним аж до наступних виборів.
Але навіщо тоді створювати міську військову адміністрацію? Питання риторичне, адже усі ВА – це державна влада, президентська вертикаль. Міська ВА є також у Києві. А, наприклад, у прифронтовому Харкові, у Сумах і Дніпрі її немає. Там Зеленський створив тільки обласні військові адміністрації.
Тому сама ситуація з логікою утворення міських військових адміністрацій виглядає дуже дивною.
Про те, як призначаються керівники військових адміністрацій, та наскільки вони ефективні, розбиралася “Політарена”.
Читайте також: Боротьба за Київ: Як конфлікт Кличка і Банкової впливає на життя столиці
Створення військових адміністрацій та їхні керівники викликають багато питань
Створювати військові адміністрації президент України має право на підставі закону “Про правовий режим воєнного стану”. Як йдеться у ст. 3 Закону: “Військові адміністрації населених пунктів утворюються в межах територій територіальних громад, у яких сільські, селищні, міські ради та/або їхні виконавчі органи, та/або сільські, селищні, міські голови не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, а також в інших випадках, передбачених цим Законом. Військову адміністрацію населеного пункту очолює начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України за пропозицією Генерального штабу Збройних Сил України або відповідної обласної державної адміністрації. Начальником військової адміністрації населеного пункту може бути призначений відповідний сільський, селищний, міський голова”.
Але військові адміністрації створюють за дивною логікою, яка подекуди не відповідає тому, про що йдеться у законі, а керівники цих адміністрацій теж викликають багато питань.
З 2022 року міська військова адміністрація була створена у Києві. А, наприклад, у прифронтовому Харкові, у Львові і Дніпрі її немає. Там створили тільки обласні військові адміністрації. Не було до 15 жовтня військової адміністрації і в Одесі.
Як не дивно, немає також міської військової адміністрації у Сумах. А от у Чернігові вона є. Голову Чернігівської міської військової адміністрації Зеленський призначив 17 лютого 2023 року, після того, як обраного мера Чернігова Владислава Атрошенка відсторонили від посади через суд, звинувативши у корупції.
Читайте також: Регіональна політика в Україні: у чому полягає криза довіри між центром і областями
Ще одна особливість, у деяких прифронтових містах робота міської влади була припинена взагалі, і містами керують голови військових адміністрацій, але при цьому обрані мери знаходяться у “простої” на час військового стану і отримують зарплату з бюджету. Прикладом тому є міський голова Покровська Руслан Требушкін. Він – виходець із Партії регіонів, є фігурантом корупційних справ, був противником Євромайдану, доставляв гуманітарку “Беркуту”. А тепер живе в Іспанії і, як свідчить його електронна декларація, отримує зарплату мера Покровська, працюючи за сумісництвом в Іспанії у компаніях в сфері нерухомості та автобізнесу. Як чоловік призовного віку виїхав закордон, теж питання.
Цікава ситуація на батьківщині Володимира Зеленського – у Кривому Розі. Там головою міської військової адміністрації є Олександр Вілкул, а секретарем Криворізької міської ради є його батько Юрій Вілкул, який ще й здійснює повноваження Криворізького міського голови. Раніше обидва Вілкули були членами Партії регіонів і доволі проросійськими політиками. І вся влада у місті, як державна, так і міська знаходиться у руках однієї сім’ї. І конфлікту інтересів на Банковій у цьому, ймовірно, не бачать.
Ще один приклад. Головою міської військової адміністрації міста Слов’янська Донецької області Володимир Зеленський призначив, мера цього міста Вадима Ляха. Він також колишній “регіонал”, французський телеканал у 2014 році зафіксував, як Лях тисне руку окупаційному “народному меру” В’ячеславу Пономарьову. Через це йому закидали “зв’язки з сепаратистами”, які він спростував.
“Не треба робити спрощених висновків”
“Слуги народу” створення міських військових адміністрацій у розмові з “Політареною” коментувати відмовилися. Зокрема Олена Шуляк і Віталій Безгін з Комітету Верховної Ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування.
Ситуацію з формуванням президентом військових адміністрацій прокоментували політичні експерти.
Політолог Аналітичного центру “Об’єднана Україна” Петро Олещук, висловився дуже коротко: “Єдине що можу сказати, що у справі створення військових адміністрацій відсутня якась єдина система, і все реалізується у “ручному режимі”.
Директор Інституту світової політики Євген Магда вважає такі дії президента хибною практикою: “Подібні призначення – це політична доцільність. У команди Зеленського дуже коротка лава запасних, вони бояться навіть натяків на уряд національної єдності, тому їм простіше призначати “зашкварених”, ніж адекватних”.
Магда вважає, що метою позбавлення Геннадія Труханова українського громадянства, є не тільки поставити під президентський контроль місто-мільйонник, а й підготовка до майбутніх виборів.
“Про російське громадянство Труханова говорили роками, але рішення ухвалено тільки після того, як Верховна Рада продовжила повноваження місцевих органів влади. Це, на мій погляд, може бути підготовкою до виборів. І тепер уважно слідкуємо за долею інших голів міст-мільйонників”, – зазначив він.
“На мою думку, це хибна практика, коли влада хоче все охопити у місцевому самоврядуванні. Це наступ на демократію. Чи буде військова адміністрація ефективнішою? Не знаю. Із свого життєвого досвіду я зрозумів, що військові уміють тільки дві речі: або віддавати накази, або підкорятися наказам. Я думаю, що управління містом-мільйонником не набагато легше ніж командувати бригадою чи корпусом”. – пояснив Магда.
На думку голови правління Центру прикладних політичних досліджень “Пента”, політолога Володимира Фесенка, універсальних моделей для всіх немає.
“У прифронтових містах вводяться військові адміністрації. Це правильно. Що стосується Києва, то тут військова адміністрація створена ще в 2022 році, коли росіяни рвалися до столиці. Що стосується Одеси, то вона в якомусь сенсі теж прифронтове місто. Там портова інфраструктура, яку ворог хоче зруйнувати ї постійно обстрілює. Крім того, поруч Придністров’я, де є ворожий військовий контингент. Тому створення військової адміністрації в Одесі є доцільним”, – вважає Фесенко.
Він також вважає, що президент не створює військову адміністрацію у Дніпрі тому, що в нього “є порозуміння з місцевим мером Борисом Філатовим”.
“Є мер Дніпра Філатов. Він дуже неоднозначна особистість, але в нього є взаємодія з державною владою, і він реально вирішує проблеми міста”, – каже Фесенко.
Також він не бачить нічого поганого в тому, що Зеленський призначає керівниками військових адміністрацій людей з неоднозначною репутацією.
“Що стосується призначення, як їх називають у ЗМІ “зашкварних осіб”, керівниками військових адміністрацій, то тут ситуація наступна. Проблема полягає у тому, що, по-перше, у Зеленського дуже коротка лава запасних. А, по-друге, люди на місцях не дуже сприймають “варяга”, і співпрацювати з місцевими таким “варягам” не дуже вдається, тому влада шукає на ці посади саме місцевих. А там теж вибір невеликий. Зазначу, що я не підтримую позицію або чорне, або біле – або ворог, або гарний хлопець. Слухайте, у нас є один з ефективніших генералів, який до повномасштабної війни був контрабандистом. А тепер він – Герой України, і його бояться росіяни. Я нічого не можу сказати про мера Слов’янська Ляха, бо детально з цією ситуацією не знайомий. Крім того, я не вважаю “Миротворець” авторитетом. Але можу привести приклади Терехова у Харкові або Вілкула у Кривому Розі. До війни їх вважали проросійськими, а тепер вони ефективні посадовці. Якщо людина працює на Україну, ефективно вирішує проблему захисту країни – це нормально. А якщо ми будемо виганяти усіх, хто до великої війни якось висловлював проросійські погляди, то це, я вважаю, шлях до поразки”, – сказав Фесенко.
“Як інший приклад я можу привести Іллю Киву, – продовжив він, – Кива зробив кар’єру завдяки Арсену Авакову. Ніхто ж не може сказати, що Аваков проросійський. Згадайте, як він захистив Харків від навали саме проросійських сил. Так от, Кива був патріотичним, воював в АТО, а потім перейшов на бік ворога”.
Між тим, Фесенко визнає, що з реалізацією закону “Про правовий режим воєнного стану” є інституційна проблема: “Немає чіткого розділення повноважень між головою військової адміністрації і міської. І через це виникають непорозуміння з виділенням грошей. Цю проблему треба вирішувати Верховній Раді”.
“Тобто, тут не треба робити спрощених висновків”, – резюмував Фесенко.
