Визвольну війну, яку Україна веде проти російських агресорів, багато хто вже років два називають “війною дронів”, оскільки безпілотні літальні апарати різної модифікації стали невід’ємною частиною бойових дій. Не дарма ще у лютому 2024 року у Збройних силах України було створено окремий рід військ – Сили безпілотних систем.
А станом на кінець 2025 – початок 2026 року безпілотники стали домінуючим засобом ураження, забезпечуючи від 60% до 80% знищення бронетехніки та особового складу противника. Це підтвердив Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський. За його словами, інші 20-40% припадають на артилерію, танки та стрілецьку зброю. Ще у 2023 році співвідношення було з точністю до навпаки.
Безпілотні літальні апарати постійно вдосконалюються, як і засоби захисту від них. І в той час, коли США та Катар розпочали переговори з Україною щодо закупівлі дронів-перехоплювачів для боротьби з іранськими “Шахедами”, Росія посилено працює над FPV-дронами на оптоволокні. Наприкінці лютого один такий безпілотник долетів до північних околиць Харкова, на Північну Салтівку.
Довідка: FPV-дрон на оптоволокні – безпілотник, який замість звичайних радіохвиль керується через оптоволоконний кабель, що забезпечує високу якість відеосигналу та стабільний зв’язок – його неможливо заглушити засобами радіоелектронної боротьби (РЕБ).
Ворожий FPV-дрон на оптоволокні долетів до Харкова і потрапив у дерево. Постраждалих не було, але новина все одно неприємна. Якщо ця технологія буде вдосконалюватися, то такі російські безпілотники зможуть становити загрозу для міст, які знаходяться на великій відстані від лінії зіткнень або кордону з РФ.
“Політарена” розібралася, які методи застосовуються зараз для боротьби з далекобійними російськими FPV-дронами на оптоволокні, і поговорила з експертами про перспективи таких безпілотників.
FPV-дрон на оптоволокні: більша відстань – менша ефективність
Перші повідомлення про те, що агресор почав використовувати FPV-дрони на оптоволокні, тоді вони вони літали лише на 5-10 км, з’явилися в серпні 2024 року. В області ударної безпілотної авіації почалася гонка озброєнь. У квітні 2025 року українські виробники дронів заявили, що досягли дальності польотів на оптоволокні у 20 км.
Вже в липні 2025 року нинішній міністр оборони Михайло Федоров, наголошуючи на розвитку вітчизняних оптоволоконних безпілотників, заявив про подолання планки в 40 км. Але у листопаді росіяни похвалилися, що їхні FPV-дрони на оптоволокні можуть літати на 50 км. Цей факт справді підтвердився. Одиничний, щоправда, але прецедент вже створено.
“Звідки росіяни взяли цифру 50 км? Та просто бобіна із сировиною-оптоволокном, що виробляється на заводах, має довжину оптоволокна 50 км, так традиційно склалося. Уявіть собі 5-літрову пластикову баклажку для води – це приблизно така бобіна. Росіяни і вирішили не особливо паритися, не різати сировину на шматки 5, 10, 15 чи 20 км, а поставити бобіну цілком. І сказати – о, дивіться, які ми круті, який у нас прорив по дальності FPV-дронів”, – розповів “Політарені” інженер-оптик Ігор Антонов, який працює у майстерні безпілотної авіації одного з підрозділів Сил безпілотних систем.
І тут слід зазначити, що якщо FPV-дрони на оптоволокні невразливі для засобів радіоелектронної боротьби, то від цілісності самого оптоволокна вони дуже залежні. Якщо обірветься – все, зв’язку немає, і дрон стає марним.
Оптоволокно – це скло: діоксид кремнію з різними добавками. Скловолоконний кабель для управління FPV-дронами, як правило, має товщину близько 0,25 мм. І він досить крихкий. Знову ж таки, якість сильно залежить від виробника. Найкраще скловолокно виробляється в США, Великій Британії, Чехії, Тайвані. Гірше за якістю – у Китаї. У війні РФ проти України основне оптоволокно – китайське.
“Ми якось випробували FPV-дрон на 20 км, але він пролетів півтора км і обірвався”, – згадав Антонов.
Процес зльоту FPV-дрону на оптоволокні схожий на закид спінінга, коли котушка розмотується, і волосінь плавно лягає на дно. Так само і з оптоволокном: дрон летить, котушка розмотується, скляна нитка лягає на поверхню. А в дорозі багато перешкод: дерева, водні перепони, якщо оптоволокно ляже не рівно, а кільцями – шанси обірватися збільшуються. І чим більша відстань, тим більше шансів.
Тож дальність 50 км – може, це й вселяє гордість, але з погляду ефективності це сумнівно. Імовірність не долетіти до цілі зростає з кожним кілометром.
Перепони для FPV-дронів на оптоволокні: “Єгоза” та антидронові сітки
Тож більш-менш ефективна дальність FPV-дрону на оптоволокні – це вже давно перевірені 20 км. До речі, Харків знаходиться за 25 км від села Нехотіївка Білгородського району РФ, та за 20 км від тимчасово окупованого українського селища Глибоке. Тобто, про 40, або тим більше, 50 кілометрів не йдеться.
Але з такими досить далекобійними FPV-дронами на оптоволокні все одно необхідно боротися. До засобів радіоелектронної боротьби вони мають імунітет: управління ґрунтується на класичних фізичних принципах – оптиці. Тому методи протидії, яких зараз два (крім фізичного знищення) засновані теж на класичній фізиці. Зокрема, на механіці.
“Ще на далеких підходах до населених пунктів можна і потрібно встановлювати спіраль Бруно (вона ж “Єгоза”) – колючий дріт із різальними лезами. Це робоча тема, і її використовують. Причому в деяких випадках навіть роблять механічні приводи, щоб вона проверталася на малих обертах і постійно був ріжучий ефект. Оптоволокно стелиться по землі, і шанси, що спіраль його переріже – дуже значні. Взагалі в жодному разі не завадить: “Єгоза” – це класичне протипіхотне загородження, при спробі подолання вона завдає серйозних ран, пружинить і заплутується. Можна встановлювати в кілька рядів, чім більше – тим краще”, – розповів “Політарені” військово-політичний оглядач групи «Інформаційний опір» Олександр Коваленко.
Другий пасивний метод протидії FPV-дронам на оптоволокні – установка вздовж доріг у зонах ризику, у тому числі й у населених пунктах, антидронових сіток. Це, до речі, актуально і у разі використання агресором звичайних FPV-дронів.
“Окрім Харкова, поява FPV-дронів у Запоріжжі, Сумах, Ізюмі та інших містах, до яких може дотягнутися безпілотник на оптоволокні – це питання часу. Як багато з цих населених пунктів мають хоча б такий елементарний захист вздовж трас і доріг, що ведуть до них, а також перетягнуті сітками основні вулиці? Питання, на жаль, риторичне. Зараз їх практично немає”, – резюмував Коваленко.
Читайте також: Уряд спрямував 1,6 млрд грн на будівництво антидронових сіток
