Верховна Рада 7 жовтня прийняла у першому читанні законопроєкт №14013 “Про кредитну історію”. Цей документ, ініційований народними депутатами на чолі з Ольгою Василевською-Смаглюк, має замінити стару версію закону від 2005 року, яка вже не відповідає сучасним реаліям.
Новий закон регулюватиме, як збирати, зберігати та використовувати дані про кредити чи борги. Він стосується бюро кредитних історій, банків і самих позичальників. Головна ідея – зробити систему прозорішою, безпечнішою та справедливішою для всіх. Експерти згодні: нова редакція закону терміново потрібна, щоб захистити позичальників і боротися з шахрайством.
Варто зазначити, що Україна взяла на себе зобов’язання перед МВФ та ЄС покращити систему кредитних історій. Якщо цього не зробити, будуть проблеми з фінансуванням. Тому, напевне, з ухвалою законопроєкту №14013 так і поспішають.
Документ регулює діяльність так званих БКІ (синоніми, які зустрічаються у документах: кредитне бюро, бюро кредитних історій або просто бюро) – спеціальних фінансових установ, які займаються збором, обробкою, зберіганням та наданням інформації про кредитну історію фізичних осіб, ФОПів чи компаній. Простими словами, це “архіви” ваших платежів по кредитах, які допомагають банкам оцінювати, чи ви надійний позичальник. Приклад БКІ – це база УБКІ, заснована ПриватБанком. Таких баз в Україні нараховується декілька.
Чому потрібен новий закон про кредитні історії: проблеми, які він має вирішити
Сьогодні БКІ збирають інформацію про ваші платежі по кредитах, але дані часто застарілі або неточні. Якщо в історії помилки – ви можете втратити шанс на вигідний кредит.
Проблеми очевидні: ви отримуєте відмову, наприклад, через “привид” боргу з минулого, навіть якщо вже все погасили. А банки переоцінюють ризики, видаючи позики тільки “наднадійним”.
Унаслідок цього – несправедливість: чесні позичальники страждають, а ринок кредитів стає хаотичним.
Законопроєкт №14013 покладає обов’язок на постачальників (банків, МФО) передавати дані в БКІ щомісяця – це, на думку його авторів законопроєкту, є ключем до прозорості та безпеки. Це важливо, бо дає банкам точну картину вашої кредитоспроможності: свіжі платежі показують реальний стан справ, зменшуючи помилки та ризики для кредиторів.
Окрім цього, це стимулює відповідальне кредитування: менше шахрайства, здоровіший ринок і виконання обіцянок перед МВФ для стабільної економіки.
Як проєкт закону №14013 боротиметься з шахрайством
Ольга Василевська-Смаглюк, ініціаторка документу, заявила: “Ухвалений законопроєкт оновлює законодавство про кредитне бюро. Користуючись застарілістю норм, шахраї брали кредити на наших військовослужбовців, на людей, чиї персональні дані випадково опинялися в інтернет-просторі. Надалі відповідне шахрайство на цьому ринку буде неможливе”.
А як же працюють шахраї? Уявіть: вони крадуть ваші паспортні дані (з соцмереж або витоків) і подають заявку на кредит від вашого імені. Якщо ваша кредитна історія у БКІ не оновлена, банк не помічає фальшивки і видає гроші за хвилини. Ви дізнаєтеся про “ваш” борг уже від колекторів, а шахрай зник “з гаманцем”.
Ще є схема, коли злодії беруть позики на померлих чи зниклих безвісти, бо перевірка статусу (чи жива людина?) – це дні бюрократії через реєстр актів цивільного стану.
А ще шахраї створюють фейкові БКІ, ви звертаєтеся туди, передаєте їм свої дані, якими вони потім користуються, щоб взяти на вас кредит.
Чому законопроєкт №14013 може знешкодити шахраїв? Він закриває прогалини:
- банки мусять оновлювати дані щомісяця, щоб фальшивки одразу спливали;
- додає автоматичну перевірку статусу (живий/померлий) через електронний реєстр – за секунди, без паперів;
- передбачається офіційний перелік легальних БКІ.
А ще законопроєкт передбачає так звану “самозаборону” – ваш щит: подаєте заяву “не хочу кредитів” (з опцією моніторингу за невелику плату, яку фіксуватиме НБУ), і будь-яка угода попри це – недійсна. Шахраям стане важко: менше лазівок, більше контролю від НБУ.
Електронний реєстр кредитів
Але яким чином реалізувати законопроєкт №14013, бо теорія зрозуміла, а практика?
Передбачається створення публічного електронного Реєстру бюро кредитних історій (Реєстр Бюро). Це онлайн база даних, яку вестиме Національний банк України. Її мета – зробити ринок кредитних історій прозорим і доступним для всіх: від звичайних українців до банків і регуляторів.
Що буде у Реєстрі Бюро:
- перелік усіх авторизованих БКІ в Україні;
- відомості про кожне бюро: структура власності (хто власники, чи немає росіян чи “ризикових” осіб), контакти, статус (активне/припинене), історія авторизації, можливі порушення чи штрафи від НБУ;
- додатково: дані про обмін з іноземними бюро, якщо є згода.
Як це працюватиме?
- НБУ збирає, обробляє, захищає та оновлює інформацію.
- Все оприлюднюється публічно онлайн. Доступ – безоплатний для будь-кого.
- Оновлення регулярне, бо бюро мусять звітувати НБУ (наприклад, про зміни власників чи порушення).
Навіщо це потрібно?
- Для українців (позичальників): легко перевірити, чи бюро легальне (наприклад, перед запитом своєї кредитної історії). Захист від шахраїв, які видають себе за БКІ.
- Для банків і МФО: швидкий доступ до списку надійних бюро, щоб передавати дані тільки туди.
- Для НБУ: інструмент нагляду – моніторинг, штрафи, скасування ліцензій.
- Загалом: прозорість ринку, виконання зобов’язань перед МВФ.
Чи можна буде побачити кредитну історію будь-якої особи?
Виникає резонне питання: так що, тепер можна буде побачити кредитну історію будь-кого, бо бази стануть відкритими?
Ні, абсолютно ні! У цьому Реєстрі Бюро кредитних історій ви не зможете побачити інформацію про кредити чи борги своїх знайомих, сусідів чи будь-яких інших осіб. Це не “база даних боржників” чи щось подібне, а суто адміністративний інструмент для регулювання ринку.
Конфіденційність є на першому місці, оскільки кредитні історії – це персональні дані (як паспорт чи медична картка). Доступ до історії конкретної людини можливий тільки:
- самій особі (ви отримуєте свою безплатно раз на 30 днів);
- банкам/МФО перед видачею кредиту (за вашою згодою);
- суду, поліції чи НБУ в особливих випадках (наприклад, шахрайство).
Мета реєстру – прозорість ринку БКІ, а не “кредитний шпигунський список”. Це частина нагляду НБУ, щоб бюро працювали чесно.
А щодо колекторів, тепер вони зможуть дізнатися про борги?
Дійсно, у проєкті №14013 є положення про колекторів (ст. 14) – але не прямі правила їхньої роботи, а обмежений доступ до кредитної історії для врегулювання боргів. Простими словами: кредитодавець (банк чи МФО) може передати колекторській компанії тільки базову інформацію з вашої історії (ПІБ, деталі боргу, платежі), щоб спілкуватися з вами чи вашими представниками (спадкоємцями, поручителями) про погашення. Використання даних для тиску чи загроз – заборонено, це порушення етики з штрафами.
Це прописано в змінах до Закону “Про споживче кредитування” (ст. 25): колектори отримують дані виключно для “донесення інформації про необхідність платежів” і не можуть копіювати чи використовувати інакше. Загалом, закон посилює захист від колекторів, а не дає їм більше прав – фокус на прозорості боргів. Якщо борг є, колектори мусять дотримуватися правил (без дзвінків вночі, без погроз).
Зауваження експертів: “Ідея добра, але деталі – слабкі”
Головне науково-експертне управління ВРУ (висновок від 25 вересня, керівниця Світлана Тихонюк, – ред.) погоджується з потребою змін, але критикує проєкт за брак обґрунтувань. Ось ключові проблеми, які вона виділяє:
- Чому нова модель краща? Не пояснили, чому замінювати старий закон, а не правити його.
- Захист персональних даних – головний ризик: збір даних (адреса, доходи, сім’я, робота) виглядає надмірним.
До речі, народна депутатка Ірина Геращенко (фракція “ЄС”) також вказала на це: “Від людини вимагалося надати інформацію про свою адресу, місце роботи, дохід, сімейний стан і кількість людей, яких вона утримує, при отриманні кредиту. Таку маячню не підтримали навіть слуги і ОПЗЖ. З нетерпінням чекаю всенародне обговорення. Думаю, слуги почують про себе багато цікавого”.
- Розширення послуг бюро (скоринг, аналітика, антишахрайство) – розмите, може призвести до зловживань.
- “Самозаборона” платна? Хто фіксує ціну?
Усі ці зауваження вирішено розглянути під час доопрацювання документа, який відправили на друге читання.
Отже, законопроєкт №14013 – це не просто оновлення бюрократичних норм, а можливий реальний крок до сучасного та справедливого кредитного ринку в Україні з орієнтиром на європейські стандарти. Він обіцяє захистити чесних позичальників від помилок і шахраїв, спростити доступ до даних і стимулювати банки до відповідального кредитування, що зрештою знизить ставки та ризик “поганих” боргів. Звісно, зауваження експертів щодо приватності та чіткості правил не можна ігнорувати – доопрацювання до другого читання має усунути ці прогалини. Якщо все вдасться, це не тільки виконає обіцянки перед МВФ, але й полегшить життя мільйонам українців, які щодня стикаються з фінансовими викликами.
