Росія фактично вчиняє геноцидальні дії — обстрілює енергетику і намагається заморозити великі українські мегаполіси, включно з Києвом, які не пристосовані до життя без електрики і тепла. Це явно не свідчить про те, що Кремль бажає миру. Водночас президент Володимир Зеленський 7 січня заявив, що війна може завершитися протягом півроку.
Крім того, складається враження, що голос української влади на міжнародній арені або дуже слабкий, або немає його взагалі.
Хіба відзначився постпред України при ООН Андрій Мельник під час екстреного засідання Ради Безпеки, але він присвятив свою промову не російським обстрілам енергетики, а російській економіці. “Сушите весла и плетите лапти”, – сказав Мельник росіянам.
Водночас, незрозуміло, де заяви Верховної Ради про катастрофічну ситуацію в Києві до парламентів порядних світових країн із спільними нарадами на цю тему? Де звернення до міжнародних судів? І де, врешті-решт, доросла розмова з українцями?
Що каже постійне представництво України при ООН: “Радбез у летаргійному сні”
Передусім варто висвітлити позицію вищезгаданого постпреда Мельника. Представництво наголошує, що в ООН “регулярні засідання Радбезу, присвячені Україні, проходять, як правило, дуже передбачувано”:
“Всі держави-члени чудово розуміють, що РБ ООН заблокована російським вето, тож будь-які рішення, щоб зупинити московську агресію, апріорі приречені на провал. Відтак, під час цих засідань панує, чесно кажучи, трохи дивна, майже траурна атмосфера. Більшість країн – майже якось приречено – висловлюють свої глибокі занепокоєння через численні жертви серед мирного населення в Україні. Наші партнери, звичайно, також і засуджують російський ракетно-дроновий терор проти українців, даремно закликаючи Путіна припинити воєнні злочини. Звичайно, дуже важливо, що українське питання лишається на порядку денному Радбезу ООН, однак він не здатний діяти. Саме тому українська дипломатія в Нью-Йорку кожного разу шукає креативні шляхи, щоб змінити кут зору міжнародної спільноти на кремлівський наратив про нібито “непереможність” РФ”.
Представництво України і ООН каже, що намагатиметься і “надалі виводити РБООН із летаргійного сну, щоб змусити її діяти”.
“Політарена” запитала в міжнародних експертів, чому так відбувається, і що має робити Україна, щоби бути більш почутою. Адже виходить так, що українські міста росіяни просто розстрілюють чотири роки, довели мешканців до життя у холоді, а світ нічого не може зробити.
Колишній міністр закордонних справ України Володимир Огризко: “Хай відповідає влада“
Ви звертаєтеся не за адресою, ставте такі питання чинній владі. Мені самому дивно. Я вже дуже давно, як не міністр, я просто не маю пояснень. Вони – у нинішніх керівників.
Дипломат, колишній генеральний консул України в Единбурзі та Стамбулі, народний депутат Богдан Яременко (фракція “Слуга Народу”): “Все, що можна було зробити, ми зробили“
Я просто не бачу нічого нового у цій ситуації. Удари по критичній, енергетичній інфраструктурі України завдаються вже три роки. Президент, парламент і уряд працюють над тим, щоб вирішити, покращити цю конкретну ситуацію, що склалася.
А чим допоможуть нові заяви на адресу міжнародних структур? Тим, що ми в черговий раз почуємо стурбованість ООН, ще глибшу? Про терористичний характер російської агресії, про геноцид вже давно все сказано. Ну що зміниться, якщо ми ще раз, ще раз, ще раз і ще раз скажемо про це Заходу?
У новинах уся ця інформація є. Вона коментується, і дуже активно, всіма основними світовими лідерами. Тому казати, що наші дипломати мовчать – це несправедливо. Те, що вони могли зробити, зробили давно. Те, що ми розповіли про геноцидний характер цієї війни, не вплинуло на характер цієї війни. Хто нам допомагав, ті допомагають. А війна триває.
Народний депутат, віце-президент комітету Парламентської асамблеї Ради Європи з міграції та біженців Олексій Гончаренко (фракція “Європейська Солідарність”): “Буде енергетичний “Рамштайн”
Ваше звернення більше має бути адресоване до міністра енергетики (Дениса Шмигаля, – ред.), який був на годині запитань до Уряду у Верховній Раді, і заявив, що в найближчі дні за участі прем’єр-міністеркі Юлії Свириденко заплановано проведення енергетичного “Рамштайну”.
Політолог, віце-президент аналітичного центру “Політика” Олег Лісний: “Це юридична казуїстика“
Справа в тому (це моя особиста думка), що навіть у юридичній спільноті України немає консенсусу про те, що це таке – геноцидні практики. Я неодноразово потрапляв у таку ситуацію, коли називаю це геноцидом, а юристи виводять інші терміни. Мовляв, це ще не можна назвати геноцидом.
Там є нюанси. Це якась юридична казуїстика. Тим паче, міжнародні організації, юристи. Те, що нам очевидно, їм – ні. Вони, скажімо так, мислять взагалі за найбільшою літерою закону. Вони йдуть у свою юриспруденцію, там усе це губиться, емоції не працюють.
Тому говорити Заходу про геноцид – малопродуктивно. Наскільки я розумію, ми зараз більше акцентуємо увагу на таких міжнародних злочинах, як військові злочини.
Тим більше є такі країни, які вважають, що у них реальний геноцид, і вони в принципі не хочуть порівнювати його з нашою ситуацією. Загалом, образно кажучи, ми зараз працюємо по площах, а не саме цього напряму – геноцид.
Директор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Розумкова Михайло Пашков: “Треба комунікувати із суспільством”
Я так не вважаю, що наше зовнішньополітичне відомство, наші дипломати нічого не роблять. Були відповідні засідання комісії Україна – Рада Європи, наради з колегами із країн НАТО. Ми, скажімо так, не сидимо мовчки. Але обнадіювати народ України в цій ситуації треба практичними кроками, а не заявами.
22 грудня 2025 року була нарада президента України з представниками дипломатичного корпусу, там було два ключові питання – допомога в енергетиці, та в засобах протиповітряної оборони. Тобто це головні завдання, які зараз ставляться владою нашим дипломатам.
Що ж до заяв Трампа (мовляв, Україна сама винна), це в нього такий хід, щоб посилити стартові переговорні позиції США перед зустріччю із Зеленським у Давосі. А ось те, що прості українці мало знають про те, що відбувається, це мінус для влади. Безумовно, необхідно більше спілкуватися із суспільством.
Голова комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв (фракція “Слуга Народу”): “Ми не хочемо давати росіянам інформацію“
Ми робимо все, що можливо, у ситуації, що склалася. Ми порушуємо це питання скрізь, де тільки можемо. Я не можу зараз вам, на жаль, більше прокоментувати, бо ситуація складна та комплексна. Ми у складній ситуації, і не хочемо, щоб росіяни отримували додаткову інформацію.
