Про необхідність створити уряд народної довіри або порятунку України чи національної єдності вже говорить не тільки парламентська опозиція, а й навіть представники провладної фракції “Слуга народу”.
Основна мета – повернути у дію конституційний парламентсько-президентський лад, довіру до влади і, таким чином, подолати політичну кризу.
Усі опозиційні фракції і окремі представники “слуг” заявляють, що в новий уряд мають увійти технократи та авторитетні фахівці з експертного чи бізнесового середовища.
“Політарена” розібрала, як відрізняється бачення такого уряду в різних опозиційних колах, яким його уявляють “слуги”, або принаймні частина з них.
Що про уряд національної єдності кажуть опозиціонери і деякі “слуги”
Найактивніше за відставку діючого уряду Юлії Свириденко виступає фракція “Європейська солідарність”. З цією метою нардепи “ЄС” навіть кілька разів блокували парламентську трибуну.
Читайте також: “Кабміндіч”: Як міністри Свириденко виходитимуть з кризи, і чи можливо створити уряд народної довіри
На думку політсили, для подолання політичної кризи має бути сформована коаліція єдності у парламенті і професійний уряд. “Демократична коаліція може бути створена за участі “Європейської Солідарності”, “Голосу”, “Батьківщини” та інших відповідальних депутатів”, – заявив нардеп “ЄС” Микола Княжицький.
Що стосується уряду “національної єдності”, як його називають в “ЄС”, то до нього, на переконання політсили, мають увійти “технократи, які десятиліттями будують кар’єри у своїх міністерствах, або авторитетні фахівці з експертного чи бізнесового середовища”.
Заяву про об’єднання і уряд єдності зробила і лідерка “Батьківщини” Юлія Тимошенко.
“Нам потрібно з вами об’єднати всі сили та створити коаліційний уряд єдності і зробити все для того, щоб далі не розхитувалась ця ситуація, а країна могла далі стояти й не впасти. Нам потрібен не оновлений уряд в тій же моновладі, а щоб коаліційно відповідальний уряд прийшов, щоб покінчити з корупцією, несправедливістю, безпорадністю у вирішенні всіх криз, які зараз впали на Україну”, – переконана Тимошенко.
Свою позицію на офіційному сайті висловила і партія “Голос”.
“Новий Кабмін має бути створений не рішенням функціонерів Офісу президента чи сторонніх осіб, а голосами нової, проукраїнської коаліції у Верховній Раді, адже саме парламентська відповідальність, а не кулуарний вплив, є основою здорової конституційної демократії. В уряд необхідно запрошувати технократів та гарантувати їм відсутність будь-яких проявів «телефонного права» і роботу відповідно до конституційних процедур”, – зазначають в “Голосі”.
Доєдналися до ідеї “уряду єдності/стійкості” і деякі нардепи від фракції “Слуга народу”. Відповідну заяву від них опублікував нардеп “СН” Микита Потураєв.
“Після формування коаліції національної стійкості необхідно розпочати переговори між усіма фракціями і групами, які до неї увійдуть, щодо формування уряду національної стійкості. Такий уряд має бути сформований без партійних квот, кулуарних домовленостей і “своїх людей” і складений із фахівців з бездоганною репутацією та підтвердженим досвідом управління у відповідних сферах”, – зазначено у зверненні.
Після того, як керівник фракції “Слуга народу” Давид Арахамія заявив, що це позиція окремих представників фракції, а не думка всієї фракції, Потураєв свій допис пояснив.
“Ми вважаємо, що прийшов час сідати за стіл переговорів з іншими фракціями і проукраїнськими групами й домовлятися про спільну позицію, навіть політичну платформу, яку я назвав коаліцією національної стійкості. Не єдності, саме стійкості, тому що про єдність тут не йдеться. Ідеологічної єдності тут бути не може”, – сказав Потураєв, якого цитує “Детектор медіа”.
“Для нас важливо було розпочати дискусію про це. Ми хотіли, щоб всі включились: громадянське суспільство, медіа, фракції, партії, групи. Ось для чого це все робилось”, – зазначив він.
“Головне – вплутатися в бій»
Те що від опозиційних фракцій у парламенті лунають заклики створити “уряд національної єдності/стійкості” і “повернутися до управління державою згідно Конституції” – це одне. А от як саме ця “демократична коаліція” створюватиме уряд “з фахівців з бездоганною репутацією” – зовсім інше.
“Політарена” поцікавилася у трьох опозиційних фракцій, як вони бачать створення нового уряду, хто в нього має увійти та чи є вже у політсил свої кандидатури?
Відповіді представників “Європейської солідарності”, “Батьківщини” та “Голосу” були майже ідентичні, а саме: “Питання зараз не про прізвища, а про адекватні дії на фоні політичної кризи”, “Спочатку має бути нова коаліція, яка має формувати фаховий уряд”.
Скидається на те, що в опозиції якогось плану створення “уряду національної єдності” поки немає, і вони діють за принципом Наполеона Бонапарта: “Головне – вплутатися в бій, а там буде видно”.
“Опозиція просуває цю тему, щоб просто повернутися до влади”
Чи може парламентська опозиція взагалі сформувати професійний “уряд національної єдності”? З цим питанням “Політарена” звернулася до політолога, експерта Аналітичного центру “Об’єднана Україна” Петра Олещука.
Читайте також: Неіснуючі політики, партії і блоки у рейтингах соцопитувань. Як вони туди потрапляють, і кому вигідно маніпулювати українцями
“Теоретично, цей уряд пропонується, як спосіб повернути довіру до влади і таким чином стабілізувати ситуацію, – сказав Олещук. – Але в чому проблема? Згідно з Конституцією України уряд формується парламентською більшістю, або однопартійною, або коаліцією партій. Ця коаліція формалізується, подає кандидатуру прем’єр-міністра. А хто зараз у нас у Верховній Раді? “Слуги народу”, “Голос” – практично мертва партія, яка на вибори вже ймовірно не піде, “Батьківщина” і “Європейська солідарність”, про залишки ОПЗЖ я вже мовчу, тому що з ними ніякий “уряд національної довіри” не можливий так само, як і з депутатськими групами, утвореними з мажоритарників”.
“Лідери “ЄС” і “Батьківщини”, якщо подивитися на соціологічні рейтинги, мають стабільний – нижче 50% – рівень недовіри. Виходить, для того, щоб утворити “уряд народної довіри” “Слугам народу” прийдеться брати в партнери політиків, рівень довіри до яких, ще нижчій чим у них самих”, – продовжив Олещук.
“Всі опозиційні політсили кажуть про створення не політичного, а технократичного уряду, у який візьмуть професіоналів. Але я не знаю таких професіоналів, які б користувались одночасно народною довірою, були рівновіддаленими від різних політиків. В нас яких тільки проєктів не було. Були і грузинські реформатори, і польські реформатори, а результат був прямо протилежний від очікуваного”, – зазначив він.
“Ми повинні змиритися з тим, що глобально змінити уряд без виборів не можливо. А вибори демократичні на даний момент теж неможливі. Тому, так чи інакше, конфігурація уряду буде виходити з нинішньої влади і політичної відповідальності за цей уряд з боку президента до нових виборів”, – робить висновок Олещук.
Він вважає, що “цю тему просуває опозиція стосовно власного повернення до влади”.
“Вони цю тему будуть відпрацьовувати і надалі. Але там нічого окрім політиканства не має. Якщо навіть припустити, що знайдуть якихось людей, які користуються довірою, але чи погодяться вони йти в уряд? В мене великі сумніви. Такі люди мають певні плани на повоєнний період. Робота у нинішньому уряді навряд комусь принесе великі політичні лаври. Тому люди, які претендують на статус загальносуспільного авторитету, можуть не захотіти йти зараз на урядові посади”, – впевнений Олещук.
“А запросити в уряд Тимошенко і Порошенко – це ніякої народної довіри і єдності не принесе. Одразу почнеться підготовка до наступних виборів і персональний піар кожного з них”, – вважає він.
Олещук навів приклад Ізраїлю: “Там на початку війни з ХАМАС було сформовано широкий уряд народної довіри. Але протримався він не дуже довго, і опозиційні партії з нього згодом вийшли. Тобто, навіть в Ізраїлі, з його набагато довшими демократичними традиціями в умовах війни, створення уряду національної єдності виявилося нежиттєздатним”.
За його словами, зараз усі партії, які представлені у ВР, не мають 50% підтримки українського народу.
“Тому це буде не уряд національної єдності, а профанація”, – резюмував Олещук і звернув увагу на те, що за результатами опитування найвищі рейтинги мають партії, яких не існує, наприклад, умовна “партія Залужного”, умовна “партія Буданова”, умовна “партія Білецького”.
